Справа № 203/7043/25
1-кп/0203/2326/2025
іменем України
06 жовтня 2025 року Центральний районний суд
міста Дніпра
у складі:
головуючого-суді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170030003352 від 14.10.2024 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України, суд -
Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про призначення обвинувального акту до відкритого судового розгляду та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 в умовах гауптвахти строком на 60 днів, в обґрунтування якого посилалася на те, що на волі обвинувачений зможе перешкодити встановленню істини у справі, вплинути на свідків, переховуватися від слідства і суду із метою уникнення відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання.
Вислухавши думку учасників провадження, та ознайомившись із обвинувальним актом, суд приходить до висновку що даний обвинувальний акт підсудний Центральному районному суду міста Дніпра; підстав для закриття або припинення даного кримінального провадження не вбачається; обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону; клопотання про затвердження угоди між прокурором та обвинуваченими до суду не надходило, а отже підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-4 ч.2 ст. 314 КПК України відсутні та про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , при цьому виходить із наступних причин.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так,ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, судове дослідження доказів по справі не проведене, а отже перебуваючи на волі обвинувачений зможе перешкодити встановленню істини у справі, вплинути на свідків, переховуватися від слідства і суду із метою уникнення відповідальності.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
При цьому, судовий розгляд кримінального провадження триває, не вчинено жодної необхідної дії для розгляду провадження. Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою в умовах гауптвахти.
На підставі наведеного, суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Отже, враховуючи наявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи у сукупності обставини визначені ст.178 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченомуОСОБА_4 строком на 60 днів в умовах гауптвахти.
Також суд вважає необхідним призначити судовий розгляд у кримінальному проваджені.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 315, КПК України, суд
Клопотання прокурора- задовольнити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК Українина 10 годину 15 хвилин 13 жовтня 2025 року.
Розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово у діючому складі.
В судове засідання викликати учасників судового провадження: прокурора, обвинуваченого, свідків, згідно обвинувального акту.
Продовжити ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 04 грудня 2025 року, з утриманням в умовах гауптвахти.
На ухвалу протягом 5 днів з дня її винесення може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1