02 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 686/7760/23
провадження № 61-8583св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Чевилюк З. А. від 13 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
від 03 червня 2025 року, і ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2023 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків.
2. На обґрунтування позовних вимог АТ «УкрСиббанк» зазначало, що
з 08 травня 2009 року ОСОБА_1 працював у банку на різних посадах, а
з 03 січня 2012 року обіймав посаду провідного юрисконсульта відділу супроводження виконавчих процедур та аутсорсингу зі стягнення боргів Подільського управління зі стягнення боргів Департаменту зі стягнення боргів
АТ «УкрСиббанк».
3. Протягом липня-серпня 2012 року ОСОБА_1 , як службова особа юридичної особи приватного права, усвідомлюючи характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальні правопорушення (злочини) за наступних обставин.
4. Так, 27 серпня 2008 року АТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11387603001 у розмірі 56 950 дол. США на строк до 23 серпня 2029 року під 12,85 % річних. Згідно з договором іпотеки
від 27 серпня 2008 року № 92694 ОСОБА_2 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , щодо якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек нотаріусом внесено відповідні записи.
5. 11 липня 2012 року ОСОБА_1 , достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 81 333,21 дол. США, склав від імені банку та подав нотаріусу лист № 30-32-284 з проханням зняти заборону відчуження належної ОСОБА_2 квартири, зазначивши завідомо неправдиві відомості про припинення дії договору іпотеки. На підставі цього листа нотаріус вилучила з реєстрів запис про обтяження квартири, яка є предметом іпотеки, після чого ОСОБА_2 відчужив майно іншій особі.
6. 18 січня 2007 року АТ «УкрСиббанк» уклало з ОСОБА_3 договір про надання споживчого кредиту № 11109067000 у розмірі 16 000 дол. США на строк до 17 січня 2028 року, під 12,30 % річних. Згідно з договором іпотеки від 18 січня 2007 року ОСОБА_3 передала банку в іпотеку квартиру
АДРЕСА_2 , щодо якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек нотаріусом внесено відповідні записи.
7. 31 липня 2012 року ОСОБА_1 , достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 877,30 дол. США, склав від імені банку та подав нотаріусу лист № 30-32-371 з проханням зняти заборону відчуження належної ОСОБА_3 квартири, зазначивши завідомо неправдиві відомості про реалізацію нерухомого майна та припинення дії договору іпотеки. На підставі цього листа нотаріус вилучила з реєстрів запис про обтяження квартири, яка є предметом іпотеки, після чого ОСОБА_3 відчужила майно іншій особі.
8. Крім того, 31 серпня 2007 року між АТ «Укрсиббанк» і ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11207542000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 79 900 дол. США на строк до
30 серпня 2017 року, під 12,40 % річних. Згідно з договором іпотеки від 31 серпня 2007 року ОСОБА_4 передав банку в іпотеку нежитлове приміщення на
АДРЕСА_3 , щодо якого до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек нотаріусом внесено відповідні записи.
9. 15 серпня 2012 року ОСОБА_1 , достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у розмірі 122 329,52 дол. США, склав від імені банку та подав нотаріусу лист № 30-32-21 з проханням зняти заборону відчуження належного ОСОБА_4 нежитлового приміщення, зазначивши завідомо неправдиві відомості про реалізацію нерухомого майна та припинення дії договору іпотеки. На підставі цього листа нотаріус вилучила з указаних реєстрів запис про обтяження нежитлового приміщення, яке є предметом іпотеки, після чого ОСОБА_4 відчужив нерухомість іншій особі.
10. АТ «УкрСиббанк» в рамках кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною другою статті 364-1 КК України були подані цивільні позови від 19 лютого 2019 року та від 16 червня 2021 року.
11. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 364-1 КК України у зв'язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження відносно нього закрито. Вказаною ухвалою цивільний позов АТ «УкрСиббанк» до
ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди залишено без розгляду.
12. Банк заявляв, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , пов'язаних з вчиненням службового підроблення та зловживанням службового становища, спричинено збитків у загальному розмірі 1 194 952 грн.
13. З урахуванням зазначеного, АТ «УкрСиббанк» просило позов задовольнити, стягнути з відповідача збитки у розмірі 1 194 952 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
14. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» матеріальні збитки у розмірі 801 127,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що іпотека на квартиру ОСОБА_3 і нежитлове приміщення ОСОБА_4 припинена, банк позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна внаслідок зняття з нього обтяження, відтак неправомірними діями ОСОБА_1 банку заподіяна майнова шкода, розмір якої слід визначити з ринкової вартості предметів іпотеки, передбаченої у договорах іпотеки. ОСОБА_1 не спростував належними та допустимими доказами заявлений АТ «УкрСиббанк» розмір збитків.
16. Зобов'язання щодо іпотечного майна
АДРЕСА_1 заставною вартістю 393 825,00 грн, що належала ОСОБА_2 , припинено у зв'язку з укладеною мировою угодою, тому позов в частині відшкодування вказаних збитків задоволенню не підлягає.
17. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 березня
2024 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 13 грудня 2023 року в частині задоволених вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
18. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги банку є обґрунтованими, однак АТ «УкрСиббанк» пропустило строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, що є підставою для відмови в позові.
19. Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року в частині вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків у розмірі 628 494,00 грн скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року залишено без змін.
20. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що оскільки апеляційний суд не встановив дату виявлення АТ «УкрСиббанк» факту заподіяння ОСОБА_1 майнової шкоди внаслідок незаконного зняття заборони відчуження з належної боржнику ОСОБА_4 нерухомості, передчасними є висновки апеляційного суду про пропуск позивачем річного строку на звернення до суду з вимогами про стягнення збитків у розмірі 628 494,00 грн та відмову у задоволенні позову в цій частині.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
21. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Мотивувальну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2023 року в частині вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків у розмірі 628 494,00 грн змінено з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. В решті рішення суду залишено без змін.
22. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки відповідачу було повідомлено про підозру 27 квітня 2021 року, а банк звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за фактом заподіяння шкоди внаслідок неправомірного зняття заборони з іпотечного майна, належного ОСОБА_4 , 16 червня 2021 року, тому доводи відповідача про пропуск позивачем річного строку на звернення до суду з вимогами про стягнення матеріальних збитків у розмірі 628 494 грн є необґрунтованими.
23. Разом з тим, колегія суддів зауважила, що суд першої інстанції не врахував, що спірні правовідносини регулюються нормами КЗпП України, зокрема, і щодо строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, а не нормами
ЦК України, які регулюють інститут позовної давності, у зв'язку з чим мотивувальна частина судового рішення у відповідній частині змінена з урахуванням мотивів, викладених у постанові апеляційного суду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. 03 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року, закрити провадження у справі.
25. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-1263цс15, від 27 квітня 2016 року
у справі № 6-216цс16, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року
у справі № 132/2083/16-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 366/1618/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 380/1242/16-ц, від 28 жовтня 2020 року
у справі № 132/2083/16-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 750/10938/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми статті 1166 ЦК України, оскільки АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 перебували у трудових правовідносинах, під час виконання яких останній підозрювався (обвинувачувався) у вчиненні кримінальних правопорушень, тобто можливу шкоду було заподіяно спеціальним суб'єктом - працівником, що зумовлює застосування спеціальних норм законодавства при стягненні заподіяної шкоди, а саме статті 234 КЗпП України.
27. Заявник вказує, що ухвалення судового рішення у кримінальній справі не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду. Таким чином, за змістом частини третьої
статті 233 КЗпП України день ухвалення судового рішення у кримінальній справі відносно відповідача не вважається днем виявлення заподіяної ним шкоди.
28. Зауважує, що позивач підтвердив, що про факти нанесення шкоди банку стало відомо ще у 2015 році. Банком пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
29. Відповідно до доводів касаційної скарги ні слідством, ні судом не було встановлено наявність і розмір збитків АТ «УкрСиббанк» внаслідок дій ОСОБА_1 . Жодних збитків банку не нанесено, оскільки є чинні кредитні зобов'язання, по яких здійснюється погашення заборгованості боржниками. Вказує, що його не було ознайомлено з посадовою інструкцією, яку він не підписував. У тексті посадової інстанції відсутні жодні обмеження щодо зняття обтяження з іпотечного майна.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/7760/23 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
31. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк» посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вказує, що лише 28 квітня 2021 року представнику АТ «УкрСиббанк» за результатами ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стало відомо, що
27 квітня 2021 року прокурором було повідомлено про підозру ОСОБА_1 16 червня 2021 року до суду першої інстанції було подано цивільний позов у кримінальному провадженні про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди. Відповідно безпідставним є посилання відповідача на те, що банку стало відомо про завдання майнової шкоди за результатами службового розслідування, ще у червні 2015 року. Дію строків, визначених статтею 233 КЗпП України, було продовжено на строк дії карантину з 12 березня 2020 року по
30 червня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
32. ОСОБА_1 з 08 травня 2009 року працював в АТ «УкрСиббанк» на різних посадах.
33. Наказом від 28 грудня 2011 року № 530-ВК ОСОБА_1 переведено
з 03 січня 2012 року на посаду провідного юрисконсульта відділу супроводження виконавчих процедур та аутсорсингу зі стягнення боргів Подільського управління зі стягнення боргів Департаменту зі стягнення боргів АТ «УкрСиббанк».
34. Згідно з довіреністю від 11 січня 2012 року, посвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г. В., АТ «УкрСиббанк» уповноважило ОСОБА_1 , серед іншого: представляти інтереси банку в органах нотаріату з питань врахування вимог та прав банку як кредитора відносно спадкодавців, спадкоємців під час відкриття та оформлення спадщини, з питань оформлення спадщини, з питань вчинення виконавчих написів, для чого: подавати до органів нотаріату претензії кредиторів та інші документи, надання яких необхідно для реалізації повноважень, наданих цим пунктом, з правом підписання вказаних документів; подавати до органів нотаріату заяви про вчинення виконавчих написів щодо звернення стягнення на майно або грошові кошти боржників АТ «УкрСиббанк» (без права підписання) (пункт 4); здійснювати всі необхідні дії, пов'язані з реалізацією заставленого майна, що передбачені законами України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та «Про іпотеку», для чого: підписувати та подавати в будь-які підприємства, установи, організації всіх форм власності, фізичним особам будь-які документи, надання яких необхідно для реалізації повноважень, встановлених пунктом 5 цієї довіреності; отримувати від будь-яких підприємств, установ, організацій всіх форм власності, фізичних осіб будь-які документи, що необхідні для реалізації повноважень, встановлених пунктом 5 цієї довіреності (пункт 5).
35. 18 січня 2007 року АТ «УкрСиббанк» уклало з ОСОБА_3 договір про надання споживчого кредиту № 11109067000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 16 000,00 доларів США на строк до 17 січня
2028 року під 12,30 % річних. Згідно з нотаріально посвідченим договором іпотеки від 18 січня 2007 року, ОСОБА_3 передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_2 .
36. 13 жовтня 2009 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь
АТ «УкрСиббанк» 133 939, 24 грн заборгованості за кредитним договором і судових витрат.
37. 31 липня 2012 року ОСОБА_1 , достовірно знаючи про наявність заборгованості за вказаним кредитним договором і відсутність підстав для зняття обтяжень з предмета іпотеки, склав від імені банку та подав нотаріусу лист № 30-32-371 про зняття заборони відчуження належної ОСОБА_3 квартири, зазначивши завідомо неправдиві відомості про реалізацію цього об'єкта та припинення дії договору іпотеки.
38. На підставі вказаного листа приватний нотаріус Оксанюк А. А. вилучила з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про обтяження квартири
АДРЕСА_2 заставною вартістю 172 633, 00 грн. У подальшому
ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2012 року продала іпотечну квартиру ОСОБА_5 , а отримані від реалізації квартири кошти не спрямувала на погашення кредитної заборгованості.
39. 31 серпня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11207542000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 79 900,00 доларів США на строк до 30 серпня 2017 року під 12,40 % річних. Згідно з договором іпотеки від 31 серпня 2007 року, посвідченим Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_4 передав банку в іпотеку нежитлове приміщення на
АДРЕСА_3 .
40. 15 серпня 2012 року ОСОБА_1 , достовірно знаючи про наявність заборгованості за вказаним кредитним договором і відсутність підстав для зняття обтяжень предмета іпотеки, склав від імені банку та подав нотаріусу лист № 30-32-21 з проханням зняти заборону відчуження з належного ОСОБА_4 нежитлового приміщення, зазначивши завідомо неправдиві відомості про реалізацію цього об'єкта та припинення дії договору іпотеки.
41. На підставі вказаного листа приватний нотаріус Новікова Л. В. вилучила з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про обтяження нежитлового приміщення на
АДРЕСА_3 , заставною вартістю 628 494,00 грн. В подальшому ОСОБА_4 15 серпня 2012 року уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, на підставі якого відчужив іпотечне майно, отримані від реалізації нежитлового приміщення кошти не скерував на погашення кредитної заборгованості.
42. В провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебувала кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною другою статті 364-1 КК України.
43. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 364-1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього закрито. Цивільний позов АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
44. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
45. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
46. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
47. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
48. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
49. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
50. За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
51. Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
52. Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.
53. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
54. Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (пункт 3 статті 134 КЗпП), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.
55. Отже, відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, врегульовано нормами КЗпП України.
56. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня
2019 року в справі № 463/4040/15-ц (провадження № 61-23441св18), від 20 січня 2021 року в справі № 583/1942/17 (провадження № 61-15670св19).
57. Вчинення ОСОБА_1 під час перебування у трудових відносинах з АТ «УкрСиббанк» злочину, передбаченого за частиною другою статті 364-1 КК України, підтверджено ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року у справі № 686/14808/18. ОСОБА_1 обвинувачувався у зловживанні повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, яке спричило тяжкі наслідки для АТ «УкрСиббанк».
58. Відповідно до статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
59. Встановлені статтею 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.
60. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
61. При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої діями працівника, суди повинні перевіряти, чи додержався власник або уповноважений ним орган установленого статтею 233 КЗпП України річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду з позовом про її відшкодування.
62. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.
63. Ухвалення судом вироку чи іншого рішення в межах КК України, яким відповідача визнано винним, не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.
64. Отже, за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України день ухвалення вироку чи ухвали суду за правила КК України щодо відповідача не вважається днем виявлення заподіяної ним шкоди за наявності доказів доведеного факту завдання шкоди.
65. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 27 квітня 2016 року в справі № 6-216цс16, від 02 березня 2016 року в справі № 6-1263цс15 і Верховний Суд у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 132/2083/16, від 07 серпня 2019 року в справі № 366/1618/16, від 16 жовтня 2019 року в справі № 380/124216.
66. Скасовуючи постанову апеляційного суду у цій справі та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховних Суд виходив з того, що у висновку за результатами службового розслідування від 02 червня 2015 року відсутні відомості про те, що АТ «УкрСиббанк» у травні 2015 року також стало відомо про заподіяння саме ОСОБА_1 майнової шкоди банку шляхом незаконного зняття заборони відчуження з належного боржнику ОСОБА_4 нежитлового приміщення, яке є предметом іпотеки, а тому передчасними визнані висновки апеляційного суду про пропуск позивачем річного строку на звернення до суду з вимогами про стягнення збитків у розмірі 628 494,00 грн та відмову у задоволенні позову в цій частині.
67. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
68. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
69. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
70. Змінюючи рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованих висновків про те, що позивачем не було пропущено визначений частиною третьою статті 233 КЗпП України річний строк на звернення до суду з цим позовом, оскільки згідно з висновком за результатами службового розслідування від 02 червня 2015 року,
АТ «УкрСиббанк» у травні 2015 року стало відомо про заподіяння ОСОБА_1 майнової шкоди банку шляхом незаконного зняття заборони відчуження з належної боржнику ОСОБА_3 квартири, однак службове розслідування не містить інформації, що АТ «УкрСиббанк» у травні 2015 року також стало відомо про заподіяння ОСОБА_1 майнової шкоди банку шляхом незаконного зняття заборони відчуження з належного боржнику ОСОБА_4 нежитлового приміщення, яке є предметом іпотеки.
71. Судом апеляційної інстанції під час нового апеляційного розгляду враховано вказівки Верховного Суду та встановлено, що банк звернувся до правоохоронного органу з приводу незаконного відчуження заставного майна ОСОБА_4 18 січня 2021 року. Водночас повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні було вручено 27 квітня 2021 року, а цивільний позов у кримінальному провадженні подано 16 червня 2021 року, ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про звільнення від кримінальної відповідальності постановлена 22 вересня 2022 року, а цей позов подано у березні 2023 року.
72. Пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
73. Карантин діяв з 12 березня 2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211) по 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651).
74. Враховуючи вищезазначене, апеляційний дійшов обґрунтованого висновку, що АТ «УкрСиббанк» не пропустило річний строк для звернення до суду з цим позовом. Доводи відповідача про пропуск позивачем річного строку на звернення до суду з вимогами про стягнення матеріальних збитків у розмірі 628 494 грн не знайшли свого підтвердження.
75. Розмір збитків (матеріальної шкоди чи тяжких наслідків у кримінальному провадженні), завданих внаслідок незаконного зняття заборони відчуження з належної боржнику ОСОБА_4 нерухомості заставною вартістю 628 494 грн (ринкова вартість предмета іпотеки на момент укладення договору), які підлягають стягненню на користь банку, фактично підтверджено ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року у справі № 686/14808/18. Відповідачем не надано доказів погашення ОСОБА_4 боргових зобов'язань перед банком, забезпечених іпотекою.
76. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
77. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
78. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
79. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
80. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
81. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 13 грудня 2023 року з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного розгляду, та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 03 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович