29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
м. Хмельницький
"01" жовтня 2025 р. Справа № 924/705/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Ковальчук А.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДЕР", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДБУД-1", м. Хмельницький
про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 275 235,59 грн.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Кащенко В.В. згідно ордеру №1038837 від 22.08.2025р.
З оголошенням перерви в судовому засіданні 23.09.2025р. та 29.09.2025р.
01.10.2025р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
08.07.2025р. до суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндер" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбуд-1" м. Хмельницький про стягнення заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів в розмірі 275235,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів №04022025/1 від 04.02.2025р., внаслідок чого, у відповідача існує заборгованість за поставлений товар у сумі 275235,59грн, з яких: 160000,00грн основного боргу, 9669,78грн інфляційних втрат та 29379,05грн 36% річних, нарахованих відповідно до п. 5.4 Договору, 24891,08грн пені та 51295,68грн штрафу, нарахованих відповідно до п. 5.5 Договору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025р., позовну заяву передано для розгляду судді Вибодовському О.Д.
Ухвалою суду від 09.07.2025р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/705/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11:30год. 24.07.2025р.
Ухвалою суду від 24.07.2025р. відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 10:30год. 04.08.2025р., про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.
01.08.2025р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/5894/25) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням у відрядженні, а також повідомляє про часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем. Водночас, відповідач зазначає, що відповідні документи, які підтверджують часткову сплату заборгованості, будуть надані суду в наступне судове засідання.
04.08.2028р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/5923/25) про проведення підготовчого засідання за відсутності позивача та його представника.
Ухвалою суду від 04.08.2025р. відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 10:40год. 07.08.2024р.
06.08.2025р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/6021/25), у якому заявник просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням у відрядженні, а також повідомляє про часткове погашення відповідачем заборгованості згідно з Договором поставки.
Ухвалою суду від 07.08.2025р. відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 10:00год. 20.08.2025р.
08.08.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№05-22/6083/25), у яких заявник спростовує надану відповідачем інформацію щодо часткового погашення заборгованості перед позивачем відповідно до Договору поставки, на підтвердження цього факту, просить суд долучити до матеріалів справи реєстр операцій за період з 01.02.2025р. по 30.06.2025р. по контрагенту ТОВ "Грандбуд-1".
22.08.2025р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№05-08/2471/25) про відкладення розгляду справи на іншу дату, окрім цього, відповідач просить суд продовжити строк підготовчого провадження з метою подання відзиву на позов та доказів, які частково спростовують позовні вимоги позивача.
25.08.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача (вх.№05-22/6467/25), у яких позивач просить суд відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача від 22.08.2025р. про відкладення розгляду справи, а також просить закрити підготовче провадження у справі №924/705/25 та призначити справу до судового розгляду по суті.
25.08.2025р. в підготовчому засіданні судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату та продовження строку підготовчого провадження, а також закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10:00год. 09.09.2025р., про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.
08.09.2025р. до канцелярії суду відповідачем було подано пояснення у справі (вх.№05-08/2659/25), у яких відповідач просить зменшити розмір 36% річних за користування грошовими коштами до 3% річних, а у стягненні штрафу в розмірі 20% відмовити, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу, трьох процентів річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ є належною компенсацією від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а також зазначає про те, що неналежне виконання зобов'язання відповідачем пов'язане не з уникненням від його виконання, а обумовлене вкрай важким матеріальним становищем ТОВ "Грандбуд-1", так як поточна дебіторська заборгованість товариства становить 7758500грн, а кредиторська заборгованість 20642700 грн. Крім цього, подані пояснення містять клопотання про поновлення строку для подачі додаткових доказів та долучення зазначених доказів до матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач не мав можливості подати суду додаткові докази під час підготовчого провадження по справі, а саме долучено фінансову звітність мікропідприємства (баланс станом на 30.06.2025р.) та звіт про фінансові результати за І півріччя 2025р.
09.09.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-08/2664/25), у якій заявник повідомляє про часткову оплату відповідачем заборгованості на загальну суму 30000,00грн, тому зазначає, що у цій частині стягнення основного боргу провадження підлягає закриттю.
09.09.2025р. в судовому засіданні судом оголошено перерву в судовому засіданні до 11:00год. 23.09.2025р., про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.
23.09.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява (вх.№05-22/7386/25) про відкладення розгляду справи на іншу дату.
23.09.2025р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 11:30год. 29.09.2025р., про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 29.09.2025р. в судовому засіданні оголошено перерву до 10:20год. 01.10.2025р., у зв'язку із технічною несправністю підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС та неможливістю проведення судового засідання.
01.10.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№ 05-22/7626/25) про проведення судового засідання за відсутності позивача та його представника.
01.10.2025р. в судовому засіданні представником відповідача було подано доказ ще однієї часткової оплати заборгованості відповідно до Договору поставки нафтопродуктів №04022025/1 від 04.02.2025р., а саме надано суду платіжну інструкцію №5775 від 26.09.2025р. на загальну суму 10000,00грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.10.2025р. щодо задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання 01.10.2025р. не з'явився.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.
04.02.2025р. між ТОВ "Віндер" та ТОВ "Грандбуд-1" було укладено Договір поставки нафтопродуктів №04022025/1.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати в погоджені строки, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах поставки, в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов Договору, Додаткових угод та Додатків до нього, які є невід'ємною частиною Договору.
Найменування, асортимент, одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару, умови поставки, строки поставки, ціна та вартість товару, умови оплати та інші необхідні умови погоджуються та зазначаються Сторонами у Заявці на відвантаження пального, форма якої затверджена Додатком №1 до даного Договору та/або Рахунку.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що загальна кількість товару за цим Договором становить суму кількості поставленого протягом терміну дії цього Договору товару, згідно згідно накладних на відпуск Товару (видаткових накладних).
Згідно з п. 1.4 Договору одиниця виміру: літри / кілограми / тонни (згідно Заявки на відвантаження пального та/або Рахунку).
Кількість Товару, що поставляється за Договором, визначається у відповідній Заявці на відвантаження пального. Поставка партії Товару в межах граничних показників (мінімальний та максимальний обсяг поставки, зазначений у відповідній Заявці на відвантаження пального та видатковій накладній) є поставкою Товару належної кількості (п. 2.2 Договору).
У п. 2.5 Договору Сторони узгодили, що датою поставки Товару (партії Товару) Постачальником Сторони будуть вважати дату оформлення видаткової накладної на Товар (партію Товару).
Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість (сума) Договору становить суму коштів за поставлений протягом терміну дії цього Договору Товар згідно видаткових накладних на Товар або актів приймання-передачі. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в видаткових накладних та/або Заявках на відвантаження пального.
Розрахунки між Сторонами здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Вид розрахунків - безготівковий (п. 3.2 Договору).
Пунктами 3.3, 3.4 Договору визначено, що Покупець зобов'язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) Товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках на оплату на кожну окрему партію Товару у строк, визначений у відповідних Заявках на відвантаження пального та видаткових накладних, але у будь-якому разі до моменту відвантаження такого Товару, якщо інше Сторони не обумовлять у відповідній Заявці на відвантаження пального.
Зокрема, платіжні документи за Договором оформлюються відповідно до умов чинного законодавства України, з обов'язковим зазначенням номеру та дати Договору, а також номеру та дати відповідного рахунку на оплату.
З моменту надходження грошових коштів в повному обсязі за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок Постачальника зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними (п. 3.5 Договору).
Згідно з п. 3.6 Договору на вимогу однієї із Сторін складаються та підписуються акти звірки взаєморозрахунків, які надсилаються іншій Стороні за допомогою електронного зв'язку з одночасним підтвердженням листом, надісланим поштою протягом 3 (трьох) робочих днів з дати відправлення за допомогою електронного зв'язку. Кожна із Сторін зобов'язується протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від другої Сторони за Договором акту звірки взаєморозрахунків, підписати його і направити іншій Стороні, або протягом того ж строку направити іншій Стороні свої мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків.
У пункті 3.7 Договору визначено, що взаєморозрахунки Сторін відповідно до акту звірки взаєморозрахунків повинні бути проведені Сторонами не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін або з моменту узгодження акту в порядку, передбаченому п. 3.6 Договору.
Фактичну кількість поставленого Покупцю Постачальником Товару Сторони підтверджують комплектом товарно- транспортних документів (п. 4.2 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору за порушення умов цього Договору винна Сторона несе відповідальність в повному обсязі, яка полягає у відшкодуванні спричинених нею витрат (збитків) іншій Стороні, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Зокрема, пунктом 5.4 Договору визначено, що у випадку несплати, несвоєчасної та/або неповної оплати Товару, Покупець за першою вимогою Постачальника зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочення. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання узятих на себе зобов'язань за цим Договором.
Окрім цього, означеним пунктом Договору, передбачено те, що у випадку, якщо строк оплати Товару (частини Товару) Покупцем буде прострочений більше, ніж на 10 (десять) календарних днів, Покупець за першою вимогою Постачальника зобов'язується сплатити Продавцю додатково, крім пені, штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого та/або неповної оплати) Товару.
Відповідно до п. 5.5 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків відповідно до умов цього Договору та Додатків до нього Постачальник має право стягнути з Покупця 36 (тридцять шість) процентів річних та інфляційні втрати від простроченої суми вартості Товару (частини Товару). Проценти річних та інфляційні втрати підлягають оплаті за весь період прострочення Покупцем зобов'язання.
Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторін від виконання зобов'язань за Договором та Додатками до нього (п. 5.6 Договору).
Сторони дійшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватися до дати повного виконання винною Стороною відповідних прострочених зобов'язань за Договором (п. 5.7 Договору).
Строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п. 5.8 Договору становить 3 (три) роки.
Пунктом 5.9 Договору визначено, що при отриманні Постачальником коштів від Покупця, заборгованість Покупця зменшується в наступному порядку: зменшується сума нарахованої пені та інших нарахованих штрафних санкцій, зменшується сума заборгованості за відвантажений Товар (при цьому, в першу чергу зменшується сума за Товар, який був відвантажений раніше).
Відповідно до п. 7.1 у випадку виникнення спорів за даним Договором Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом переговорів, при цьому, у випадку недосягнення згоди між Сторонами в процесі переговорів, спір вирішується в судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства України.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до визначеної у Договорі дати, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 Договору).
Якщо жодна зі Сторін не заявить письмово, документом, підписаним уповноваженим представником Сторони, про припинення дії та/або розірвання договору за 10 (десять) календарних днів до закінчення терміну його дії, то договір автоматично продовжується на наступний календарний рік. Пролонгація договору в порядку даного пункту відбувається періодично, щороку, кількість пролонгацій Договору не обмежується (п. 8.2 Договору).
У випадках, не передбачених Договором, Сторони керуються чинним законодавством України (п. 10.1 Договору).
Відповідно до п. 10.3 Договору Сторони підтверджують, що кожна зі Сторін на момент підписання цього Договору має усі права і повноваження, необхідні для його підписання.
Зазначений Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у 2 (двох) автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу (п. 10.13 Договору).
Договір містить інформацію про скріплення електронним підписом сторін та електронними печатками товариств.
Окрім цього, у матеріалах справи наявний Додаток №1 до Договору поставки нафтопродуктів №04022020/1 від 04.02.2025р., який містить Заявку на відвантаження пального укладену між ТОВ "Віндер" та ТОВ "Грандбуд-1". У Додатку №1 до Договору поставки нафтопродуктів, а саме у Заявці на відвантаження пального №1, зазначено наступне: назва нафтопродуктів - паливо Дизельне ULSD 10 ppm EN 590; кількість літрів для завантаження - 5400,00л; дата відвантаження - 04.02.2025р.; загальна вартість поставки товару - 256478,40грн (з ПДВ). Умови оплати - відтермінування 1 день. Зазначений Додаток №1 до Договору має відмітку про скріплення електронними підписами сторін та електронними печатками товариств.
Матеріали справи не містять доказів, в підтвердження розірвання або визнання недійсним Договору поставки нафтопродуктів №04022020/1 від 04.02.2025р.
На виконання умов Договору від 04.02.2025р., позивачем поставлено відповідачу товар, а саме паливо Дизельне ULSD 10 ppm EN 590 загальною кількістю 5400,00л, згідно видаткової накладної №93 від 04.02.2025р. на загальну суму 256478,40 грн (з ПДВ), що також підтверджується Актом приймання-передачі товару №93 від 04.02.2025р. Відповідно до п. 2 Акту приймання-передачі товару, підписавши цей Акт, Сторони підтверджують факт поставки Товару згідно видаткової накладної №93 від 04.02.2025р. на загальну суму 256478,40грн з урахуванням ПДВ і транспортних витрат. Акт набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох Сторін (п. 3 Акту). Жодних претензій щодо кількості та якості Товару Покупець не має (п. 5 Акту).
Видаткова накладна та Акт прийиання-передачі товару скріплені електронними підписами сторін та електронними печатками товариств.
Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на суму 96478,40грн (з урахування часткової оплати до подачі позову до суду та часткової оплати під час вирішення спору в суді), що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи інформаційними повідомленнями про зарахування коштів, зокрема: №4858 від 20.03.2025р. на суму 56478,40грн (з ПДВ); №5076 від 22.04.2025р. на суму 10000,00грн (з ПДВ); №5216 від 24.04.2025р. на суму 10000,00грн (з ПДВ); №5234 від 28.05.2025р. на суму 10000,00грн (з ПДВ); №5407 від 27.06.2025р. на суму 5000,00грн (з ПДВ); №5529 від 30.06.2025р. на суму 5000,00грн (з ПДВ).
Матеріали справи не містять доказів виконання договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару в повному обсязі. Відповідач не спростував отримання товару, не повідомив про оплати отриманого товару в повному обсязі.
Оскільки відповідач в добровільному порядку та у встановлені строки не розрахувався з позивачем за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості утворену відповідно до Договору поставки нафтопродуктів №04022025/1 від 04.02.2025р. на загальну суму 275235,59грн, з яких 160000,00грн основна заборгованість, 9669,78грн інфляційні втрати, 29379,05грн 36% річних, 24891,08грн пені, 51295,68грн штрафу.
Як стверджується матеріалами справи, після подання позивачем позову до суду, відповідачем частково сплачено позивачу основний борг у сумі 40000,00грн згідно платіжної інструкції №5541 від 21.08.2025р. на суму 10000,00грн (з ПДВ); платіжної інструкції №5820 від 04.09.2025р. на суму 20000,00грн (з ПДВ); платіжної інструкції №5775 від 26.09.2025р. на суму 10000,00грн (з ПДВ), у зв'язку з чим позивачем було подано до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення погашеного основного боргу.
Таким чином, загальна сума часткової оплати відповідачем заборгованості відповідно до Договору поставки нафтопродуктів №04022025/1 від 04.02.2025р. становить 136478,40грн.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані стороною докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 04.02.2025р. між ТОВ "Віндер" (Постачальник) та ТОВ "Грандбуд-1" (Покупець) був укладений Договір поставки нафтопродуктів №04022025/1 відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується поставити та передати в погоджені строки, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах поставки, в кількості, в асортименті, за цінами та в терміни поставки відповідно до умов Договору, Додаткових угод та Додатків до нього, які є невід'ємною частиною Договору.
Таким чином, правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з поставки товару.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1 ст. 172 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар, згідно видаткової накладної №93 від 04.02.2025р. на загальну суму 256478,40грн (з ПДВ), що також підтверджується Актом приймання-передачі товару №93 від 04.02.2025р. та Заявкою на відвантаження пального №1, яка відображена у Додатку №1 до Договору поставки. Окрім цього, у Заявці на відвантаження пального №1 визначено, що умови оплати за поставлений товар передбачають відтермінування 1 день.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 3. 3 Договору визначено, що Покупець зобов'язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) Товару, ураховуючи ПДВ, відображену в рахунках на оплату на кожну окрему партію Товару у строк, визначений у відповідних Заявках на відвантаження пального та видаткових накладних, але у будь-якому разі до моменту відвантаження такого Товару, якщо інше Сторони не обумовлять у відповідній Заявці на відвантаження пального.
Судом встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково у сумі 96478,40грн, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи інформаційними повідомленнями про зарахування коштів, зокрема: №4858 від 20.03.2025р. на суму 56478,40грн (з ПДВ); №5076 від 22.04.2025р. на суму 10000,00грн (з ПДВ); №5216 від 24.04.2025р. на суму 10000,00грн (з ПДВ); №5234 від 28.05.2025р. на суму 10000,00грн (з ПДВ); №5407 від 27.06.2025р. на суму 5000,00грн (з ПДВ); №5529 від 30.06.2025р. на суму 5000,00грн (з ПДВ).
Окрім цього, після подання позивачем позову до суду, відповідачем частково сплачено позивачу основний борг за Договором у сумі 40000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5541 від 21.08.2025р. на суму 10000,00грн (з ПДВ); платіжною інструкцією №5820 від 04.09.2025р. на суму 20000,00грн (з ПДВ); платіжною інструкцією №5775 від 26.09.2025р. на суму 10000,00грн (з ПДВ).
Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума часткової оплати відповідачем заборгованості відповідно до Договору поставки нафтопродуктів №04022025/1 від 04.02.2025р. становить 136478,40грн.
Таким чином, враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату за поставлений товар, сума основного боргу відповідно до Договору №04022025/1 від 04.02.2025р. становить 120000,00грн, у зв'язку із чим, представником позивача до суду було подано заяву, у якій заявник просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення погашеного відповідачем основного боргу.
Враховуючи вище викладене та обставини, які підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення суми 40000,00грн основного боргу.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини щодо прострочення оплати поставленого товару згідно Договору, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 120000,00грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 24891,08грн пені, за період прострочення з 06.02.2025р. по 01.07.2025р. та 51295,68грн штрафу за період просточення з 06.02.2025р. по 19.03.2025р., нарахованих відповідно до 5.4 Договору від 04.02.2025р., судом враховується таке.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов'язання.
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару.
Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.4 Договору сторони визначили, що у випадку несплати, несвоєчасної та/або неповної оплати Товару, Покупець за першою вимогою Постачальника зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочення. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання узятих на себе зобов'язань за цим Договором. У випадку, якщо строк оплати Товару (частини Товару) Покупцем буде прострочений більше, ніж на 10 (десять) календарних днів, Покупець за першою вимогою Постачальника зобов'язується сплатити Продавцю додатково, крім пені, штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого та/або неповної оплати) Товару.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 24891,08грн пені, нарахованої за період прострочення з 06.02.2025р. по 01.07.2025р. та 51295,68грн штрафу нарахованого за період з 06.02.2025р. по 19.03.2025р.
Згідно з п. 5.7 Договору, яким сторони визначили, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватися до дати повного виконання винною Стороною відповідних прострочених зобов'язань за Договором.
Крім цього, п. 5.8 Договору Сторони встановили строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов Договору - 3 (три) роки.
Як вбачається з долученого позивачем до матеріалів справи інформаційного повідомлення про зарахування коштів №4858 від 20.03.2025р., строк оплати Товару прострочений відповідачем на 42 днів (дата поставки Товару - 04.02.2025р., а оплата - 20.03.2025р.). Таким чином, відповідно до п. 5.4 Договору Покупець за першою вимогою Постачальника зобов'язується сплатити Продавцю додатково, крім пені, штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого та/або неповної оплати) Товару, у зв'язку з тим, що строк оплати Товару (частини Товару) Покупцем був прострочений більше, ніж на 10 (десять) календарних днів.
Перевіривши розрахунок пені за період прострочення з 06.02.2025р. по 01.07.2025р. у розмірі 24891,08грн та штрафу за період з 06.02.2025р. по 19.03.2025р. у розмірі 51295,68грн (20% від суми боргу 256478,40грн), нарахованих відповідно до п. 5.4 Договору, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 9669,78грн інфляційних нарахувань за період прострочення з лютого 2025 року по 01 липня 2025 року включно та 29379,05грн 36% річних за період прострочення з 06.02.2025р. по 01.07.2025р., нарахованих відповідно до п. 5.5 Договору судом враховується таке.
Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням встановлених судом граничних дат оплати отриманого товару, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.5 Договору за умови несвоєчасної оплати Покупцем товару, у випадку порушення строків оплати товару, визначеним цим Договором та Додатками до нього, Постачальник має право стягнути з Покупця 36% річних та інфляційні втрати від простроченої суми вартості Товару (частини Товару). Проценти річних та інфляційні втрати підлягають оплаті за весь період прострочення Покупцем зобов'язання.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 9669,78грн за період прострочення з лютого 2025 року по 01 липня 2025 року включно, суд вважає її арифметично вірною, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, нарахована позивачем сума 36% річних у розмірі 29379,05грн за період 06.02.2025р. по 01.07.2025р. є обґрунтованою.
Однак, суд звертає увагу, що відповідач у поясненнях у справі (вх.№05-08/2659/25 від 08.09.2025р.) просить зменшити розмір 36% річних за користування грошовими коштами до 3% річних, а у стягненні штрафу в розмірі 20% відмовити, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу, трьох процентів річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ є належною компенсацією від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Окрім цього, відповідач наголошує на тому, що неналежне виконання зобов'язання відповідачем пов'язане не з уникненням від його виконання, а обумовлене вкрай важким матеріальним становищем ТОВ "Грандбуд-1", у якого поточна дебіторська заборгованість становить 7758500грн, а кредиторська заборгованість 20642700грн.
Зважаючи на пояснення подані відповідачем, у яких заявник просить суд у стягненні штрафу в розмірі 20% відмовити, суд зазначає наступне, що відповідно до п. 5.4 Договору Покупець за першою вимогою Постачальника зобов'язується сплатити Продавцю додатково, крім пені, штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого та/або неповної оплати) Товару, у зв'язку з тим, що строк оплати Товару (частини Товару) Покупцем був прострочений більше, ніж на 10 (десять) календарних днів.
Таким чином, зі змісту долученого позивачем до матеріалів справи інформаційного повідомлення про зарахування коштів №4858 від 20.03.2025р., вбачається, що строк оплати Товару прострочений відповідачем на 42 днів (дата поставки Товару - 04.02.2025р., а оплата - 20.03.2025р.). Заявлена до стягненян позивачем сума штрафу відповідно до п. 5.4 Договору становить 51295,68грн (20% від суми заборгованості 256478,40грн).
Суд зауважує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тому враховуючи обізнаність відповідача про те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов визначених у пункті 4.5 Договору, а також строки та умови оплати зазначені в Договорі та Додатку №1 до Договору, період прострочення, наслідки порушення зобов'язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу штрафу та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд вважає заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму штрафу обґрунтованою.
Щодо заявлених до визнання 36% річних, судом враховується та встановлено, що обов'язок до їх сплати виник у відповідача у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору поставки нафтопродуктів №04022025/1 від 04.02.2025р.
Відповідно до ст. 3 ЦК України справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ст. 625 ЦК України, нарахування % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019р. у справі №915/880/18, від 26.09.19р. у справі №912/48/19, від 18.09.2019р. у справі №908/1379/17).
У постанові Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18 зазначено, що вимагати сплати суми боргу та відсотків річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Тобто, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025р. у справі №903/602/24).
Суд враховує, що при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Вирішуючи питання про зменшення розміру заявлених до визнання 36% річних, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Таким чином, суд в даному конкретному випадку враховує, що відповідач періодично частково сплачує заборгованість перед позивачем, а також, окрім стягнення 36% річних, позивачем також заявлено до стягнення штрафні санкції (пеню та штраф) та інфляційних втрати, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у захисті грошових коштів від знецінення внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також періодичне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості товару, поставленого відповідно до умов Договору та важке матеріальне становище відповідача, що підтверджується наявною у матеріалах справи фінансовою звітністю товариства, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов'язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру відсотків річних.
З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір річних з 36% до 3%.
Щодо розподілу витрат по оплаті судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Таким чином, позивач не позбавлений права подати до суду клопотання щодо повернення судового збору в частині закриття провадження у справі з Державного бюджету України.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 120000,00грн основного боргу, 9669,78грн інфляційних нарахувань, 24891,08грн пені, 2448,25грн 3% річних, 51295,68грн штрафу. В частині позовних вимог щодо стягнення 36% річних у розмірі 26930,80грн у позові необхідно відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Закрити провадження у справі в частині стягнення 40000,00грн основного боргу, у зв'язку із відсутністю предмета спору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДБУД-1 " (вул. Тернопільська, буд. 15/1, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 40354193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДЕР" (вул. Стрийська, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 43433487) 120000,00грн (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок) основного боргу, 24891,08грн (двадцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто одну гривню вісім копійок) пені, 2448,25грн (дві тисячі чотириста сорок вісім гривень двадцять п'ять копійок) 3% річних, 51295,68грн (п'ятдесят одну тисячу двісті дев'яносто п'ять гривень шістдесят вісім копійок) штрафу, 9669,78грн (дев'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень сімдесят вісім копійок) інфляційних нарахувань, 2499,58грн (дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять гривень п'ятдесят вісім копійок) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
У решті суми у позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.10.2025р.
Суддя О.Д. Вибодовський
Виготовлено 3 примірники:
1 до справи (в паперовому екз.),
2 - позивачу (до електронного кабінету),
3 - відповідачу (до електронного кабінету).