02 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1239/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.
представників учасників справи:
позивача - Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - АТ «Укртатнафта», позивач, скаржник) - Козачук О.А. (адвокат),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Старт Агро» (далі -ТОВ «ТД Старт Агро», відповідач) - Світлицький А.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ «Укртатнафта»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 (головуюча - суддя Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.)
у справі за позовом АТ «Укртатнафта»
до ТОВ «ТД Старт Агро»
про стягнення грошових коштів.
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. АТ «Укртатнафта» звернулося до суду міста з позовом до ТОВ «ТД Старт Агро» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2 117 289,59 грн.
1.2. Позивач зазначає про порушення відповідачем умов договору в частині поставки товару в обумовленій кількості та в частині належної якості, у зв'язку з чим нарахував штраф.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 27.05.2025 у цій справі позов задовольнив; стягнув з ТОВ «ТД Старт Агро» на користь АТ «Укртатнафта» 2 023 008,09 грн штрафу за прострочення поставки товару, 94 281,50 грн штрафу за поставку товару неналежної якості та 25 407,47 грн судового збору.
2.2 Не погоджуючись із ухваленим рішенням, АТ «Укртатнафта» подало апеляційну скаргу, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі №910/1239/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 105 864,48 грн, з яких: 101 150,41 грн - неустойка за прострочення поставки товару, 4 714,08 грн - штраф за поставку неналежної якості.
2.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.07.2025 у цій справі задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «ТД Старт Агро»; скасував рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнив частково; стягнув з ТОВ «ТД Старт Агро» на користь АТ «Укртатнафта» 101 150,41 грн штрафу за прострочення поставки товару, 4 714,08 грн штрафу за поставку товару неналежної якості та 1 270, 37 грн судового збору; у задоволенні решти позову відмовив.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АТ «Укртатнафта» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі №910/1239/25.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. АТ «Укртатнафта» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зокрема:
« 7.5. При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
7.9. Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення...
7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).
7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
7.30. Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо)».
5. Позиці інших учасників справи
5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 06.08.2024 між ТОВ «ТД Старт Агро» (постачальник) та АТ «Укртатнафта» (покупець) укладено договір про закупівлю №565/1/2120, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався в строк до 30.11.2024 (включно) поставити покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити метанол (код ДК 021:2015:24320000-3 «Основні органічні хімічні речовини», код УКТ ЗЕД 2905110000) загальною кількістю 1500 тонн.
6.2. Товар, відповідно до пунктів 1.2, 5.1-5.3, 5.8 договору передається партіями згідно з графіком поставки: серпень 2024 року - 400,00 тон; вересень 2024 року - 300,00 тонн; жовтень 2024 року - 400,00 тонн; листопад 2024 року - 400,00 тонн; автотранспортом на умовах DDP - естакади зливу АТ "Укртатнафта" та/або в вагоно-цистернах на умовах DDP - ст. Кагамлицька Південна залізниця, що надаються постачальником; передача партії товару здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару. Датою поставки товару є дата акта приймання.
6.3. Згідно з пунктом 2.2 договору аналізи товару на відповідність якісним характеристикам, зазначеним у пункті 2.1 договору, проводяться лабораторією АТ «Укртатнафта». У разі невідповідності якості товару вимогам, згідно з пунктом 2.1 договору покупець має право відмовитись від прийому товару та/або вимагати його заміни на товар належної якості, якщо інше не буде обумовлено сторонами додатково.
6.4. Ціна однієї тонни товару, визначена пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 30.09.2024, укладеної у зв'язку з набранням чинності Законом України від 18.07.2024 №3878-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації положень актів права Європейського Союзу щодо акцизного податку»): для поставок у серпні 2024 року - 41 347,91 грн (з ПДВ); для поставок у вересні-листопаді 2024 року - 42 873,40 грн (з ПДВ).
6.5. За умовами пункту 6.1.2 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару в кількості та в строки, встановлені договором.
6.6. Відповідно до пункту 6.1.3 договору на постачальника покладено обов'язок забезпечити поставку товару, якість якого відповідає вимогам, встановленим даним договором. Відповідні якісні показники товару погоджені сторонами у пункті 2.1 договору повинні знаходитись в межах, визначених класифікацією, відповідно до ДСТУ 3057-95.
6.7. Пунктом 7.2 договору передбачена відповідальність постачальника за прострочення поставки товару та/або партії товару - сплата неустойки у розмірі 0,1% від вартості товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення.
6.8. Пунктом 7.3 договору передбачена відповідальність постачальника за поставку товару неналежної якості - сплата штрафу у розмірі 10% від вартості такого товару.
Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 11.1 договору).
6.9. На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар у обсязі 657,34 тонн, що підтверджується актами приймання-передачі метанолу: від 20.08.2024 №1 (23,44 тонн); від 22.08.2024 №2 (23,26 тонн); від 04.09.2024 №3 (23,90 тонн); від 10.09.2024 №4 (70,76 тонн); від 12.09.2024 №5 (23,22 тонн); від 13.09.2024 №6 (24,12 тонн); від 17.09.2024 №7 (45,58 тонн); від 18.09.2024 №8 (22,32 тонн); від 19.09.2024 №9 (74,62 тонн); від 01.10.2024 №10 (72,44 тонн); від 01.10.2024 №11 (23,16 тонн); від 04.10.2024 №12 (161,88 тонн); від 07.10.2024 №13 (68,64 тонн).
6.10. Вищевказані обсяги фактично поставленого товару були прийняті покупцем без зауважень та оплачені у повному обсязі.
6.11. При прийманні партії товару 22.08.2024 в кількості 22,802 тонн, виявлена невідповідність якісних показників товару вимогам пункту 2.1 договору та ДСТУ 3057-95, у зв'язку з чим покупець відмовився від його прийняття. Неякісна партія товару була замінена постачальником, що сторонами не заперечується.
6.12. У зв'язку з недопоставкою товару у встановленій договором кількості та поставці товару неналежної якості позивач нарахував відповідачу штраф в порядку пунктів 7.2, 7.3 договору.
6.13. Враховуючи неможливість врегулювання спору щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 2 117 289,59 грн за порушення договірних зобов'язань у позасудовому порядку, АТ «Укртатнафта» звернулося до суду з цим позовом.
6.14. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог АТ «Укртатнафта», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором щодо поставки товару у строки в обумовленій кількості за період з серпня до листопада 2024 року, встановлені умовами договору. Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок штрафу в розмірі 2 023 008, 09 грн, який здійснений позивачем, місцевим господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача. При цьому, на переконання суду першої інстанції та з огляду на наявні в матеріалах справи докази, обставини поставки неякісного товару в кількості 22, 802 тонн метанолу є доведеними, а вимога позивача про стягнення з відповідача 94 281,50 грн штрафу за поставку товару неналежної якості також є обґрунтованою. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення штрафу за порушення строків поставки товару та обсягу обумовленої договором кількості товару, а також за поставку товару неналежної якості, суд виходив із того, що відповідачем були допущені два різних правопорушення, а тому застосування неустойки у вигляді штрафу за порушення двох різних не грошових зобов'язань, що не суперечить засадам цивільного законодавства та є правомірним.
6.15. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду цієї справи ним не встановлено невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором, які потягли за собою подальше невиконання обов'язків відповідачем. При цьому, суд звернув увагу відповідача, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій. За висновками суду, наданими відповідачем доводами, запереченнями та доказами, які досліджені у сукупності, не доведено наявність підстав для зменшення розміру неустойки у вигляді штрафу.
6.16. Однак суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині недоведеності відповідачем наявності підстав для зменшення розміру неустойки у вигляді штрафу.
6.17. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, апеляційний суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій на 95%.
6.18. При цьому, колегією суддів враховано відсутність доказів понесення позивачем збитків у заявленій до стягнення сумі. Суд зазначив, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності. Також апеляційний суд, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.07.2022 у справі №925/577/21, зазначив, що зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 01.09.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/1239/25 за касаційною скаргою АТ «Укртатнафта» на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та призначив її розгляд на 23.09.2025.
7.2. Верховний Суд 23.09.2025 оголосив перерву до 02.10.2025.
7.3. Від АТ «Укртатнафта» 01.10.2025 до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
7.4. Від ТОВ «ТД Старт Агро» 02.10.2025 до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
7.5. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 02.10.2025 долучив вказані додаткові пояснення у справі позивача та відповідача, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.6. Верховний Суд відзначає, що предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою АТ «Укртатнафта» є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про часткове задоволення позовних вимог у зв'язку із зменшенням штрафних санкцій на 95%.
8. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою АТ «Укртатнафта» є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про часткове задоволення позовних вимог у зв'язку із зменшенням штрафних санкцій на 95%.
8.2. Перевіривши доводи скаржника та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог касаційної скарги з огляду на таке.
8.3. Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України. При цьому Суд зазначає, що з огляду на дату виникнення спірних правовідносин і дату прийняття оскаржуваних судових рішень у цій справі, норми ГК України підлягають застосуванню, оскільки ГК України діяв на час виникнення спірних правовідносин і на момент розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
8.4. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
8.5. Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
8.6. При цьому, Суд зауважує, що при вирішенні спорів про стягнення неустойки судам також належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону - зокрема, у разі, якщо за порушення умов зобов'язання застосовується неустойка, розмір якої має імперативний характер (встановлений законом) (частина друга статті 231 ГК України).
8.7. Отже, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки.
8.8. Також відмінність полягає у мотивах суду при прийнятті відповідного рішення, яке мотивується або зменшенням розміру неустойки або її необґрунтованістю в повному обсязі або в частині суми.
8.9. Саме такий висновок викладений у пункті 7.32 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.
8.10. Колегія суддів зазначає, що від відмежовування вирішення питання про зменшення розміру неустойки та від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону залежить і розподіл судового збору, про що Верховний Суд зазначав у постановах від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23.
8.11. У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.
8.12. Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
8.13. Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
8.14. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
8.15. Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
8.16. Верховний Суд відмічає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
8.17. У постанові від 04.07.2024 у справі №910/4629/21 Верховний Суд також зазначив, що довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання. Такий же висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.08.2025 у справі №910/4629/21.
8.18. Верховний Суд відзначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
8.19. Водночас, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК України).
8.20. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.
8.21. Також об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 (на яку посилається скаржник) вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
8.22. Отже, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК України.
8.23. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання в частині поставки товару в обумовленій кількості та в частині належної якості, що стало причиною для стягнення штрафних санкцій. Також суди встановили правильність розрахунків щодо нарахованих штрафних санкцій.
8.24. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду про те, відповідачем не доведено наявність підстав для зменшення розміру неустойки у вигляді штрафу.
8.25. Апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій на 95%, оскільки врахував відсутність доказів понесення позивачем збитків у заявленій до стягнення сумі. Зазначив, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності (див. пункти 6.17, 6.18 цієї постанови).
8.26. Водночас колегія суддів зазначає, що як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд не навів належного обґрунтування власному висновку про те, що сума штрафних санкцій є надмірно великою. Крім того, зміст постанови суду апеляційної інстанції не містить належного аналізу фактичних обставин та доказів, у підтвердження доводів заявника, у цьому випадку відповідача, що сприяли застосуванню судом дискреційних повноважень у вирішення питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 95%. Також не містить мотивування винятковості цього випадку та будь-яких посилань на конкретні обставини, які мають юридичне значення для зменшення штрафних санкцій.
8.27. Необхідно враховувати і те, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд (в цьому випадку - апеляційний господарський суд) повинен вирішувати відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.
8.28. Втім, наведеного вище суд апеляційної інстанції не врахував, адже зменшуючи заявлені до стягнення боржником у справі розмір штрафних санкцій на 95%, апеляційний суд виходив лише із наявного приватного інтересу однієї юридичної особи (відповідача), однак не врахував приватного інтересу іншої особи - позивача.
8.29. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій на 95% в цілому є передчасним.
8.30. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.31. Оскаржувана постанова таким вимогам не відповідає, оскільки апеляційним господарським судом допущено неповне з'ясування фактичних обставин, що стосуються наявності/відсутності правових підстав для зменшення з урахуванням його дискреційних повноважень на зменшення штрафних санкцій на 95%.
8.32. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.
8.33. Доводи ТОВ «ТД Старт Агро», викладені у відзиві на касаційну скаргу спростовуються викладеним у цій постанові.
8.34. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм права при прийнятті оскаржуваної постанови в частині зменшення штрафних санкцій за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.3. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.4. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «Укртатнафта» Компанії задовольнити частково, оскаржувану постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9.5. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи у питанні наявності/відсутності правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, за результатом чого надати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 у справі №910/1239/25 скасувати.
3. Справу №910/1239/25 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос