Справа № 175/7488/25
Провадження № 2/175/1735/25
Іменем України
"06" жовтня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря Алімкіної К.В., представника відповідача - адвоката Саєнка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 через свого представника адвоката - Алфьорова Григорія Івановича звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що з моменту припинення шлюбних відносин відповідач не бере жодної участі у фінансовому утриманні дитини. Позивачка разом з дитиную проживає в Канаді, де витрати на дитину набагато більші, тому забезпечити самостійно усі потреби дитини їй важко. З урахуванням наведеного вище, просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 15000 грн.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
04.08.2025 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив, в якому зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що 15000 гривень є достатнім розміром аліментів для нормального розвитку дитини. Крім того, долучені до позовної заяви чеки не встановлюють визначення предмету витрат. Відповідач заперечує щодо стягнення аліментів в розмірі 15000 гривень, оскільки не має матеріальної можливості сплачувати зазначену суму кожного місяця, відповідач матеріально допомагає своєму хворому батьку, який є людиною похилого віку. При цьому, відповідач частково погоджується з позовом та згоден сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1598,00 грн.
03.09.2025 року засобами поштового зв'язку представник позивача надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що заявлена позивачем сума аліментів є обгрунтованою, та відповідає критерію найкращих інтересів дитини. Крім того, витрати на дитину в Канаді включають оплату за житло, харчування, освіту, медичні послуги, та соціальну інтеграцію, при цьому заявлена відповідачем сума аліментів в 10 разів менша за реальні потреби дитини. Аргументи відповідача про те, що він не має можливості заробити більше не звільняють його обов'язку забезпечувати дитині належний рівень життя.
Через підсистему «Електронний суд» представник відповідача надіслав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що в Україні прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років в 2025 р. становить 3196,00 грн., відповідно 50 відсотків становлять суму в розмірі 1598, 00 грн. У випадку присудження судом запитаної позивачкою суми аліментів, загальна сума витрат обох батьків на дитину становитиме 30000,00 грн., що в 9,38 раз перевищує прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років, отже, є необгрунтовано великою.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав раніше викладену позицію, просив задовільнити позов частково та стягнути аліменти у сумі 1598,00 грн.
Представник позивача засобами поштового зв'язку надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Заслухавши думку учасника по справі та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши належність та допустимість доказів, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції від 11.12.2015 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції зроблено актовий запис №1537. Батьком зазначений ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Згідно наданих копій платіжних інструкцій АТ КБ «ПриватБанк» у період з березня 2022 року по лютий 2025 року ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів на рахунок НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , на загальну суму 69618 грн 48 коп.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов'язок є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Згідно зі ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
У разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно з частиною 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд не бере до уваги посилання відповідача на неможливість сплачувати аліменти у розмірі 15000 гривень через те, що на його утриманні перебуває батько, який є пенсіонером, оскільки, жодних належних та допустимих доказів стосовно розміру пенсії батька та необхідності надання матеріальної допомоги відповідачем не надано.
Суд звертає увагу, що заявлений позивачем розмір аліментів обумовлений, зокрема, тим, що позивачка разом з сином проживає в Канаді де набагато більший розмір витрат на утримання дитини ніж в Україні. При цьому, на підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії документів викладених іноземною мовою. Судом не приймаються до уваги надані на підтвердження понесених витрат на утримання дитини документи, оскільки вони викладені іноземною мовою без надання завіреного належним чином перекладу. З огляду на викладене, суд не може надати їм належну оцінку.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років складає 3196 гривень.
Також суд враховує, що відповідач частково позов визнав та зазначив, що погоджується сплачувати на утримання неповнолітнього сина аліменти у розмірі 1598,00 грн щомісячно.
У відповідності до ч 1 ст. 82 ЦПК України обставини, що визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно частин 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі викладеного, з урахуванням часткового визнання відповідачем позову, суд доходить висновку, що розмір аліментів у сумі 8000 грн буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При цьому суд звертає увагу на те, що при наявності особливих обставин (відвідування додаткових занять, розвитку здібностей дитини, тощо), позивач може звернутися до суду з позовною заявою про стягнення додаткових витрат на дитину.
Частиною 1 ст. 191 СК України, встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, за загальним правилом в подібних категоріях справ судові витрати у разі задоволення позову мають стягуватися з відповідача в дохід держави.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 645,97 грн.
У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - частково задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн щомісячно, починаючи стягнення з дня пред?явлення позовної заяви, а саме з 06.06.2025 року та до досягнення повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у місті Києві/ м. Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 645 (шістсот сорок п'ять ) грн. 97 коп.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. С. Журавель