Справа № 182/5693/25
Провадження № 2-а/0182/101/2025
Іменем України
26.09.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
за участю представника позивача Вороніна Є.І.
відповідача ОСОБА_1
представник відповідача Вишневського А.А.
перекладача Насібова Елтурана
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Відділу № 16 у м.Нікополі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов Відділу № 16 у м.Нікополі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову посилаються на те, що громадянин Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідка про особу видана 18.03.2025 року Відділом № 16 у місті Нікополі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, прибув на територію України у 1996 році, через який КПП не пам'ятає, та з того часу територію України не покидав. До органів та підрозділів ДМС України з питання отримання документів на право легального проживання в Україні з 1996 року не звертався. Рішення Нікопольського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області № 19 від 10.11.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни ОСОБА_1 не виконав, паспортний документ відсутній. Згідно вимог пункту 2 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства. Відповідно до діючого законодавства України, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI. Положеннями частини 1 статті 9 вищевказаного Закону № 3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Згідно ч.1 ст.16 Закону № 3773-VI, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відповідно до ч.2 ст.16 Закону № 3773-VI, відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України, незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України. Положеннями ч.3 ст.9 Закону № 3773-VI передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначений в статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Також, відповідно до підпункт 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більше, як 90 днів протягом 180 днів, у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС. Згідно вимог ч.3 ст.3 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватись Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Положеннями частини 1 статті 26 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі, протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.30 Закону № 3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі, протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Положеннями частини 1 статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі, протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Відповідно до положень ч.3 ст.30 Закону № 3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі, протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону, на підставі відповідного рішення суду, має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Положеннями абзацу першого ч.4 ст.30 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку, та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі, прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше, як на вісімнадцять місяців. Відповідно до ч.8 ст.30 Закону № 3773-VI, положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Згідно з положеннями абзаців першого та другого ч.1 ст.289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії, відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі, протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі, відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов'язання внести заставу. Відповідно до частини 11 статті 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більше, як на вісімнадцять місяців. Також, відповідно до підпунктів «b» та «f» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини від 04.11.1950 року (в чинній редакції Конвенції від 01.08.2021 року), ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (в чинній редакції Закону від 13.03.2006 року), кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і, відповідно, до процедури, встановленої законом: 1) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; 2) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. В'їзд на територію України здійснено на підставі ч.16 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 11.09.2011 року (у редакції закону від 14.08.2021 року). Згідно проведених перевірок, вищезазначений громадянин Азербайджану з 1996 року із заявою про оформлення статусу особи без громадянства, отримання або скасування дозволу на імміграцію, документування посвідкою на тимчасове/постійне проживання, продовження терміну перебування на території України не звертався. За обліками ГУ ДМС у Дніпропетровській області, інформація стосовно ОСОБА_1 щодо звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - відсутня. Перебуваючи на території України з 1996 року, він ухилився від виїзду з України після закінчення терміну тимчасового перебування, проживаючи на її території без документів на право проживання, паспортний документ відсутній. За фактом порушення строку перебування в Україні уповноваженою службовою особою Нікопольського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській областівідносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, серії ПР МДН № 002634 від 10.11.2021 року, яким зафіксовано порушення міграційного законодавства, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.203 КУпАП. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, серії ПН МДН № 002627 від 10.11.2021 року, відповідно до якої на вищезазначеного громадянина Азербайджану накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот гривень) грн. 00 коп. Адміністративний штраф не сплачено, постанова не оскаржена. Керуючись нормами ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», уповноваженими службовими особами Нікопольського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області10.11.2021 року відносно вищезазначеного громадянина Азербайджану прийнято рішення № 19 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким останнього зобов'язано залишити територію України у термін до 09.12.2021 року. Відповідно до ч.5 ст.26 вищезазначеного Закону, іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Вищезазначений громадянин з рішенням Нікопольського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області№ 19 від 10.11.2021 року ознайомлений, що підтверджено особистим підписом, але у зазначений строк, а саме: до 09.12.2021 року не виїхав за межі території України, тобто, вищезазначене рішення не виконав. За фактом порушення строку перебування в Україні, уповноваженими службовими особами Відділу № 16 у місті Нікополі ГУ ДМС у Дніпропетровській областівідносно громадянина Азербайджану ОСОБА_1 огли 18.03.2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення, серії ПР МДН № 006819, у якому зафіксовано порушення законодавства, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.203 КУпАП; за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, серії ПН МДН № 006809 від 18.03.2025 року, відповідно до якої на вищезазначеного громадянина Азербайджану накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп. Адміністративний штраф не сплачено, постанова не оскаржена. Реалізуючи положення ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI, уповноваженою службовою особою Відділу № 16 у місті Нікополі ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно відповідача було прийнято рішення про примусове видворення з України № 1234100100000318 від 18.03.2025 року.Звертаючи увагу на ті обставини, що громадянин Азербайджану ОСОБА_1 своїми діями порушує законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: не виконав рішення № 19 від 10.11.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця; тривалий час перебуває на території України без законних підстав; ухиляється від виїзду з України після втрати законних підстав перебування, передбачених ч.16 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; у нього відсутній дійсний паспортний документ; відсутні законні підстави для працевлаштування в Україні, а, отже, відсутні законні джерела отримання фінансового доходу, що унеможливлює придбання транспортних квитків чи інших проїзних документів а також забезпечення свого перебування та проживання на території України; існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також існує ризик його втечі. Крім того, правовий аналіз норм матеріального та процесуального права щодо вирішення питання про затримання іноземця або особи без громадянства, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, вказує на те, що порушення особою законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства у випадку, коли немає документів, які посвідчують особу, та відсутність документів, що свідчать про законне перебування на території України, є підставою для затримання особи з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. При цьому, таке затримання може здійснюватись як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації, що також є підставою для подання до суду позовної заяви про застосування судом до іноземця заходів затримання, з метою забезпечення видворення за межі території України, відповідно до вимог частини 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.03.2025 року у справі № 182/1608/25 задоволено позовні вимоги Відділу № 16 у місті Нікополі ГУ ДМС у Дніпропетровській області та затримано відповідача для забезпечення видворення за межі території України, рішення суду не оскаржене. Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Листом до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 21.03.2025 року за вих. № 1201.17.2-3565/12.3-25 було направлено анкету відповідача, з метою отримання свідоцтва на повернення на батьківщину для перетину кордону, з метою реалізації примусового видворення з території України. На що листом вх. № 5868/1/1201-25 від 21.04.2025 року Посольство Азербайджанської Республіки в Україні повідомило, що персональних даних недостатньо для ідентифікації відповідача. Листом до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України» від 15.04.2025 року, за вих. № 1201.17.2/12332-25, доручено здійснити опитування відповідача на предмет наявності копій документів, що підтверджують особу та надати його автобіографію. Листом ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України» від 18.04.2025 року, за вх. № 4877.5/289-25, надіслано акт опитування відповідача, де зазначено, що він не бажає надавати свою автобіографію, так як не бажає повертатись на батьківщину. Листом до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 06.05.2025 року, за вих. 1201.17.2-5691/12.3-25, направлено додаткові документи відповідача, з метою отримання свідоцтва на повернення на батьківщину для перетину кордону, з метою реалізації примусового видворення з території України. На що листом, вх. № 8061/1/1201-25 від 30.05.2025 року, Посольство Азербайджанської Республіки в Україні повідомило, що без документу, що посвідчує особу (свідоцтво про народження) не можливо підтвердити належність відповідача до громадянства Азербайджанської Республіки. Листом до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України» від 27.05.2025 року, за вих. № 1201.17.2/17445-25, доручено здійснити опитування відповідача на предмет наявності свідоцтва про народження. Листом ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України» від 02.06.2025 року, за вх. № 4877.5/383-25, надіслано акт опитування відповідача, де зазначено, що у нього не має в наявності свідоцтва про народження та місце знаходження його не відомо. Листом до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 16.07.2025 року, за вих. № 1201.17.2-8973/12.3-25, направлено додаткові документи та копія листа МВС Азербайджанської Республіки про видане 21.02.2007 року відповідачу посвідчення особи, серії НОМЕР_1 . Відповідно до акту опитування іноземця, якого розміщено в ПТПІ від 06.08.2025 року, відповідач повідомив, що бажає співпрацювати з ГУ ДМС у Дніпропетровській області, бо бажає повернутись на батьківщину. Посольство Азербайджанської Республіки в Україні листом, вх. № 29164-25 від 02.09.2025 року, повідомило, що до запиту має бути додано свідоцтво про народження особи та Посольство очікує виписку з актового запису про народження відповідача. Листом до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 02.09.2025 року, за вих. № 1201.17.2-11105/12.3-25, повторно направлено додаткові документи та копія листа МВС Азербайджанської Республіки про видане 21.02.2007 року відповідачу посвідчення особи, серії НОМЕР_1 . На яке відповіді від Посольства Азербайджанської Республіки в Україні не надійшло. Вищезазначені обставини свідчать, що ГУ ДМС у Дніпропетровській області вживаються заходи для примусового видворення відповідача з України, проте, з незалежних від позивача причин на даний час здійснити примусове видворення не є можливим. Отже, існують підстави, передбачені ч.11 ст.289 КАС України, а саме: «…За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців», що обумовлено необхідністю оформлення транзитної візи та придбання нових проїзних документів, а також п.2 ч.13 ст.289 КАС України, оскільки на даний час не одержано інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Також, рішення про примусове видворення, яке винесено стосовно відповідача, згідно положень ст.30 Закону України № 3773-VI, не передбачає надання строку для самостійного залишення території України, а також фактичне виконання даного рішення, згідно ч.5 ст.30 вищезазначеного Закону та п.9, Розділу 3 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України № 353/271/150 від 23.04.2012 року (у редакції наказу МВС України, СБУ № 38/77 від 22.01.2018 року) виконується центральним органом (підрозділом) виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі, протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Згідно до абзацу четвертого пункту 3 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо затримання іноземців або осіб без громадянства, з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України. Положеннями пункту 3 частини 5 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, також, передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України. За таких обставин звернулись до суду і просять: продовжити строк затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення видворення. А також, вирішити питання щодо негайного виконання рішення про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача Воронін Є.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог, нічого до викладеного в позовній заяві додати не захотів.
Представник відповідача Вишневський А.А. проти задоволення позовних вимог, з огляду на позицію свого підзахисного, не заперечував.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, в тому числі, щодо примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства, з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України.
Згідно ч.7 ст.5 КАС України, іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.46 КАС України, іноземці можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України.
Згідно ст.ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст.9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року), ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод, - кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом, виключно, з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання, з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Судом встановлено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідка про особу видана 18.03.2025 року Відділом № 16 у місті Нікополі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, прибув на територію України у 1996 році, через який КПП не пам'ятає, та з того часу територію України не покидав. До органів та підрозділів ДМС України з питання отримання документів на право легального проживання в Україні з 1996 року не звертався. Рішення Нікопольського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області № 19 від 10.11.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни ОСОБА_1 не виконав, паспортний документ відсутній. НОМЕР_2 на територію України здійснено на підставі ч.16 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 11.09.2011 року (у редакції закону від 14.08.2021 року). Згідно проведених перевірок, вищезазначений громадянин Азербайджану з 1996 року із заявою про оформлення статусу особи без громадянства, отримання або скасування дозволу на імміграцію, документування посвідкою на тимчасове/постійне проживання, продовження терміну перебування на території України не звертався. За обліками ГУ ДМС у Дніпропетровській області, інформація стосовно ОСОБА_1 щодо звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - відсутня. Перебуваючи на території України з 1996 року, він ухилився від виїзду з України після закінчення терміну тимчасового перебування, проживаючи на її території без документів на право проживання, паспортний документ відсутній. За фактом порушення строку перебування в Україні уповноваженою службовою особою Нікопольського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській областівідносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, серії ПР МДН № 002634 від 10.11.2021 року, яким зафіксовано порушення міграційного законодавства, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.203 КУпАП (а.с.14). За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, серії ПН МДН № 002627 від 10.11.2021 року, відповідно до якої на вищезазначеного громадянина Азербайджану накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот гривень) грн. 00 коп. (а.с.15). Адміністративний штраф не сплачено, постанова не оскаржена. Керуючись нормами ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», уповноваженими службовими особами Нікопольського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області10.11.2021 року відносно вищезазначеного громадянина Азербайджану прийнято рішення № 19 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким останнього зобов'язано залишити територію України у термін до 09.12.2021 року (а.с.16-18).
Відповідно до ч.5 ст.26 вищезазначеного Закону, іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Як встановлено в судовому засіданні, вищезазначений громадянин з рішенням Нікопольського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області№ 19 від 10.11.2021 року ознайомлений, що підтверджено особистим підписом, але у зазначений строк, а саме: до 09.12.2021 року не виїхав за межі території України, тобто, вищезазначене рішення не виконав. За фактом порушення строку перебування в Україні, уповноваженими службовими особами Відділу № 16 у місті Нікополі ГУ ДМС у Дніпропетровській областівідносно громадянина Азербайджану ОСОБА_1 огли 18.03.2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення, серії ПР МДН № 006819, у якому зафіксовано порушення законодавства, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.203 КУпАП (а.с.19). За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення, серії ПН МДН № 006809 від 18.03.2025 року, відповідно до якої на вищезазначеного громадянина Азербайджану накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп. (а.с.20). Адміністративний штраф не сплачено, постанова не оскаржена. Реалізуючи положення ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI, уповноваженою службовою особою Відділу № 16 у місті Нікополі ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно відповідача було прийнято рішення про примусове видворення з України № 1234100100000318 від 18.03.2025 року (а.с.24-26).Звертаючи увагу на ті обставини, що громадянин Азербайджану ОСОБА_1 своїми діями порушує законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: не виконав рішення № 19 від 10.11.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця; тривалий час перебуває на території України без законних підстав; ухиляється від виїзду з України після втрати законних підстав перебування, передбачених ч.16 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; у нього відсутній дійсний паспортний документ; відсутні законні підстави для працевлаштування в Україні, а, отже, відсутні законні джерела отримання фінансового доходу, що унеможливлює придбання транспортних квитків чи інших проїзних документів а також забезпечення свого перебування та проживання на території України; існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також існує ризик його втечі. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.03.2025 року у справі № 182/1608/25 задоволено позовні вимоги Відділу № 16 у місті Нікополі ГУ ДМС у Дніпропетровській області та затримано відповідача для забезпечення видворення за межі території України, рішення суду не оскаржене (а.с.66-73).
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, листом до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 21.03.2025 року за вих. № 1201.17.2-3565/12.3-25 (а.с.30) було направлено анкету відповідача (а.с.31-33), з метою отримання свідоцтва на повернення на батьківщину для перетину кордону, з метою реалізації примусового видворення з території України. На що листом вх. № 5868/1/1201-25 від 21.04.2025 року Посольство Азербайджанської Республіки в Україні повідомило, що персональних даних недостатньо для ідентифікації відповідача (а.с.34-35). Листом до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України» від 15.04.2025 року, за вих. № 1201.17.2/12332-25 (а.с.38), доручено здійснити опитування відповідача на предмет наявності копій документів, що підтверджують особу та надати його автобіографію. Листом ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України» від 18.04.2025 року, за вх. № 4877.5/289-25 (а.с.39), надіслано акт опитування відповідача, де зазначено, що він не бажає надавати свою автобіографію, так як не бажає повертатись на батьківщину (а.с.40-41). Листом до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 06.05.2025 року, за вих. № 1201.17.2-5691/12.3-25 (а.с.42), направлено додаткові документи відповідача (а.с.43-49), з метою отримання свідоцтва на повернення на батьківщину для перетину кордону, з метою реалізації примусового видворення з території України. На що листом, вх. № 8061/1/1201-25 від 21.05.2025 року, Посольство Азербайджанської Республіки в Україні повідомило, що без документу, що посвідчує особу (свідоцтво про народження) не можливо підтвердити належність відповідача до громадянства Азербайджанської Республіки (а.с.50). Листом до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України» від 27.05.2025 року, за вих. № 1201.17.2/17445-25, доручено здійснити опитування відповідача на предмет наявності свідоцтва про народження (а.с.51). Листом ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України» від 02.06.2025 року, за вх. № 4877.5/383-25 (а.с.52), надіслано акт опитування відповідача, де зазначено, що у нього не має в наявності свідоцтва про народження та місце знаходження його не відомо (а.с.53-54). Листом до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 16.07.2025року, за вих. № 1201.17.2-8973/12.3-25 (а.с.56), направлено додаткові документи та копія листа МВС Азербайджанської Республіки про видане 21.02.2007 року відповідачу посвідчення особи, серії НОМЕР_1 (а.с.57-63). Відповідно до акту опитування іноземця, якого розміщено в ПТПІ від 06.08.2025 року, відповідач повідомив, що бажає співпрацювати з ГУ ДМС у Дніпропетровській області, бо бажає повернутись на батьківщину. Посольство Азербайджанської Республіки в Україні листом, вх. № 29164-25 від 02.09.2025 року, повідомило, що до запиту має бути додано свідоцтво про народження особи та Посольство очікує виписку з актового запису про народження відповідача. Листом до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 02.09.2025 року, за вих. № 1201.17.2-11105/12.3-25, повторно направлено додаткові документи та копія листа МВС Азербайджанської Республіки про видане 21.02.2007року відповідачу посвідчення особи, серії НОМЕР_1 (а.с.64-65), на яке відповіді від Посольства Азербайджанської Республіки в Україні не надійшло.
Згідно пункту 7 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Частиною 1 статті 26 Конституції України та статтею 3 Закону № 3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України,- за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до імперативних приписів статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону, на підставі відповідного рішення, з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора, розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі, прийняті, відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше, як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Згідно вимог ч.3 ст.29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Судом також встановлено, що відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, які потребує додаткового захисту. Крім того, відповідач не підпадає під захист ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобода бо ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, примусове видворення передбачає: виявлення порушника, поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, документальне оформлення примусового видворення, подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження.
Згідно пункту 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства у разі, коли вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виконання такого рішення, або прийнято адміністративним судом постанову про їх примусове видворення за межі України, або вони прибули на територію України відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, або не мають законних підстав для перебування на території України і підлягають примусовому видворенню за її межі.
На виконання абзацу 3 пункту 3 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110, з метою нормативно-правового врегулювання порядку дій посадових осіб пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону з питань розміщення іноземців та осіб без громадянства в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, їх утримання, ідентифікації, примусового видворення, а також звільнення з пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 лютого 2016 року № 141 затверджено Інструкцію про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більше, як на вісімнадцять місяців.
Відтак, з аналізу зазначених норм суд приходить до висновку, що відповідач по справі незаконно перебуває в Україні, не має законного джерела існування, власності та родинних зв'язків на території України, а тому суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.371КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 243, 244, 246, 250, 289, 371 КАС України, суд -
Адміністративний позов Відділу № 16 у м.Нікополі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення видворення.
Рішення суду в частині затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Відповідно до ч.18 ст.289 КАС України, на час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал