18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 вересня 2025 року Справа № 925/1102/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від Черкаської обласної прокуратури - Чустрак Д.В.,
від першого позивача - представник не з'явився,
від другого позивача - представник не з'явився,
від третього позивача - представник не з'явився,
від відповідача - Дем?янчук Г.В. - адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури,
м. Черкаси в інтересах держави в особі:
1. Державної екологічної інспекції Центрального округу, м. Полтава
2. Державної служби геології та надр України, Київ
3. Лисянської селищної ради, смт. Лисянка, Звенигородського
району, Черкаської області
до акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», с. Дашуківка,
Звенигородського району, Черкаської області
про стягнення 1 157 520 грн. 00 коп. шкоди
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Центрального округу, Державної служби геології та надр України та Лисянської селищної ради до акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» про стягнення шкоди в розмірі 1 157 520 грн. 00 коп., заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконного видобування корисних копалин.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 10 жовтня 2024 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 10 жовтня 2024 року, суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 07 листопада 2024 року.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 07 листопада 2024 року, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 10 грудня 2024 року.
Проте, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 10 грудня 2024 року не відбулося, у зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.
Ухвалою суду 10 грудня 2024 року розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 10 год. 30 хв. 15 січня 2025 року.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 15 січня 2025 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 14 лютого 2025 року.
В судовому засіданні, що відбулося 14 лютого 2025 року судом було оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 11 березня 2025 року.
В судовому засіданні, що відбулося 11 березня 2025 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 30 хв. 31 березня 2025 року.
В судовому засіданні, що відбулося 31 березня 2025 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 24 квітня 2025 року.
В судовому засіданні, що відбулося 24 квітня 2025 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 00 хв. 12 травня 2025 року.
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року позов прокурора було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 червня 2025 року, справу призначено до розгляду по суті на 10 год. 30 хв. 01 липня 2025.
В судовому засіданні, що відбулося 01 липня 2025 року суд оголосив перерву до 14 год. 30 хв. 17 липня 2025 року.
Однак, судове засідання призначене на 14 год. 30 хв. 17 липня 2025 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді по даній справі на лікарняному.
Ухвалою суду від 21 липня 2025 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 09 вересня 2025 року.
Під час розгляду справи по суті, прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що відповідач будучи обізнаним про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами проігнорував наказ Державної служби геології та надр України, не вжив дієвих заходів щодо зупинки виробничо-господарської діяльності з видобування корисних копалин, зокрема шляхом видачі та затвердження відповідних розпорядчих документів (наказів) та доведення їх до відома підпорядкованих працівників, в результаті чого, в період часу з 01 березня 2016 року до 22 квітня 2016 року здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - глин бентонітових, обсягом не менше ніж 2,5 тис. тон.
В зв'язку з чим, на думку прокурора, у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальність за заподіяну державі шкоду у розмірі 1 157 520 грн.
Державна екологічна інспекція в своїх письмових поясненнях також позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Другий та третій позивач в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
У своєму відзиві відповідач проти позову заперечував та зазначав, що основним видом діяльності акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» є добування піску, гравію, глин та каоліну.
Починаючи з 09 листопада 2015 року виконуючим обов'язки голови правління, а з 27 лютого 2016 року - головою правління акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» є ОСОБА_1 , який має право вчиняти юридичні дії від імені вказаної юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.
30 жовтня 2015 року попереднього керівника акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» - ОСОБА_2 було відсторонено від виконання обов'язків голови правління, а з 26 лютого 2016 року - звільнено з займаної посади,
Рішенням наглядової ради акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», оформленим протоколом засідання № 16112015-2 від 16 листопада 2015 року, було відкликано та достроково припинено повноваження членів правління AT «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , звільнено їх з займаних посад.
Діяльність з видобутку корисних копалин здійснюється товариством на підставі ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами № 2447 від 23 квітня 2001 року (наразі продовжено до 23 квітня 2036 року).
Наказом Державної служби геології та надр України від 18 лютого 2016 року за № 65 було зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами (Ліцензії).
У передбачені законодавством строки, відповідачем було подано заяву та необхідні документи для продовження дії спеціального дозволу.
Водночас, у зв'язку із рейдерським захопленням акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» групою осіб на чолі з громадянином ОСОБА_2 , строк дії дозволу продовжено не було.
Разом з тим, видобування корисних копалин в спірний період здійснювалося незаконно, групою осіб на чолі з громадянином ОСОБА_2 , із протиправним захопленням та використанням майна та обладнання акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» на користь третіх осіб та отримання неправомірної вигоди для цих осіб.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 20 червня 2024 року зі справи №905/370/20 встановлено, що починаючи з 09 листопада 2015 року, єдиним повноважним керівником публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», який мав право вчиняти юридичні дії від імені позивача без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_1 .
Таким чином відповідач зазначає, що громадянин ОСОБА_2 діяв не в інтересах акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», а всупереч ним.
Відповідач також не погоджується з доводами прокурора стосовно того, що одночасно з проведенням робіт з незаконного видобування корисних копалин, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, посадовими особами акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» були вчинені документальні операції, спрямовані на приховання незаконного походження майна, а саме в бухгалтерському обліку підприємства були проведені операції, відповідно до яких незаконно видобута глина бентонітова була поставлена на складський облік товариства та в подальшому використовувалася в господарській діяльності, з метою отримання прибутку, оскільки доказів, які підтверджували б наведені факти, до позовної заяви не долучено.
Єдиними доказами, які на думку прокурора, підтверджують вищевказані факти є копії довідки про видобування та розкривні роботи за період з 0 січня 2016 року по 01 березня 2017 року та акту перевірки № 06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року за підписом ОСОБА_5 .
Проте, станом на дату підписання зазначених документів ОСОБА_5 жодних повноважень щодо вчинення дій від імені підприємства не мала.
Зокрема, відповідач зазначає, що рішеннями незаконної на той час наглядової ради акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», що оформлені протоколом № 01-17 від 07 грудня 2017 року, було обрано на посаду голови правління акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_5 .
Водночас, рішенням Господарського суду Черкаської області від 22 травня 2018 року у справі № 925/13/18, яке набрало законної сили 25 червня 2018 року визнано недійсними рішення наглядової ради публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», що оформлені протоколом засідання наглядової ради № 01-17 від 07 грудня 2017 року, з усіх прийнятих питань порядку денного.
Тому, відповідач вважає, що ні довідка про видобування корисних копалин за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року, ні акт перевірки № 06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року не є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт видобування корисних копалин саме акціонерним товариством, оскільки такі документи підписані ОСОБА_5 , яка не діяла від імені акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти».
Як наслідок, відповідач вважає, що висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12015250100000256 від 24 листопада 2023 року № 186/23-23 також є неналежним та недопустимим доказом, як такий, що проведений на підставі наведених вище довідки та акту.
Відповідач наголошує, що діяв добросовісно, оскільки саме за зверненнями акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» було розпочато кримінальне провадження № 12015250200000256, зокрема, за фактом вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 та ч.2 ст.240 КК України.
Кримінальне провадження № 12015250200000256 було відкрито, ще 22 липня 2015 року, а обвинувальний акт відносно громадянина ОСОБА_2 було передано до суду у квітні 2024 року, тобто майже через 9 років.
Відповідач також зазначав у відзиві на позов, що цивільного позову до ОСОБА_2 не було подано прокурором ні на стадії досудового розслідування, ні під час перебування справи у суді, тому, на його думку, прокурор безпідставно намагається стягнути заподіяну шкоду саме з акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», хоча товариство не має жодного відношення до незаконного видобутку глини групою осіб на чолі з громадянином ОСОБА_2 .
Щодо ухвали Лисянського районного суду Черкаської області від 06 травня 2024 року зі справи № 700/321/24, то відповідач вважає, що вказана ухвала не може бути доказом заподіяння акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» шкоди навколишньому природному середовищі, оскільки акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти», як цивільний відповідач не залучалося до участі у кримінальному провадженні за № 12015250200000256 та до участі у справі № 700/321/24, тому обставини, встановлені в ухвалі Лисянського районного суду Черкаської області від 06 травня 2024 року у справі № 700/321/24, не мають преюдиційного значення у справі № 925/1102/24.
Таким чином відповідач стверджував, що обставини заподіяння саме акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» шкоди державі у розмірі 1 157 520 грн. належними та допустимими доказами не доведено.
У відповіді на відзив, прокурор вважає доводи викладені відповідачем безпідставними, оскільки факт існування корпоративних спорів та численних судових рішень щодо них, зареєстрованих та розслідуваних кримінальних проваджень, про які йдеться у відзиві, не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати шкоду завдану внаслідок незаконного видобування корисних копалин.
У своїх запереченнях відповідач вказував, що прокурором будь-яких нових доказів на підтвердження факту заподіяння акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» шкоди державі у розмірі 1 157 520 грн. не надано, а тому прокурором не доведено в порядку передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, належними та допустимими доказами, заподіяння такої шкоди саме акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти».
В судовому засіданні, яке відбулося 09 вересня 2025 року відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1102/24.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового провадження, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що у задоволені позовних вимоги слід відмовити повністю виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури було проведено досудове слідство у кримінальному провадженні за № 12015250200000256 від 22 липня 2015 рок щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 240 КК України, в якому досліджувалися обставини порушення встановлених правил охорони надр службовими особами публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» (з 02 червня 2020 року перейменовано в акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти»).
У ході досудового розслідування, а також судом під час розгляду даної справи встановлено, що публічним акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» було отримано спеціальний дозвіл за № 2447 від 23 квітня 2001 року строком на 15 років на користування надрами - видобування глини, придатної для виробництва формувальних матеріалів, а також для легких та полестійких бурових розчинів.
Наказом Державної служби геології та надр України № 65 від 18 лютого 2016 року, дію спеціального дозволу №2447 від 23 квітня 2001 року зупинено, про що надрокористувача було повідомлено листом від 22 лютого 2016 року № 2658/13/14-16, який згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення було отримано відповідачем 01 березня 2016 року.
Прокурор стверджував, що незважаючи на дані обставини, посадові особи акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», в порушення вимог законодавства України, яким врегульовані правові засади державного регулювання використання надр та гірничих відносин, не виконали наказ Державної служби геології та надр України № 65 від 18 лютого 2016 року, та не зупинили виробничо-господарську діяльність товариства щодо видобутку корисних копалин, в результаті чого товариством незаконно проводжувалися роботи з видобування корисних копалин - глин бентонітових.
Прокурор стверджував, що в ході досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_2 , відповідно до протоколу № 02-16 від 25 лютого 2016 року наглядової ради публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», обіймаючи з 26 лютого 2016 року посаду голови правління зазначеного підприємства, безпосередньо, через правління та адміністрацію здійснюючи поточне управління (керівництво) зазначеним підприємством, будучи в силу своєї посади наділеним правомочністю безпосередньо та через підлеглих осіб, управляти та розпоряджатися коштами і майном підприємства, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, діючи умисно та цілеспрямовано, в інтересах публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», в період часу з 01 березня 2016 року до 22 квітня 2016 року, більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не представилося можливим, використовуючи своє службове становище, вчинив протиправні дії, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.
Одночасно з проведенням робіт з незаконного видобування корисних копалин, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, посадовими особами ПАТ «Дашуківські бентоніти» були вчинені документальні операції, спрямовані на приховання незаконного походження майна, а саме в бухгалтерському обліку підприємства були проведені операції, відповідно до яких незаконно видобута глина бентонітова була поставлена на складський облік товариства та в подальшому використовувалася в господарській діяльності, з метою отримання прибутку.
Голові правління публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_2 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2. ст. 367 КК України - службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та ч. 2 ст. 240 КК України - незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення.
Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12015250100000256 від 24 листопада 2023 року №186/23-23, розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, згідно з актом перевірки №06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр, за березень 2016 року становить 1 157 520 грн.
Прокурор вважає документально доведеним та обґрунтованим розмір шкоди в розмірі 1 157 520 грн. 00 коп., заподіяної відповідачем державі внаслідок самовільного користування надрами.
Судом враховано, що статтею 1 Кодексу України про надра визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Статтею 13 Кодексу України про надра передбачено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Стаття 19 Кодексу України про надра визначає, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України, згідно з пунктом 1 якого Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
У відповідності з підпунктом 11 пункту 4 цього ж Положення Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).
Статтею 24 Гірничого закону України визначено, що гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати: - спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу; технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркшейдерська, технічна та обліково-контрольна документація (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).
Згідно ст. 19 Гірничого закону України гірничі роботи проводяться за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами, який видається згідно з законодавством. План розвитку гірничих робіт підприємства щорічно розглядається та погоджується з органами гірничого нагляду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, яким врегульовано питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначено процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.
Пунктом 22 Постанови КМ України № 615 від 30.05.2011 в редакції чинній станом на момент проведення позапланової перевірки було встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі:
1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;
2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення;
3) наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів;
4) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.
Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.
Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов'язку проводити на ділянці надр роботи, пов'язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків.
Зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії.
Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.
У разі визнання судом незаконним зупинення дозволу строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
За приписами ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановленими законодавством України (ст. 67 Кодексу України про надра).
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно з ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди врегульовано ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що за даними довідки (т.1. а.с. 24) про видобування та розкривні роботи за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017, за підписом в.о. голови правління ПАТ «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_5 , за 2016 рік підприємством було видобуто (тис. тон): січень - 2,6; лютий - 0,5; березень - 2,5; квітень - 3,1.
Водночас, в довідці не зазначено, що саме (пісок, глина, гравій, тощо) було видобуто підприємством у вказаний період.
Також матеріалами справи підтверджується, що з 07 червня 2017 року по 15 червня 2017 року Департаментом державного геологічного контролю Центрального міжрегіонального відділу було проведено позапланову перевірку надрокористувача - ПАТ «Дашуківські бентоніти», з питань дотримання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини) за результатами якої було складено акт перевірки за №06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року.
З акту перевірки №06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року (т.1 а.с. 16-22) вбачається, що під час її проведення було встановлено порушення п.22. Постанови Кабінету Міністрів України № 615, а саме: надрокористувач після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, не зупинив проведення на наданій йому в користування ділянці надр роботи, передбачені спеціальним дозволом на користування надрами, а саме: відповідно до довідки ПАТ «Дашуківські бентоніти» та маркшейдерської документації у період зупинення дії спеціального дозволу у 2016 році видобуток склав: лютий 0,5 тис. т, березень 2,5 тис. т.; квітень 3,1 тис. т.
Отже, зі змісту акту вбачається, що контролюючим органом під час проведення перевірки також було використано дані довідки ПАТ «Дашуківські бентоніти» за підписом в.о. голови правління ПАТ «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_5 .
З акту перевірки вбачається, що під час виїзду контролюючого органу на родовище будь-які роботи пов'язані з видобуванням бентонітових глин не проводились.
Маркшейдерської документації матеріали справи не містять.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що акт перевірки зі сторони ПАТ «Дашуківські бентоніти» також підписано в.о. голови правління ОСОБА_5.
02 лютого 2023 року до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України разом з супровідним листом від 31 січня 2023 року №983/24/16-23 надійшла постанова старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області підполковника поліції Ніколенко Л.П. від 31 січня 2023 року про призначення судової інженерно-екологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015250100000256 від 22 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 206-2, ч. 1 357, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 364-1, ч.ч. 1,3 ст. 238, ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 240, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
На вирішення судової експертизи було поставлене питання:
1. Який розмір збитків, заподіяних ПАТ «Дашуківські бентоніти» внаслідок користування надрами у період зупинення дії спеціального дозволу з 18 лютого 2016 року по 23 квітня 2016 року?
13 листопада 2023 року до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України разом із супровідним листом від 10 листопада 2023 року за №13336/24/16-23 надійшла постанова старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області підполковника поліції Ніколенко Л.П. від 10 листопада 2023 року про внесення змін до постанови про призначення судової інженерно-екологічної експертизи, відповідно до якої було викладено поставлене на розв'язання експертизи запитання в наступній редакції:
Який розмір збитків, заподіяних ПАТ «Дашуківські бентоніти» внаслідок користування надрами у період зупинення дії спеціального дозволу №2447 за березень 2016, відповідно довідки про видобування та розкривні роботи за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року, наданої ПАТ «Дашуківські бентоніти»?.
При проведені експертизи використовувалися наступні інформаційні джерела: 1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».
2. Кодекс України «Про надра».
3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»,
4. «Методика визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами», затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.08.2011 №303 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.06.2011 за №1097/19835.
Згідно висновку експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 186/23-23 від 24 листопада 2023 року розмір відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок, як встановлено актом перевірки №06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр, самовільного користування надрами (бентонітові глини) ПАТ «Дашуківські бентоніти» за березень 2016 року, становить 1 157 520 грн. 00 коп. (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч п'ятсот двадцять гривень 00 коп.).
Розмір відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, розрахований відповідно до «Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29 серпня 2011 року №303 (4) (далі по тексту - Методика (4)).
Тобто, розмір збитків був розрахований експертом через 6 років після проведення контролюючим органом позапланової перевірки, на підставі Методики, з урахуванням даних довідки про видобування, підписаної в.о голови правління ПАТ «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_5. та акту перевірки №06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр (т.1 а.с.16-22).
Судом враховано, що відповідно до п.1.2. Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами (в редакції чинній станом на момент проведення перевірки) у цій Методиці терміни вживаються у такому значенні:
Самовільне користування надрами - користування надрами за відсутності дозвільної документації на користування надрами, передбаченої законом.
Ця Методика встановлює основні вимоги щодо порядку визначення заподіяних збитків і застосовується при визначенні відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами (п.1.3).
Відповідно до п. 1.5. Методики, в основу нарахування збитків покладена базова ставка збитків у частках мінімальної заробітної плати (м.з.пл.), наведена у додатку 1 до цієї Методики.
Згідно п. 1.6. приклад розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок
самовільного користування надрами, наведено в додатку 2 до цієї Методики.
Ця Методика застосовується при визначенні відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, у тому числі торфу загальною глибиною розробки понад два метри (п.1.7.)
Водночас, п.1.8. Методики передбачено, що збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про надра, підлягають компенсації державі юридичними та фізичними особами, у тому числі іноземними особами та особами без громадянства, відповідно до законодавства.
Пунктом 2.1. Методики передбачено, що факт самовільного користування надрами встановлюється особами, які уповноважені здійснювати державний контроль (нагляд) за використанням і охороною надр під час проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю).
Згідно п.2.2. Методики для встановлення факту самовільного користування надрами та визначення обсягу видобутих надр використовується пряме вимірювання (заміри розробок, кар'єрів, накопичених надр) разом з аналізом матеріалів геологорозвідувальних робіт (геологічні, гідрогеологічні карти родовищ за їх наявності).
Пунктом 3.1 Методики передбачено, що збитки розраховуються особами, які уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за використанням і охороною надр.
Відповідно до п.3.2. Методики розмір збитків (З), встановлених за фактом самовільного користування надрами, визначається шляхом встановлення обсягу самовільно видобутих надр (Д ), помноженого на базову ставку (додаток 1) відшкодування збитків (P ), за формулою:
K
З = S (P х N х Д ),
i=1
де S - знак суми;
де Д - обсяг самовільно видобутих надр (т; куб.м; кг);
P - базова ставка збитків у частках мінімальної заробітної плати;
N - величина мінімальної заробітної плати (грн.).
Для визначення обсягу самовільно видобутих надр безпосередньо на місці видобування виконують прямі вимірювання лінійних розмірів: довжини, ширини та висоти, розраховують об'єм через добуток лінійних розмірів за допомогою відповідного засобу вимірювальної техніки, що має метрологічне підтвердження.
Згідно п.3.3. Методики збитки, розраховані за цією Методикою, стягуються відповідно до законодавства.
Проте, з акту перевірки не вбачається, що для визначення обсягу самовільно видобутих надр, безпосередньо на місці видобування контролюючим органом виконувалися прямі вимірювання лінійних розмірів, а об'єм був розрахований через добуток лінійних розмірів, за допомогою відповідного засобу вимірювальної техніки, що має метрологічне підтвердження.
Крім того, розмір збитків розраховувався не особами, які уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за використанням і охороною надр а експертом, на виконання постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області про призначення судової інженерно-екологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після звернення до правоохоронних органів безпосередньо акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», та через шість років після проведення перевірки підприємства контролюючим органом.
Водночас судом враховано, що рішенням наглядової ради ПАТ «Дашуківські бентоніти», що оформлене протоколом № 01-17 від 07 грудня 2017 року, було вирішено:
1) звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління ПАТ «Дашуківські бентоніти» з 07 грудня 2017 року, виключено ОСОБА_1 зі складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені ПАТ «Дашуківські бентоніти» без довіреності, у тому числі підписувати договори (підписантів);
2) звільнити ОСОБА_2 з посади голови правління ПАТ «Дашуківські бентоніти» з 07 грудня 2017 року;
3) обрати на посаду голови правління ПАТ «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_5 з 08 грудня 2017 року, уповноважено ОСОБА_5 прийняти належним чином правовстановлюючі, реєстраційні, розпорядчі, дозвільні та ліцензійні документи, печатки та штампи ПАТ «Дашуківські бентоніти»;
4) уповноважено ОСОБА_5 забезпечити державну реєстрацію та внесення змін до відомостей про керівника та осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (підписантів) ПАТ «Дашуківські бентоніти» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте, рішенням Господарського суду Черкаської області від 22 травня 2018 року у справі № 925/13/18 позов ОСОБА_6 (який є членом наглядової ради акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти») до публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» за участю у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Даш-Бент Інвест» про визнання недійсними рішення наглядової ради товариства від 07 грудня 2017 року задоволено повністю. Визнано недійсними рішення наглядової ради публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», що оформлені протоколом засідання Наглядової ради № 01-17 від 07 грудня 2017 року, з усіх прийнятих питань порядку денного.
Рішення господарського суду Черкаської області від 22 травня 2018 року у справі № 925/13/18 набрало законної сили 25 червня 2018.
Отже, незаконне рішення наглядової ради ПАТ «Дашуківські бентоніти», що оформлене протоколом № 01-17 від 07 грудня 2017 року не породило жодних правових наслідків для товариства.
Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року №700/2/18 задоволено позов ОСОБА_1 та усунуто перешкоди у виконанні ОСОБА_1 посадових обов'язків голови правління публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» шляхом заборони дій, які перешкоджають здійснювати повноваження.
Під час розгляду даної справи, районним судом було встановлено, що починаючи з жовтня 2015 року, групою осіб, за участі та пособництва колишніх посадових осіб публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», були вчинені незаконні дії, спрямовані на рейдерське захоплення публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», у зв'язку з чим було порушено низку кримінальних проваджень за фактами підроблення та протиправного заволодіння майном та акціями, офіційними документами ПАТ «Дашуківські бентоніти», використання завідомо підробленого документа для здійснення змін у реєстраційній справі акціонерного товариства та заволодіння його майном шляхом обману (шахрайства) у великих розмірах, зловживання повноваженнями службовою особою публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», невиконання службовими особами акціонерного товариства та реєстратором виконавчого органу Торецької міської ради Донецької області рішення суду, що набрало законної сили, тощо, які були об'єднані в одне кримінальне провадження під реєстраційним № 1201525020000256, досудове розслідування по якому здійснюється слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України під процесуальним керівництвом Генеральної прокуратури України.
Зокрема, ОСОБА_1 здійснено перешкоди у доступі до його робочого місця на території публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», внаслідок чого останній звертався до органів державної влади та правоохоронних органів.
Так, за фактом звернення ОСОБА_1 до Лисянського відділення Звенигородського відділення ГУНП в Черкаській області щодо не допуску на територію публічного акціонерного товариста «Дашуківські бентоніти» до свого робочого місця, на виконання ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року по справі №700/4002/15-к до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №12016250200000114 за ч.1 ст. 361-1 КК України, яке в подальшому приєднане до кримінального провадження №1201525020000256, досудове розслідування у якому здійснюється головним слідчим управлінням Національної поліції України.
Також недопущення ОСОБА_1 до виконання посадових обов'язків голови правління «Дашуківські бентоніти» проявляється у підписанні фінансової звітності, отриманні кореспонденції, направленні офіційних документів від імені товариства неповноважними особами, що підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» за 2017 рік; договором поставки нафтопродуктів та інших продуктів (речовин, суміші) хімічної промисловості № 03.04.18/9 від 03 квітня 2018 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Дашухівські бентоніти» та товариством з обмеженою відповідальністю «Демайд»; довіреністю публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» на ім'я Сікало О.В. про надання повноважень на отримання продукції від товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інвест Сістемс»; листом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інвест Сістемс» на ім'я голови правління публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_1 від 13 червня 2018 року №293 та відповіддю на нього від публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» від 26 червня 2018 року за підписом ОСОБА_5 ; договором про надання послуг №2015-18 від 13 лютого 2018 року, укладеним між публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» та товариства з обмеженою відповідальністю «Експ-Рейл»; звітом експедитора №50 за квітень 2018 року, підписаним між публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» та товариства з обмеженою відповідальністю «Експ-Рейл»; актом звірки № 00078 за квітень 2018 року, підписаним між публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» та товариства з обмеженою відповідальністю «Експ-Рейл».
Вище вказані документи підписані від імені публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_5 без належних повноважень.
ОСОБА_1 видавалися накази, які містили обов'язкові до виконання вказівки посадовим особам публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» щодо врегулювання виплат, отримання (продовження дії) - спеціального дозволу на користування надрами; анулювання представницьких (уповноважуючих документів); надання статутних, бухгалтерських, фінансових та інших документів, що стосуються господарської діяльності товариства; передачі печаток та штампів, що підтверджується наказами №07-1/3 від 12 березня 2018 року, №07/3 від 07 березня 2018 року, протоколом засідання Наглядової ради №2622016 від 25 лютого 2016 року, які залишені без виконання.
На підтвердження наявності перешкод у виконанні посадових обов'язків голови правління публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» позивачем надано звернення до Лисянського відділення Звенигородського відділу поліції від 12 вересня 2018 року про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 перешкоджають господарській діяльності товариства, зокрема, на його усну вимогу передати печатку підприємства, надати для огляду первинні бухгалтерські документи, юридичні документи, йому було відмовлено.
Також ОСОБА_8 здійснює незаконне управління товариством. На вказане звернення Лисянським відділенням Звенигородського відділу поліції надано відповідь про те, що його повідомлення, яке надійшло на лінію « 102» 12 вересня 2018 року зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області за № від 12.09.2018 року о 08 год. 50 хв., розгляд матеріалів доручено дільничному офіцеру поліції
ОСОБА_9 витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018250200000349 від 26 листопада 2018 року вбачається, що до Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області надійшла заява від голови правління публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 з метою нанесення шкоди інтересам публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» було приховано два цінні листи, що були направлені на адресу вказаного підприємства Державною службою геології та надр України, в яких містилася експертиза та висновок щодо надання дозволу на видобуток бентонітової глини. Вказані листи вручені ОСОБА_5 30 червня 2018 року, що підтверджується даними публічного акціонерного товариства «Укрпошта».
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 06 травня 2024 року зі справи №700/321/24 звільнено ОСОБА_2 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 367 та частиною 2 статті 240 КК України, на підставі ст. 74, пункту 3 частини 1 статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження № 12015250200000256, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 367 та частиною 2 статті 240 КК України, - закрито на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Під час досудового розслідування цивільного позову до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення прокурором не заявлялося.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21, постановлення ухвали суду про закриття кримінального провадження щодо особи у зв'язку із звільненням її від кримінальної відповідальності не може вважатися тотожним ухваленню щодо неї обвинувального вироку суду, оскільки це суперечило б засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).
Обвинувального вироку зі справи №700/321/24 судом ухвалено не було, отже, обставини, що наведені в ухвалі Лисянського районного суду Черкаської області від 06 травня 2024 року зі справи №700/321/24 судом до уваги не приймаються.
Водночас, Господарським судом Донецької області під час розгляду справи №905/370/20 за позовом публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» до приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» про визнання недійсною додаткової угоди від 23.10.2015 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015; специфікації №1 від 23.10.2015 (додатку №1 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015); специфікації №2 від 24.12.2015 (додатку №2 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015) та ухвалення за результатами її розгляду рішення від 20 червня 2024 року було встановлено, що починаючи з 09 листопада 2015 року єдиним повноваженим керівником публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», який мав право вчиняти юридичні дії від імені позивача без довіреності, у тому числі підписувати договори, був ОСОБА_1 .
Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 14 жовтня 2024 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» на рішення господарського суду Донецької області від 20 червня 2024 року у справі № 905/370/20 - залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 20 червня 2024 року у справі № 905/370/20 залишено без змін.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Отже, рішення інших судів, які набрали законної сили у встановленому порядку, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити.
Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
За змістом ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
В акціонерному товаристві може бути створена Наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства (ч.1 ст. 160 ЦК України).
Відповідно до ч.3, 4 ст.92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що у спірний період, ОСОБА_2. та ОСОБА_5 не мали жодних повноважень діяти від імені товариства, як представники.
З матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2024 року Черкаська обласна прокуратура звернулася із запитом №12-796вих-24 до Державної служби геології та надр України в якому просила повідомити чи вживались/будуть вживатися заходи щодо стягнення збитків та які саме, оскільки відповідно до висновку судової інженерно - екологічної експертизи №186/23-23 від 24 листопада 2023 року, розмір відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок, як встановлено актом перевірки №06-06/27/2017-04/у (11) від 15 червня 2017 року Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр, самовільного користування надрами (бентонітової глини) за березень 2016 року становить 1 157 520 грн. 00 коп. завдані збитки залишаються невідшкодованими.
Аналогічні запити від 06 серпня 2024 року були відправлені на адреси Лисянської селищної ради №12-800вих-24 та Державної екологічної інспекції Центрального округу №12-799вих-24.
30 серпня 2024 року Черкаська обласна прокуратура повторно звернулася із запитом №12-877вих-24 до Державної служби геології та надр України.
21 серпня 2024 року виконавчий комітет Лисянської селищної ради Лисянського району Черкаської області надав відповідь на запит Черкаській обласній прокуратурі №1046 в якій повідомив проте, що у зв'язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті Лисянська селищна рада до суду не зверталася і не планує звертатися з позовом про відшкодування збитків завданих незаконним видобутком надр на території Дашуківської ділянки Черкаського родовища.
29 серпня 2024 року Державна екологічна інспекція Центрального округу надала відповідь на запит Черкаській обласній прокуратурі №07-08/4104 в якій повідомила проте, що на момент ведення кримінального провадження №12015250200000256 від 22 липня 2015 року діяла в даний період Державна екологічна інспекція у Черкаській області.
Після ліквідації державної екологічної інспекції у Черкаській області документи на проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) до Державної екологічної інспекції Центрального округу не передавались. Тому Державна екологічна інспекція Центрального округу просила вжити заходи прокурорського реагування шляхом звернення до суду з позовом.
03 вересня 2024 року Державна служба геології та надр України також надала відповідь на запит Черкаській обласній прокуратурі №30320-24 в якому повідомила, що Державна служба геології та надр України відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 62 Кодексу України про надра має право розраховувати в межах своєї компетенції розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами. Методика визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (редакція статті згідно із Законом № 2805-ІХ від 01.12.2022). Закон № 2805-ІХ від 01.12.2022 набрав чинності 29.12.2022.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 (далі - Положення), одним з основних завдань Держгеонадр є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Пунктом 4 Положення встановлено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.
Постановою Кабінету Міністрів України № 749 від 04.07.2023 (набрала чинності з 26.07.2023) пункт 4 Положення доповнено підпунктами 152 та 153, відповідно до яких Держгеонадра в межах своєї компетенції здійснює розрахунок розміру збитків, заподіяних внаслідок самовільного користування надрами та пред'являє претензії про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами.
Методика визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затверджена наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15 вересня 2022 року №366, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28 жовтня 2022 року за №1337/38673 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 1 розділу IV Методики орган державної влади, посадова особа якого здійснила розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, направляє такий розрахунок до суб'єкта господарювання разом з претензією з метою безпосереднього врегулювання спору та добровільної сплати збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, а у разі несплати збитків протягом 90 календарних днів з дати отримання суб'єктом документів до:
суду разом з позовною заявою. Якщо таке діяння не містить ознак кримінального правопорушення;
правоохоронних органів та/або прокуратури для доручення до матеріалів кримінального провадження, якщо таке діяння містить ознаки кримінального правопорушення.
Станом на 02 вересня 2024 року відповідно до відомостей, що введені до електронної інформаційної бази даних ДНВП «Геоінформ України», акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти» (код ЄДРПОУ 223941) є власником спеціального дозволу на користування надрами №2447 від 23 квітня 2021 року строком до 23 квітня 2023 року, наданого з метою видобування глини бентонітової з Черкаського родовища, розташованого у Звенигородському районі Чекраської області. Станом на 01 вересня 2024 року зазначений спеціальний дозвіл користування надрами є дійсний.
Тому наразі відсутні правові підстави для розрахунку розміру збитків, заподіяних державі акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти) внаслідок самовільного користування надрами в межах спеціального дозволу на користування надрами №2447 від 23 квітня 2001 року.
Крім того у своїй відповіді Державна служба геології та надр України повідомила прокуратуру, що розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами Черкаського родовищ, розташованого у Звенигородському районі Черкаської області відповідно до Методики не здійснювався, висновок судової інженерно - екологічної експертизи №186/23-23 від 24 листопада 2023 року до Державної служби геології та надр України не надходив.
04 вересня 2024 року прокуратурою було направлено повідомлення за №12-889вих-24 на адресу Державної служби геології та надр України, Державної екологічної інспекції Центрального округу та Лисянської селищної ради, що прокуратурою підготовлено та направляється до Господарського суду Черкаської області позовна заява про стягнення збитків завданих державі внаслідок самовільного видобутку надр (бентонітових глин) на суму 1 157 520 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 86 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суд вважає, що довідка про видобування корисних копалин за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року, що підписана не уповноваженою особою від імені ПАТ «Дашуківські бентоніти» не є допустимим доказом, що підтверджує об'єм добичі корисних копалин товариством.
Як наслідок, суд відхиляє висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12015250100000256 від 24 листопада 2023 року № 186/23-23 про визначення розміру збитків, оскільки в основу розрахунку збитків було взято до уваги дані з недопустимого доказу.
Доктрина «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree) знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gдfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» (№2).
Ця доктрина зводиться до того, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Тобто, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.
При цьому судом також враховано, що під час проведення перевірки, контролюючим органом всупереч настанов чинної Методики, об'єм добичі корисних копалин у спірний період, не був розрахований через добуток лінійних розмірів за допомогою відповідного засобу вимірювальної техніки, що має метрологічне підтвердження.
Під час перевірки також було використано документи, що підписані від імені товариства не уповноваженою особою.
Доводи прокурора стосовно того, що посадовими особами ПАТ «Дашуківські бентоніти» були вчинені господарські операції, спрямовані на приховання незаконного походження майна, а саме в бухгалтерському обліку підприємства були проведені операції, відповідно до яких незаконно видобута глина бентонітова була поставлена на складський облік товариства та в подальшому використовувалася в господарській діяльності, з метою отримання прибутку документально не підтверджено.
В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують використання акціонерним товариством у своїй господарській діяльності незаконно добутих третіми особами корисних копалин.
Як вже зазначалося вище, маркшейдерської документації матеріали справи також не містять.
Прокурором та позивачами не було спростовано доводи відповідача стосовно того, що видобування корисних копалин в спірний період здійснювалося незаконно, проте, не акціонерним товариством, а групою осіб, із протиправним захопленням та використанням майна та обладнання акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» на користь цих третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Доказів того, що громадянин ОСОБА_2 в спірний період часу був працівником акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» та виконував свої трудові (службові) обов'язків суду не надано.
Акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти» не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану державі діяннями особи (осіб), яка не є представником товариства та не має (не мають) жодного відношення до господарської діяльності товариства.
Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2023 року зі справи №912/1194/22 вказав, що відповідно до положень частини першої статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільного позову до громадянина ОСОБА_2 не було подано прокурором у кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що розмір збитків прокурором належними та допустимими доказами не доведено.
Водночас суд вважає, що акціонерне товариство довело відсутність своєї вини у спричиненні шкоди державі під час незаконного видобутку третіми особами, що не пов'язані трудовими або службовими обов'язками з підприємством, корисних копалин.
Тобто, підстав для покладення відповідальності на відповідача в даному випадку суд не вбачає, а тому позов задоволенню не підлягає.
Клопотання відповідача про повернення позовної заяви задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
В своєму клопотанні відповідач зазначав, що позовна підписана заступником керівника Черкаської обласної прокуратури, а не безпосередньо керівником, як це передбачено законодавством України та регламентом Черкаської обласної прокуратури, затвердженим наказом керівника Черкаської обласної прокуратури від 24.05.2022 № 44.
Крім того, прокурором не обґрунтовано та не підтверджено наявності підстав для представництва держави в суді та не доведено неможливість захисту прав держави, у разі їх дійсного порушення, компетентними для цього органами.
Водночас, судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.
Відповідно до п. 1 положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно абз. 9 п.п.2 п.3 Положення, основними завданнями Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони надр.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення № 1174).
Відповідно до п. 1 Положення № 1174 Держгеонадра є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.
Держгеонадра згідно з покладеними на неї завданнями проводить планові та позапланові перевірки надрокористувачів, за результатами яких (у разі виявлення порушень вимог законодавства) складає акти, видає обов'язкові для виконання вказівки (приписи), визначає строк для усунення виявлених недоліків і порушень вимог законодавства;) здійснює в межах компетенції розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами; пред'являє претензії про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами; (пп. 14, 15-2 15-3 п. 4 Положення № 1174).
Шкода заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, у відповідності до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів. Прокурор стверджував, що незаконне добування корисних копалин здійснювалось на земельних ділянках, які знаходиться на території Лисянської селищної ради Черкаської області. Згідно ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно зі статтями 64, 64-1, 66, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами. Пунктом 7 частини 3 зазначеної статті передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Тобто, завдані природним ресурсам збитки відшкодовуються шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок виконавчого органу відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.
Прокурор зазначав, що володіючи відповідними повноваженнями та достовірно знаючи про факт порушення інтересів держави, Лип'янською селищною радою, Державною екологічною інспекцією Центрального округу та Державною службою геології та надр України самостійно не вживалися належні заходи про стягнення заподіяних збитків у судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджується, що Черкаська обласна прокуратура, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зверталася з відповідними запитами до Лисянської селищної ради, Державної екологічної інспекції Центрального округу та Державної служби геології та надр України.
За таких обставин, підстав для залишення позову прокурора без розгляду не вбачається.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя А.В.Васянович