18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
12 вересня 2025 року Справа № 925/1466/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від позивача - представник не з'явився,
від відповідача - Осадчий В.А. адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом селянського (фермерського) господарства «Зоря»,
с. Майданецьке, Звенигородського району, Черкаської області
до фермерського господарства «Шевченкове-Л», м. Тальне,
Звенигородського району, Черкаської області
про стягнення 1 021 221 грн. 78 коп.
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось селянське (фермерське) господарство «Зоря» до фермерського господарства «Шевченкове-Л» про стягнення 1 021 221 грн. 78 коп. заборгованості, а саме: 783 510 грн. 82 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 40 892 грн. 72 коп. - 3% річних, 164 286 грн. 69 коп. - інфляційних втрат та 32 531 грн. 55 коп.- пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди земельних ділянок від 28 травня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 30 січня 2025 року.
Ухвалою суду від 30 січня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 11 год. 00 хв. 27 лютого 2025 року та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року відкладено підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 20 березня 2025 року.
Ухвалою суду від 20 березня 2025 року відкладено підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 08 квітня 2025 року.
Ухвалою суду від 08 квітня 2025 року відкладено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 23 квітня 2025 року.
Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року суд залишив без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів та клопотання позивача про призначення експертизи, поновив відповідачу строк для подання письмового доказу, повернув заяву селянського (фермерського) господарства «Зоря» про зменшення позовних вимог, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 20 травня 2025 року.
В судовому засіданні, що відбулося 20 травня 2025 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 26 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 26 червня 2025 року суд відклав розгляд справи по суті на 14 год. 30 хв. 07 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 29 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 29 липня 2025 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 12 вересня 2025 року.
Позивач в судове засідання не з'явився.
В матеріалах справи (т.2 а.с.13) знаходиться клопотання позивача про розгляд справи за відсутності позивача чи його представника.
Ухвалу суду від 29 липня 2025 року було доставлено сторонам до їх електронних кабінетів 30 липня 2025 року.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, зокрема, з підстав викладених у відзиві та зазначав, що орендну плату за 2020 та 2021 роки фермерським господарством сплачено в повному обсязі.
Щодо орендної плати за 2022 та 2023 роки, то в листі від 25 жовтня 2022 року №25 відповідач пропонував позивачу провести зарахування зустрічних однорідних вимог та провести звірку взаємних розрахунків.
Позивач відповіді не надав, водночас, на адресу відповідача направив рахунки від 01 квітня 2024 року з вимогою сплатити оренду плату за весь час оренди (суборенди).
В подальшому відповідач звернувся до позивача із заявою за №73 від 26 грудня 2024 року про припинення зобов'язання шляхом взаємозаліку та врегулювання простроченої заборгованості в позасудовому порядку.
Умови зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог відповідач виклав в угоді про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 26 грудня 2024 року, яку разом з актом звіряння розрахунків направив позивачу 27 грудня 2024 року.
Поштове відправлення позивач отримав 02 січня 2025 року.
Також відповідач стверджував, що між ним та фермерським господарством «Мошурівське» було укладено договір про відступлення права вимоги від 10 липня 2024 року, відповідно до умов якого відповідач отримав право вимоги до позивача за грошовими зобов'язаннями на суму 157 638 грн. 56 коп.
20 грудня 2024 року відповідач (новий кредитор) направив позивачу повідомлення про заміну кредитора у зобов'язаннях за №72, яке з доданими до нього документами останній, відповідно до повідомлення про вручення, отримав 24 грудня 2024 року.
Також відповідач стверджував, що відповідно до заяви за №26 від 20 березня 2025 року вчинив односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 437 308 грн. 36 коп., про що повідомив позивача.
Отже, оскільки зобов'язання зі сплати орендної плати припинилися (частково виконанням, а частково зарахуванням) відповідач просив суд у задоволені позову відмовити повністю.
В судовому засіданні, яке відбулося 12 вересня 2025 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1466/24.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов в частинні вимог про стягнення 395 017 грн. 94 коп. грошових коштів, з яких: 346 202 грн. 46 коп. основний борг, 12 793 грн. 66 коп. 3% річні та 36 021 грн. 82 коп. інфляційні втрати, провадження у справі слід закрити, а в решті вимог - в позові відмовити, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, на підставі розпорядження голови Тальнівської райдержадміністрації № 246 від 20 квітня 2006 року «Про передачу в оренду земельних ділянок СФГ «Зоря» за межами населеного пункту в адмінмежах Майданецької сільської ради» між селянським (фермерським) господарством «Зоря» (далі - позивач) та Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області укладено договір оренди землі № 246 від 28 квітня 2006 року.
Договір зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 червня 2006 року за № 04067930043.
Земельна ділянка передана орендарю на підставі акта прийому - передачі земельної ділянки від 28 квітня 2006 року.
Додатковою угодою від 21 грудня 2015 року було внесено зміни до договору оренди, зокрема, умови договору викладені в наступній редакції:
п. 2 «В оренду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 68,6536 га. з них:
- площею 37,0000 га кадастровий номер земельної ділянки 7124086600:01:001:0743;
- площею 3,4517 га кадастровий номер земельної ділянки 7124086600:01:001:0742;
- площею 15,5444 га кадастровий номер земельної ділянки 7124086600:01:001:0741;
- площею 6,1001 га кадастровий номер земельної ділянки 7124086600:01:001:0740;
- площею 6,5574 га кадастровий номер земельної ділянки 7124086600:01:001:0744, що розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Майданецької сільської ради Тальнівського району Черкаської області, право оренди на які після внесення змін зареєстровано у встановленому законом порядку.
п. 8. Договір поновлено строком на 10 (десять) років та діє до 31 жовтня 2025 року.
п. 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 182 211 грн. 82 коп.(сто вісімдесят дві тисячі двісті одинадцять гривень 82 копійки) на рік, що становить 8 (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.»
З 01 січня 2013 року повноваження щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», перейшли від районних державних адміністрацій до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, яким на той час було Державне агентство земельних ресурсів України, та до його територіальних органів.
25 квітня 2015 року було проведено державну реєстрацію Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Наказом Держгеокадастру України від 26 травня 2015 року № 84 «Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області» погоджено можливість забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області функцій і повноважень Головного управління Держземагенства у Черкаській області, що припиняється.
Таким чином, з 26 травня 2015 року внаслідок реорганізації Головного управління Держземагенства у Черкаській області його повноваження перейшли до правонаступника - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
28 травня 2020 року селянське (фермерське) господарство «Зоря» та фермерське господарство «Шевченкове-Л» уклали договір суборенди земельних ділянок.
Умовами договору суборенди сторони погодили, що:
Суборендодавець надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зазначені в п. 2 договору.
В суборенду передаються земельні ділянки державної власності, загальною площею 68,6536 га., в тому числі рілля 68,6536 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з них:
- площею 37,0000 га кадастровий номер земельної ділянки 7124086600:01:001:0743;
- площею 3,4517 га кадастровий номер земельної ділянки 7124086600:01:001:0742;
- площею 15,5444 га кадастровий номер земельної ділянки 7124086600:01:001:0741;
- площею 6,1001 га кадастровий номер земельної ділянки 7124086600:01:001:0740;
- площею 6,5574 га кадастровий номер земельної ділянки 7124086600:01:001:0744, розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Майданецької сільської ради Тальнівського району Черкаської області, надалі «Земельні ділянки».
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 2 277 647 грн. 71 коп.
Строк дії договору обчислюється з моменту державної реєстрації права суборенди по 31 грудня 2023 року, але у будь якому разі, на строк не більший ніж на строк чинності договору оренди землі №246 від 28 квітня 2006 року, зі змінами.
Щорічна орендна плата за земельні ділянки сплачується суборендарем у грошовій формі в розмірі 8 відсотків від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної власності та становить 182 211 грн. 82 коп.
Орендна плата вноситься за земельну ділянку в такі строки: з 01 вересня по 01 жовтня щорічно.
Остаточний розрахунок проводиться до 31 грудня поточного року.
За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Відповідно до інформаційних довідок щодо наведених вище земельних ділянок встановлено, що 13 серпня 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Тальнівської міської ради Черкаської області Борзенковою Оксаною Василівною на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами № 54290317 від 28 вересня 2020 року, № 54298329 від 29 вересня 2020 року, № 54298693 від 29 вересня 2020 року, № 54295194 від 28 вересня 2020 року, № 54299672 від 29 вересня 2020 року було здійснено державну реєстрацію за суборендарем ФГ «Шевченкове-Л» право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами:
7124086600:01:001:0743 (номер запису про інше речове право: 38398019), 7124086600:01:001:0742 (номер запису про інше речове право: 38401993), 7124086600:01:001:0741 (номер запису про інше речове право: 38402343), 7124086600:01:001:0740 (номер запису про інше речове право: 38399166), 7124086600:01:001:0744 (номер запису про інше речове право: 38403273), строком до 31 грудня 2023 року.
Відповідно до листа ГУ Державної податкової служби у Черкаській області № 8687/6/23- 00-13-07-11 від 09 квітня 2024 року станом на 09 квітня 2024 року за селянським (фермерським) господарством «Зоря» борг зі сплати податків, зборів, платежів не обліковується.
Отже, позивач вказував, що він належно виконував (виконує) свій обов'язок щодо сплати орендної плати за користування орендованими земельними ділянками.
Проте, відповідач договір суборенди виконував з порушеннями, своєчасно не сплачував орендну плату у розмірах визначених договором суборенди, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість зі сплати орендної плати та штрафних санкцій.
Позивач стверджував, що відповідач зобов'язаний сплатити за весь період користування земельними ділянками 106 290 грн. 23 коп. та 20 % ПДВ - 21 258 грн. 05 коп. за 7 місяців 2020 року, 182 211 грн. 82 коп. та 20 % ПДВ - 36 442 грн. 36 коп. за 2021 рік, 182 211 грн. 82 коп. та 20 % ПДВ - 36 442 грн. 36 коп. за 2022 рік, 182 211 грн. 82 коп. та 20 % ПДВ - 36 442 грн. 36 коп. за 2023 рік, а разом за весь період суборенди 783 510 грн. 82 коп. разом з ПДВ.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 37 договору суборенди позивач нарахував відповідачу 40 892 грн. 72 коп. 3% річних, 164 286 грн. 69 коп. інфляційних втрат та пеню за період з 11 листопада 2023 року по 10 травня 2024 року в сумі 32 5361 грн. 55 коп.
Судом враховано, що згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 3 статті 774 ЦК України передбачено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Також, відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).
Поняття договору оренди землі визначено в ст.13 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалося вище, умовами договору суборенди було передбачено, що остаточний розрахунок за оренду (суборенду) проводиться до 31 грудня поточного року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням умов договору суборенди та наданого позивачем розрахунку вбачається, що за сім місяців 2020 року відповідач мав сплатити 127 548 грн. 28 коп. (в т.ч. ПДВ) орендної плати.
За 2021-2023 роки розмір орендної плати становив по 218 653 грн. 36 коп. (в.ч. ПДВ).
Всього, розмір орендної плати за спірний період становив 783 510 грн. 82 коп.
Дані обставини сторони фактично визнають у своїх письмових заявах.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив позивачу орендну плату по договору суборенди 437 308 грн. 36 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №1784 від 28 грудня 2020 року на суму 182 211 грн. 82 коп., №1811 від 26 січня 2021 року на суму 36 442 грн. 36 коп. та №1839 від 09 лютого 2021 року на суму 218 654 грн. 18 коп.
Водночас, 25 жовтня 2022 року відповідач звернувся до позивача з листом №25 в якому запропонував зарахувати зустрічні однорідні вимоги, а суперечності щодо сум взаєморозрахунків вирішити звіркою розрахунків.
Позивач, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення вищевказані документи отримав, однак відповіді на надав.
Натомість позивач направив відповідачу рахунки - фактура від 01 квітня 2024 року №1 на суму 226 059 грн. 50 коп., №2 на суму 226 059 грн. 50 коп., №3 на суму 226 059 грн. 50 коп. та №4 на суму 226 059 грн. 50 коп.
26 грудня 2024 року відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення зобов'язань шляхом взаємозаліку та врегулювання простроченої заборгованості в позасудовому порядку. Пропозицію фермерське господарство «Шевченкове-Л» стосовно умов зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог селянське (фермерське) господарство «Зоря» виклало в проекті угоди про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 26 грудня 2024 року.
Дослідивши зміст листа від 25 жовтня 2022 року, а також пропозицію відповідача викладену в проекті двосторонньої угоди від 26 грудня 2024 року, яку так і не було укладено (підписано) між сторонами, суд дійшов висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаних обставин не відбулося, оскільки в наведених вище письмових документах не було чітко відображено волевиявлення відповідача, спрямованого на настання правових наслідків щодо припинення грошових зобов'язань у межах двосторонніх правовідносин.
Проте, судом встановлено, що вже під час розгляду справи в суді відповідач, 20 березня 2025 року вчинив односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, викладений у формі заяви №26 (т.1 а.с.192-194).
Зі змісту цього правочину вбачається, що фермерське господарство «Шевченкове-Л», код ЄДРПОУ: 34043712, є кредитором, а селянське (фермерське) господарство «Зоря» є боржником при виконанні грошових зобов'язань на загальну суму 439 070 (чотириста тридцять дев'ять тисяч сімдесят) гри. 61 коп., за отримані та вчасно неповернуті кошти і неоплачені послуги, відповідно до:
Договору про надання послуг № 08-10 від 08 жовтня 2019 року, згідно якого не відбулося погашення селянським (фермерським) господарством «Зоря» заборгованості в розмірі 51 392 (п'ятдесят одна тисяча триста дев'яносто дві) грн. 08 коп.;
Наказу Господарського суду Черкаської області від 29 серпня 2022 року справа № 925/630/22, згідно якого не відбулося погашення селянським (фермерським) господарством» «Зоря» заборгованості в розмірі 72 481 (сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.;
Наказу Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року справа № 925/631/22, згідно якого не відбулося погашення селянським (фермерським) господарством «Зоря» заборгованості в розмірі 92 481 (дев'яносто дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.;
Наказу Господарського суду Черкаської області від 16 вересня 2022 року справа № 925/629/22, згідно якого не відбулося погашення селянським (фермерським) господарством «Зоря» заборгованості в розмірі 56 394 (п'ятдесят шість тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 47 коп.;
Наказу Господарського суду Черкаської області від 09 січня 2024 року справа № 925/114/22, згідно якого не відбулося погашення селянським (фермерським) господарством «Зоря» заборгованості в розмірі 8 683 (вісім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 50 коп.
Договору про відступлення права вимоги від 10 липня 2024 року, згідно якого не відбулося погашення селянським (фермерським) господарством «Зоря» заборгованості в розмірі 157 638 (сто п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 56 коп.
Водночас, селянське (фермерське( господарство «Зоря», код ЄДРПОУ: 25583847 є кредитором, а фермерське господарство «Шевченкове-Л», код ЄДРПОУ: 34043712, є боржником при виконанні грошових зобов'язань на загальну суму 437 308 (чотириста тридцять сім тисяч триста вісім) гри. 36 коп., за несплачену орендну плату за 2022 і 2023 рік відповідно до договору суборенди від 28 травня 2020 року (державну реєстрацію права суборенди у Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно здійснено 13 серпня 2020 року під номерами запису: 38398019, 38401993, 38402343, 38399166 і 38403273).
З огляду на все вище викладене, та керуючись статтею 601 ЦК України, статтею 203 ГК України, фермерське господарство «Шевченкове-Л» проінформувало селянське (фермерське) господарство «Зоря» про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за зобов'язаннями, зазначеними у абзацах 1 і 2 цієї заяви, у сумі 437 308 (чотириста тридцять сім тисяч гриста вісім) грн. 36 коп., і таким чином з цього моменту фермерське господарство «Шевченкове-Л» вважатиме:
1.Зобов'язання селянського (фермерського) господарства «Зоря» (код ЄДРПОУ: 25583847) є таким, що припинено частково, залишкова заборгованість селянського (фермерського) господарства «Зоря» перед фермерським господарством «Шевченкове-Л», становить 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 25 коп.
2.Зобов'язання фермерського господарства «Шевченкове-Л» (код ЄДРПОУ: 34043712) є таким, що припинено у повному обсязі, залишкової заборгованості фермерського господарства «Шевченкове-Л» перед селянським (фермерським) господарством «Зоря» немає.
Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог було направлено позивачу 21 березня 2025 року (т.1 а.с.195).
Згідно інформації отриманої з офіційного сайту Укрпошти відправлення №2040104135128 належним чином вручене адресату 29 березня 2025 року.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб.
Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
При цьому сам факт звернення позивача до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням боржника до неї.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевірятися судом при вирішенні спору про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Позивач під час розгляду даного спору, щодо вчинення відповідачем правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог не заперечував.
Односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог за №26 є чинним і в установленому законом порядку не визнавався судом недійсним.
Також судом враховано, що відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов'язання, для цього (припинення зобов'язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.
Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково.
Судом враховано, що станом на 20 березня 2025 року відповідач мав заборгованість перед позивачем за невиконання грошового зобов'язання по договору суборенди, строк якого настав на суму 346 202 грн. 46 коп. основного боргу (783 510 грн. 82 коп. - 437 308 грн. 36 коп. сплачених на підставі платіжних інструкцій).
Також позивач нарахував відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України 40 892 грн. 72 коп. - 3% річних, 164 286 грн. 69 коп. - інфляційних втрат.
Інфляційні та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання відповідача та можуть бути зараховані як зустрічні однорідні вимоги на підставі ст. 601 ЦК України.
Проте, здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних і річних, за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу «Ліга Закон», а також встановивши дійсний строк прострочення грошового зобов'язання та його розмір, судом встановлено, що розмір 3% річних складає 12 793 грн. 66 коп., оскільки заборгованість з орендної плати за 2020 рік та 2021 рік була відсутня. Крім того, переплата за цей період становила 91 105 грн. 08 коп.
Заборгованість за 2022 рік (остаточний строк оплати якої настав 31 грудня 2022 року) становила 127 548 грн. 28 коп.
Заборгованість за 2023 рік (остаточний строк оплати якої настав 31 грудня 2023 року) становила 218 654 грн. 18 коп.
Отже, за період: з 01 січня 2023 року по 11 листопада 2024 року (кінцевий строк нарахування, що визначений позивачем в розрахунку за змістом позовних вимог - т.1 а.с.3 на звороті) розмір 3% річних нарахований на борг 127 548 грн. 28 коп. становить 7 130 грн. 16 коп.;
За період з 01 січня 2024 року по 11 листопада 2024 року розмір 3% річних нарахований на борг 218 654 грн. 18 коп. (2023 року) становить 5 663 грн. 50 коп.
Розмір інфляційних втрат становить 36 021 грн. 82 коп., зокрема:
- за період з 01 січня 2023 року по 31 жовтня 2024 року (кінцевий строк нарахування, що визначений позивачем самостійно в розрахунку за змістом позовних вимог) - 17 709 грн. 53 коп.;
- за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року - 18 312 грн. 29 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно до частини 1 статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання повинен бути укладений у письмовій формі.
Тобто, неустойка (пеня) як спосіб забезпечення виконання зобов'язання має бути передбачена договором або встановлена законом.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору суборенди землі, суд встановив, що його умови не передбачають відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, вимога про стягнення неустойки в розмірі 32 531 грн. 55 коп. є безпідставною, а тому судом задоволенню не підлягає.
Крім того, такі вимоги не могли бути враховані сторонами при зарахуванні зустрічних однорідних вимог.
Отже, загальний розмір грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, станом на момент вчинення одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог становив 395 017 грн. 94 грн. (346 202 грн. 46 коп. основного боргу + 12 793 грн. 66 коп. річних + 36 021 грн. 82 коп. інфляційних втрат).
При цьому, судом враховано, що позивач станом на 20 березня 2025 року мав невиконане грошове зобов'язання перед відповідачем, строк якого настав в розмірі 439 070 грн. 61 коп.
Ці обставини підтверджуються умовами договору про відступлення права вимоги від 10 липня 2024 року, умовами договору про надання послуг №08-10 від 08 жовтня 2019 року (строк оплати боргу по підписаних актах настав: 23 жовтня 2019 року по рахунку №62 від 06 жовтня 2019, та 03 червня 2021 року по рахунку №30 від 19 травня 2021 року), первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують виконання зобов'язань за вказаними правочинами, а також наведеними вище наказами Господарського суду Черкаської області.
Зокрема, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10 липня 2024 року заборгованість у боржника (позивача) виникла за наступними договорами:
- договору постави №16-05 від 16 травня 2019 року, сума боргу 126 850 грн. 28 коп. Заборгованість підтверджується рішенням суду та наказом Господарського суду Черкаської області від 13 березня 2023 року у справі №925/1298/22;
- договору про надання послуг №31-10 від 31 жовтня 2018 року, сума боргу 9 100 грн. 12 коп. строк оплати за надані послуги настав 15 листопада 2018 (протягом 14 днів з моменту підписання акту про надані послуги). Акт між сторонами підписано 31 жовтня 2018 року, рахунок на оплату № 55 від 31 жовтня 2018 року;
- договору про надання послуг №24-11 від 24 листопада 2018 року, сума боргу 18 688 грн. 09 коп. Строк оплати за надані послуги до 13 грудня листопада 2018 року (протягом 14 днів з моменту підписання акту про надані послуги). Акт підписано 28 листопада 2018 року, рахунок на оплату № 76 від 28 листопада 2018 року;
- договору про надання послуг №06-05 від 06 травня 2019 року, сума боргу 3 000 грн. 07 коп. Строк оплати за надані послуги до 21 травня 2019 року (протягом 14 днів з моменту підписання акту про надані послуги). Акт підписано між сторонами без зауважень 06 травня 2019 року, рахунок № 12 від 06 травня 2019 року.
Договір про відступлення права вимоги є також чинним.
Як вже зазначалося вище, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог було отримано позивачем 29 березня 2025 року.
Отже, з 29 березня 2025 року зобов'язання відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів на загальну суму 395 017 грн. 94 грн. припинилися на підставі ст.601 ЦК України.
При цьому судом враховано, що інших документально підтверджених грошових зобов'язань по договору суборенди на момент зарахування зустрічних вимог у відповідача перед позивачем не було.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Зобов'язання на суму 395 017 грн. 94 грн. припинилися під час розгляду справи в суді.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 346 202 грн. 46 коп. основного боргу, 12 793 грн. 66 коп. 3% річних та 36 021 грн. 82 коп. інфляційних втрат слід закрити в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Що стосується решти вимог, а саме: вимог про стягнення основного боргу в розмірі 437 308 грн. 36 коп.; пені в розмірі 32 531 грн. 55 коп.; 3% річних в розмірі 28 099 грн. 06 коп.; інфляційних втрат в розмірі 128 264 грн. 87 коп., то в цій частині позову слід відмовити, оскільки наведені позовні вимоги є безпідставним та документально не підтвердженими.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
В зв'язку з тим, що суд закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення 395 017 грн. 94 коп., то позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 5 925 грн. 13 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову.
Водночас, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір повертається лише за клопотанням особи.
Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.
Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Провадження у справі №925/1466/24 в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 346 202 грн. 46 коп. основного боргу, 12 793 грн. 66 коп. 3% річних та 36 021 грн. 82 коп. інфляційних втрат - закрити.
2. В решті вимог - в позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя А.В.Васянович