Справа № 199/10529/25
Провадження № 2/0203/2867/2025
06 жовтня 2025 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Казак С.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Центрального районного суду міста Дніпра на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01.08.2025 року надійшла вищезазначена цивільна справа.
Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції, передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).
Згідно п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передаючи справу за підсудністю до Центрального районного суду міста Дніпра відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра керувався даними Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до яких зареєстрованим місцем проживання відповідача зазначено адресу: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Ворошилівського районного суду м.Донецька, підсудність справ якого було змінено на Селидівський міський суд Донецької області, а підсудність справ останнього на Центральний районний суд міста Дніпра.
Поряд з цим, відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376, м.Донецьк відноситься до тимчасово окупованих територій.
Тому, вказана адреса не може вважатись офіційною адресою фізичної особи, за якою вона може отримувати кореспонденцію.
Частинами 1,2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.4 зазначеного вище Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Згідно ст.41 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29.07.2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, відповідачі у якій зареєстровані на непідконтрольній території України, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст.5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.
Відповідно до витягу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що згідно діючої довідки №6311-7501874848 від 04.09.2025 року, адресою взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та фактичного проживання відповідача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_2 .
Таким чином, оскільки на момент пред'явлення позову відповідач, як внутрішньо переміщена особа, був взятий на облік за зазначеною вище адресою, справа не підсудна Центральному районному суду міста Дніпра та відповідно до ч.1 ст.27, п.1 ч.1, ч.3 ст.31 ЦПК України підлягає передачі на розгляд за підсудністю за місцем обліку та мешкання відповідача, як внутрішньо переміщеної особи, до Дергачівського районного суду Харківської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27,30,31,258-260 ЦПК України, -
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передати на розгляд за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя С.Ю.Казак