Справа № 190/755/24
(2/199/1775/25)
Іменем України
01.09.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Товариства з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ " звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики №78456962 в розмірі 480020 грн., з яких: 12000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 36000 грн. сума заборгованості за відсотками та суму сплаченого судового збору і витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що 28.02.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №78456962, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого, позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 12000 грн., на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,50% в день, а позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кошти на умовах встановлених договором.
Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту надав позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником, а саме № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою фінансової установи.
Враховуючи викладені вище умови Договору позики №78456962 від 28.02.2023 р., заборгованість відповідача за договором позики складає 48000 грн., зокрема: 12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, тому позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2024 року було відкрито провадження по даній справі.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 року №2797/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області» змінено з 7 жовтня 2024 року територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 січня 2025 року прийнято справу до провадження.
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем не надано належних доказів укладання договору позики № 7845696, а також належного розрахунку заборгованості. Просив відмовити у позові в повному обсязі.
Судом встановлено, що 28.02.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №78456962, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого, позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 12000 грн., на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,50% в день, а позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кошти на умовах встановлених договором.
Відповідно до п.п.2.3 Договору позики визначено знижену процентну ставку/день, що складає 0,75 % в день.
Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту надав позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником, а саме № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою фінансової установи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В ч. 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
В ч. 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець позивач.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Як передбачено в ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору
Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII«Про споживче кредитування»(далі Закон №1734-VIII).
За змістом ч. 2ст. 9 Закону №1734-VIIIдо укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України від 3 вересня 2015 року № 675-VIII«Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз наданих позивачем доказів дає підстави для висновку, що такі є належними та допустимими доказами у справі, та такими доведено факт укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, факт отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання останньою умов кредитного договору, що призвело до порушення графіку погашення кредиту за кредитним договором, виникнення у зв'язку з цим заборгованості по кредиту.
Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача по тілу договору позики № 78456962 становить 12000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
У постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що заборгованість за відсотками відповідно до розрахунку заборгованості по відсоткам нарахована поза межами строку дії договору позики № 78456962, а тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок даної заборгованості з урахування строків кредиту за вищевказаним договором, отже за договором № 78456962, де строк кредиту - 30 днів, а фіксована процентна ставка становить 0,75 % на добу - заборгованість по відсоткам складає 2700,00 грн., які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7100,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представником позивача до суду надано договір про надання правничої допомоги №03-08/2023 від 03.08.2023 року, укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та адвокатським об'єднанням «Правовий діалог», акт прийому-передачі наданих послуг від 12.12.2023, платіжну інструкцію за оплату адвокатських послуг від 26.12.2023.
Враховуючи суть спору та причини виникнення такого, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання позивачу правничої допомоги, складність справи, ціну позову, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу в розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне з відповідача стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
На підставі ст.4, 258-259,265,281-283, 289ЦПК України,суд -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ 39861924, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1Б) заборгованість за договором позики № 78456962 року у розмірі 14700,00 гривень, з яких 12000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2700 грн. - заборгованість за процентами, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень 00 копійок, а всього 19728 (дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко