Справа № 209/5637/25
Провадження № 2/209/1999/25
06 жовтня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Просить суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 13.10.2017 Центральним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 844.
Стислий виклад позовних вимог.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказано, що 13 жовтня 2017 року, був зареєстрований шлюб між - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Центральному районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що зроблено відповідний актовий запис №844. Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що протягом останнього року сімейне життя стало погіршуватися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. З березня 2025 року позивач з відповідачем проживають окремо, спільних інтересів, крім доньки не мають. Зазначає, що донька після розірвання шлюбу буде проживати з відповідачем. У зв'язку з наведеним, просить суд задовольнити позовні вимоги та судовий збір покласти на позивача
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 15 вересня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 06 жовтня 2025 року.
Позиція сторін по справі.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
До початку судового засідання позивачем ОСОБА_1 до суду подано заяву у якій просив суд проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачем ОСОБА_2 до суду подано заяву у якій просить суд проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає, та не заперечує проти їх задоволення.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).
Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, з урахуванням заяви відповідачки доходить наступних висновків.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.
Так, згідно з ч. 1, 6 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ч.1 ст. 24 Сімейного Кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 Сімейного Кодексу України).
Частиною 2 статті 3 Сімейного Кодексу України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 3 ст.105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 110 Сімейного Кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Стаття 112 Сімейного Кодексу України регламентує, що вирішуючи спір про розірвання шлюбу, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При вирішенні даного спору, суд виходить із того, що добровільність шлюбу це одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Центральним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що 13 жовтня 2017 року складено актовий запис № 844 (а.с.6).
Сторони мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 7), яка проживає з відповідачем.
Зі змісту позовної заяви про розірвання шлюбу вбачається, що спільне життя у подружжя не склалося через наявні різні діаметрально протилежні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння та спільних інтересів. ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, що вбачається з висловленої ним у позовній заяві позиції.
Відповідач ОСОБА_2 заявлені до неї позовні вимоги про розірвання шлюбу не спростувала, подавши 06.10.2025 до суду заяву, у якій підтримала позицію позивача та повністю визнала позов про розірвання шлюбу.
Зважаючи на те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує, відмова в розірванні шлюбу матиме ознаки примушування до шлюбу, що є недопустимим.
Суд прийшов до переконання, що сім'я сторін розпалася остаточно і зберегти її неможливо. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечать інтересам сторін, а тому згідно ст.112 СК України є всі підстави для розірвання даного шлюбу.
Суд зауважує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу, у тому числі до перебування у ньому, є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить до переконання, що подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження їхнього шлюбу є неможливим, тому позов підлягає задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 згідно квитанції про оплату було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн. за подання позову про розірвання шлюбу (а.с.8).
Враховуючи, що позивач у позовній заяві просив суд залишити витрати по сплаті судового збору за ним, суд вважає за можливе залишити за позивачем судові витрати у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 89, 141, 183, 223, 247 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 жовтня 2017 року Центральним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 844 - розірвати.
Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
Дата складення судового рішення 06 жовтня 2025 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА