Справа № 643/7788/25
Провадження № 2/645/2139/25
(заочне)
01 жовтня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Феленко Ю.В.,
за участі секретаря судових засідань Товстої Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Немишлянського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 1827615 від 24.01.2022 в розмірі 24 000,00, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, судовий збір у розмірі 2422,40 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.01.2022 між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1827615 в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору про споживчий кредит, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Пунктом 1.3. Договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 30 (тридцять) днів.
Відповідно до п. 1.4. дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний Позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору про споживчий кредит між позичальником і позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. договору про споживчий кредит на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «ПРОФІТГІД», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.(а.с.88)
Тож, позивачем належним чином виконані умови договору про споживчий кредит, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
Згідно п. 1.5.1 Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1.04 (один) процент від суми позики, але не менше ніж 50 (п'ятдесят) гривень 00 копійок за перший день користування позикою; 1.04 (один) процент від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього договору.
При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
Відповідно п. 1.1, 1.5 договору про споживчий кредит, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 25.04.2025 становить 24 000,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - основний борг; 16 000,00 грн - заборгованість по відсоткам.
Відповідач не виконала свого обов'язку та не повернула наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
Ухвалою суду від 09.06.2025 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання. Надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.
У судове засідання представник позивача не прибув, у позові просив провести розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином в порядку статті 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом відповідно до вимог частини 6 статті 187ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини неявки суду не повідомила. Будь-яких клопотань від відповідача не надходило.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.01.2022 між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1827615.( а.с. 48-58)
Відповідно до п. 1.1 Договору позикодавець надає Позичальникові на умовах, що передбачені даним Договором, грошові кошти в позику в сумі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5. цього Договору.
Згідно п.1.2.Договору позика надається Позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту Позикодавця (https://creditup.com.ua), за умови ідентифікації Позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.1.3.Договору строк позики за цим Договором починається з 24.01.2022 та складає 30 (тридцять) днів, позика має бути повернута згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит (додаток до Договору) до 23.02.2022.
Пунктом 1.4.Договору передбачено, що цей Договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний Позичальником та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.
Згідно п.1.5 Договору строк та проценти за користування позикою за Договором про споживчий кредит обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах: 1.5.1. Протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 Договору, розмір основних процентів складає: - 1.04 (один) процента від суми позики, але не менше ніж 50 (п'ятдесят гривень 00 копійок) за перший день користування позикою; - 1.04 (один) процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою , починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього Договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення Позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
Відповідно до п.п. 1.5.2. У разі якщо Позичальник не повернув суму позики у строк встановлений пунктом 1.3 Договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 Договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами), в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (проценти за понадстрокове користування позикою). При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення Позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
Відповідно до п. 3.1. Договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення позики та нарахований процентів на умовах, визначених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до умов цього Договору та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Судом встановлено, що договір про споживчий кредит №1827615 від 24.01.2022 підписаний відповідачем електронним підписом (аналогом власноручного підпису) zv1707.
Додатком до Договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної фіксованої процентної ставки за договором про споживчий кредит, з якої вбачається, що сума кредиту становить 8000,00 грн., проценти за користування кредитом за період з 24.01.2022 по 23.02.2022 становлять 2496,00 грн. (а.с.59).
Судом також встановлено, що ТОВ «ПрофітГід» повідомлено, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-12 від 01.12.2020 було здійснено успішний переказ грошових коштів в розмірі 8000,00 грн. на картковий рахунок відповідача (а.с.88).
З розрахунку заборгованості за Договором позики №1827615 від 24.01.2022 заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.04.2025 становить 24000,00 грн, з яких: 8000,00 грн - основний борг; 16000,00 грн- відсотки (а.с.62-87).
Матеріали справи свідчать про те, що договір про споживчий кредит №1827615 від 24.01.2022 укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, кредитний договір №1827615 від 24.01.2022, укладений між сторонами у справі відповідає чинному законодавству.
Разом з тим, матеріали справи містять додаткову угоду №1 до договору №1827615 від 24.01.2022, за змістом якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.3 договору у розділі «Термін дії договору», виклавши їх у наступній редакції: «Строк дії Договору 60 (шістдесят) днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором».
Проте, додаткова угода №1 до договору №1827615 від 24.01.2022 не містять підпису відповідача. Доказів використання чи накладення електронного підпису, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» матеріали справи не містять.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення додаткової угоди №1 до договору №1827615 від 24.01.2022.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідачем не виконано умови укладеного договору та не повернуто позивачеві отримані кошти.
Факт отримання коштів підтверджується договором та розрахунком заборгованості за договором. Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається.
Розрахунок заборгованості за договором відповідачем не спростований.
Враховуючи, що відповідач не виконала зобов'язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для задоволення вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту згідно з Договором про споживчий кредит №1 до договору №1827615 від 24.01.2022 у розмірі 8000,00 грн.
Що стосується вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами, слід зазначити наступне.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
З умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк позики (строк дії договору) - 30 днів. Дата повернення позики 23.02.2022.
При цьому, ТОВ «ВЕЛЛФІН» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.
Враховуючи, що Договором про споживчий кредит №1827615 від 24.01.2022 визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку ТОВ «ВЕЛЛФІН» мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.
Таким чином, доводи позивача про необхідність нарахування процентів за користування кредитом по день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитного договору, не ґрунтуються на вимогах закону.
Судом встановлено, що позику отримано відповідачем у розмірі 8000,00 грн, узгоджена сторонами договору процентна ставка - 1.04 процента від суми позики, але не менше ніж 50 (п'ятдесят гривень 00 копійок) за перший день користування позикою; - 1.04 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього Договору.
За таких обставин сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами становить 3024,00 грн (8000, 00 грн х 1,04%х30 днів= 2496,00 грн).
Відтак, заборгованість відповідача за відсотками за Договором про споживчий кредит №1827615 від 24.01.2022 становить 2496,00 грн.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2496,00 грн.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422, 40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №175 від 08.05.2025. Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 24000,00 грн.
Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 10496,00 грн.
Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 43,73% (10496,00х100: 24000, 00 = 43,73%).
Оскільки, вимоги позивача задоволено на 43,73%, то сплачений судовий збір за пред'явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1059,40 грн (2422, 40 х 43,73%, = 1059,40).
Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268,280-282 ЦПК України, на підставі ст.526,610,611,1049,1054 ЦК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1827615 від 24.01.2022 у розмірі 10496,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 2496,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1059,40 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», ел. пошта office@creditup.com.ua, адреса 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48 ЄДРПОУ 39952398,
представник позивача - Лазепка Валентин Ігорович ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48 РНОКПП НОМЕР_1 ,
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 06.10.2025
Суддя Ю.В. Феленко