Справа № 199/13390/25
(1-кп/199/1295/25)
06.10.2025 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
прокурор ОСОБА_3
обвинувачений ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12025052230000328 від 09.05.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Враховуючи, що підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч.1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або його зупинення, - немає, підстав для повернення обвинувального акту відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України немає, тому суд вважає можливо призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено, клопотань від учасників про розгляд провадження у закритому судовому засіданні не надходило, а тому воно повинно бути розглянуте у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Визначаючи склад суду згідно припису частини 1 статті 31 КПК України, суд вважає, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 має здійснюватися суддею одноособово.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки обвинуваченого повідомлено про підозру у скоєнні умисного тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватися від суду.
Обвинувачений та захисник не заперечували проти клопотання прокурора. Надаючи оцінку доводам прокурора та стороні захисту, суд виходить з наступного.
Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.
Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.
Судом зазначається, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії),
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58).
При цьому, вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 обвинувачується, за складом, у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за який у разі доведеності його вини йому може загрожувати позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна.
Щодо суспільної небезпеки, суд приходить до висновку, що таке кримінальне правопорушення має дуже високий ступінь суспільної небезпеки.
На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).
При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи.
Крім того, за даним кримінальним провадженням ще недопитані свідки, тому ризик впливу на них, тиску з боку обвинуваченого у разі перебування останнього на волі залишається до отримання від свідків показань в судовому засіданні.
За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим переховування обвинуваченого, ухилення від суду, та таким чином перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого,.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, суд на даному етапі не встановив.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Відповідно до припису КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Так, за особливо тяжкі злочини розмір застави становить від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум на 2025 рік, затверджений Законом «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX, для працездатних осіб залишився на рівні 2024 року та складає 3028 грн.
Враховуючи всі обставини справи, майновий стан та особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 454200 грн. 00 коп., яка буде достатньою мірою гарантувати виконання ним, покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, на ОСОБА_4 необхідно відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти такі обов'язки:
- прибувати за кожним викликом суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування;
- не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави вважати обвинуваченого ОСОБА_4 , з моменту звільнення з-під варти, таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення повідомити суд.
Попередити ОСОБА_4 про можливість звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов'язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.
Частиною 2 ст. 316 КПК передбачений граничний строк для призначення судового розгляду, зокрема, судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Керуючись ст.ст. 176-179, 183, 193, 194, 314-316, 331 КПК України, суд,
Закінчити підготовче судове засідання.
Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню №12025052230000328 від 09.05.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні на 14-45 годину 14 жовтня 2025 року в залі судового засідання Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра за адресою: вул.Новоселівська, 9, місто Дніпро.
Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
У судове засідання викликати:
- прокурора ОСОБА_3 ;
обвинувачений ОСОБА_4 ;
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції).
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 307 КК України, строк тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» - до 04 грудня 2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454200 грн. 00 коп.
ОСОБА_4 може бути звільнений під заставу, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, на строк дії ухвали до 04 грудня 2025 року включно.
Обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної судом суми застави, обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти такі обов'язки:
- прибувати за кожним викликом суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування;
- не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених обов'язків - два місяця з дня внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі якщо він не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», - для виконання.
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1