Ухвала
03 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 761/28308/25
провадження № 51-3256ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року,
встановив:
суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 08 серпня 2025 року залишив без задоволення заяву ОСОБА_4 про відвід слідчого судді цього суду ОСОБА_5 від участі в розгляді його скарги на бездіяльність слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви.
ОСОБА_4 зазначену ухвалу оскаржив до суду апеляційної інстанції.
Суддя Київського апеляційного суду ухвалою від 30 вересня 2025 року на підставі
ч. 4 ст. 399 КПК України відмовив ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Суду
з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї матеріали, Суд уважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 необхідно відмовити з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з положеннями ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого,
а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч. 3 ст. 307, частин 1, 2 ст. 309 КПК України, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17 червня 2020 року, визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування
в апеляційному порядку.
Ухвала судді за результатом розгляду заяви про відвід слідчого судді до визначеного цими нормами переліку не входить.
Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню
в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Так, суддя Київського апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на відповідність вимогам ч. 2 ст. 396 КПК України, дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала судді про залишення без задоволення заяви про відвід слідчого судді
не підлягає апеляційному оскарженню, та на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовив
у відкритті провадження за його апеляційною скаргою.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з таким висновком судді Київського апеляційного суду, вважає його достатньо вмотивованим, а ухвалу від 30 вересня
2025 року - такою, що повністю відповідає вимогам КПК України.
Посилання ОСОБА_4 на постанови Верховного Суду України від 12 жовтня
2017 року (справа № 5-142кс(15) 17), Великої Палати Верховного Суду від 23 травня
2018 року (справи № 237/1459/17, № 243/6674/17), як на підставу для апеляційного оскарження ухвали судді суду першої інстанції, є необґрунтованим, оскільки висновки, викладені у зазначених постановах, стосуються оскарження ухвал слідчих суддів, постановлення яких жодною нормою КПК України не передбачено, тоді як розгляд заяв про відвід слідчого судді врегульовано положеннями статей 75, 80, 81 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 , посилаючись на постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19), постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 лютого 2024 року (справа № 552/4114/23), 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к), вказує на те, що ухвала судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року підлягає апеляційному оскарженню.
Проте колегія суддів з такими доводами не погоджується, оскільки у зазначених судових рішеннях йшлося про оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування, а також перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування (статті 307,
309 КПК України).
Ухвала про відмову в задоволені заяви про відвід судді не є тим судовим рішенням, яке відповідно до положень статей 307, 309 КПК України може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 відсутні, томуу відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
ухвалив:
відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 30 вересня
2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3