17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 203/731/21
провадження № 61-3186св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трофімов Дмитро Юрійович
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2024 року у складі судді Католікяна М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини
та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. 23 лютого 2021 року ОСОБА_4 (після укладення наступного шлюбу - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини.
2. 15 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - адміністрація Центрального району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини.
3. Суд першої інстанції, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, позов ОСОБА_3 задовольнив. У позові ОСОБА_1 відмовив.
4. ОСОБА_1 оскаржила судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі. Також вказала, що суди порушили норми процесуального права.
5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв'язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
6. Позов ОСОБА_1 обґрунтований так:
- у сторін є малолітня дочка - ОСОБА_5 , яка мешкає разом з нею;
- ОСОБА_1 зазначає, що протягом останніх кількох років ОСОБА_3 систематично вчиняє відносно неї та дитини домашнє насильство;
- дочка перебуває на повному утриманні матері, має з нею стійкий психоемоційний зв'язок;
- ОСОБА_3 не забезпечує дитину матеріально, негативно впливає на її емоційний стан.
7. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання малолітньої дитини з матір'ю.
8. Позов ОСОБА_3 обґрунтований так:
- ОСОБА_1 перешкоджає у його спілкуванні з дочкою;
- дитина має більшу прихильність до батька;
- ОСОБА_3 зазначає, що в змозі створити для дочки більш комфортні життєві умови;
- ОСОБА_1 тривалий час у присутності дочки поводиться агресивно відносно ОСОБА_3 та самої дитини.
9. Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив визначити місце проживання малолітньої доньки із батьком, за адресою: АДРЕСА_1 .
ІII. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
10. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2024 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, позов ОСОБА_3 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком - ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
У позові ОСОБА_1 відмовлено.
11. Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції, виходив з такого:
- взято до уваги ставлення батька до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, її вік, стан її здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення (відсутність даних про перебування батька на обліку у лікаря-психіатра, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами тощо, добрий майновий стан, житлово-побутові умови тощо);
- суд першої інстанції не вважав визначення місця проживання дитини саме з батьком обмеженням її прав розвиватися та бути вихованою, у тому числі, жінкою (з огляду на особливості її статі, віку та фізіологічних потреб), оскільки після набрання рішенням законної сили за матір'ю зберігається більшість її прав;
- суд врахував, що згідно з висновком (наданим суду батьком дитини) малолітня ОСОБА_2 неодноразово зазнавала психологічного та сексуального насильства в материнській родині. Крім того, дитина зазнала психологічної травми в материнській сім'ї з боку ОСОБА_1 та її чоловіка - ОСОБА_6 . Конгруентність вербальних та невербальних реакцій дитини свідчить про її правдомовність. Дитина потребує психологічної реабілітації і убезпечення від контакту з особами, які спричинили травму;
- суд критично поставиться до психологічного висновку спеціаліста (наданого матір'ю дитини), оскільки він не містить посилань на методику дослідження психоемоційного стану дитини, а полягає лише в аналізі нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини;
- суд вказав, що із заявами про призначення у справі судової психологічної експертизи з приводу дослідження психоемоційного стану дитини і її прихильності до кожного з батьків сторони у справі до суду не зверталися; таке дослідження унеможливилось тим, що ОСОБА_1 вивезла дитину закордон і приховала інформацію про її місцезнаходження.
- у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила той факт, що її теперішній чоловік - ОСОБА_6 , дійсно надсилав дитині сторін у месенджері фото відверто сексуального характеру, що кореспондується з висновками психолога;
- такий висновок додатково підтвердився й довідкою комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, згідно з яким дитина сторін піддавалася психологічному та фізичному насильству з боку матері та її чоловіка, а перебувати з батьком їй комфортніше та безпечніше;
- суд врахував показання свідків та електронні докази, критично поставився до висновку органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради;
- суд також не взяв до уваги той факт, що дитина сторін від 2022 року фактично мешкає разом з матір'ю закордоном, оскільки така обставина не залежала ані від волі дитини, ані від волі її батьків, а була обумовлена винятково воєнною агресією російської федерації.
12. Апеляційний суд залишаючи без змін рішення суду першої інстанції зазначив:
- суд першої інстанції вірно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки від часу його складання минуло більше трьох років, а одержати актуальний висновок неможливо через вивезення дитини закордон;
- було враховано ставлення батька до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, її вік, стан її здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення (відсутність даних про перебування батька на обліку у лікаря-психіатра, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами тощо, добрий майновий стан, житлово-побутові умови тощо), а також те, що малолітня ОСОБА_2 неодноразово зазнавала психологічного та сексуального насильства в материнській родині, зазнала психологічної травми в материнській сім'ї з боку ОСОБА_1 та її чоловіка - ОСОБА_6 , а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з батьком;
- апеляційний суд відхилив доводи про те, що суд першої інстанції інстанції не взяв до уваги, що у ОСОБА_3 відсутнє право власності на квартиру, що вказує на можливість припинення проживання батька за даною адресою через його мобілізаційний вік та воєнний стан, так як він є придатним до військової служби, з огляду на те, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції керувався виключно інтересами дитини;
- також твердження про те, що дитина перебуває за кордоном, що є набагато безпечнішим та краще сприяє забезпеченню її інтересів, апеляційний суд вважав безпідставними, з огляду на викладені вище обставини, зокрема те, що малолітня ОСОБА_2 неодноразово зазнавала психологічного та сексуального насильства в материнській родині, зазнавала психологічної травми в материнській сім'ї з боку ОСОБА_1 та її чоловіка - ОСОБА_6 .
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.
14. Касаційна скарга мотивована наступним:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, викладених в постанові Верховного Суд 28 червня 2023 року у справі 199/2898/22, постанові Верховного суду від 09 лютого 2023 року у справі №753/572/20, постанові Верховного суду від 27 вересня 2023 року у справі №295/15287/21 (які зазначались як підстава задоволення апеляційної скарги), постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №658/1267/16-ц;
- суд відступив від висновків Верховного суду щодо застосування права у подібних правовідносинах викладених в постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19, від 14 лютого 2024 року у справі № 756/12509/21, позбавивши дитину одного з основних її прав - висловлювати свою думку та права на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя;
- суд не дослідив зібрані у справі докази, суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача щодо встановлення обставин, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів;
- суд першої інстанції під час ухвалення рішення, не взявши до уваги показання свідків, викликаних до суду за заявою ОСОБА_1 , порушив засади змагальності сторін;
- надаючи оцінку електронним доказам у справі, не зазначив які саме докази судом не прийняті, на підставі яких зроблено висновок про грубу систематичну лексику зі сторони ОСОБА_1 в адресу ОСОБА_3 у присутності дитини, а також обставини походження цих доказів, не врахував письмову заяву ОСОБА_1 про ненадання нею будь-кому, будь-коли згоди на фіксацію її приватного життя, а також про заперечення належності саме її зображення та голосу на електронних доказах;
- судом не взяті до уваги докази, які підтверджують зухвалу поведінку дитини під час мешкання разом з батьком та його матір'ю з 20 жовтня 2021 року;
- надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, суд зазначив лише про критичне ставлення до висновку через його складання більше трьох років тому, залишаючи поза увагою, що батько на засідання органи опіки і піклування, яке відбулось протягом чотирьох разів, не з'являвся, свої пояснення не надав;
- суд залишив поза увагою байдуже ставлення батька до визначення місця мешкання дитини, а також той факт, що висновок зроблений ще до початку низки змін місця мешкання дитини;
- не взято до уваги інтереси дитини, в тому числі на безпеку життя, обмежившись лише констатуванням факту, що дитина з березня 2022 року фактично мешкає разом з матір'ю закордоном, а ця обставина не залежала ані від волі дитини, ані від волі її батьків, була обумовлена винятково воєнною агресією російської федерації;
- судом, не розглянуто клопотання про встановлення думки малолітньої дитини;
- суд зробив необґрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 було поза волею дитини змінено місце її проживання після початку повномасштабної агресії російської федерації проти України;
- обставини життя батька станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не досліджені;
V. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
15. 17 квітня 2025 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та навів такі мотиви для відмови у її задоволенні:
- висновки Верховного Суду на які посилається ОСОБА_1 , які стосуються безпечності дитини в результаті російської агресії на території України, а тому перебування дитини за кордоном є безпечнішим, мають різні обставини, а саме: дитина соціалізувалась за кордоном, про що надані відповідні докази стороною, як приклад: навчання у учбовому закладі за кордоном, відвідування гуртків, вивчення іноземної мови, а в матеріалах цієї справи відсутні будь-які докази, які підтверджують соціалізацію ОСОБА_2 , в умовах інтеграції в іноземне середовище;
- ОСОБА_1 не надавала жодних документів які б вказували на місцезнаходження ОСОБА_2 ;
- представник ОСОБА_1 , вводить в оману Верховний Суд, розкриваючи обставини справи, не врахувавши вивчені докази під час їх дослідження судом першої інстанції та переглядом в апеляційній інстанції, зазначаючи обставини, які вигідні виключно останній, не наводячи та не додаючи жодних доказів, які б підтверджували позовні вимоги;
- усі надані ОСОБА_1 докази ОСОБА_3 оспорював та надавав документи, які анулюють їх, про що свідчать матеріали цієї судової справи;
- суд першої інстанції врахувавши таку позицію, для неупередженого та об'єктивного з'ясування обставин по справі неодноразово просив ОСОБА_1 надати інформацію стосовно місцезнаходження дитини, для доставлення її в консульство з метою уникнення з боку матері будь-якого впливу на дитину для проведення опитування та врахування її думки в подальшому;
- для уникнення будь-якого впливу матері на дівчинку та отримання об'єктивних пояснень від дівчинки, сторона ОСОБА_2 наполягала на проведенні об'єктивного опитування у відсутності матері та в присутності психологів, сторона ОСОБА_1 не підтримувала таку позицію;
- висновок експерта не є висновком в розумінні Законів України, а є фактичною рецензією на професійний висновок на базі «Зелена Кімната» та проведено з порушенням регламентів такого проведення та строків, а посилання на неможливість долучення такого висновку до суду першої інстанції є неправдивими, з огляду незаконності проведення експертизи на експертизу, а тому суд апеляційної інстанції правильно оцінив даний доказ, як такий, що оформлений у невідповідності до законів України.
VI. Рух справи в суді касаційної інстанції
16. 13 березня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанціїта постанову апеляційного суду.
17. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження. Зупинено дію рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
18. 01 травня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
20. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про долучення доказів до справи.
VII. Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 ) у період від 19 лютого 2013 року по 08 лютого 2021 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 . Зазначена обставина не спростовувалася сторонами і встановлена рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, ухваленим у цивільній справі №203/911/21 (т. 1 а.с. 92).
22. Сторони мають малолітню дочку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 12 - 16).
23. 31 травня 2021 року органом опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради було складено висновок №3/3-64, згідно з яким в інтересах дитини є доцільним її проживання разом з матір'ю (т. 2 а.с. 31, 32).
24. З квітня 2022 року ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_2 тимчасово мешкають у Чеській Республіці. Точне місце проживання ОСОБА_1 та її представники суду повідомити відмовились (т. 5 а.с. 1).
25. ОСОБА_3 постійно й безперервно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
26. Професійним висновком, складеним 07 грудня 2021 кандидатом психологічних наук ОСОБА_7 (наданим суду батьком дитини) встановлено, що малолітня ОСОБА_2 неодноразово зазнавала психологічного та сексуального насильства в материнській родині. Крім того, дитина зазнала психологічної травми в материнській сім'ї з боку ОСОБА_1 та її чоловіка - ОСОБА_6 . Конгруентність вербальних та невербальних реакцій дитини свідчить про її правдомовність. Дитина потребує психологічної реабілітації і убезпечення від контакту з особами, які спричинили травму.
27. Суди критичного поставились до психологічного висновку спеціаліста від 02 вересня 2021 року (наданого матір'ю дитини), оскільки він не містить посилань на методику дослідження психоемоційного стану дитини, а полягає лише в аналізі нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.
28. Суди встановили, що із заявами про призначення у справі судової психологічної експертизи з приводу дослідження психоемоційного стану дитини і її прихильності до кожного з батьків сторони у справі до суду не зверталися. Таке дослідження унеможливилось тим, що ОСОБА_1 вивезла дитину закордон і приховала інформацію про її місцезнаходження.
29. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила той факт, що її теперішній чоловік - ОСОБА_6 , дійсно надсилав дитині сторін у месенджері фото відверто сексуального характеру, що цілком кореспондується з висновками, викладеними 07 грудня 2021 ОСОБА_7 .
30. Згідно з довідкою комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради від 05 листопада 2021 року №95, дитина сторін піддавалася психологічному та фізичному насильству з боку матері та її чоловіка. Перебувати з батьком їй комфортніше та безпечніше.
31. Про емоційну прихильність дитини, саме до батька також об'єктивно свідчать малюнок малолітньої ОСОБА_2 та її лист до нього, долучені до матеріалів справи.
32. Із змісту показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , малолітня ОСОБА_2 неодноразово скаржилась на те, що мама била її скалкою (синці на руках), у помешканні з ініціативи ОСОБА_1 постійно виникали сварки, яка у присутності дитини матюкалася й билася з ОСОБА_3 . Одного разу ОСОБА_1 розбила йому обличчя, кинувши в нього тарілку, навмисно й демонстративно облила пивом в одному із закладів.
33. Більшість відеозаписів, натомість, мають характер відкритої (неприхованої) зйомки, тому суд вірно, з огляду на їх кількість та відповідність за змістом викладеним вище висновкам взяв їх до уваги. На них переважає надзвичайно груба систематична обсценна лексика з боку ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_3 у присутності дитини, яка, зокрема, включала в себе прокльони та відразливу лайку (у тому числі, на адресу матері останнього), побажання ОСОБА_3 та його матері найскорішої смерті тощо.
VIII. Позиція Верховного Суду
34. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.
35. У цій справі сторонами порушено питання про визначення місця проживання дитини (див. пункти 6-9).
36. Результат аналізу міжнародних стандартів у сфері правосуддя, дружнього до дитини, та підходів Верховного Суду свідчить, що судові рішення у справах, які стосуються якнайкращих інтересів дитини, повинні мати належну мотивацію та відображати специфічні елементи, які впливають на врахування принципу якнайкращих інтересів дитини.
37. Наприклад, Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дитини, орієнтують, що рішення та постанови суду щодо дітей повинні бути належним чином обґрунтовані та пояснені їм мовою, яку діти можуть зрозуміти, зокрема, рішення, в яких погляди і думки дитини не було підтримано [1].
38. Оскільки Україна взяла на себе зобов'язання за Конвенцією, яка
є джерелом права в нашій державі, важливими для побудови національної політики та правозастосовної практики будуть висновки Комітету ООН з прав дитини (далі - Комітет), які є джерелом права відповідно до пп. «b» пункту 3 статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, яка закріплює правило про те, що поряд із нормами міжнародного договору обов'язково треба використовувати подальшу практику застосування договору, який встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.
39. Особливості аргументації рішення у справі, що стосувалась якнайкращих інтересів дитини, можна прослідкувати з рішення Комітету
у справі «А.Б. проти Фінляндії» [2], в якій Комітет нагадав, що для наглядного підтвердження факту дотримання права дитини на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування, будь-яке рішення щодо дитини чи дітей має бути мотивовано, обґрунтовано та роз'яснено. При викладанні аргументації слід чітко вказати всі факти щодо обставин, у яких знаходиться дитина, які елементи були визнані доречними для оцінки її найкращих інтересів, зміст елементів у цьому конкретному випадку та ступінь значущості, яка була їм надана в контексті визначення найкращих інтересів дитини. У цьому зв'язку Комітет зазначає, що формальне та загальне посилання Імміграційної служби Фінляндії на найкраще забезпечення інтересів дитини без урахування думки автора означає, що конкретні обставини, що стосуються автора, не були розглянуті, та оцінка наявності небезпеки серйозного порушення Конвенції ООН про права дитини
з урахуванням його конкретних обставин не була проведена.
40. Верховний Суд звертає увагу на те, що, визначаючи зміст принципу якнайкращих інтересів дитини, цей суд в своїй практиці враховує підхід Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який виробив дві умови, які необхідно брати до уваги при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (див. пункт 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» [3]).
41. Більш широкий підхід виробив Комітет ООН з прав дитини
в Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3)» [4], який був імплементований і в практику Верховного Суду [5].
Так, Комітет звернув увагу на те, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати такі елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпеку дитини; вразливе становище; право дитини на здоров'я; право дитини на освіту. Перелік таких елементів не
є вичерпним і залежно від конкретної ситуації певний елемент може переважати над іншим.
Підхід Комітету ООН з прав дитини може слугувати алгоритмом для оцінки та визначення якнайкращих інтересів дитини, за якими належить діяти
в такому порядку: по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного
з них у співвідношенні з іншими; по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.
42. Верховний Суд у своїй практиці постійно вказує на те, що згідно із законом на суд покладений обов'язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, враховувати факти вчинення домашнього насильства як стосовно дитини, так і у присутності дитини. Тобто в разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов'язково слід перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або у її присутності [6].
43. Так само і ЄСПЛ звертав увагу на те, що при ухваленні рішень щодо обмеження права на спілкування національні органи влади зобов'язані враховувати стверджувану історію домашнього насильства заявника як відповідний і обов'язковий фактор, який повинен бути зважений під час оцінки [7].
44. Далі Верховний Суд підкреслює, що згідно із частиною першою статті 161 СК, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
45. Тлумачення частини першої статті 161 СК свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків
і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку [8].
46. ОСОБА_1 , не погоджуючись з висновками судів, посилалась на те, що її права як матері порушено.
47. У спірних правовідносинах Верховний Суд висновує, що залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд не дав відповіді на ключові аргументи ОСОБА_1 , і як наслідок, належним чином не мотивував, яким чином були взяті до уваги якнайкращі інтереси дитини.
48. Так, залишились поза увагою судів твердження ОСОБА_1 про застосування домашнього насильства, які містяться в позовній заяві (т. 1 а.с.2) та матеріалах кримінальних проваджень і справ про адміністративні правопорушення (т.1 а.с.77-80, т.2 а.с.49-51, а.с.62-70,151-168, 173), що є обов'язковим до з'ясування у такій категорії справ (див. пункти 42-43).
49. Також під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 подано висновок експерта за результатами проведення психологічної експертизи (т. 6 а.с.17-40).
50. Проте, апеляційним судом не було вирішено питання про його прийняття, як доказу із врахуванням положень частини третьої статті 367 ЦПК, згідно із якою докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
51. Таким чином, відсутність в судовому рішенні апеляційного суду мотивів про твердження щодо застосування домашнього насильства та необхідності прийняття висновку експерта за результатами проведення психологічної експертизи, оцінки його як доказу в своїй сукупності впливає на визначення змісту якнайкращих інтересів дитини.
52. Судове рішення апеляційного суду не в повній мірі містить мотивацію та відображення специфічних елементів, які впливають на врахування принципу якнайкращих інтересів дитини.
53. Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом належним чином не встановлені, а зроблені висновки не в повній мірі узгоджуються
із висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, постанова апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
54. Тому висновок апеляційного суду про необхідність визначення місця проживання дитини з батьком є передчасним.
55. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з огляду на статтю 400 ЦПК.
ІX. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
56. Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційної скарги, які дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права.
57. Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів за змістом частини першої
статті 400 ЦПК виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
58. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає змісту статті 411 ЦПК.
59. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
60. Виходячи з того, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, немає необхідності у поновленні дії оскаржуваних судових рішень.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419, 436 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трофімов Дмитро Юрійович, задовольнити частково.
2. ПостановуДніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
[1] Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дитини, і пояснювальна записка: прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року // https://rm.coe.int/16804c2188
[2] Рішення Комітету ООН з прав дитини у справі «А.Б. проти Фінляндії» від 04 лютого 2021 року, повідомлення № 51/2018 // https://tbinternet.ohchr.org/_layouts/15/treatybodyexternal/Download.aspx?symbolno=CRC%2FC%2F86%2FD%2F51%2F2018&Lang=en
[3] Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09 // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a93#Text
[4] Зауваження загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3)» //
https://tbinternet.ohchr.org/_layouts/15/treatybodyexternal/Download.aspx?symbolno=CRC%2FC%2FGC%2F14&Lang=en
[5] Постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/98911478
[6] Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 723/4182/22 (провадження № 61-17501св23) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/117179894
[7] Рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2023 року у справі «Биздиґа проти Республіки Молдова», заява № 15646/18 // https://hudoc.echr.coe.int/ukr#{%22tabview%22:[%22document%22],%22itemid%22:[%22001-228152%22]}
[8] Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680 св 18) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/79846507
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко