65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1795/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №919/1795/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Транс-Експрес" (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Отамана Головатого, буд. 14; ЄДРПОУ 35775931)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНВЕЙЛ» (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, кв.200; ЄДРПОУ 43556511
Про стягнення 150039,10 грн.
За участі:
Від позивача: Сиротко М.В., ордер
Від відповідача: Шморгун В.О., ордер
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламан Транс-Експрес" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНВЕЙЛ» про стягнення суми збитків у розмірі 150039,10грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2025р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Транс-Експрес" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1795/25. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
23.05.2025р. до суду відповідачем надано відзив.
02.06.2025р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.
10.06.2025р. до суду відповідачем надано заперечення.
10.06.2025р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНВЕЙЛ» надано клопотання про витребування доказів та в обґрунтування поданого клопотання було зазначено суду, що відповідач просить витребувати інформацію і документи, що стосуються водіїв на яких було накладено штраф, а також чи включені до складу витрат у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Транс-Експрес" витрати на оплату застави за протоколами від 03.11.2024р. №PL302060.780.W.2024 та №PL302060.781.W.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2025р. призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті (з урахуванням перебування судді у відпустці з 30.06.2025р. по 25.07.2025р.) на "30" липня 2025 р. о 14:30 із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2025р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНВЕЙЛ» про витребування доказів вх. №ГСОО 18280/25 у справі №916/1795/25 задоволено.
30.06.2025р. до суду позивачем надано клопотання про залучення доказів.
28.07.2025р. до суду відповідачем надано додаткові пояснення.
30.07.2025р. суд оголошено перерву у розгляді справи по суті до 20.08.2025р. о 14:00, із викликом учасників справи в судове засідання.
20.08.2025р. до суду надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи.
На задоволення клопотання, 20.08.2025р., судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 22.09.2025р. об 11:20.
20.08.2025р. судом отримано клопотання від представника відповідача про поновлення процесуальних строків та витребування доказів, яке, за ініціативою суду, в порядку ч.6 ст. 91 ГПК України, задоволено в частині, та про долучення доказів, яке залишено на розгляді (в подальшому задоволено судом).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2025р. повідомлено учасників справи про судове засідання, яке відбудеться "22" вересня 2025 р. об 11:20. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Транс-Експрес" на огляд суду наступні докази: оригінал заявки №60749 від 31.10.2024 до Договору №482515 від 08.08.2020; оригінал заявки №60750 від 31.10.2024 до Договору №482515 від 08.08.2020.
22.09.2025р. до суду відповідачем надано додаткові пояснення.
22.09.2025р. позивачем надано клопотання, відповідно до якого він просив долучити заперечення на клопотання про поновлення процесуального строку та долучення доказів від 20.08.2025р. до матеріалів справи № 916/1795/25.
У судовому засідання 24.09.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення буде проголошено судом 29.09.2025р. о 13:00.
У судовому засіданні 29.09.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 06.10.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, між сторонами укладено Договір про організацію перевезень вантажу автомобільним транспортом №482515 від 08.08.2020р., відповідно до якого, та на підставі Заявок №60749 від 31.10.2024р. і №60750 від 31.10.2024р., укладених сторонами до зазначеного Договору, позивач здійснив перевезення вантажу, який було наданого відповідачем до перевезення в опломбованих контейнерах № MRKU5025239 і № MSКU2579880, під митним контролем, без можливого доступу до вантажу.
Позивачем було зазначено суду, що завантажені та опломбовані контейнери було завантажено ним на транспортні засоби позивача, з державними реєстраційними номерами ВН5271РТ/ВН1836XG та BH1237IO/BH5938XF та перевезення завантажених контейнерів виконувалось за маршрутом м.Гданськ (Польща) - м. Дніпро (Україна), згідно товаротранспортних накладних (CMR) № 5239 та № 9880, належним чином, своєчасно, у цілісному неушкодженому стані, що підтверджується відміткою отримувача у таких CMR.
За поясненнями позивача, 03.11.2024 року, після виїзду завантажених транспортних засобів з м.Гданськ, в процесі перевезення вантажу по території Польщі, органами державного контролю митно-податкової служби Польщі було здійснено перевірка завантажених транспортних засобів НОМЕР_1 /ВН1836XG та BH1237IO/BH5938XF, при якої було виявлено та встановлено, що зазначені транспортні засоби мають перевищення вагових параметрів на осі напівпричепів через неналежне розміщення вантажу у контейнерах, розташованих на транспортних засобах та внаслідок такого виявленого перевищення вагових параметрів на осі транспортних засобів, державними органами було складено Протоколи перевірки транспортного засобу.
Згідно пункту 3.1.2. Договору, відповідач зобов'язався забезпечити готовність заявленого до перевезення вантажу на день вивезення, його належне пакування, тару, розміщення, кріплення у транспорті, контейнері, опломбування вантажу при необхідності, що сприяє збереженню вантажу, транспорту, контейнеру, навколишньому середовищу.
Пунктом 3.1.8. Договору визначено, що при нанесенні/виявленні шкоди будь-яким особам/навколишньому середовищу, або при виникненні витрат і штрафів внаслідок незабезпечення Замовником належної упаковки/ тари на вантаж, його неналежного розміщення, кріплення, в т.ч., на вісь автомобіля, при перевищені вагових та/або габаритних нормативів/ параметрів (при перевазі), в контейнері або в автотранспортному засобі, Замовник оплачує витрати/штрафи, та/або відшкодовує збитки/штраф, пред'явлені до Виконавця або до його залучених осіб, перевізника.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата за перевезення здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку Замовнику.
За Протоколом № PL302060.780.W.2024 перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща, від 03.11.2024р., по транспортному засобу д.р.н. НОМЕР_1 / ВН1836XG (контейнер №MRKU5025239, транспортна накладна CMR № 5239, водій ОСОБА_1 ), вбачається, що на вісі 4,5,6 напівпричепу KRONE д.р.н. НОМЕР_2 навантажено 24 300,00 кг, при нормі обмеження навантаження до 24 000,00 кг, що є перевантаженням на 300,00 кг, що на 1,25 % більше від встановленої норми.
При цьому, як вказує позивач, згідно цього ж Протоколу, задні вісі 2 та 3 тягача DAF д.р.н. НОМЕР_1 , на яких розташовується передня частина напівпричепу із завантаженим контейнером, має навантаження лише 9060,00 кг, при нормі навантаження 16000,00 кг.
Тобто, як вважає позивач, вантаж у контейнері було розміщено зі значним зміщенням на задню частину контейнеру, яка розташувалась саме на задню вісь напівпричепу, чим спричинено перевантаження на осі 4,5,6 напівпричепу, як то наведено у Схематичному зображенні навантаження вісей ТЗ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
Також позивачем було зазначено, що по загальним вимірювальним показникам, будь-якого загального перевантаження транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з вантажем по встановленим нормативам, за якими дозволяється пересування вантажного транспортного засобу автошляхами, не встановлено, як то визначено у рядку «Загальна маса, розрахована як сума навантажень на вісь» у графі «Перевищення», а саме: «[кг/% ] 0/0,00», таблиці підпункту а) пункту 5 Протоколу.
Згідно з Протоколом № PL302060.781.W.2024 перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща, від 03.11.2024р., по транспортному засобу д.р.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 (контейнер №MSКU2579880 транспортна накладна CMR № 9880, водій ОСОБА_2 ), вбачається, що на вісі 3,4,5 напівпричепу KRONE д.р.н. НОМЕР_4 навантажено 24 620,00 кг, при нормі обмеження навантаження до 24 000,00 кг, що є перевантаженням на 620,00 кг, що на 2,58 % більше від встановленої норми.
При цьому, як зазначає позивач, згідно цього ж Протоколу, задні вісі 2 тягача DAF д.р.н. BH1237IO, на яких розташовується передня частина напівпричепу із завантаженим контейнером, має навантаження лише 8160,00 кг, при нормі навантаження 11500,00 кг.
Тобто, за твердженнями позивача, вантаж у контейнері було розміщено зі значним зміщенням на задню частину контейнеру, яка розташувалась саме на задню вісь напівпричепу, чим спричинило перевантаження на осі 3,4,5 напівпричепу, як то наведено у Схематичному зображенні навантаження вісей ТЗ НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .
За поясненнями позивача, по загальним вимірювальним показникам, будь-якого загального перевантаження транспортного засобу BH1237IO/ НОМЕР_4 з вантажем по встановленим нормативам, за якими дозволяється пересування вантажного транспортного засобу автошляхами, не встановлено, як то визначено у рядку «Загальна маса, розрахована як сума навантажень на вісь» у графі «Перевищення», а саме: «[кг/% ] 0/0,00», таблиці підпункту а) пункту 5 Протоколу.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що відповідач навантажив завантажені контейнери на автотранспорт із нерівномірним розподіленням ваги вантажу, і його розміщенням у контейнерах, чим спричинив перевантаження на вісі, і внаслідок цього, позивач був вимушений одразу сплатити штраф за проїзд транспортних засобів із ваговим перевищенням на вісь по території Польщі, у загальній сумі в гривневому еквіваленті 142449,10 грн., що підтверджується квитанціями від 04.11.2024р. №29114, №29115, № 29118, № 29119.
Стосовно розрахунку суми збитків, позивачем було пояснено суду таке.
За перенавантаження на вісь транспортного засобу (напівпричепу) д.р.н. ВН1836XG (контейнер № MRKU5025239, транспортна накладна CMR № 5239, водій ОСОБА_1 ): згідно квитанції № 29114 від 04.11.2024р., у сумі 6150,00 злотих, згідно курсу валюти, визначеного у такої квитанції, 1 долар США = 3,7742245184 злотих, що дорівнює суму 1629,00 доларів США, сума у гривневому еквіваленті, за курсом 1 долар США = 41,65 гривень, встановленого банком, які здійснював розрахунок, становить 67867,01 грн.
Згідно квитанції № 29115 від 04.11.2024р., у сумі 327,50 злотих, згідно курсу валюти, визначеного у такої квитанції, 1 долар США = 3,7742245184 злотих, що дорівнює суму 86,77 доларів США, сума у гривневому еквіваленті, за курсом 1 долар США = 41,65 гривень, встановленого банком, які здійснював розрахунок, становить 3613,97 грн.
За перенавантаження на вісь транспортного засобу (напівпричепу) д.р.н. НОМЕР_4 (контейнер № MSКU2579880 транспортна накладна CMR № 9880, водій ОСОБА_2 ) : - згідно квитанції № 29118 від 04.11.2024р., у сумі 6150,00 злотих, згідно курсу валюти, визначеного у такої квитанції, 1 гривня = 0,09128337 злотих, сума у гривневому еквіваленті становить 67380,00 грн.
Згідно квитанції № 29119 від 04.11.2024р., у сумі 327,50 злотих, згідно курсу валюти, визначеного у такої квитанції, 1 гривня = 0,09128337 злотих, сума у гривневому еквіваленті становить 3588,12 грн.
Отже, як було зазначено позивачем суду, загальна сума штрафу за перевантаження складає 142449,10 грн.
Також позивачем було зазначено, що за переклад і нотаріальне оформлення документів, пов'язаних зі штрафом за перенавантаження на вісь транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 грошова сума становить - 3960,00 грн., згідно Рахунку-фактури перекладача №2157 від 03.12.2024р.; за переклад і нотаріальне оформлення документів, пов'язаних зі штрафом за перенавантаження на вісь транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 3630,00 грн., згідно Рахунку-фактури перекладача № 2158 від 03.12.2024р.
За поясненнями позивача, відповідачу було виставлено відповідні рахунки: рахунок на оплату №2155 від 07.11.2024р., у сумі 71480,98 грн., за оплату штрафу з перенавантаження на вісь транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; рахунок на оплату №2156 від 07.11.2024р., у сумі 70968,12 грн., за оплату штрафу з перенавантаження на вісь транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ; рахунок на оплату №2157 від 03.12.2024р., у сумі 3960,00 грн., за послуги з перекладу та нотаріального посвідчення документів, пов'язаних зі штрафом, накладеного та оплаченого через перенавантаження на вісь транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; рахунок на оплату №2158 від 03.12.2024р., у сумі 3 630,00 грн., за послуги з перекладу та нотаріального посвідчення документів, пов'язаних зі штрафом, накладеного та оплаченого через перенавантаження на вісь транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .
Відповідно до пункту 7 Протоколів перевірки транспортного засобу №PL302060.781.W.2024 та № PL302060.780.W.2024, державними інспекторами визначено, що транспортні засоби НОМЕР_1 /ВН1836XG та BH1237IO/BH5938XF, для можливості перевезення вантажу у контейнерах MRKU5025239 та MSКU2579880, потребують дозвіл категорії V.
Відповідно до обмеження навантажень на вісь/групу осей, визначеного у Протоколах перевірки транспортного засобу №PL302060.780.W.2024 та №PL302060.781.W.2024, допустимість навантаження на усю групу осей № 3, 4 ,5 та № 4,5,6 не може перевищувати 24000 кг.
Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що Договір не містить обов'язку Замовника здійснювати перевірку та або надавати інформацію про навантаження на вісь. Контроль цього нормативу покладається на перевізника, а на Замовника - надати інформацію, за встановленою перевізником формою заявки.
За твердженнями відповідача, в п. 7 Протоколу перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща від 03.11.2024 №PL302060.780.W .2024 та №PL302060.781.W .2024 зазначено, що в результаті перевірки виявлено, що транспортні засоби є нестандартним і не мають необхідного дозволу. Потрібен дозвіл категорії V та у разі отримання водієм дозволу категорії V, органами державного контролю митно-податкової служби Республіки Польщі не були би складені протоколи за перевищення вагових параметрів на осі через неналежне розміщення вантажу в транспортних засобах.
На думку відповідача, позивачем було порушено умови договору №482515 від 08.08.2020, зокрема, п.2.2. та п. 6.2 Договору.
Також відповідачем надавались пояснення та було зазначено суду, що застава - не є штрафом, а Протокол - не є постановою про притягнення до адміністративної відповідальності Перевізника. В порушення п. 4.1.4. Договору, відповідачем не було своєчасно проінформовано про складання щодо позивача протоколів перевірки транспортних засобів та наявність обставин, які перешкоджають своєчасному виконанню перевезення. Також позивачем не було погоджено з відповідачем здійснення додаткових витрат та їх сум, отже у відповідача не виникає обов'язку по оплаті таких витрат.
На думку відповідачем, позивачем не підтверджено належними доказами накладення на нього штрафів та оплату ним штрафів, відповідно до прийнятих протоколів від 03.11.2024 № PL302060.780.W .2024 та №PL302060.781.W .2024.
Також відповідачем було зауважено, що виготовлення нотаріально засвідчених перекладів не погоджувалось сторонами та не вимагалось з відповідача, а було здійснено за рахунок та з ініціативи позивача.
Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що він виконував свої зобов'язання виключно та відповідно до Договору №482515 від 08.08.2020р., із суворим дотриманням його умов. Контейнери були завантажені, опломбовані і розміщені відповідачем, що унеможливлювало контроль за розміщенням вантажу у нутрі контейнеру позивачем.
Як зазначає позивач, відповідальність за перевантаження покладається саме на вантажовідправника згідно ст. 11 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (CMR) та у перевізника відсутній обов'язок перевірки ваги вантажу, у тому числі, на осі, без додаткового на це замовлення від Замовника перевезення (відповідача), що визначається положеннями статті 8 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (CMR).
Як вказує позивач, у зв'язку тим, що відповідач не надав інформації щодо розміщення вантажу із перевантаженням на вісі, не надав інструкції та не повідомив щодо необхідності будь-яких додаткових спеціальних дозволів на перевезення вантажів із перевантаженням на вісі, відповідач зобов'язаний відшкодувати такі витрати, пов'язані із таким перевезенням позивачу.
Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що він не є вантажовідправником товару та не є суб'єктом, яким вносяться відомості до вантажної накладної.
За посиланням відповідача, між сторонами був укладений не договір автомобільного перевезення вантажів, а саме транспортного експедирування про організацію перевезення, який є відмінним правочином, порядок укладення і виконання якого врегульовано главою 65 ЦК України та Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Як вказує відповідач, під час завантаження, водії транспортних засобів не переконалися у правильності розміщення і кріплення вантажу та дотримання законодавства Республіки Польща та аналіз протоколу про правопорушення дозволяє дійти висновку, що суб'єктом відповідальності за порушення нормативних вимог навантаження на вісь транспортного засобу - є саме автомобільний перевізник.
Відповідачем було зазначено суду, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНВЕЙЛ» повідомив, що на момент здійснення перевезення та під час проведення габаритно-вагового контролю на території Республіки Польща вантажу, який перевозився за CMR №5239 від 31.10.2024 та CMR №9880 від 31.10.2024, підписаних сторонами заявок №60749 від 31.10.2024 та №60750 від 31.10.2024 до договору №482515 від 08.08.2020 не існувало та тільки 02.12.2024 представник позивача звернувся до відповідача з проханням підписати заявки на перевезення вказаних вантажу та направив редакцію із вже заповненими даними.
Відповідачем було звернуто увагу суду та зазначено, що заявки містять невірну дату договору, на виконання якого вони нібито були підписані (вказано, що договір укладений 06.10.2020, в той час як він був укладений 08.08.2020).
Крім того, долучені ТОВ «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС» до позовної заяви заявки не містять відомостей про вагу товару. Натомість у CMR 5239 від 01.11.2024 (контейнер MRSU5025239) у розділі 11 «Вага брутто» вказана вага товару у розмірі 23 222 кг. та у CMR 9880 від 31.10.2024 (контейнер MSKU2579880), у розділі 11 вага брутто зазначена 24084 кг.
За твердженнями відповідача, перед початком здійснення перевезення вантажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламан Транс-Експрес" володіло точними даними про вагу вантажу. Окреме зважування маси товару контролюючими органами Республіки Польща, відповідно до наявних в матеріалах справи протоколів, не проводилось, що унеможливлює встановлення факту наявності товару у транспортному засобі іншої маси, ніж вказано у товаросупровідних документах.
В той же час, за твердженнями відповідача, матеріали справи не містять доказів, якими було б встановлено факт невірного завантаження відповідачем вантажу, яким чином вантаж мав бути розміщений, які норми завантаження мали б бути дотримані, чи були вони повідомлені перевізником, але були порушені при завантаженні товару у контейнери вантажовідправником.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним у позові, які направлено на стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 150039,10 грн., суд зазначає таке.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на факт укладання між сторонами Договору про організацію перевезень вантажу автомобільним транспортом №482515 від 08.08.2020р., відповідно до якого, та на підставі Заявок №60749 від 31.10.2024р. і №60750 від 31.10.2024р., укладених сторонами до зазначеного Договору, позивач здійснив перевезення вантажу, який було наданого відповідачем до перевезення в опломбованих контейнерах №MRKU5025239 і №MSКU2579880, під митним контролем, та перевезення завантажених контейнерів виконувалось за маршрутом м.Гданськ (Польща) - м. Дніпро (Україна), згідно товаротранспортних накладних (CMR) № 5239 та № 9880.
За поясненнями позивача, органами державного контролю митно-податкової служби Польщі було здійснено перевірку завантажених транспортних засобів НОМЕР_1 /ВН1836XG та BH1237IO/BH5938XF, при якої було виявлено та встановлено, що транспортні засоби мають перевищення вагових параметрів на осі напівпричепів через неналежне розміщення вантажу у контейнерах, розташованих на транспортних засобах та за розрахунком позивача, загальна сума збитків враховуючи суму: 71480,98 грн., оплата штрафу з перенавантаження вісей ТЗ НОМЕР_1 / ВН1836XG; 70968,12 грн., оплата штрафу з перенавантаження на вісей ТЗ BH1237IO/BH5938XF; 3960,00 грн., оплата послуг з перекладу та нотаріального посвідчення документів з нарахування та сплати штрафу з перенавантаження вісей ТЗ НОМЕР_1 /ВН1836XG; 3630,00 грн., оплата послуг з перекладу та нотаріального посвідчення документів з нарахування та сплати штрафу з перенавантаження вісей ТЗ BH1237IO/BH5938XF - складає 150039,10 грн.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, стандарт доказування обставин понесення збитків має особливий зміст, з огляду на правову природу збитків та упущеної вигоди, як їх форми, а також правові висновки Верховного Суду з приводу вирішення цього питання.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками.
Як встановлено судом, між сторонами у даній справі було укладено Договір про організацію перевезень вантажу автомобільним транспортом №482515 від 08.08.2020р.
Як з'ясовано судом, за результатами перевірки завантажених транспортних засобів були складені наступні протоколи: Протокол №PL302060.780.W.2024 перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща, від 03.11.2024р., по транспортному засобу д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (контейнер № MRKU5025239, транспортна накладна CMR № 5239, водій ОСОБА_1 ) та Протокол № PL302060.781.W.2024 перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща, від 03.11.2024р., по транспортному засобу д.р.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 (контейнер №MSКU2579880 транспортна накладна CMR № 9880, водій ОСОБА_2 ).
Поряд з цим, позивач вважає, що зазначеними протоколами встановлено, що транспортні засоби мають перевищення вагових параметрів через неналежне розміщення відповідачем вантажу у контейнерах, розташованих на транспортних засобах та внаслідок такого виявленого перевищення вагових параметрів на осі транспортних засобів, державними органами було складено Протоколи перевірки транспортного засобу, у зв'язку з чим, позивачу завдано збитки, стягнення яких з відповідача - є предмет розгляду даної справи.
У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
За приписами ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. ч. 2, 3, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/1742/20, від 17.02.2021 у справі №916/450/20, від 03.11.2020 у справі №916/3563/19, від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 26.02.2020 у справі №914/263/19, від 21.04.2021 року у справі №913/335/20.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Суд зазначає, що згідно п.2.2 Договору, сторонами було узгоджено, що позивач гарантує наявність у нього вcix дозволiв, лiцензiй та iнших документiв, необхiдних для безперешкодного перевезення його транспортними засобами вантажiв, вказаних у заявцi, якiсть обслуговування обробки та перевезення вантажiв замовника.
Також суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи з'ясовано, що у п. 7 Протоколів перевірки транспортного засобу зазначено, що транспортні засоби є нестандартним і не мають необхідного дозволу, потрібен дозвіл категорії V.
Отже, із встановленої інформації та зазначення відповідних відомостей у протоколах, суд приходить до висновку, що органами державного контролю митно-податкової служби Польщі було встановлено, що транспортні засоби, які здійснювали перевезення вантажну, не мали необхідного дозволу, що безпосередньо визначено у п. 7 вищевказаних Протоколів.
В обґрунтування поданого позову, позивач посилався на п.3.1.8. Договору, та зазначав суду, що відповідачем погоджено, що при нанесенні/виявленні шкоди будь-яким особам/ навколишньому середовищу, або при виникненні витрат і штрафів внаслідок незабезпечення замовником належної упаковки/тари на вантаж, його неналежного розміщення, кріплення, в т.ч., на вісь автомобіля, при перевищені вагових та/ або габаритних нормативів/параметрів (при перевазі), в контейнері або в автотранспортному засобі, замовник оплачує витрати/штрафи, та/або відшкодовує збитки/штраф, пред'явлені до виконавця або до його залучених осіб, перевізника та зауважував суду, що саме відповідачем у даній справі не було надано необхідної інформації про вантаж, перевезення якого було здійснено позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження своїх позовних вимог до суду надані заявки №60749 від 31.10.2024р. та №60750 від 31.10.2024р.
Поряд з цим, суд зазначає, що матеріали справи містять заяву свідка від 19.08.2025р. - директора Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНВЕЙЛ» ОСОБА_3 , у якій повідомлено суд, що на момент здійснення перевезення та здійснення габаритно-вагового контролю на території Республіка Польща вантажу, який перевозився за CMR №5239 від 31.10.2024р. та CMR №9880 від 31.10.2024р. підписаних сторонами заявок №60749 від 31.10.2024 та №60750 від 31.10.2024 до договору № 482515 від 08.08.202р. не існувало. (а.с. 218, т.1).
Як з'ясовано судом, заявки №60749 від 31.10.2024р. та №60750 від 31.10.2024р., що були долучені позивачем при поданні позовної заяви до суду, мітять посилання на договір із позначенням дати укладання договору - 06.10.2020р., однак, суд зауважує, що правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору саме 08.08.2020р., та суд зазначає, що позивачем за час розгляду справи не було спростовано доводи, що викладено директором відповідача у поданій ним заяві свідка, та не доведено суду жодними письмовими доказами, яким чином здійснювалось підписання вказаних заявок та їх відношення до укладеного сторонами договору.
Судом критично оцінюються доводи позивача щодо невірного завантаження вантажу з боку відповідача, оскільки позивачем жодними доказами не було такого доведено суду та матеріали справи не містять доказів, за яким б суд мав можливість перевірити такі посилання позивача та встановити відповідні обставини, на які посилається позивач в обґрунтування поданого позову.
При оцінці наданих сторонами доказів суд враховує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу №910/16505/19, у якій досліджував питання застосування стандарту доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
В силу вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, якими встановлено процесуальні критерії належності та допустимості доказів, передбачено, що (належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У даній справі предметом позову є майнова вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНВЕЙЛ» суми збитків у розмірі 150039,10грн., у зв'язку з чим до предмета доказування входить доведення позивачем не тільки фактичної наявності саме заявленої до стягнення суми, а також наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між розміром завданої шкоди та протиправними діями відповідача.
Однак, для задоволення позову по даній справі доведення самого факту понесення позивачем витрат, визначених ним за своєю правовою природою саме як збитки, так як і протиправної поведінки відповідача - є недостатнім, визначальним ж є встановлення обставин наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між понесеними позивачем збитками та протиправними діями.
Надаючи оцінку доводам як позивача, так і відповідача, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, судом дійсно з'ясовано, що між сторонами виникни договірні відносини та позивачем було здійснено перевезення вантажу відповідача, на його замовлення, судом враховано, що умовами договору сторонами було обумовлено оформлення заявок щодо перевезення та зобов'язання здійснення належного пакування та, зокрема, розміщення вантажу, однак, за наявними в матеріалах справи доказами суд не може встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та встановити, що саме відповідачем було допущено протиправну поведінку та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою, як указує позивач, і збитками, які заявлені позивачем до стягнення, та встановити факт наявності вини саме відповідача у даній справі.
При оцінці наданих сторонами доказів суд враховує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Суд констатує, що до матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу, який дозволив би безпосередньо пов'язати заявлені позивачем до стягнення збитки із діями відповідача у даній справі, встановити наявність прямого зв'язку між понесеними витратами позивача та такими діями, а отже, встановити обставини, на які позивач посилався, ґрунтуючи заявлені позовні вимоги.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведений факт протиправної поведінки відповідача, завдання ним збитків позивачу.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Суд враховує, що причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (п. 23 Постанови ВС КГС від 21.04.2021 року у справі №913/335/20).
Оскільки, позивачем не наведено існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, позов про стягнення збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНВЕЙЛ» у розмірі 150039,10грн. не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Транс-Експрес" до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНВЕЙЛ» про стягнення 150039,10 грн. - відмовити у повному обсязі.
2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. покладаються на позивача.
Повне рішення складено 06 жовтня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя Т.Г. Д'яченко