25 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 753/11079/24
провадження № 61-10781ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська м'ясна компанія» на ухвалу Київського апеляційного суду
від 14 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФПОСТАЧ», треті особи: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська м'ясна компанія» про захист прав інтелектуальної власності та відшкодування збитків,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним, у якому просив:
визнати неправомірним використання торгового знаку Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФПОСТАЧ» (далі - ТОВ «БІФПОСТАЧ») та таким, що порушує права власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10 січня 2017 року та за свідоцтвами № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3
від 12 червня 2017 року, що належить ОСОБА_1 ;
заборонити ТОВ «БІФПОСТАЧ» (ТОВ «СУМИ ФУЛ РІТЕЙЛ») використовувати знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10 січня 2017 року та свідоцтвами № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 від 12 червня 2017 року, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесенням позначенням для продажу, продажу, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет;
стягнути з відповідача ТОВ «БІФПОСТАЧ» (ТОВ «СУМИ ФУД РІТЕЙЛ») на користь позивача заподіяну матеріальну шкоду за період використання торгової марки (до моменту звернення до суду) у сумі 21 218 742,70 гривень та моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень;
стягнути судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумська м'ясна компанія» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.
Не погодившись з ухваленими рішеннями ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року заяву
ОСОБА_1 про відмову від позову задоволено. Прийнято відмову
ОСОБА_1 від позову.
Визнано нечинним рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 28 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «БІФПОСТАЧ», треті особи: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», ТОВ «Сумська м'ясна компанія» про захист прав інтелектуальної власності та відшкодування збитків.
Визнано нечинним додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «БІФПОСТАЧ», треті особи: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», ТОВ «Сумська м'ясна компанія», про захист прав інтелектуальної власності та відшкодування збитків.
Провадження у цій справі закрито.
Задовольняючи заяву про відмову від позову та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач, скориставшись своїм правом, подав належним чином оформлену заяву про відмову від заявлених нею позовних вимог.
19 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ТОВ «Сумська м'ясна компанія» - адвокат Мазнєва С. Г. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду
від 14 липня 2025 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не обґрунтував підстави визнання нечинним додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Задоволення заяви позивача на стадії апеляційного перегляду судового рішення місцевого суду призвело до порушення принципу добросовісності, оскільки подання такої заяви є зловживанням позивачем процесуальними правами, адже метою є повторний перегляд того ж спору, що фактично існує між позивачем і третьою особою у справі, яка вже розглянута не на його користь.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2025 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику сплатити судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
04 вересня 2025 року представником заявника виконано вимоги вказаної ухвали, надіслано квитанцію про сплату судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову
у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначають спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно зі статтею 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявленням позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов'язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз'яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.
Встановлено, що 26 червня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду належним чином оформлену заяву, в якій просив прийняти його відмову від позову; визнати нечинним судові рішення першої інстанції, а провадження у справі закрити.
Звертаючись до суду з даною заявою, позивач зазначив, що відповідач ТОВ «БІФПОСТАЧ» згідно з отриманою інформацією є неактивною юридичною особою, зокрема, анульовано свідоцтво ПДВ № 433068318199; не має зареєстрованих транспортних засобів та об'єктів нерухомого майна; відповідач не надавав жодних доказів для спростування позовних вимог. Вказав, що у разі задоволення позову виконати рішення буде неможливо, що, у свою чергу, унеможливлює досягнення мети звернення до суду.
Встановивши, що позивач, усвідомлюючи наслідки такої своєї процесуальної дії, відмовився від позову і така відмова є добровільною та відповідає його волі, прийняття відмови від позову не порушує прав інших осіб, а також, з огляду на один із основних принципів цивільного судочинства - принцип диспозитивності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови ОСОБА_1 від поданого ним позову, визнання нечинними рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Апеляційний суд правильно зазначив, що відмова від позову за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності цивільного судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а тому аргументи касаційної скарги щодо зловживання позивачем процесуальними правами є необґрунтованими.
Отже, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22)).
Оскільки основне рішення суду визнано нечинним (скасовано), то додаткове рішення, як його невід'ємна складова, також втрачає свою юридичну силу і є нечинним, оскільки таке ухвалене для усунення недоліків або доповнення основного рішення.
Питання щодо розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі врегульовано статтею 142 ЦПК України.
У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Керуючись статтею 390, пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська м'ясна компанія» на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФПОСТАЧ», треті особи: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська м'ясна компанія» про захист прав інтелектуальної власності та відшкодування збитків.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко В. М. Коротун