8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
29 вересня 2025 року м. ХарківСправа № 922/3903/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.
розглянувши заяву КП "Харківські теплові мережі" вх. № 21695 від 19.09.2025 по справі
за позовом Акціонерне товариство "Укртрансгаз"
до Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі"
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Денисюк Д.Г. в режимі відеоконференції
відповідача - Лоскот М.І.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 у справі № 922/3903/23 з КП «Харківські теплові мережі» на користь АТ «Укртрансгаз» стягнуто:
- 967 148 121,50 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 - квітень 2017 та березень - червень 2018;
- 25 455 386,73 грн три проценти річних, нарахованих на компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 - квітень 2017 та березень - червень 2018;
- 126 843 586,66 грн інфляційних втрат, нарахованих на компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 - квітень 2017 та березень - червень 2018;
- 2 544 937,34 грн компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень - березень 2016;
- 51 028,69 грн три проценти річних, нарахованих на компенсацію вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень - березень 2016;
- 177 523,44 грн інфляційних втрат, нарахованих на компенсацію вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень - березень 2016;
- 939 400,00 грн витрат по сплаті судового збору.
19.09.2025 від КП «Харківські теплові мережі» надійшла заява (вх. №21695) в якій він просить суд відстрочити виконання зазначеного рішення на один рік - до 08.09.2026.
Розгляд заяви було призначено в судовому засіданні на 29.09.2025.
АТ «Укртрансгаз» надані заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення (вх. № 22370 від 26.09.2025).
Розглянувши заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочку виконання судового рішення, суд зазначає з наступне.
За приписами ч. 1, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
В обґрунтування наявності обставин, які ускладнюють (унеможливлюють) виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3903/23, заявник обґрунтовує тим, що фінансування господарської діяльності КП “Харківські теплові мережі» здійснюється за рахунок платежів від надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню, підприємствам, установам і організаціям. На фінансовий стан Відповідача негативно вплинула військова агресія, так за період воєнного стану значно збільшилася заборгованість споживачів за теплову енергію.
На день звернення з заявою, загальна сума заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію складає 9,2 млрд грн, у тому числі населення 7,9 млрд грн, бюджетних установ 56.7 млн грн, госпрозрахункових підприємств 598,9 млн грн, заборгованість місцевого та державного бюджету з компенсації пільг 80,9 млн грн. Питома вага теплової енергії, що споживалася населенням, складає 95,5% від загального обсягу поставленої КП “Харківські теплові мережі» теплової енергії споживачам.
Прийняті у період воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України деякі нормативні акти негативно вплинули на фінансовий стан підприємства.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (із змінами та доповненнями) заборонено до припинення чи скасування воєнного стану в Україні припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням в територіальних громадах, що розташовані, зокрема, на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
Харківська міська територіальна громада згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, з 24.02.2022 по 14.09.2022 відносилась до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 відноситься до території можливих бойових дій, тобто територій, на яких до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню.
Виконавчий комітет Харківської міської ради рішенням від 08.06.2022 № 163 “Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану» зобов'язав комунальні підприємства, які надають житлово-комунальні послуги на території міста Харкова, здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги фізичним особам громадянам України - споживачам за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року включно. У зв'язку з цим вартість послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води категорії споживачів “населення» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 не нарахована.
З урахуванням того, що питома вага теплової енергії, що споживається населенням, складає 95,5% від загального обсягу теплової енергії, що КП “Харківські теплові мережі» постачає споживачам, зазначені нормативні акти на законодавчому рівні унеможливлюють виконання КП “Харківські теплові мережі» зобов'язань за укладеними господарсько-правовими угодами та позбавляють підприємство джерела погашення штрафних санкцій, які нараховують підприємству його контрагенти.
Крім того, на теперішній час існує величезна заборгованість з різниці в тарифах, що підлягає компенсації з державного бюджету, у зв'язку із встановленням тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для окремих категорій споживачів (“населення», “бюджетні організації») нижче економічно обґрунтованих. Так, територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, утвореною Харківською військовою адміністрацією, для реалізації положень Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII з урахуванням змін, внесених Законом України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», за період з 01.06.2021 по 30.06.2025 для КП “Харківські теплові мережі» узгоджено різницю в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на загальну суму 15,2 млрд грн.
Заявник посилається на важкий фінансовий стан підприємства, де станом на 30.06.2025 сума збитків становить 10,3 млрд грн., посилаючись на баланс підприємства.
Отже обставини викладені в заяві КП "Харківські теплові мережі" змусили звернутися до суд з відстрочкою виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/3903/23 строком на один рік.
Суд враховує, що КП "Харківські теплові мережі" є найбільшим підприємством у місті Харкові, яке надає комунальні послуги у сфері теплопостачання та підприємством забезпечення життєдіяльності міста, а тому першочерговою задачею боржника на теперішній час є проведення робіт щодо здійснення забезпечення задоволення суспільних потреб населення, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності щодо якісної тепловій енергії.
Суд погоджується, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні навіть якщо і може забезпечити виконання рішення у даній справі, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність боржника, яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в найбільш постраждалих від військової агресії районах України, або зможе призвести до банкрутства підприємства боржника, що також не бути сприяти можливості виконання рішення у справі.
При цьому суд оцінює те, що від військової агресії понесені збитки та матеріальний стан, у якому опинився не тільки боржник, а й населення, підприємства, установи і організації. Таким чином на суд покладено тягар, де суд повинен враховувати всі обставини, дотримуючись балансу інтересів сторін, як доводи боржника, наведені у заяві про відстрочення виконання рішення суду так й порушене право стягувача.
Проте, суд звертає увагу, що відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися не лише з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також і з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Така правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочки.
Як було встановлено під час розгляду справи по суті, заборгованість, яка була стягнута за рішенням Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 у справі № 922/3903/23 виникла в наслідок протиправних дій Відповідача, які виразились у відібранні без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 - квітень 2017 та березень - червень 2018. Тобто Боржник жодним чином не намагався врегулювати даний спір в позасудовому порядку на протязі 7-ми років, з яких 4 роки до початку повномасштабного вторгнення окупаційних військ російської федерації на територію України та перетворення Харківської області на зону активних бойових дій.
Положеннями ст. 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).
Отже, враховуючи положення частин четвертої та п'ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення повинен врахувати: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Натомість визначений положеннями частин четвертої та п'ятої статті 331 ГПК України перелік обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та підлягають врахуванню судом під час вирішення питань про відстрочення чи розстрочення не є вичерпним, з цього приводу Верховним Судом сформовано єдину правозастосовчу практику щодо застосування положень ст. 331 ГПК України, яка регулює дану категорію правовідносин та також є обов'язковою для врахування й в загальному зводиться до такого:
Вирішуючи питання про розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Проте, перш за все суд повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, оскільки недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов'язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення й таке розстрочення не повинно завдавати фінансових збитків позивачу.
Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Разом з тим, оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення, до уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Надання відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками обґрунтувань та дослідження доказів, обв'язок щодо доведення яких в силу приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України покладено саме на заявника.
При цьому господарський суд оцінює докази за правилами ст. 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей.
Наведені обставини, що підлягають встановленню під час вирішення питання щодо розстрочення чи відстрочення цілком відповідають позиціям Верховного Суду викладених в постановах від 02.10.2024 у справі № 914/1663/23, від 06.02.2025 року у справі №904/1060/24, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі №910/313/17, від 02.05.2018 у справі №910/3816/16 та багатьох інших.
Виходячи з вищезазначеного в цілому, у будь-якому випадку відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, а в свою чергу на підтвердження факту існування таких обставин Боржник повинен надати суду належні, допустимі та достатні докази (статті 73, 76, 77, 78, 80 ГПК України).
В заяві про відстрочення виконання рішення суду в справі № 922/3903/23 Боржник посилається на обставини тяжкої економічної ситуації в країни, в тому числі зумовленої воєнним станом, перебування в районі активних бойових дій, що в загальному призвело до зменшення рівня платоспроможності (складного фінансового стану), а як наслідку відсутності в достатній кількості коштів на рахунках для виконання зобов'язань, ризику зупинення діяльності підприємства через арешт коштів, виконання зобов'язань (плата за природний газ) перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», та можливіть виконання рішення у справі № 922/3903/23 тільки за рахунок субвенцій з державного бюджету на компенсацію різниці в тарифах, відсутністю компенсації витрат та втрат понесених внаслідок воєнних дій (витрат на ремонт пошкоджених виробничих потужностей) зазначаючи: «Отже, КП «Харківські теплові мережі» вважає можливим застосування судом положень ч. 1 ст. 239, ч. 3 - ч. 5 ст. 331 ГПК України з урахуванням наступної сукупності обставин:
1) важкого фінансового стану Відповідача, зокрема внаслідок значного збільшення заборгованості споживачів за теплову енергію в період воєнного стану, накопичення величезної бюджетної заборгованості з різниці в тарифах, знищення майна підприємства в результаті бойових дій, вилучення частини обігових коштів внаслідок запровадження спеціальної системи розрахунків за постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812;
2) обмеження впливу Відповідача на стан розрахунків населення внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»;
3) обмеження нарахувань Відповідачем вартості комунальних послуг рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022 № 163 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану»;
4) невідповідності структури тарифів на теплову енергію реальним витратам Відповідача в умовах дії мораторію на їх підвищення згідно з Законом № 2479;
5) відсутності компенсації різниці в тарифах на теплову енергію у зв'язку із запровадженням мораторію на їх підвищення Законом № 2479;
6) відсутності компенсації витрат та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій, витрат на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрат від зниження рівня розрахунків, що утворилися за періоди з 01.02.2022, відповідно до ст. 2 Закону № 2479».
На підтвердження вищезазначених обставин, Відповідачем надано: баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2025, витяг з наказу Міністерства енергетики України від 15.07.2024 року № 259 «Про визнання підприємства паливно - енергетичного комплексу критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 30), довідка про заборгованість за теплову енергію, довідка про кількість теплової енергії, відпущеної КП «Харківські теплові мережі» споживачам за 2024 рік.
Однак, вищенаведені обставини, якими обґрунтовано винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення є недоведеними й не можуть бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення в розумінні положень ст. 331 ГПК України, з огляду на таке:
Боржником не надано належних (беззаперечних) доказів, які б могли в повній мірі підвередити обставини зменшення рівня платоспроможності (складного фінансового стану) й відсутності у останнього коштів для виконання рішення суду у цій справі, оскільки: аргументуючи свою заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 у справі № 922/3903/23 Відповідач зазначає «Враховуючи важкий фінансовий стан підприємства, постійні обстріли об'єктів відповідача негайне виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/3903/23 унеможливить своєчасне відновлення об'єктів критичної інфраструктури внаслідок їх можливого руйнування через обстріли, що ставить під загрозу проведення робіт до підготовки до опалювального сезону 2025/2026 р. р., своєчасний початок опалювального сезону та забезпечення безперебійної роботи підприємства протягом опалювального сезону 2025/2026 р .р. Крім того, виконання рішення у справі № 922/3903/23 може привести до зупинення господарської діяльності підприємства через арешт коштів та припинення надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в такий важкий для країни час. На підставі вищезазначеного, приймаючи до уваги, що щоденно 65% всіх коштів, які надійшли до КП «Харківські теплові мережі» від споживачів у вигляді плати за теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, перераховуються ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» як плата за природний газ, КП «Харківські теплові мережі» зможе реально виконати судове рішення у справі № 922/3903/23 тільки за рахунок субвенції з державного бюджету на компенсацію різниці в тарифах теплопостачальним підприємствам, яка станом на 01.07.2025 складає 15,2 млрд грн.».
При цьому як вбачається з долучених боржником доказів, останній надає виключно балансову відомість про наявні в нього на балансі активи (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2025, а відповідно до висновків викладених в постанови Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 906/434/17: «є безпідставним твердження відповідача про те, що балансом (звіт про фінансовий стан) за 1 півріччя 2017 року підтверджується, що підприємство є збитковим за результатами господарської діяльності у І півріччі 2017 році, оскільки він відображає дані лише на конкретну дату та не показує проміжні дані ведення відповідачем господарської діяльності». Висновок про майновий стан Боржника можливий лише шляхом комплексного дослідження обох форм звітності: Балансу (Звіту про фінансовий стан) та Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), оскільки визначення фінансового стану суб'єкта господарювання ґрунтується на загальних принципах бухгалтерського обліку визначених положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зі змінами), й згідно з якими ці дві форми звітності є єдиним цілим, а її елементи пов'язані між собою.
В даному випадку належними доказами відсутності коштів можуть бути: -офіційні довідки банківських установ про відсутність коштів на рахунках боржника та відсутність руху коштів на рахунках; -документи, що підтверджують відмову банківських установ у наданні кредитних ресурсів; - довідки органів ДПС про відсутність у боржника надходжень грошових коштів від господарської діяльності; - аудиторські висновки або інші документи, що підтверджують фактичний стан неплатоспроможності. Натомість Боржник у даній справі жодного з перелічених документів не надав, що також не було враховано судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі та також призвело до неправильного застосування положень ст. 331 ГПК при розгляді спірних правовідносин.
Також, в заяві про відстрочення виконання рішення Відповідач посилаєтеся на те, що «Від початку повномасштабної агресії Російської Федерації, через активні бойові дії та обстріли території міста Харкова, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, було пошкоджено понад 177 об'єктів підприємства, у тому числі об'єкти критичної інфраструктури. Зокрема неодноразово були пошкоджені ТЕЦ-3, ТЕЦ-4, 44 котельні, 46 центральних теплових пунктів, 7 індивідуальних теплових пунктів, 3 насосні станції, понад 20 км теплових мереж, 5 адміністративних будівель та ін., які знаходяться у господарському віданні підприємства. За попередніми підрахунками вартість пошкодженого майна сягає 2 млрд гривень. Тому KП «Харківські теплові мережі» у першу чергу необхідно вирішувати питання ліквідації наслідків обстрілів, відновлення об'єктів теплопостачання та надання послуг. З метою децентралізації системи теплопостачання та забезпечення споживачів послугами з постачання теплової енергії та гарячої води підприємство закуповує та встановлює модульні котельні, які потребують значних грошових вкладень.
В умовах військової агресії Російської Федерації та постійних обстрілів об'єктів критичної інфраструктури майже всі кошти підприємства спрямовуються на забезпечення відновлення та сталої роботи обладнання для забезпечення споживачів послугами з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.»
При цьому на підтвердження даних обставин не наданого жодного належного чи допустимого доказу, наприклад акту/протоколу якими встановлено пошкодження об'єктів критичної інфраструктури, кошторисної документації на проведення ремонтних робіт, посилань на офіційні джерела щодо пошкодження/знищення майна Боржника, інші документи які б свідчили про здійснення видатків на проведення ремонтно - відновлюваних робіт за рахунок коштів КП «Харківські теплові мережі».
Боржник обґрунтовуючи свою заяву Боржник зазначає, що «приймаючи до уваги, що щоденно 65% всіх коштів, які надійшли до КП «Харківські теплові мережі» від споживачів у вигляді плати за теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, перераховуються ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» як плата за природний газ, КП «Харківські теплові мережі» зможе реально виконати судове рішення у справі № 922/3903/23 тільки за рахунок субвенції з державного бюджету на компенсацію різниці в тарифах теплопостачальним підприємствам, яка станом на 01.07.2025 складає 15,2 млрд грн.» при цьому не надає жодного належного та допустимого доказу яким можно б було підтвердити зазначені вище обставини, а саме: - не надано виписки з банківської установи про рух коштів з рахунків КП «Харківські теплові мережі» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»; - платіжні інструкції про перерахування Боржником коштів на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»; - постанов державних виконавців про стягнення коштів з Відповідача на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»; тощо.
Окрім зазначеного вище, з заяви відповідача не вбачається й наміру виконання рішення. З моменту ухвалення та станом до дати подачі заяви боржником не перераховано на рахунки АТ «Укртрансгаз» жодних коштів на виконання рішення суду в справі № 922/3903/23, як й не направлено жодних пропозицій для врегулювання заборгованості.
Відповідачем також не надано жодних доказів можливості виконання рішення суду у справі № 922/3903/23 в майбутньому, пояснень стосовно обставин, які заезпечать виконання цього рішення через рік. Так, Боржник посилається на скрутний фінансовий стан, однак КТ «Харківські теплові мережі» не надає жодних доказів на підтвердження поліпшення його стану в майбутньому та як наслідку можливості виконання рішення суду, в тому числі але не виключно за рахунок дотацій з державного бюджету та/або з інших вільних ресурсів.
Також слід зазначити, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Відповідно у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку та розстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відповідно до постанови Верхового Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 910/11949/21 відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. Відповідно до приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Суд вважає, що з боку КП "Харківські теплові мережі" не доведено, як реальної неможливості виконання рішення, так і реальної можливості виконати це рішення суду за умови надання відстрочки.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що КП "Харківські теплові мережі" у даній справі не доведено суду шляхом надання беззаперечних доказів обставин, які підтверджували б неможливість або утруднення виконання рішення суду у даній справі, заявником не надано суду доказів можливих негативних наслідки для останнього при виконанні рішення Господарського суду Харківської області від, відсутні докази неможливості у Відповідача (заявника) виконати судове рішення без надання відстрочки, та доказів наявності обставин, за яких через рік можливе виконання такого рішення в разі надання відстрочки, з урахуванням того, що при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд має враховувати, зокрема, матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
Керуючись статтями 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви КП "Харківські теплові мережі" вх. № 21695 від 19.09.2025 про відстрочку виконання рішення по справі №922/3903/23 від 08.09.2025.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її постановлення - 29.09.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвалу підписано 06.10.2025.
Суддя С.А. Прохоров
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.