Постанова від 16.09.2025 по справі 913/567/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 913/567/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Картере В. І., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

про банкрутство

Учасники справи:

ТОВ "ЛЕО": Григор'єв О. М.;

ДП "Енергоринок": Калінін М. В.;

АТ "Державний ощадбанк України": Марухевич В. Є.;

Міністерство юстиції України: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ" (далі - ТОВ "ЛЕО"), введено процедуру розпорядження майном боржника.

1.2. 19.04.2024 до Господарського суду Луганської області надійшло клопотання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції б/н про закриття провадження у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВ "ЛЕО" з підстав, передбачених пунктом 1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), за змістом якого установлено, що до 01.01.2026 не порушуються провадження у справах про банкрутство, а порушені провадження підлягають припиненню щодо боржників - операторів системи розподілу, що здійснюють розподіл електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності, до складу яких входять території, на яких велися бойові дії станом на 31.12.2023, або території, тимчасово окуповані російською федерацією станом на 31.12.2023, відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України.

1.3. 30.08.2024 ТОВ "ЛЕО" було подано до Господарського суду Луганської області клопотання про призначення електротехнічної експертизи, на вирішення якої поставити питання про те, чи має ТОВ "ЛЕО" технічну можливість здійснювати розподіл електричної енергії на території Луганської області, починаючи з 08.03.2024 (дата набрання чинності Законом України від 07.02.2024 №3577-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані").

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.10.2024:

- відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи;

- закрито провадження у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВ "ЛЕО";

- припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Гусар І. О. у справі № 913/567/19;

- доручено державному реєстратору внести до ЄДРЮОФОПГФ запис про закриття провадження у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВ "ЛЕО".

2.2. Ухвала суду мотивована тим, що ТОВ "ЛЕО" є оператором системи розподілу електричної енергії, та здійснював свою діяльність на територіях, на яких велися бойові дії, або територіях, тимчасово окупованих рф, тому на боржника поширюється дія п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ і провадження у справі підлягає закриттю.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

3.1. 07.02.2024 прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані" (№ 3577-IX), яким внесені зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, зокрема в п.1-8 цього розділу.

3.2. Згідно з витягом з ЄДРЮОФОПГФ основним видом діяльності боржника ТОВ "ЛЕО" є "35.13 Розподілення електроенергії".

3.3. ТОВ "ЛЕО" на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (виданої відповідно до постанови НКРЕ України від 05.12.2001 №1187), з 01.01.2019 провадить діяльність з розподілу електричної енергії на території Луганської області, яка з 2014 року знаходилася під контролем влади України. Доказів припинення дії зазначеної ліцензії не надано.

3.4. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих рф (затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309), до нього включені райони Луганської області - території, які станом на 31.12.2023 є тимчасово окупованими.

3.5. ТОВ "ЛЕО" є оператором системи розподілу електричної енергії, та здійснював свою діяльність на територіях, на яких велися бойові дії, або територіях, тимчасово окупованих рф, що підтверджується інформацією, наданою НКРЕКП в листі від 16.04.2024 № 4003/21.2/7-24.

3.6. На ТОВ "ЛЕО" поширюється дія п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ і провадження у справі підлягає закриттю, адже з моменту набрання чинності вказаним пунктом КУзПБ боржник відноситься до тих осіб, щодо яких тимчасово призупинено застосування процедур банкрутства.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.10.2024, а справу направлено до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

4.2. Постанова суду мотивована тим, що судом першої інстанції не було ретельно перевірено наявність кваліфікуючих ознак до застосування наслідків, передбачених п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, в результаті чого суд дійшов передчасного висновку про те, що на дану справу поширюється дія названого пункту Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та постановив помилкову ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство на підставі п.9 ч.1 ст. 90 КУзПБ.

5. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

5.1. Кваліфікуючими ознаками до застосування наслідків, передбачених п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, є визначення боржника як оператора системи розподілу, а також здійснення ним розподілу електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності, до складу яких входять території, на яких велися бойові дії станом на 31.12.2023, або території, тимчасово окуповані рф станом на 31.12.2023, відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої рф території України.

5.2. Боржник здійснював діяльність з розподілу електричної енергії згідно постанови НКРЕКП від 30.11.2018 №1587, на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕ України від 05.12.2001 №1187.

5.3. Постановою НКРЕ України від 05.12.2001 №1187 постановлено до вирішення ТОВ "ЛЕО" питань, необхідних для провадження ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на території Луганської області, ВАТ "Луганськобленерго" здійснювати передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на території Луганської області на підставі договору оперативного лізингу цілісних майнових комплексів Серговських, Лисичанських, Північних, Краснодонських, Краснолуцьких та Луганських електричних мереж. Отже, встановлено, що місцем розташування місцевих (локальних) електричних мереж для здійснення ТОВ "ЛЕО" передачі електричної енергії є Луганська область.

5.4. Основний вид господарської діяльності - розподілення електроенергії ТОВ "ЛЕО" може здійснювати тільки на території Луганської області.

5.5. Оскільки на даний час територія Луганської області є тимчасово окупованою рф та такою, на якій проводяться воєнні (бойові) дії, а все майно, в тому числі мережі системи розподілу, ТОВ "ЛЕО" зруйновано або захоплено збройними формуваннями рф, - боржник не має технічної можливості на території Луганської області здійснювати свою господарську діяльність згідно наведеної постанови на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

5.6. Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції спирався лише на лист НКРЕКП від 16.04.2024 за №4003\21.2/7-24. Жодних обставин щодо фактичного здійснення Боржником такої діяльності або об'єктивної можливості її здійснення - цей лист не містить, як не містять посилання та таку обставину і інші матеріали справи.

5.7. В матеріалах справи є листування боржника та НЕК "Укренерго", зі змісту якого (зокрема листа від 02.09.2022) вбачається, що через пошкодження внаслідок бойових дій відбулося знеструмлення контрольованої частини Луганської області, спроби підключення мереж не виявилися успішними.

5.8. В матеріалах справи є інші докази щодо нездійснення ТОВ "ЛЕО" розподілу електричної енергії на території Луганської області після 2022 року, що додані Боржником до заперечень до клопотання Управління про закриття провадження у справі.

5.9. Судом першої інстанції не досліджені зазначені Боржником обставини та не надано оцінку зазначеним доказам, проте, саме наявність обставини здійснення ТОВ "ЛЕО" розподілу електричної енергії на території ліцензованої діяльності (Луганської області) станом на 31.12.2023 законодавець пов'язав із застосуванням спірних процесуальних наслідків.

5.10. Покладення судом першої інстанції в основу висновку про закриття провадження у справі лише з визначенням Боржника оператором розподілу електричної енергії на території Луганської області постановою НКРЕКП від 30.11.2018 №1587 на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕ України від 05.12.2001 №1187 - є помилковим, базується на довільному тлумаченні судом норми п.1-8 прикінцевих положень Кодексу, жодними доказами в матеріалах справи не підтверджується здійснення такої діяльності Боржником станом на 31.12.2023, як зазначено в Законі.

5.11. Суд апеляційної інстанції звернувся до пояснювальної записки до проекту Закону № 3577-IX, за змістом якої метою його прийняття було недопущення ліквідації державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у державній власності, шляхом встановлення мораторію на їх банкрутство на період до 01.01.2026, а реалізація даного законопроекту дозволить забезпечити подальшу сталу роботу державних вугільних підприємств в умовах воєнного стану, зменшить соціальне напруження в шахтарських колективах.

5.11.1. Терміновість прийняття означеного Закону зумовлена перебіганням строку зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, знімання арештів та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 № 2021- УШ (зі змінами), терміну мораторію сплати боргів Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", а скасування мораторію на виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств призведе до їх банкрутства та подальшої ліквідації.

5.11.2. Саме внаслідок необхідності продовження терміну дії мораторію на банкрутство державних вугледобувних підприємств, держава шляхом прийняття законодавчих рішень, спрямованих на подолання критичної ситуації, пов'язаної із платоспроможністю окремих державних підприємств у сфері енергетики (Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані"), визначила спосіб захисту публічного інтересу саме щодо таких підприємств.

5.12. За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем, шляхом прийняття Закону № 3577-IX, не були спрямовані на безпосереднє закриття банкрутства щодо недержавних підприємств, які визначені у якості оператора системи розподілу електричної енергії відповідно до ліцензії, але фактично не здійснюють цю ліцензовану діяльність на територіях, на яких велись бойові дії, або територіях, тимчасово окуповані РФ станом на визначену законом дату. Нормами наведеного Закону жодним чином не забезпечуються як права самого Боржника, так і законні інтереси кредиторів у справі, зокрема тих, що не належать до державних.

6. Короткий зміст касаційної скарги

6.1. ДП "Енергоринок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.10.2024.

7. Узагальнені доводи касаційної скарги

7.1. Апеляційний господарський суд під час ухвалення оскаржуваної постанови не врахував висновку щодо застосування п.1-8 "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.11.2024 у справі №911/4610/15, та невірно застосував наведену норму.

7.2. Апеляційний суд помилково пов'язує можливість застосування п.1-8 "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ виключно з фактичним здійсненням Боржником господарської ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії та наявності такої технічної можливості, не враховуючи того, розподіл електричної енергії здійснюється на тимчасово окупованих територіях, а тому підлягають застосуванню положення частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

8. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги

8.1. АТ "Ощадбанк" в особі філії - Луганського обласного управління у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило Суд залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, зокрема зазначаючи наступне:

- норма п.1-8 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ про припинення проваджень у справах про банкрутство стосується виключно тих боржників-операторів системи розподілу, які на поточну дату продовжують здійснювати розподіл електричної енергії на тимчасово окупованих територіях;

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "ЛЕО" є саме тим оператором розподілу електричної енергії, який здійснює розподіл електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності, тобто на території Луганської області;

- відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензія - це право суб'єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

- сама по собі наявність ліцензії на розподіл електричної енергії на певній території не є належним і допустимим доказом фактичного здійснення такої діяльності.

8.2. ТОВ "ЛЕО" у відзиві також заперечувало проти задоволення касаційної скарги, звертаючи увагу Суду на наступне:

- твердження скаржника про застосування судом апеляційної інстанції норми п.1-8 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.11.2024 у справі №911/4610/15, не відповідає фактичним обставинам даної справи, адже правовідносини у справі, що переглядається, та у справі № 911/4610/15 не є подібними;

- Верховний Суд у постанові від 19.11.2024 у справі № 911/4610/15 дійшов висновку, що пункт 1-8, яким доповнено "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, розповсюджує свою дії саме на державні підприємства у сфері енергетики, до яких відноситься, зокрема, і Державне підприємство "Регіональні електричні мережі". Натомість ТОВ "ЛЕО" не є державним підприємством та не здійснювало розподіл електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності, до складу яких входять території, на яких велися бойові дії станом на 31.12.2023, або території, тимчасово окуповані рф станом на 31.12.2023;

- оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята при повному та правильному встановлені фактичних обставин даної справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже передбачені ГПК України підстави для її скасування відсутні.

8.3. Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції у відзиві підтримало касаційну скаргу, з огляду на наступне:

- на ТОВ "ЛЕО" поширюється дія п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ;

- боржник у справі - ТОВ "ЛЕО" є оператором системи розподілу електричної енергії, та здійснював свою діяльність на територіях, на яких велися бойові дії, або територіях, тимчасово окупованих рф, що підтверджується інформацією, наданою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в листі від 16.04.2024 № 4003/21.2/7-24;

- ТОВ "ЛЕО" не надано суду доказів припинення дії виданої йому ліцензії;

- подане управлінням юстиції клопотання про закриття провадження у справі є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки з моменту набрання чинності п. 1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ ТОВ "ЛЕО" відноситься до тих осіб, щодо яких тимчасово призупинено застосування процедур банкрутства;

- аналогічне правозастосування вищезгаданої норми КУзПБ було зроблено Верховним Судом у постанові від 19.11.2024 у подібній справі №911/4610/15 про банкрутство оператора системи розподілу.

9. Касаційне провадження

9.1. Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Енергоринок" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у цій справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.07.2025 - 14:30. Крім того, витребувано з Господарського суду Луганської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 913/567/19.

9.2. 08.07.2025 до Верховного Суду на запит з Господарського суду Луганської області надійшли матеріали справи № 913/567/19.

9.3. 16.07.2025 та 18.07.2025 до Верховного Суду надійшли заяви ТОВ "ЛЕО" та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

9.4. Ухвалами Верховного Суду від 17.07.2025 та 21.07.2025 вказані заяви задоволено, вирішено проводити судові засідання у справі № 913/567/19 за участю представника ТОВ "ЛЕО" - Григор'єва О. М. та представника Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі - управління юстиції) Прокопчук Я. М. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.

9.5. В судовому засіданні 22.07.2025 преставники ДП "Енергоринк" та управління юстиції підтримали касаційну скаргу, просили Суд скаргу задовольнити. Представники ТОВ "ЛЕО" та АТ ""Ощадбанк" заперечували проти касаційної скарги з підстав, наведених у відзивах, просили Суд залишити скаргу без задоволення.

9.6. В судовому засіданні 22.07.2025 оголошено перерву до 09.09.2025 - 14:45, а 09.09.2025 до 16.09.2025 - 15:30.

9.7. В судових засіданнях 09.09.2025 та 16.09.2025 представники ДП "Енергоринок", управління юстиції, ТОВ "ЛЕО" та АТ ""Ощадбанк" підтримали раніше надані пояснення по суті наведеного в касаційній скарзі.

9.8. Решта учасників справи явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Верховного Суду не надходило.

9.9. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.

10. Позиція Верховного Суду

10.1. Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛЕО" порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.10.2019, якою введено процедуру розпорядження майном боржника.

10.2. У квітні 2024 року до Господарського суду Луганської області звернулося Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції з клопотанням, в якому просило закрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛЕО" на підставі п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

10.3. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.10.2024 вказане клопотання було задоволено і провадження у справі закрито з тих підстав, що боржник у справі є оператором системи розподілу електричної енергії, який здійснював свою діяльність на територіях, на яких велися бойові дії, або територіях, тимчасово окупованих рф, тому на нього поширюється встановленні п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ обмеження щодо застосування процедур банкрутства.

10.4. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками місцевого господарського суду, зазначивши про те, що у даному випадку відсутні необхідні кваліфікуючі ознаки для застосування наслідків, передбачених п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, тому підстави для закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛЕО" були відсутні. У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції постановою від 16.12.2024 скасував вищезгадану ухвалу суду та направив справу для продовження розгляду до місцевого господарського суду.

10.5. ДП "Енергоринок" в касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування наведеної норми, викладених у постанові по справі №911/4610/15.

10.6. Оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.

10.7. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, введено воєнний стан в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено і він триває досі згідно із Законом України № 4524-ІХ від 15.07.2025.

10.8. 07.02.2024 Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані" (далі - Закон № 3577-IX), яким внесені зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, зокрема доповнено його пунктом 1-8. Зазначений Закон набрав чинності 08.03.2024.

10.9. Пункт 1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ установлював, що до 1 січня 2026 року не порушуються провадження у справах про банкрутство, а порушені провадження підлягають припиненню щодо боржників - операторів системи розподілу, що здійснюють розподіл електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності, до складу яких входять території, на яких велися бойові дії станом на 31 грудня 2023 року, або території, тимчасово окуповані російською федерацією станом на 31 грудня 2023 року, відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України.

10.10. Відповідно застосуванню названого пункту має передувати встановлення обставин щодо того, чи є боржник оператором системи розподілу та територію здійснення ним ліцензованої діяльності.

10.11. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України "Про ринок електричної енергії", який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем та постачанням електричної енергії.

10.12. Стаття 1 вищевказаного Закону визначає, що:

- учасниками ринку електричної енергії є виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом;

- оператор системи розподілу - це юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

10.13. Згідно з встановленими місцевим господарським судом у цій справі обставинами:

- відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ "ЛЕО" зазначено "35.13 Розподілення електроенергії";

- відповідно до постанови НКРЕ України від 05.12.2001 №1187 ТОВ "ЛЕО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Докази припинення дії ліцензії не надано;

- з 01.01.2019 ТОВ "ЛЕО" провадить діяльність з розподілу електричної енергії на території Луганської області;

- згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309, до нього включені райони Луганської області - території, які станом на 31.12.2023 є тимчасово окупованими;

- відповідно до інформації, наданої НКРЕКП в листі від 16.04.2024 № 4003/21.2/7-24, ТОВ "ЛЕО" є оператором системи розподілу електричної енергії та здійснював свою діяльність на територіях, на яких велися бойові дії, або територіях, тимчасово окупованих рф.

10.14. Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "ЛЕО" відповідно до п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

10.15. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛЕО", апеляційний господарський суд зокрема наголосив на тому, що ТОВ "ЛЕО" надано до матеріалів справи докази на підтвердження обставин не здійснення ТОВ "ЛЕО" розподілу електричної енергії на території ліцензованої діяльності (тобто в Луганській області) станом на 31.12.2023, але місцевим господарським судом не прийнято до уваги пояснення та докази боржника з цього приводу, тоді як вказані обставини є передумовою для вирішення питання щодо застосування чи незастосування п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та настання відповідних процесуальних наслідків.

10.16. Крім того, за висновком апеляційного господарського суду, зміни, внесені законодавцем, шляхом прийняття Закону № 3577-IX, не були спрямовані на безпосереднє закриття банкрутства щодо недержавних підприємств, які визначені як оператори системи розподілу електричної енергії відповідно до ліцензії, але фактично не здійснюють цю ліцензовану діяльність на територіях, на яких велись бойові дії, або територіях, тимчасово окуповані рф станом на визначену законом дату. Нормами наведеного Закону жодним чином не забезпечуються як права самого боржника, так і законні інтереси кредиторів у справі, зокрема тих, що не належать до державних.

10.17. Колегія суддів не погоджується з такими висновкам суду апеляційної інстанції, вважає їх помилковими та такими, що ґрунтуються на довільному трактуванні норм Закону, з огляду на наступне.

10.18. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20) зазначила про те, що специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство. У різні періоди свого розвитку законодавець по-різному проводив межу між приватним та публічним інтересом в регулюванні відносин неплатоспроможності. Законодавство про неплатоспроможність є комплексним, воно об'єднує правові норми приватного та публічного права заради досягнення єдиної мети - найбільш повного задоволення у процедурі банкрутства вимог приватних та публічних кредиторів (податкових органів, органів соціального забезпечення), оскільки по завершенню ліквідаційної процедури таке задоволення унеможливлюється ліквідацією юридичної особи чи використанням майна боржника для задоволення вимог інших кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів в ході провадження у справі про банкрутство.

10.19. Провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

10.20. Дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів є однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство (висновок наведений у постановах від 10.08.2023 у справі № 918/246/23, від 26.11.2024 у справі № 908/2519/22, від 19.11.2024 у справі № 911/4610/15).

10.21. Захист приватного інтересу полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

10.22. Водночас захист публічного інтересу знаходить свій вияв у встановленні в п.1-8 "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ певних обмежень, що мають строковий характер.

10.23. Обираючи напрямок відносин, в цьому випадку, сама держава визначилась у способі захисту публічного інтересу, зокрема, шляхом закриття провадження у справах про банкрутство боржників - операторів системи розподілу, що здійснюють розподіл електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності, до складу яких входять території, на яких велися бойові дії станом на 31 грудня 2023 року, або території, тимчасово окуповані російською федерацією станом на 31 грудня 2023 року (близький за змістом висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19.11.2024 у справі №911/4610/15, на яку міститься посилання у касаційній скарзі).

10.24. Поза увагою апеляційного господарського суду залишено те, що приймаючи Закон № 3577, законодавець закцентував на пріоритеті стабільності роботи як вугільнодобувних підприємств, так і енергетичних.

10.25. Норми п.1-8 "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ не містять вказівки на те, що вони (норми) підлягають застосуванню виключно до підприємств державної форми власності. За своїм змістом вказана норма є доступною, чіткою і зрозумілою.

10.26. Вибірково наведені ТОВ "ЛЕО" у відзиві на касаційну скаргу висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.11.2024 у справі №911/4610/15, з огляду на які ТОВ "ЛЕО" вважає, що норма п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ поширюється лише на підприємства, які перебувають у державній власності є помилковими з огляду на наступне.

10.27. Вказані ТОВ "ЛЕО" висновки Верховного Суду наведені у контексті аргументів касаційної скарги на ухвалені у справі № 911/4610/15 рішення про те, що положення п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ суперечать частині четвертій статті 13 Конституції України, за змістом якої держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

10.28. При цьому Верховним Судом у справі № 911/4610/15, з урахуванням початкового проекту Закону України від 07.02.2024 № 3577-IX, яким внесені зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та доповнено його пунктом 1-8, детально проаналізовано зокрема мету та цілі законопроекту, а також передумови його ухвалення.

10.29. Разом з цим, висновків про те, що норма п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ підлягає застосуванню виключно до підприємств, що перебувають у державній власності, постанова Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 911/4610/15 не містить.

10.30. З наведеного слідує, що скасовуючи ухвалене місцевим господарським судом рішення, суд апеляційної інстанції керувався не безпосередньо правовим актом, а змістом пояснювальної записки до попередньої редакції законопроекту, наводячи при цьому власне тлумачення мети і цілей прийняття відповідного закону.

10.31. Також в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції посилався на те, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги обставини фактичного не здійснення ТОВ "ЛЕО" розподілу електричної енергії на території ліцензованої діяльності, а тому підстави для застосування п.1-8 "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ були відсутні.

10.32. За висновком колегії суддів, відповідне посилання у п.1-8 "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ стосується не обставин фактичного здійснення чи не здійснення розподілу електричної енергії на визначених у цьому пункті територіях, а охоплюється поняттям території здійснення ліцензованої діяльності операторами системи розподілу.

10.33. Як було встановлено місцевим господарським судом, дія виданої ТОВ "ЛЕО" відповідної ліцензії не припинена і територія ліцензованої діяльності ТОВ "ЛЕО" включає території, які станом на 31.12.2023 є тимчасово окупованими.

10.34. Наведеного судом апеляційної інстанції не спростовано, як і не доведено відсутності правових підстав для застосування п.1-8 "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

10.35. З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, які не спростовані апеляційним судом, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що ТОВ "ЛЕО" відноситься до осіб, щодо яких тимчасово призупинено застосування процедур банкрутства та наявність правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛЕО" в порядку п.1-8 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

10.36. При цьому колегія суддів враховує, що сам по собі факт закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛЕО" відповідно до п.1-8 "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, не є підставою для списання/прощення наявної у боржника заборгованості, не припиняє господарську діяльність боржника, не перешкоджає виконанню боржником своїх наявних грошових зобов'язань, не позбавляє як фізичних, так і юридичних осіб на подальше ведення господарської діяльності із боржником, та у разі порушення підприємством відповідних зобов'язань, на судових захист.

10.37. Вищевикладене у сукупності свідчить про те, що скасовуючи рішення місцевого господарського суду, судом апеляційної інстанції не спростовані висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1-8 "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

10.38. Очевидним є те, що скасувавши рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції у своїй постанові повинен був навести більш аргументовані доводи, аніж ті, що їх наведено судом першої інстанції. Однак аналіз мотивувальної частини оскарженої постанови свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не знайшов спростування висновкам місцевого господарського суду.

10.39. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

10.40. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у цій справі наведеним вимогам не відповідає, що підтверджує аргументи касаційної скарги щодо неправильного застосування п.1-8 "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та неврахування відповідних висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.11.2024 у справі №911/4610/15.

10.41. Зважаючи на встановлені за результатами перегляду оскаржуваного у цій справі рішення допущені судом апеляційної інстанції порушення у питанні застосування норм права та не врахування відповідних висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає помилковим скасування апеляційним судом законного і обґрунтованого рішення місцевого господарського суду про закриття провадження у даній справі.

10.42. У зв'язку з наведеним касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню в силі.

11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

11.2. У статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

11.3. Зважаючи на викладене у цій постанові, Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у цій справі підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у даній справі підлягає залишенню в силі. Відповідно касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 913/567/19 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у справі №913/567/19 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк