01 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 754/12013/22
провадження № 51-2714км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду
від 14 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100030002855, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Первомайська Миколаївської області, жителя
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією 1/2 майна.
Вирішено питання щодо: початку строку відбування покарання; зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання; речових доказів; процесуальних витрат; заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 187 КК), за вказаних нижче обставин.
Так, 23 жовтня 2022 року приблизно о 17:50 ОСОБА_7 , перебуваючи біля під'їзду № 4 будинку № 8-А по бул. Висоцького, що в м. Києві, умисно, з корисливих мотивів,
з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, пройшов до зазначеного під'їзду слідом за малолітнім ОСОБА_8 , де на першому поверсі біля ліфту схопив його, притиснув до стіни, таким чином подолав його волю до опору, та, погрожуючи застосуванням ножа, висловив вимогу віддати йому мобільний телефон. ОСОБА_8 , сприймаючи вказану погрозу ОСОБА_7 реально, побоюючись за своє життя, виконав вимогу засудженого та віддав мобільний телефон «Huawei Р20», вартістю
3 571,11 грн, що належить його батькові ОСОБА_9 . Надалі ОСОБА_7 висловив ОСОБА_8 вимогу віддати йому усі наявні гроші, на що потерпілий повідомив,
що грошей при собі не має. Після чого ОСОБА_7 , перевіривши вміст кишень
ОСОБА_8 , пересвідчився, що грошей немає, утримуючи при собі майно, яким заволодів під час розбою, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 3 571,11 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 14 квітня 2025 року вирок Деснянського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишив
без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_7 діяння та призначеного йому покарання.
Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, захисник вважає, що діяння ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за cт. 186 КК, оскільки потерпілому будь-яких тілесних ушкоджень спричинено не було, а кваліфікація діяння засудженого за ст. 187 КК, як розбій, ґрунтується лише на показаннях малолітнього потерпілого, який зазначав, що
нібито в момент нападу ОСОБА_7 погрожував йому ножем. Однак, ці показання не підтверджуються жодними доказами.
В обґрунтування невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, захисник зазначає про таке: залишено поза увагою позитивну характеристику ОСОБА_7 за місцем реєстрації, який самостійно виховує двох дітей, оскільки їх матір позбавлена батьківських прав; не надано належної оцінки тому, що після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 працевлаштувався, що свідчить про об'єктивне усвідомлення ним своєї протиправної поведінки та намір стати на шлях виправлення; зроблено необґрунтований висновок про відсутність щирого каяття, оскільки ОСОБА_7 неодноразово звертався до потерпілих та просив вибачення, вживав заходів для відшкодування моральної шкоди, однак потерпілі відмовилися, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні; вважає неприпустимим посилання у вироку щодо ОСОБА_7 на приписи ст. 89 КК.
З огляду на викладене вище, просить призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням приписів статей 69 та 75 КК.
Також, звертає увагу на порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягають у нероз'ясненні місцевим судом ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, права на розгляд кримінального провадження щодо нього колегією суддів.
Крім того, стверджує, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу за відсутності потерпілих, які не були належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду.
Прокурор подала заперечення, у яких просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішенні - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу.
Прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені
в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ч. 2 ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи захисника, колегія суддів уважає обґрунтованими твердження про допущене судом першої інстанції істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме нероз'яснення обвинуваченому, усупереч вимогам ч. 4 ст. 315 КПК, його права на розгляд колегіально у складі трьох суддів кримінального провадження за обвинуваченням
у вчиненні особливо тяжкого злочину, як визначено в ч. 2 ст. 31 КПК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4
ст. 187 КК, яке з огляду на положення ст. 12 цього Кодексу є особливо тяжким злочином.
Із журналу та технічного запису судового засідання від 01 лютого 2023 року вбачається, що під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції
не виконав імперативної вимоги, визначеної в ч. 4 ст. 315 КПК, та не роз'яснив ОСОБА_7 його права на розгляд провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.
Під час касаційного розгляду ОСОБА_7 підтвердив, що в суді першої інстанції йому не роз'яснювали положень ч. 4 ст. 315 КПК. Також наголосив, що
в разі поінформованості про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього колегіально судом у складі трьох суддів заявив би відповідне клопотання.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Так, за приписами ч. 1 ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Критерії визначення складу суду, повноважного на розгляд кримінального провадження, встановлені у ст. 31 КПК. Залежно від ступеню тяжкості кримінального правопорушення та (або) виду суб'єкта кримінального правопорушення провадження в суді першої інстанції здійснюється: суддею одноособово, колегіально судом у складі трьох суддів, судом присяжних у складі двох суддів і трьох присяжних.
Відповідно до ч. 2 ст. 31 КПК (у редакції, чинній на момент проведення підготовчого судового засідання) кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише
за клопотанням обвинуваченого.
За частиною 4 ст. 315 КПК (у тій самій редакції) під час підготовчого судового засідання суд роз'яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.
Таким чином, залежно від волевиявлення обвинуваченого у справах цієї категорії може застосовуватися одна з двох альтернативних судових процедур: загальний порядок судового розгляду суддею одноособово, та колегією у складі трьох професійних суддів, що покликано сприяти дотриманню балансу між економією процесуальних засобів і гарантіями дотримання прав особи у кримінальному судочинстві.
Можливість вибору між одноособовим та колегіальним складом розгляду кримінального провадження передбачає обов'язок держави в особі її уповноважених органів і службових осіб забезпечити свободу цього вибору та його практичну реалізацію. Розгляд кримінального провадження судом першої інстанції колегіально у складі трьох суддів покликаний забезпечити додаткові гарантії особам, обвинуваченим у вчиненні особливо тяжких злочинів.
Визначений ч. 4 ст. 315 КПК обов'язок суду під час підготовчого судового засідання роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, надає обвинуваченому можливість підготуватися до реалізації такого права, щоб його рішення із цього питання було виваженим та обґрунтованим.
Тільки в такому разі будуть дотримані засади кримінального провадження, зокрема забезпечення права на захист, що впливає на справедливість провадження
в цілому.
Наведене узгоджується з правозастосовною практикою Верховного Суду,
що відображена в постановах від 05 червня 2024 року (справа
№ 541/1717/23, провадження № 51-747км23), 14 листопада 2024 року
(справа № 450/2757/22, провадження № 51-2920км24), 18 вересня
2025 року (справа № 541/149/24, провадження 51-1857км25).
Порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене місцевим судом під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , залишене поза увагою апеляційним судом, є істотним, оскільки вплинуло на законність ухваленого судового рішення.
Це порушення не може бути виправлене під час апеляційного перегляду і в аспекті застосування приписів ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є безумовною підставою до скасування вироку місцевого суду. Тому касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвалені щодо ОСОБА_7 вирок Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року та ухвала Київського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 433 КПК, підлягають скасуванню із призначенням нового розгляду в місцевому суді.
Ураховуючи наявність зазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, з огляду на недопустимість вирішення наперед питання щодо доведеності чи недоведеності обвинувачення, переваги одних доказів над іншими, а також неможливість вирішення питання про достатність доказів у їх сукупності для доведення/недоведення винуватості ОСОБА_7 та застосування того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність до усунення вказаних вище порушень, колегія суддів не здійснює перевірки інших доводів касаційної скарги захисника.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції. З метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, зокрема можливому переховуванню від суду
ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, скоєнню ним інших кримінальних правопорушень, Суд уважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_7 в порядку ч. 2 ст. 433 КПК скасувати і призначити новий розгляд
у суді першої інстанції.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 29 листопада 2025 року включно.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення,
є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3