36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.10.2025 Справа № 917/1459/25
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул.Польська,2А, код ЄДРПОУ 03338030)
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Фієста» (36000, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Олександра Оксанченка (Степового фронту), 46, код ЄДРПОУ 24824771)
про стягнення 88469,77 грн.
без виклику представників сторін,
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Фієста» про стягнення 88469,77 грн. заборгованості за Договором № 1529 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 06.11.2007, в т.ч. 54 562,81 грн. основного боргу; 28248,39 грн. пені; 1324,40 грн. 3% річних та 4334,17 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою від 28.07.25 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/1459/25, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Суд констатує, що у відповідача відсутній електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
З метою дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, ухвала суду у справі, надіслана на адресу відповідача (що зазначена позивачем та вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти «неправильно вказана адреса».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
З огляду на викладене, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки заяв та клопотань по справі, тощо.
Суд враховує, що згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1459/25.
Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Основним напрямком діяльності Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» ( далі - позивач) є забезпечення тепловою енергією для потреб опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території м. Полтави, м.Кременчука, м. Решетилівки, смт. Машівки, смт. Котельва Полтавської області.
Ліцензії позивача на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії переоформлені на безстрокові, згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.
Судом встановлено, що 06.11.2007 року між Полтавським обласним виробничим підприємством "Полтаватеплоенерго" ("Теплопостачальна організація") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фієста" (далі - відповідач, споживач, ТОВ "Фієста") укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 1529 "С" (далі - договір) задля забезпечення опалення нежитлового приміщення по вул. Степового Фронту,46 в м. Полтава.
Згідно пунктів 1, 2 договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання до межі розподілу будівлі кафе Фієста по вул. Ст.Фронту,46. Відповідальність Теплопостачальної організації і Споживача за стан і обслуговування теплових установок і мереж визначається їх балансовою належністю. Межею розподілу є спільна система з гуртожитком СПТУ-31.
Згідно пункту 15 договору у редакції додаткової угоди №5 від 13.08.2018 року про внесення змін у Договір облік споживання теплової енергії проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії РоІІиТЬегш X 10 зав. № 11650076, встановленим на будівлі гуртожитку по вул. Степового Фронту, 46, де знаходиться нежитлове приміщення Споживача. Гаряче водопостачання в нежитловому приміщенні Споживача по вул. Степового Фронту, 46 опломбоване згідно акту перевірки системи теплопостачання від 15.06.2010. У разі потреби Споживача в гарячому водопостачанні за даним об'єктом, останній повинен письмово звернутися в Т еплопостачальну організацію з приводу розпломбування обладнання.
Згідно пункту 21 договору у редакції додаткової угоди №5 від 13.08.2018 року розподіл загальної кількості теплової енергії, визначеної за показаннями вузла обліку, встановленої о на об єкті, в якому знаходиться декілька споживачів, проводиться пропорційно займаної площі кожного споживача: загальна опалювальна площа будівлі гуртожитку по вул. Степового Фронту, 46 під обліком теплового лічильника складає 4 271,0 м2; площа, яку займає Споживач - 86,5 м2; показання теплового лічильника розподіляються пропорційно площі, яку займає Споживач, що становить 2,025%. Сторони домовилися, що у разі зміни опалювальної площі будівлі кількість частки теплової енергії, що припадає на Споживача, збільшується (зменшується) пропорційно зміні загальної опалювальної площі будівлі. Розподіл загальної кількості теплової енергії, визначеної за показниками приладу обліку теплової енергії, в такому випадку змінюється відповідно до зміни частки Споживача без укладання додаткової угоди.
Згідно пункту 27 абзац 2 договору у редакції додаткової угоди №5 від 13.08.2018 року проектне теплове навантаження на опалення будівлі гуртожитку по вул. Степового Фронту, 46 - 0,2619 Гкал/год, в т.ч. приміщення Споживача - 0,005304 Гкал/год.
Згідно пункту 29 договору у редакції додаткової угоди №5 від 13.08.2018 року розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, всіановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії. Тариф на геплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення) - 1558,93 грн/Гкал без ПДВ. Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії. Всі розрахунки по даному Договору проводяться на підставі рахунку, виписаного Теплопостачальною організацією Споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів. Факт отримання Споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом прийманню передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинної законодавства і Договору. У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії.
Відповідно до п.30 Договору, споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Також, у пункті 30 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1,0% відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Відповідно до пункту 36 Договору, даний договір діє в частині розрахунків до їх повного завершення. При наявності акту держповірки теплового лічильника договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Докази розірвання договору чи визнання його недійсним у матеріалах справи відсутні.
При цьому, щодо нежитлового приміщення по вул. Степового Фронту,46 в м. Полтава позивач вказав на наступне:
- нежитлове приміщення має підключення до внутрішньобудинкової системи опалення гуртожитку Професійно-технічного училища №31 м. Полтави у будинку № 46 по вулиці Олександра Оксанченка в м. Полтаві;
- 28.12.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - Регіональне відділення), Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Фієста» (далі - орендар) та Професійно- технічним училищем №31 м. Полтави (далі - балансоутримувач) було укладено Договір оренди нерухомого майна, шо належить до державної власності № 808/06-Н. Об'єкт оренди - вбудовані нежитлові приміщення площею 92,6 кв м, розташовані за адресою м. Полтава, вул. Олександра Оксанченка (раніше вул. Степового Фронту),46.
- 29 червня 2021 року було укладено Додаткову угоду № 13 до Договору оренди нерухомого майна, шо належить до державної власності № 808/06-Н. Відповідно до п.12.1. додаткової угоди №13 цей договір оренди продовжено на 5 років та діє до 28 червня 2026 року включно.
- гуртожиток оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ), що підтверджується Актом прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії від 11 жовтня 2023 року .
- 13.08.2018 року позивачем було складено Акт перевірки системи теплопостачання, яким встановлено, що централізоване опалення в приміщенні тамбуру площею 6,1 кв м відсутнє. Тамбур розташовано за межами зовнішніх стін та відокремлене дверима.
- на підставі вищезазначеного акту у зв'язку із уточненням опалювальної площі приміщення Споживача та згідно технічного паспорту між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №5 від 13.08.2018 року про внесення змін у Договір.
- нежитлове приміщення відповідача площею 86,5 м2 не оснащено індивідуальним розподільним приладом обліку теплової енергії.
- балансоутримувачем гуртожитку - ПТУ №31 щомісяця надавались позивачу відомості про фактичні покази засобів обліку теплової енергії за підписом уповноваженої особи. (копії показань приладів обліку теплової енергії, встановлених ПТУ №31 за спірний період у матеріалах справи).
Предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, спожиту останнім на підставі Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 1529 «С» від 06.11.2007 за період з 01.07.2023 року по 30.04.2025 року на загальну суму 54562,81 грн.
Крім того, враховуючи прострочення відповідачем оплати наданих послуг, станом на дату звернення до суду з позовною заявою позивачем нараховано 28248,39 грн. пені; 1324,40 грн. 3% річних та 4334,17 грн. інфляційних втрат
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Відповідно до чинного законодавства позивач є теплогенеруючою, теплопостачальною та теплотранспортуючою організацією в розумінні ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» (далі - Закон) як суб'єкт господарювання діяльності, який має у власності або у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Відповідно до абзацу 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація мас право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 25 цього Закону також визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі- продажу теплової енергії зі споживачами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).
Згідно пункту 36 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію у період з 01.07.2023 року по 30.04.2025 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: актами приймання - передачі теплової енергії.
При цьому, балансоутримувачем гуртожитку - ПТУ №31 щомісяця надавались позивачу відомості про фактичні покази засобів обліку теплової енергії за підписом уповноваженої особи. (копії показань приладів обліку теплової енергії, встановлених ПТУ №31 за спірний період додані у матеріали справи).
Щодо тарифів на послугу з постачання теплової енергії, які діяли протягом спірного періоду, то їх встановлення здійснювалося уповноваженими органами на підставі рішень Полтавської обласної ради, які встановлювалися відповідно до Постанови КМУ від 01.06.2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги».
Так, протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, зокрема:
- № 477 від 30.09.2022 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;
- № 669 від 28 липня 2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;
- № 687 від 26 вересня 2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;
- № 854 від 30.08.2024 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl.ua/ в розділі «ТАРИФИ», далі «Тарифи для потреб інших споживачів» (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potrebnshih- spozhivachv/).
Частиною 1 статті 9 Закону № 2189-VIII встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово- комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.30 Договору, споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.
Як зазначає позивач, за період з 01.07.2023 року по 30.04.2025 року відповідач не здійснював оплату за опалення його приміщень, у зв'язку з чим утворилась заборгованість на суму 54562,81 грн.
Згідно наданого розрахунку заборгованості, нарахування проведено за двоставковими тарифами на послугу з постачання теплової енергії (дія двоставкового тарифу з умовно - змінною та умовно - постійною складовими).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості наданих послуг, суд дійшов висновку, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, відтак є обґрунтованим.
Відповідачем не надані докази, якими б спростовувалися відомості про розмір площ у будинку, наданих позивачем, які були застосовані при розрахунку.
Позивач формував рахунки на оплату спожитих послуг з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.07.2023 року по 30.04.2025 року на загальну суму 54562,81 грн.
Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування.
Вказані вище рахунки підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).
Водночас, суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/1343/21 від 29.04.2020 р.).
Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 р. у cправі № 910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.
При цьому, як стверджує позивач та підтверджено матеріалами справи, за період з 01.07.2023 року по 30.04.2025 року відповідач спожив теплову енергію та не здійснював оплату за опалення його приміщень, у зв'язку з чим утворилась заборгованість на суму 54562,81 грн.
З урахуванням позовних вимог позивача, в яких останній просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 54562,81 грн, суд приходить до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.
Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором за період з 10.08.2024 по 31.05.2025 - 28248,39 грн пені, за період з 10.08.2023 по 31.05.2025 1 324,40 грн 3% річних та за період з вересня 2023 по квітень 2025 4 334,17 грн інфляційних витрат.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У пункті 30 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1,0% відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Встановлені вище обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіркою наданого розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені судом встановлено, що позивачем арифметичні розрахунки зроблені правильно, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 54 562,81 грн. основного боргу; 28248,39 грн. пені; 1324,40 грн. 3% річних та 4334,17 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Фієста» (36000, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Олександра Оксанченка (Степового фронту), 46, код ЄДРПОУ 24824771) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008 м. Полтава, вул. Польська 2а, код ЄДРПОУ 03338030) 54 562,81 грн. основного боргу; 28248,39 грн. пені; 1324,40 грн. 3% річних та 4334,17 грн. інфляційних втрат, 2422,40,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Киричук О.А.