вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2025 р. м. Рівне Справа № 910/7394/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Шилан, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом 1) Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненької міської ради 2) Рівненський ліцей №8 Рівненької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна" третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
Представник позивача - Костючок Світлана Юріївна (Господарський суд Рівненської області) Позивач - Директор Назарук Ніна В'ячеславівна (Господарський суд Рівненської області) Представник відповідача - Гаврилова Ольга Андріївна (Господарський суд рівненської області) Представник відповідача - Ганін Сергій Анатолійович ( поза межами зали суду) Представник третьої особи - Морозова Катерина Борисівна (Господарський суд Рівненської області)
До Господарського суду міста Києва звернулось Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненької міської ради (далі за текстом - Позивач - 1), Рівненський ліцей №8 Рівненької міської ради (далі за текстом - Позивач - 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна" (далі за текстом - Відповідач), в якому Позивачі просять суд:
- розірвати договір № 615-Б оренди нерухомого майна від 26.11.2021, що належить територіальній громаді міста Рівного, укладений між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненької міської ради, Рівненським ліцеєм № 8 Рівненької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна";
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна" звільнити нежитлові приміщення харчоблоку загальною площею 100 кв.м., до складу яких входять: частина приміщення № 4 площею 3,0 кв.м., приміщення № 5 площею 81,4 кв.м., приміщення № 7 площею 5,7 кв.м., приміщення № 8 площею 6,9 кв.м., приміщення № 10 площею 1,5 кв.м. та приміщення № 12 площею 1, 5 кв.м., що розміщені в межах першого поверху двоповерхової частини чотириповерхової будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Острозького, 20, шляхом виселення та передати Рівненському ліцею № 8 Рівненької міської ради по акту прийому - передачі.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
26 листопада 2021 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Орендодавець/позивач 1), Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі-Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамедас Україна» (далі - Орендар/відповідач) укладений договір оренди нерухомого майна № 615-Б, що належить територіальній громаді міста Рівного (далі - договір оренди/договір), за умовами якого Орендодавець та Балансоутримувач передали, а Орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення харчоблоку загальною площею 100 кв.м, що розміщені в межах першого поверху двоповерхової частини чотириповерхової будівлі за адресою: м.Рівне, вул.Кн,Острозького, 20. До складу об'єкту входять: частина приміщення № 4 площею 3,0 кв.м, приміщення № 5 площею 81,4 кв.м, приміщення № 7 площею 5,7 кв.м, приміщення № 8 площею 6,9 кв.м, приміщення № 10 площею 1,5 кв.м та приміщення № 12 площею 1,5 кв.м. (пункт 4.1 Змінюваних умов договору оренди).
Договір оренди складається з двох частин: змінюваних умов договору (далі по тексту буде посилання на пункти Умов договору оренди/Умов) та незмінюваних умов договору (далі по тексту посилання на пункти договору оренди).
Майно передавалося в оренду Відповідачу з метою надання послуг з організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти (п.9 Додатку 3 до Порядку - «Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи»).
05 лютого 2025 року Відповідач повністю припинив використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, зазначеним в договорі оренди.
У зв'язку з цим, Позивачі просять суд достроково розірвати договір оренди майна в порядку статті 651 ЦК України.
Відповідач у своєму відзиві зокрема зазначив, що останнім протягом 2021-2025 років на систематичній основі здійснювалось харчування дітей Рівненського ліцею № 8 (до 27.06.2022 - Рівненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8 (ЗОШ № 8), що підтверджується доданим до позовної заяви Статутом Позивача 2) шляхом надання послуг з організації харчування дітей, зокрема, учнів початкових класів, здобувачів освіти пільгових категорій, відвідувачів пришкільного табору Рівненського ліцею № 8 (ЗОШ № 8) тощо, на підставі відповідних договорів про закупівлю послуг, систематично (практично постійно) надає послуги харчування учнів Рівненського ліцею № 8 у 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках, з використанням орендованого Майна, а відтак позовні вимоги про розірвання Договору оренди та звільнення нежитлових приміщень є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору 24.07.2025 року надала суду письмові пояснення які за своїм змістом відповідають позовним вимогам викладеним у позовній заяві. Зокрема Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає, що у даних правовідносинах наявне істотне порушення умов Договору, а саме вимог п.1.2 та 6.1 оскільки Орендарем не використовується приміщення за його цільовим призначенням. Покликаючись на ст.ст. 610, 783, 773 Цивільного кодексу України зазначає, що підставою для розірвання договору оренди може бути, зокрема, користування річчю всупереч договору чи з порушенням умов договору найму.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2025 року позовну заяву з додатками (справа № 910/7394/25) передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 року справу №910/7394/25 передано судді Н.Церковній. Ухвалою суду від 11 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30 липня 2025 року.
24 липня 2025 року через електронну систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення з приводу позовних вимог.
28 липня 2025 року через електронну систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги останнім не визнаються.
29 липня 2025 року через електронну систему "Електронний суд" від позивача 1 надійшло клопотання про огляд веб-сайт (сторінку) електронної торгової системи Прозоро за посиланням: https/prozorro.sale/auction/№LLE001-UA-20211011-92427, на якій розміщена інформація про лот щодо передачі в оренду нерухомого майна - нежитлових приміщень харчоблоку загальною площею 100 кв. м в місті Рівне на вул. Кн. Острозького, 20.
Ухвалою суду від 30.07.2025 року відкладено підготовче засідання на 20 серпня 2025 року. 20 серпня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 17.09.2025 року .
Ухвалою суду від 17.09.2025 року закрито підготовче провадження у справі № 910/7394/25. Призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09. 2025 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Заслухавши в судовому засіданні представників позивачів та відповідача, третю особу на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті ( у тому числі електронні докази, а саме: огляд веб-сайту (сторінки) електронної торгової системи Прозорро за посиланням:https/prozorro.sale/auction/№LLE001-UA-20211011-92427) господарський суд встановив наступне.
03 листопада 2021 року в електронній торговій системі (далі - ETC) був проведений повторний електронний аукціон № LLE001-UA-20211011-92427 (розміщений на веб-сайті системи публічних закупівель Прозорро (https ://prozorro.sale/auction/№ аукціону) з передачі в оренду нерухомого майна Рівненської міської територіальної громади. З інформації, яка розміщена в ETC, вбачається, що на аукціон з передачі в оренду Позивачем 1 було виставлено нежитлові приміщення харчоблоку загальною площею 100 кв.м, що розміщені в межах першого поверху двоповерхової частини чотириповерхової будівлі за адресою: м.Рівне, вул.Кн,Острозького, 20, до якого входять: частина приміщення №4 площею 3,0 кв.м, приміщення № 5 площею 81,4 кв.м, приміщення № 7 площею 5,7 кв.м, приміщення № 8 площею 6,9 кв.м, приміщення № 10 площею 1,5 кв.м та приміщення № 12 площею 1,5 кв.м. В інформації про об'єкт оренди було зазначено також спосіб обмеження цільового призначення такого об'єкта - надання послуг з організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти (п.9 Додатку 3 до Порядку - «Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи»). Переможцем аукціону став Відповідач 2.
26 листопада 2021 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Орендодавець/позивач 1), Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі-Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамедас Україна» (далі - Орендар/відповідач) укладений договір оренди нерухомого майна № 615-Б, що належить територіальній громаді міста Рівного (далі - договір оренди/договір), за умовами якого Орендодавець та Балансоутримувач передали, а Орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення харчоблоку загальною площею 100 кв.м, що розміщені в межах першого поверху двоповерхової частини чотириповерхової будівлі за адресою: м.Рівне, вул.Кн,Острозького, 20. До складу об'єкту входять: частина приміщення № 4 площею 3,0 кв.м, приміщення № 5 площею 81,4 кв.м, приміщення № 7 площею 5,7 кв.м, приміщення № 8 площею 6,9 кв.м, приміщення № 10 площею 1,5 кв.м та приміщення № 12 площею 1,5 кв.м. (пункт 4.1 Змінюваних умов договору оренди). Договір оренди складається з двох частин: змінюваних умов договору (далі по тексту буде посилання на пункти Умов договору оренди/Умов) та незмінюваних умов договору (далі по тексту посилання на пункти договору оренди).
Договір оренди укладено строком на 5 (п'ять) років з дати набрання чинності. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (п.11.1 Умов та п.11.1 договору оренди). Отже, термін дії договору - до 25 листопада 2026 року.
Згідно Додаткового договору від 17 грудня 2024 року до договору оренди Балансоутримувачем по такому договору став Рівненський ліцей № 8 Рівненської міської ради (далі - Позивач 2).
Позивач 2 є комунальним закладом освіти, основним видом діяльності якого зазначена загальна середня освіта.
Згідно пункту 1.9 Статуту Рівненського ліцею № 8 Рівненської міської ради, затвердженого наказом управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 27.06.2022 № 191-осн, заклад освіти є закладом середньої освіти та провадить освітню діяльність відповідно до ліцензії (ліцензій). Заклад освіти забезпечує здобуття початкової, базової та профільної середньої освіти.
Одним із головних завдань закладу освіти є забезпечення виконання вимог Державних стандартів загальної середньої освіти, забезпечення соціального захисту здобувачів освіти, сприяння встановленого рівного доступу до повноцінної освіти різних категорій учнів відповідно до їх індивідуальних нахилів, потреб, інтересів тощо (п.1.12 Статуту).
За вказаним Договором в оренду Відповідачу було передане нерухоме майно закладу загальної середньої освіти, що перебуває в комунальній власності, у зв'язку з чим орендні правовідносини сторін регулюються, серед іншого, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» (далі - Порядок передачі майна в оренду), прийнятою на виконання зазначеного закону.
Згідно частини 6 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі- Закон), відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам загальної середньої освіти, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про освіту» та Законом України «Про повну загальну середню освіту».
Частиною 4 статті 80 Закону «Про освіту» передбачено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
В частині 2 ст.16 Закону зазначено, що орендар, який уклав договір оренди майна за результатами аукціону, має право використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням, крім випадків і з урахуванням обмежень, передбачених Порядком передачі майна в оренду.
Згідно пункту 29 Порядку передачі майна в оренду, не може бути використане за будь-яким цільовим призначенням майно закладів освіти абз.3), Такі об'єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов'язаними із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об'єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів (абз.8).
В додатку 3 до Порядку передачі майна в оренду закріплений перелік категорій за цільовим призначенням об'єктів оренди, з якого під час укладення договору оренди вибирається те цільове призначення одне з переліку, за яким буде використовуватися об'єкт оренди в тому чи іншому випадку. Під номером « 9» (дев'ять) такого додатку міститься категорія «Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи».
Враховуючи зазначені вище законодавчі вимоги та обмеження щодо передачі в оренду майна закладу освіти, в пункті 7.1.1 Умов спірного договору оренди закріплено, що майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у пункті 29 Порядку, і які є пов'язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу. Розміщення закладу харчування, їдальні, буфету, кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Таким чином, пунктом 7.1.1 умов Договору оренди визначено категорію цільового призначення майна, як того вимагає законодавство про оренду державного та комунального майна.
Фактично, майно передавалося в оренду Відповідачу з метою надання послуг з організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти (п.9 Додатку 3 до Порядку - «Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи»). Зазначене конкретизоване цільове призначення майна, яке виставлялося на аукціон з оренди, організатором аукціону було розміщено в ЕТС поряд з іншою інформацією.
Відповідно до п.6.1 Договору оренди, орендар зо6ов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7.1 умов Договору оренди.
Отже, цільовим призначенням майна, яке було передане в оренду Відповідачу, є надання послуг з організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти, яке в договорі оренди викладено у відповідності до вимог пункту 29 Порядку передачі в оренду та додатку 3 до цього Порядку.
Також, Позивачі зазначають, що в рамках цільового призначення орендованого майна, між Позивачем 2 (замовником) та Відповідачем (виконавцем) 14 січня 2025 року були укладені договори №01 та №02 про закупівлю послуг, за умовами яких Відповідач зобов'язався надавати Позивачу 2 послуги з організації шкільного харчування здобувачів освіти пільгових категорій та учнів початкових класів в Рівненському ліцеї № 8, а Позивач 2 зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх.
Згідно пункту 2.9 таких договорів про закупівлю послуг, виконавець забезпечує неухильне дотримання примірного чотирьох тижневого меню, приготування готових страв високої якості в тому числі дотримання затверджених технологічних карт. Надання послуг повинно здійснюватись за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 20, згідно сформованих та узгоджених заявок щодо кількості здобувачів освіти/дітей на харчування (п.5.1 договорів). Харчування здобувачів освіти/дітей, постачання продуктів харчування та інші процеси, пов'язані з організацією харчування мають відбуватися тільки в робочі дні (п.5.3 договорів). Виконавець зобов'язаний забезпечити приміщення, де буде здійснюватися безпосереднє харчування здобувачів освіти/дітей, належним кухонним інвентарем у достатній кількості, миючими засобами тощо, а власних працівників - відповідним спецодягом відповідно до вимог законодавства (п.6,3.5 договорів).
Проте, 29 січня 2025 року між Позивачем 2 та Відповідачем були укладені додаткова угода N9 01 до договору про закупівлю послуг N9 01 від 14,01. 2025 та додаткова угода N9 1 до договору про закупівлю послуг N9 02 від 14.01.2025, за якими сторони дійшли взаємної згоди достроково припинити дію договорів про закупівлю послуг № 1 та № 02 від 14.01.2025 року з 29 січня 2025 року, але не раніше повної оплати Замовником наданих Виконавцем послуг під час дії договору. Повну оплату наданих послуг за договором про закупівлю послуг № 1 Позивач 2 здійснив 31 січня 2025 року (копія платіжного документу долучається до позову), а оплату за договором про закупівлю послуг № 2 - 05 лютого 2025 року (копія платіжного документу долучається до позову).
Таким чином, Позивачі вважають, що з 05 лютого 2025 року Відповідач повністю припинив використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, зазначеним в договорі оренди.
Позивач 2 зазначає, що намагався врегулювати спір з Відповідачем в позасудовому порядку. А саме, останньому 04.02.2025 року Позивач 2 надіслав претензію-вимогу (вих.№ 29 від 04.02.2025) з вимогою усунути порушення нецільового використання орендованого майна, визначеного в пункті 7.1 Умов в строк 20 робочих днів з дати надіслання такого листа. Проте спір залишився неврегульованим.
09 квітня 2025 року представниками Позивачів в присутності юрисконсульта Відповідача складено акт №768 обстеження нежитлового приміщення на вул.Кн.Острозького, 20, м.Рівне, яким зафіксовано, що станом на дату обстеження орендовані приміщення Відповідачем не використовуються, харчування дітей ТОВ «Рамедас Україна» не здійснюється; директором ліцею № 8 засвідчено, що ТОВ «Рамедас Україна» не організовує харчування учнів закладу з 14.01.2025 року.
Відповідно до аналізу Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів, наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 431 від 15.022024 «Про затвердження Порядку державної реєстрації потужностей та Порядку ведення державного реєстру операторів ринку та їхніх потужностей, внесення потужностей до Державного реєстру потужностей операторів ринку означає офіційну реєстрацію цих потужностей, що дозволяє підприємствам, які займаються наданням послуг з організації харчування, легально та відповідати вимогам законодавства щодо безпеки харчових продуктів. Відтак, за висновком Позивачів починаючи з 29 січня 2025 року Відповідач усвідомлено вчинив ряд дій, спрямованих на припинення використання об'єкта оренди за спірним договором з метою надання послуг з організації харчування учнів закладу освіти. Відповідно протягом тривалого часу орендарем істотно грубо порушуються договірні зобов'язання в частині невикористання приміщення за цільовим призначенням. Укладаючи договір оренди, Позивачі розраховували на те, що орендар буде використовувати орендоване майно за цільовим призначенням та здійснюватися в орендованому майні безпосереднє харчування школярів гімназії. Така поведінка Відповідача свідчить про низький ступінь виконання ним своїх договірних зобов'язань та в результаті таких дій (бездіяльності) втрату довіри до Відповідача зі сторони Позивачів.
Таким чином, на переконання Позивача 1 та 2 порушення Відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення в частині невикористання орендованого майна за цільовим призначенням, а саме нездійснення харчування учнів гімназії протягом тривалого періоду є істотним та зі сторони Позивачів являється підставою для розірвання договору оренди і повернення майна в судовому порядку. У зв'язку з чим, Позивачі просять суд позов задовольнити.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що Закон про оренду не містить такого поняття як «невикористання орендованого майна за цільовим призначенням».
Так само, Закон про оренду прямо (безпосередньо) не передбачає (не кваліфікує) таку обставину як «невикористання орендованого майна за цільовим призначенням» як порушення орендних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону про оренду договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
При цьому, Закон про оренду не містить приписів про те, що нездійснення орендарем свого права користування майном чи невикористання орендованого майна за цільовим призначенням є підставою для припинення такого права орендаря.
Відповідач зазначає, що Закон про оренду не містить такої окремої підстави для розірвання (дострокового припинення) договору оренди, в т.ч. на вимогу орендодавця, як «невикористання орендованого майна за цільовим призначенням».
Отже, використання не за цільовим призначенням передбачає саме дію використання, а з невикористанням (відсутністю дії) не пов'язується припинення права оренди користування таким майном. В той же час, Відповідач зазначає, що жодних доказів використання орендованого майна не за цільовим призначенням Позивачами не надано, так само як і відсутні в принципі обставини використання Відповідачем орендованого Майна не за цільовим призначенням в ситуації, яка є предметом даного судового розгляду.
Крім того, Відповідач висловив позицію, що згідно положення Договору оренди, використання майна, так само як і чинність самого Договору оренди в цілому, жодним чином не пов'язуються з наявністю чи відсутністю укладених між Відповідачем та Позивачем 2 договорів про закупівлю послуг з організації шкільного харчування здобувачів освіти пільгових категорій та/або учнів початкових класів в Рівненському ліцеї № 8 за рахунок бюджетних коштів.
Також, зазначив, що наданий Позивачами акт №768 обстеження нежитлового приміщення від 09.04.2025 не може бути належним та достатнім доказом невикористання Майна за цільовим призначенням протягом тривалого часу, а так само доказом істотного порушення Відповідачем умов Договору оренди у вигляді невикористання Майна за цільовим призначенням, в цілому, оскільки у вищезгаданому Акті представниками Позивачів встановлено, серед іншого, що у приміщенні (складовій Майна) проводяться ремонтні роботи. При цьому, в цьому ж Акті представником ТОВ «РАМЕДАС УКРАЇНА» цю обставину підтверджено та зазначено, що в приміщенні проводиться капітальний ремонт з ініціативи Орендодавця/ Балансоутримувача та що наразі є неможливим використання орендованого приміщення за його цільовим призначенням. Враховуючи зазначене, Відповідач позбавлений можливості використовувати Майно (орендоване приміщення) з причин, які від нього не залежать, а саме в зв'язку з проведенням капітального ремонту в такому приміщенні з ініціативи Позивачів.
Таким чином, позовні вимоги про розірвання Договору оренди та звільнення нежитлових приміщень на думку відповідача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України (чинним на момент укладення правочену) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На думку Позивачів, Орендар допустив порушення умов договору оренди, яке полягає у невикористанні орендованого майна за цільовим призначенням, а саме нездійснення харчування учнів гімназії протягом тривалого періоду, таке порушення є істотним, а відтак в силу приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України така обставина є підставою для розірвання договору.
Судом встановлено, що 26 листопада 2021 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАМЕДАС УКРАЇНА» був укладений договір № 615-Б оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Рівного (далі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець та Балансоутримувач (на момент укладання Договору оренди - Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради) передають, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення харчоблоку загальною площею 100 кв.м, що розміщені в межах І поверху двоповерхової частини чотириповерхової цегляної будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Острозького, 20 (далі - Майно).
До складу об'єкту оренди входять: частина приміщення № 4 площею 3,0 кв.м, приміщення № 5 площею 81,4 кв.м, приміщення № 7 площею 5,7 кв.м, приміщення № 8 площею 6,9 кв.м, приміщення № 10 площею 1,5 кв.м та приміщення № 12 площею 1,5 кв.м. (п. 4.1 Змінюваних умов Договору оренди (далі - Умови)).
Відповідно до п. 1.2 Договору оренди Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов.
Пункт 7 Умов визначає цільове призначення Майна.
Згідно п. 7.1.1 п. 7 Умов Майно може бути використане Орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у пункті 29 Порядку, і які є пов'язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу, а саме - Розміщення закладу харчування, їдальні, буфету, кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України (у чинній редакції на момент укладення правочену) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно частини 6 цієї ж статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Згідно частини 3 цієї ж статті особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Враховуючи предмет вищезгаданого Договору оренди, до відносини оренди в даній ситуації, в т.ч. в частині питання невикористання орендованого майна, зокрема, невикористання за цільовим призначенням в аспекті кваліфікації таких дій як порушення, а так само в частині питання розірвання договірних орендних відносин, застосовується, серед іншого, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 (далі - Закон про оренду).
Згідно пп. 10 ч. 1 ст. 1 Закону про оренду оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Орендар в договірних відносинах оренди має саме право (речове право, правомочність) користуватися певним майном.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Позивачі на підтвердження своїх доводів зокрема посилаються на акт № 768 обстеження нежитлового приміщення від 09.04.2025 про невикористання Майна за цільовим призначенням протягом тривалого часу.
При цьому, суд зазначає, що у вказаному акті представниками Позивачів встановлено, серед іншого, що у приміщенні (складовій Майна) проводяться ремонтні роботи. При цьому, в цьому ж Акті представником ТОВ «РАМЕДАС УКРАЇНА» цю обставину підтверджено та зазначено, що в приміщенні проводиться капітальний ремонт з ініціативи Орендодавця/ Балансоутримувача та що наразі є неможливим використання орендованого приміщення за його цільовим призначенням. Інших, належних та допустимих доказів не використання орендованого майна суду не надано.
Отже, твердження Позивачів про те, що протягом тривалого часу орендарем істотно грубо порушуються договірні зобов'язання в частині невикористання приміщення за цільовим призначенням, а саме нездійснення харчування учнів гімназії протягом тривалого періоду, не знаходять свого підтвердження.
Крім того, суд погоджується із твердженням Відповідача, що Закон про оренду не містить такої окремої підстави для розірвання (дострокового припинення) договору оренди, в т.ч. на вимогу орендодавця, як «невикористання орендованого майна за цільовим призначенням». При цьому, умови Договору оренди не встановлюють (не передбачають, не кваліфікують) таку обставину як «невикористання орендованого майна за цільовим призначенням» як порушення орендних відносин з боку Орендаря.
При цьому, наслідковий зв'язок цивільно - правових відносинах на які посилаються Позивачі щодо договорів №01 та № 02 від 14.01.2025 року про закупівлю послуг, за умовами яких Відповідач зобов'язався надавати Позивачу 2 послуги з організації шкільного харчування здобувачів освіти пільгових категорій та учнів початкових класів в Рівненському ліцеї № 8, як на підставу своїх аргументів не знаходить також свого підтвердження.
Більше того, суд відзначає, що предметом розгляду даної справи є саме розірвання договору оренди №615-Б від 26.11.2021 року. При цьому, будь-яких доказів, щодо порушення умов договорів №01 та № 02 від 14.01.2025 року про закупівлю послуг суду також не надано.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
На позивача покладено обов'язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позивачами не доведено у встановлений законом спосіб обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст.13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Доводи Позивачів, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наявні матеріали справи та законодавство, що регулює спірні відносини, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди №615-Б від 26.11.2021 року.
Щодо другої позовної вимоги про звільнення нежитлових приміщень, господарський суд вказує, що оскільки вказана вимога є похідною від першої про розірвання договору, у задоволенні якої судом відмовлено, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні вимоги позивачів про звільнення не житлових приміщень.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст судового рішення складено та підписано 06.10.2025 року.
Суддя Н.Церковна