адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
06.10.2025 м. Полтава Справа № 917/1331/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Байдуж Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовною заявою Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 41348526; юридична адреса: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; фактична адреса: Боричів узвіз, 8, м. Київ, 04070
до Фізичної особи-підприємиці Симоненко Наталії Іванівни, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1
про стягнення 8525,75 грн,
без виклику та повідомлення сторін,
ухвалив рішення про наступне:
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення реклами.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. Так, 23.05.2023 позивач у справі, Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та відповідач, Фізична особа-підприємиця Симоненко Наталія Іванівна уклали Договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення реклами (надалі - Договір), строком дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем (преамбула та п. 8.1. Договору).
2.2. Предметом Договору є надання позивачем (Робочий орган за Договором) відповідачу (Рекламорозповсюджувач за Договором) права тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування, за Договором) та зобов'язання відповідача прийняти в платне користування та користуватися наданим йому місцем добросовісно та розумно, відповідно до норм закону, своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, виконуючи інші зобов'язання за Договором, зокрема - самостійно нести відповідальність за технічний сан рекламного засобу (надалі за Договором - РЗ) (п. 1.1., 1.2. Договору).
2.3. З умов укладеного договору вбачається, що сторони спору узгодили між собою наступне:
- дія Договору розповсюджується на всі встановлені за Рекламорозповсюджувачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами (п. 3.1. Договору);
- Робочий орган та/або КП «Київреклама» здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджується пріоритет Рекламорозповсюджувача, та на які йому видано дозволи на розміщення реклами, здійснюючи контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків (п. 3.2. Договору);
- Робочий орган на підставі рішень Робочого органу про встановлення/продовження пріоритету та рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу має право нараховувати та вимагати сплати за тимчасове користування місцем, змінювати розмір таких нарахувань у випадках визначених Договором. Має право нараховувати та стягувати штрафні санкції за прострочення оплати за тимчасове користування місцем. А також зобов'язаний формувати рахунки на оплату за тимчасове користування місцем, інших платежів, штрафних санкцій (п. 4.1.1., п. 4.1.2. п. 4.2.1. Договору);
- Рекламорозповсюджувач має право використовувати надане місце для розміщення РЗ та зобов'язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у повному обсязі та у встановлені строки сплачувати штрафні санкції у разі прострочення строків сплати (п. 5.2.1., п. 5.2.3., п. 5.2.4. Договору);
- ціною за Договором сторони спору визначили плату за тимчасове користування, розмір якої визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу (п. 6.1. Договору);
- плата щомісячно перераховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов Договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених Договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції відповідно до умов Договору та законодавства (п. 6.4. Договору);
- плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу (п. 6.6. Договору);
- розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.13. Договору);
- плата, штрафні санкції переказуються Рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок визначений Договором, в розмірах зазначених в рахунках (п. 6.14. Договору).
2.4. З матеріалів справи вбачається, що адресними переліками № 3, № 4, № 5, які є додатками до Договору, сторони визначили тип - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміром 8.000х0.394, площу - 3.1520, місце розміщення рекламного засобу - Голосіївський р-н, вул. Васильківська, 15/14, м. Київ, дати початку і кінця дії пріоритету, розмір плати - 646,16 грн за місяць.
2.5. В свою чергу, Наказом виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 20.10.2023 за № 1406 надано Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами строком на 5 років (а. с. 16).
2.6. За реалізацію відповідачкою права наданого їй за Договором позивач виставив відповідачці рахунки за період з 01.01.2024 по 31.05.2025 на загальну суму 6300,07 грн (а. с. 21-58).
2.7. Проте, зазначена сума плати, згідно виставлених рахунків, відповідачкою сплачена не була.
Про що свідчить відсутність будь-яких доказів, які підтверджували б оплату виставлених рахунків відповідачкою.
2.13. Викладені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1. Позивач просить стягнути з відповідачки на його користь 6300,07 грн заборгованості за Договором, а також 15% штрафу, нарахованого за Договором в сумі 872,28 грн, пеню - 670, 79 грн, інфляційні втрати - 562,54 грн та 3% річних - 120,07 грн.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 11, 530, 611, 625, 629 ЦК України.
3.3. Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем умов Договору.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
4.1. Відповідачка своїм правом на надання відзиву на позовну заяву у справі не скористалась, відзив не надала.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою від 09.07.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі. Визнавши справу малозначною, суд постановив проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд надав відповідачці строк на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня вручення ухвали.
5.2. Згідно довідки про доставку електронного листа, позивач отримав зазначену ухвалу 11.07.2025.
5.3. Що стосується відповідачки - до суду повернулася поштова кореспонденція про направлення ухвали суду на адресу відповідачки з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, згідно якої у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти або відомостей про зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі Електронного суду, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий документ повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Таким чином, суд вважає, що відповідачка була належним чином повідомлена про вчинення процесуальних дій у справі та постановлення відповідних ухвал у справі.
5.4. Сторони справи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суду не надали.
5.5. У встановлений судом строк відповідачка відзив на позов не надала. Інших заяв чи клопотань від сторін по справі не надходило.
5.6. Після дослідження матеріалів справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи встановлені ГПК України строків, часу перебування суду у щорічній відпустці, а також проходженням обов'язкової підготовки для підтримання кваліфікації суддів, виходячи з розумності строків розгляду справи, суд ухвалив рішення з огляду на таке.
6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи порушені відповідачкою умови укладеного Договору? Якщо так, які наслідки підлягають застосуванню до неї?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач - негативну.
6.3. Суд ухвалюючи рішення у даній справі суд виходить з наступного.
Доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЧАСТКОВОГО ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.
7.1. Для надання відповіді на питання, що постали перед судом, перш за все суд звертається до Закону України «Про рекламу» (надалі - Закон), який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України (ст. 2 Закону).
7.2. Так, відповідно до ст. 1 Закону, зовнішньою рекламою є реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;
Статтею 16 Закону встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
7.3. В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами.
Так, відповідно до цих Правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою) (п. 3, п. 34 зазначених правил).
Отже чинним законодавством України визначено засади платного користування місцем розташування рекламних засобах, на договірних засадах.
7.4. За загальним правилом, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 626, 628, 629 Цивільного кодексу України).
7.5. Так, відповідно до обставин даної справи, вбачається, що сторони спору визначили коло прав та обов'язків за укладеним між ними Договором, відповідно до якого відповідач набув право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення та експлуатації рекламного засобу, за що зобов'язався вносити плату не пізніше 20-го числа поточного місяця, в розмірах зазначених в рахунках (п. 2.2., п.2.8 цього Рішення).
7.6. З обставин справи вбачається, що в результаті реалізації відповідачкою права на тимчасове користування місцем для розміщення РЗ за Договором, на підставі отриманого Дозволу, у період з 01.01.2024 по 31.05.2025 позивач виставив відповідачці рахунки на загальну суму 6 300,07 грн.
Відповідно до умов Договору, такі рахунки підлягали оплаті не пізніше 20-го числа поточного місяця, в якому вони були виставлені.
7.7. Проте, зазначене зобов'язання відповідачка не виконала, чим порушила умови Договору.
7.8. Як вже зазначалося судом, зміст договору, що є обов'язковим для виконання його сторонами, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України).
7.9. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
7.10. Так, враховуючи те, що відповідачка плату за Договором не здійснила, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки 6300,07 грн на користь позивача.
7.11. При цьому, як вже зазначалося судом, не виконавши свої зобов'язання за Договором, відповідачка допустила порушення Договору, за що настає відповідальність встановлена Договором та законом.
7.12. За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
7.13. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
7.14. Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.7-7.9 постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
7.15. Так, з досліджених судом умов Договору вбачається, що сторони дійшли згоди, що Робочий орган застосовує для Рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення , а також три відсотки річних від простроченої суми (п. 7.2. Договору).
Крім того, Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків від простроченої суми (п. 7.3. Договору).
7.16. Такі умови Договору узгоджуються з нормами чинного законодавства, а отже, враховуючи обставини порушення умов Договору відповідачем, підлягають застосуванню до відповідача шляхом стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк заборгованості відповідачем за кожен день прострочення.
7.17. Враховуючи те, що сторони передбачили в Договорі право позивача нарахувати відповідачці пеню, а також штраф у розмірі 15 % від простроченої суми у випадку прострочення, що складає більше 1 (одного) місяця, вимоги позивача про стягнення з відповідачки пені та штрафу, на переконання суду, підлягають задоволенню судом.
7.18. Крім того, законом встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України), що сторони також передбачили умовами Договору.
7.19. Отже, встановлені вище обставини, а саме порушення умов Договору та прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань свідчать про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.
7.20. Проте, при перевірці наведених у позовній заяві розрахунків, суд враховує, що у випадку коли останній день сплати (20 число кожного місяця) припадає на вихідний день, обов'язок відповідачки по внесенню плати мав бути виконаний у перший робочий день, що наступає за вихідним. Отже зобов'язання відповідачки за січень 2024 року мало бути виконане до 22.01.2024, за квітень 2024 року - до 22.04.2024, за липень 2024 року - до 22.07.2024, оскільки 20 число припадало на суботу.
Зобов'язання відповідачки за жовтень 2024 року мало бути виконане до 21.10.2024, за квітень 2025 року - до 21.04.2025, оскільки 20 число припадало на неділю.
Нарахування пені та 3% річних у такому випадку починається на наступний день після дня, коли обов'язок відповідачкою міг ще бути виконаний у встановлені строки.
7.21. Перевіркою наданого розрахунку пені та 3 % річних судом встановлено, що позивач арифметичні розрахунки зробив без урахування зазначених обставин, а тому вони не відповідають нормі закону.
7.22. В свою чергу відповідач контррозрахунку у справі не надав.
7.23. Здійснивши самостійно перерахунок пені та 3 % річних, суд прийшов до висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідачки складає 668,65 грн, а сума 3 % річних - 119,76 грн.
7.24. Розрахунок інфляційних втрат у розмірі 562,54 грн та 15 % штрафу на суму 872,28 грн позивач здійснив правильно, а тому вказані суми підлягають стягненню з відповідачки у повному обсязі.
7.25. Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
8. СУДОВІ ВИТРАТИ.
8.1. З матеріалів справи вбачається, що позивачем до відшкодування заявлено суму судових витрат, які складаються з витрат на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. Саме така сума підлягає сплаті позивачем при звернені до суду з позовом, що розглядається судом.
8.2. Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.3. Так, однією з основних засад (принципами) господарського судочинства є, зокрема: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ст. 2 ГПК України).
8.4. З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні з даною позовною заявою сплатив судовий збір саме в заявленій до відшкодування сумі - 3028,00 грн (платіжна інструкція від 20.06.2025 за № 431299336).
8.5. Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачки, які полягали у порушенні нею умов Договору щодо своєчасного внесення плати за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, суд, незважаючи на часткове задоволення позову, вважає за доцільне покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн на відповідачку у повному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємиці Симоненко Наталії Іванівни (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 41348526; юридична адреса: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; фактична адреса: Боричів узвіз, 8, м. Київ, 04070):
- 6300,07 грн заборгованості;
- 872,28 грн - штрафу;
- 668,65 грн - пені;
- 562,54 грн інфляційних втрат;
- 119,76 грн 3 % річних;
- 3028,00 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати судовий наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.10.2025.
Суддя Юлія БАЙДУЖ