06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 463/7737/19
провадження № 61-12071ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду Львівської області від 29 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільним приміщенням,
25 вересня 2025 року представник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду Львівської області від 29 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки не відповідає вимогам щодо форми та змісту, визначеним статтею 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні/із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Такий правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Отже, оскаржуючи в касаційному порядку рішення Личаківського районного суду Львівської області від 29 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року, процесуальний закон покладає на ОСОБА_1 обов'язок зазначити у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права обов'язково у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Касаційна скарга містить узагальнені посилання на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, однак, такі дії не є достатнім виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Для усунення зазначеного недоліку заявник має подати нову редакцію касаційної скарги та докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу, в якій зазначити підставу(и) касаційного оскарження відповідно до визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України переліку з належним його(їх) обґрунтуванням у відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 261, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду Львівської області від 29 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначеного недоліку.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, визначені процесуальним законодавством.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає
Суддя А. А. Калараш