8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2234/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідент. код 30019801)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-ТЕХНОТКАНИНА" (61111, м. Харків, пр-т Ювілейний, буд. 67 Б, кв. 140; ідент. код 34940194)
про стягнення 38662,51 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Акціонерне товариство "Укртрансгаз", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-ТЕХНОТКАНИНА" (відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 17612,11 грн пені та 21050,40 грн штрафу за порушення умов договору № 2408000053 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 15.08.2024 року (далі - Договір). Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачем поставлено товар з порушенням строків визначених Договором та з посиланням на статті 11, 15, 16, 202, 253, 254, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 624, 628, 629, 631 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216-218, 230-232 ГК України. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 позовну заяву АТ "Укртрансгаз" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2234/25; постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Сторони про факт відкриття провадження у справі № 922/2234/25 та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права були повідомлені в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 30.06.2025 в електронній формі до Електронного кабінету позивача та відповідача із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку позивач та відповідач отримали ухвалу суду 30.06.2025.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. 2 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 16.07.2025 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2025.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому судом враховано, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).
Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.
При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 910/2116/21 (910/12050/21).
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
15.08.2024 між АТ "Укртрансгаз" (покупець, позивач) та ТОВ " СХІД-ТЕХНОТКАНИНА" (постачальник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2408000053 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця «Неткані матеріали (Повсть грубошерсна), код ЄЗС ДК 021:2015 19270000-9 (далі - Товари), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п. 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у Специфікації.
Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 672 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 112 000,00 грн.
Ціна за одиницю Товару наведена у Специфікації (п. 3.3. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє по «31» грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 12.1. Договору).
Згідно з п. 5.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.
Згідно з п. 5.2. Договору відвантаження постачальником не вказаних у Специфікації Товарів, не допускається. Товари відвантажені Постачальником з порушенням умов цього пункту Договору не підлягають оплаті Покупцем.
Право власності на Товари переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товарів Постачальником Покупцю за видатковою накладною на в місці поставки (п. 5.6. Договору).
Прийняття покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутності у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені Покупцем Постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України (п. 5.7. Договору).
Відповідно до п. 5.8. Договору датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 цього Договору та одночасна передача Постачальником Покупцю в повному обсязі наведених в п.п.5.8.1 - 5.8.7 документів.
Пунктом 5.13. Договору передбачено, що приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів вказаних у пункті 5.8 цього Договору.
Постачальник здійснює передачу Товарів Покупцю на умовах цього Договору на підставі Акта приймання Товарів за кількістю та якістю, складеному в 3 (трьох) примірниках (2 (два) примірника для Покупця, 1 (один) примірник для Постачальника) щодо приймання Товарів, в якому зазначається: місце і дата складання Акта приймання Товарів за кількістю та якістю, реквізити цього Договору.
Покупець при отриманні Товарів на склад, проводить вхідний контроль. У випадку виявлення відхилень від вимог Договору та/або технічної документації, що наявна в покупця та/або супровідної документації до Товарів, наданої Постачальником, Товари вважаються такими, що не відповідають вимогам по якості та підлягають заміні постачальником на товари належної якості.
Також, пунктом 5.14. Договору передбачено, що неналежне оформлення Постачальником документів та інформації, зазначених в п. 4.3, п. 5.8. п. 5.13 цього договору або відсутність хоча б одного із вказаних в них пунктах Договору документів, або невиконання чи неналежне виконання інших вимог цього Договору вважається порушенням постачальником умов Договору, до усунення якого покупець має право відстрочити виконання свого зобов'язання з оплати Товарів.
В свою чергу, відповідно до п. 6.3.3. договору постачальник зобов'язаний надати покупцю документи, зазначені в п. 4.2, п. 5.8. п. 5.13 цього Договору.
Відповідно до п. 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до Специфікації (додаток №1 до Договору), Постачальник зобов'язаний виконати поставку Товару передбаченого Договором в строк 60 (шістдесят) календарних днів з дати укладення Договору. Тобто, як наголошує позивач, поставка товару, повинна була здійснюватися в строк до 14.10.2024 (включно).
Натомість, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "СХІД-ТЕХНОТКАНИНА" здійснило поставку товарів з порушенням строків передбачених умовами Договору, що підтверджується:
- актом № 391 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 18.10.2024 про приймання Товару по видатковій накладній №РН-0000159 від 04.10.2024 на суму 210 000,00 грн;
- актом № 444 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 08.11.2024 про приймання Товару по видатковій накладній №РН-0000185 від 31.10.2024 на суму 251 496,00 грн;
- актом № 503 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 06.12.2024 про приймання Товару по видатковій накладній №РН-0000198 від 26.11.2024 на суму 210 504,00 гривень
Оскільки останній день поставки Товару(ів) припадав на 14.10.2024, а фактична поставка Товару(ів) здійснена постачальником пізніше, а саме 18.10.2024, 08.11.2024, 06.12.2024, позивач направив відповідачу претензію № 1 від 25.02.2025 (вих. №1001ВИХ-25-1199), в якій просив перерахувати на його користь штрафні санкції у загальному розмірі 38 662,51 грн, нараховану за несвоєчасне виконання зобов'язання з поставки товару.
Як вказує позивач, претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасною, на думку позивача, поставкою відповідачем товару на підставі Договору, у зв'язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача 17612,11 грн пені та 21050,40 грн штрафу за порушення умов договору № 2408000053 про закупівлю товарів.
Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов до наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України, які є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Умовами Договору сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов та передбачили, зокрема, обов'язок відповідача поставити позивачу товар у строк 60 (шістдесят) календарних днів з дати укладення Договору.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та умов Специфікації, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2408000053 від 15.08.2024 не пізніше 14.10.2024.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи не містять, а відповідачем не подано належних та допустимих доказів в підтвердження передачі позивачу товару за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2408000053 від 15.08.2024 у строк до 14.10.2024. Більш того, відповідачем такий факт не оспорюється, наявними у справі доказами підтверджено, що відповідачем поставлено товар, а позивачем його прийнято, 3-ми партіями: 18.10.2024, 08.11.2024, 06.12.2024, а отже наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків поставки такого товару.
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 7.4 договору встановлено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.4 договору позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню в розмірі 17 612,11 грн (нараховану: на суму товару 210000,00 грн за період з 15.10.2024 по 17.10.2024; на суму товару 251496,00 грн за період з 15.10.2024 по 07.11.2024; на суму товару 210504,00 грн за період з 15.10.2024 по 05.12.2024) та 21 050,40 грн штрафу за прострочення оплати поставленого товару на суму 210504,00 грн понад 30 днів.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплати штрафні санкції, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-ТЕХНОТКАНИНА" (61111, м. Харків, пр-т Ювілейний, буд. 67 Б, кв. 140; ідент. код 34940194) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) пеню в розмірі 17612,11 грн, штраф в розмірі 21050,40 грн, та 2422,40 грн судового збору сплаченого при подачі позову.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "03" жовтня 2025 р.
Суддя М.І. Шатерніков