Справа № 182/5282/24
Провадження № 1-кп/0182/391/2025
03.10.2025 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого -судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2024 за № 12024041340000798 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Самбір, Львівської області, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 - командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично проживає у с. Набережне, Нікопольського району, Дніпропетровської області,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю сторін судового провадження
прокурора ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),
обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ з ДУВП №4),
захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),
У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження від 21.06.2024 за № 12024041340000798 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 04.10.2025.
Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; ризик незаконного впливу на свідків; ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; продовження злочинної діяльності. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти цим ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження строків тримання під вартою. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт у м. Львів.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 підтримав клопотання свого підзахисного та також просив змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на домашній арешт. Захисник вважає, що зазначені прокурором ризики необґрунтовані та доказів їх існування немає. На даний час більшість свідків у справі, у т.ч. і свідок ОСОБА_7 , покази якого мають доказове значення у кримінальному провадженні, вже допитані, тому ризик впливу на них не існує, а ризик втечі також є малоймовірним, бо як після події його підзахисний нікуди не втік та залишався на місці дислокації підрозділу, так і зараз не збирається цього робити.
Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.
Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, «Осаковський проти України» від 17.07.2014 та ін).
Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від суду) об'єктивно існує, бо обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, може переховуватися від суду. Обвинувачений ОСОБА_3 є військовослужбовцем і у зв'язку з виконанням бойових завдань його підрозділ постійно здійснює передислокацію на території України, а тому, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе ухилитися від суду або ж переховуватись на непідконтрольній Україні території.
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005, в якому зазначено, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Також суд враховує й наявність ризику тиску на свідків з метою зміни ними показань, бо ОСОБА_3 може впливати на них шляхом вмовлянь або погроз з метою зміни показів.
Також суд вважає, що наявний й ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, бо ОСОБА_3 , з метою ухилитись від кримінальної відповідальності, може вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції.
На думку суду наявний і доведений ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, бо ОСОБА_3 в умовах воєнного стану, з метою уникнення покарання за вчинений ним злочин, фактично може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 407-408 КК України.
Також суд враховує репутацію обвинуваченого, який раніше не судимий; має постійне місце проживання, є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується в умисному вбивстві іншого військовослужбовця - свого командира.
Тому, на думку суду та з огляду на інтереси суспільства, обставини справи потребують продовження строків тримання під вартою обвинуваченому.
Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 04.10.2025, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
В той же час, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , спричинив загибель людини, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави йому не визначається.
Керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
Продовжити щодо ОСОБА_3 , дата народження: рік - 1976, місяць - грудень, число - 5 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на 60 діб, тобто до 01 грудня 2025 р., без визначення застави.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду м. Кривого Рогу. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя: ОСОБА_1