65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2014/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ» (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1; код ЄДРПОУ 20953647)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Стахової Катерини Василівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 510 860,76 грн;
представники сторін:
від позивача - Кувшинова В. П.,
від відповідача - Борзов Я. Е. (в режимі відеоконференції),
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ» (далі - Позивач, Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Стахової Катерини Василівни (далі - Відповідачка, Підприємиця) про стягнення 510 860,76 грн, з яких: 261 076,65 грн основного боргу; 249 784,11 грн штрафних санкцій.
Процесуальні дії у справі. Заяви та клопотання сторін.
Ухвалою від 27.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2014/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2025, запропоновано Відповідачці у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
11.06.2025 від представника Відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 96-99), згідно якого він заперечує проти задоволення позову.
20.06.2025 представник Позивача подав до суду відповідь на відзив (а.с. 104-107).
23.06.2025 від представника Відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 111-112).
24.06.2025 представник Позивача подав до суду клопотання про витребування доказів, згідно якого в порядку ст. 81 ГПК України просив витребувати у Відповідачки оригінали первинних бухгалтерських документів, створених за результатами здійснення підприємницької діяльності в сфері роздрібної торгівлі невживаними товарами за адресою м. Київ, ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А, що підтверджують продаж товарів, на придбання яких було вчинено наступні фінансові операції:
1) - торгівельна точка - магазин LovePlace (7704032);
- номер карти - НОМЕР_2 ;
- дата та час транзакції - 21.12.2021 22:06:22; сума транзакції - 42000.00 UAH; сума спору - 1540.13 USD; код авторизації - 366486;
- дата та час транзакції - 21.12.2021 22:03:05; сума транзакції - 39000.00 UAH; сума спору - 1430.12 USD; код авторизації - 511111.
2) - торгівельна точка - LovePlace (7704032) ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А;
- номер карти - НОМЕР_3 ;
- дата та час транзакції - 05.12.2022;
- сума транзакції - 11004 UAH;
- сума спору - 300.91 USD;
- код авторизації - 09861D.
3) - торгівельна точка - LovePlace (7704032) ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А;
- номер карти - НОМЕР_4 ;
- дата та час транзакції - 05.12.2022;
- сума транзакції - 22000 UAH;
- сума спору - 1914.21 USD;
- код авторизації - 000000.
4) - торгівельна точка - LovePlace (7704032) ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А;
- номер карти - НОМЕР_5 ;
- дата та час транзакції - 12.12.2022 20:14:28; сума транзакції - 12 504.80 UAH; сума спору - 325.48 EUR; код авторизації - R58279;
- дата та час транзакції - 12.12.2022 20:24:18; сума транзакції - 15 000 UAH; сума спору - 390.43 EUR; код авторизації - R15956;
- дата та час транзакції - 12.12.2022 20:25:47; сума транзакції - 10 000 UAH; сума спору - 260.29 EUR; код авторизації - R24620.
Протокольною ухвалою від 25.06.2025 відкладено підготовче судове засідання на 07.07.2025.
03.07.2025 представник Позивача подав до суду уточнення до клопотання про витребування доказів, зазначивши перелік документів, які він просить витребувати.
04.07.2025 до суду надійшло клопотання представника Відповідачки про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд того ж дня задовольнив, про що постановив відповідну ухвалу.
У судовому засіданні 07.07.2025 суд протокольною ухвалою залишив без задоволення клопотання представника Позивача про витребування доказів з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
За змістом ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Отже, у розумінні ч. 2 ст. 80, ч. 1 ст. 81 ГПК України позивач має подати клопотання про витребування доказів разом із позовною заявою.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, у зв'язку з тим, що Позивач не дотримався встановленого ч. 1 ст. 81 ГПК України строку для подачі клопотання про витребування доказів та при цьому не обґрунтував неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, суд залишив вказане клопотання без задоволення.
Протокольною ухвалою від 07.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2025.
Судове засідання, призначене на 23.07.2025, не відбулося у зв'язку з анонімним повідомленням про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі суду.
Ухвалою від 24.07.2025 суд в порядку ст. 120 ГПК України повідомив сторін про те, що судове засідання призначено на 17.09.2025.
17.09.2025 суд, заслухавши вступні промови представників сторін, оголосив перерву у судовому засіданні до 24.09.2025.
18.09.2025 до суду надійшло клопотання представника Відповідачки про витребування доказів, згідно якого він просить витребувати у Банку належним чином засвідчені копії журналу вихідної кореспонденції за 11.03.2022, 12.12.2022, 18.01.2023.
24.09.2025 суд протокольною ухвалою залишив без задоволення клопотання представника Відповідачки про витребування доказів, оскільки воно було подано з порушенням строку, визначеного ч. 1 ст. 81 ГПК України.
У судовому засіданні представниця Позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Відповідачки заперечував проти задоволення позову.
24.09.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій та доводів сторін згідно заяв по суті справи.
В обґрунтування позову Банк у позовній заяві посилається на неналежне виконання Відповідачкою зобов'язань за Договором еквайрингу № 9624/26-01/БО від 29.09.2021, відповідно до якого Банк (еквайр) взяв на себе зобов'язання забезпечити підключення Підприємиці (торговця) до послуги торгового еквайрингу, його технологічне, інформаційне та розрахункове обслуговування за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів (ЕПЗ), які проведені між Підприємицею і держателями ЕПЗ, а Підприємиця зобов'язалась сплатити Банку винагороду за надані послуги.
Вказує, що Відповідачка здійснювала підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі невживаними товарами у одній торговій точці за адресою: м. Київ, ТРК Метроград, ПТП № 4, сектор А.
Зазначає, що Відповідачка свої договірні зобов'язання не виконує.
Позивач покликається на наступні обставини:
08.03.2022 Банк отримав фінансові претензії №2215471222, 2215471657 (chargeback) від банка-емітента картки, власник якої стверджував що він не отримав товар, за який з нього були списані грошові кошти, а саме:
- торгівельна точка - магазин LovePlace (7704032);
- номер карти - НОМЕР_2 ;
- дата та час транзакції - 21.12.2021 22:06:22; сума транзакції - 42000.00 UAH; сума спору - 1540.13 USD; код авторизації - 366486;
- дата та час транзакції - 21.12.2021 22:03:05; сума транзакції - 39000.00 UAH; сума спору - 1430.12 USD; код авторизації - 511111.
11.03.2022 Банк запросив пояснення від Підприємиці, а також документи, що підтверджують належність та успішність операції. Запитувані пояснення та документи Банк не отримав, запит №14-001-7421-2022 від 11.03.2022 Відповідачка проігнорувала.
Згодом, 28.03.2022 повідомленням № 14-001-32561-2022 Підприємицю було поінформовано про формування заборгованості та утримання суми операції в рахунок перекриття фінансової вимоги.
30.05.2022 з Банку були остаточно списані грошові кошти міжнародною платіжною системою Visa International на підставі отриманих фінансових претензій від банка-емітента.
09.12.2022 Банк отримав ще одну фінансову претензію № 2291965937 (chargeback) від банка-емітента картки, власник якої оскаржував наступні транзакції та стверджував, що не отримав від Підприємиці замовлені послуги/товари:
- торгівельна точка - LovePlace (7704032) ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А;
- номер карти - НОМЕР_3 ;
- дата та час транзакції - 05.12.2022;
- сума транзакції - 11004 UAH;
- сума спору - 300.91 USD;
- код авторизації - 09861D.
12.12.2022 листом № 14-001-30215-2022 від 12.12.2022 Банк запросив від Підприємиці пояснення, а також документи, що підтверджують належність та успішність операції. У відповідь Банк отримав фотографію товарного чеку, що підтверджував успішність проведеної операції.
16.01.2023 Банк отримав від банка-емітента вимогу (Pre-Arbitration), в якій останній продовжував оскаржувати згадувану транзакцію.
18.01.2023 Банк запросив у Підприємиці пояснення, а також додаткові документи, що підтверджують належність, успішність та правомірність операції. Запитувані пояснення та документи Банк не отримав, запит № 14/001/2257/2023 Підприємиця проігнорувала.
Згодом, 03.02.2023 повідомленням № 14/001/6018/2023 Підприємицю було поінформовано про формування заборгованості та утримання суми операції в рахунок перекриття фінансової вимоги.
23.02.2023 з Банку були остаточно списані грошові кошти міжнародною платіжною системою Visa International на підставі отриманих фінансових претензій від банка-емітента.
06.01.2023 Банк отримав ще одну фінансову претензію № 2305093857 (chargeback) від банка-емітента картки, власник якої оскаржував наступні транзакції та стверджував, що бажав здійснити повернення товару, втім не мав такої можливості з огляду на відсутність Підприємиці у торгівельній точці:
- торгівельна точка - LovePlace (7704032) ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А;
- номер карти - НОМЕР_4 ;
- дата та час транзакції - 05.12.2022;
- сума транзакції - 22000 UAH;
- сума спору - 1914.21 USD;
- код авторизації - 000000.
11.01.2023 з Банку були списані грошові кошти міжнародною платіжною системою Visa International на підставі отриманої фінансової претензій від банка-емітента.
18.01.2023 Банк запросив у Підприємиці пояснення, а також документи, що підтверджують належність та успішність операції. Запитувані пояснення та документи Банк не отримав, запит № 14/001/2257/2023 Підприємиця проігнорувала.
Згодом, 01.02.2023 повідомленням № 14/001/5647/2023 Підприємицю було поінформовано про формування заборгованості та утримання суми операції в рахунок перекриття фінансової вимоги.
15.12.2022 Банк отримав ще одну претензію (chargeback) №4493a155477 від банка-емітента картки, власник якої оскаржував наступні транзакції та стверджував, що не отримав від Підприємиці замовлені послуги/ товари:
- торгівельна точка - LovePlace (7704032) ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А;
- номер карти - НОМЕР_5 ;
- дата та час транзакції - 12.12.2022 20:14:28; сума транзакції - 12 504.80 UAH; сума спору - 325.48 EUR; код авторизації - R58279;
- дата та час транзакції - 12.12.2022 20:24:18; сума транзакції - 15 000 UAH; сума спору - 390.43 EUR; код авторизації - R15956;
- дата та час транзакції - 12.12.2022 20:25:47; сума транзакції - 10 000 UAH; сума спору - 260.29 EUR; код авторизації - R24620.
11.01.2023 з Банку були списані грошові кошти міжнародною платіжною системою Visa International на підставі отриманої фінансової претензій від банка-емітента.
18.01.2023 Банк запросив у Підприємиці пояснення та документи, що підтверджують належність та успішність операції. Запитувані пояснення та документи Банк не отримав, запит № 14/001/2255/2023 був проігнорований.
Згодом, 06.02.2023 повідомленням № 14/001/6015/2023 Підприємицю було поінформовано про формування заборгованості та утримання суми операції в рахунок перекриття фінансової вимоги.
Позивач зазначає, що у всіх чотирьох вищезазначених випадках, через ненадання Підприємицею пояснень щодо опротестованих операцій (або надання пояснень у недостатньому обсязі), з Банку були списані суми таких операцій, а перекриття згадуваних сум за рахунок договірного списання з рахунків Підприємиці не виявилося можливим.
Так, Позивач звертає увагу, що внаслідок невиконання Відповідачкою взятих на себе зобов'язань за Договором еквайрингу, у останньої перед Банком сформувалась заборгованість, яка станом на 15.05.2025 складає 261 076,65 грн.
У зв'язку з порушенням Відповідачкою строку виконання зобов'язання зі своєчасного повернення платежів, Позивач в порядку п. 6.3. договору нарахував та поряд з основною заборгованістю заявив до стягнення пеню у розмірі 249 784,11 грн.
У відзиві на позовну заяву Відповідачка не погоджується з позовними вимогами. Свою позицію мотивує том, що з позовної заяви стало відомо про списання з Банку сум опротестованих операцій через ненадання Відповідачкою пояснень щодо таких операцій або надання пояснень в недостатньому обсязі.
Вказує, що під час ведення торгівлі жодних невирішених спірних обставин не виникало, жодних повідомлень не надходило.
Зазначає, що зберігала всі платіжні документи, як того вимагає п. 3.1.4. договору, згідно якого торговець зобов'язаний здійснювати збереження копій чеків платіжних терміналів, а також іншої інформації, пов'язаної з операціями з використанням ЕПЗ (документи торгово-касового обліку: стрічки ЕККА, товарно-касові книги й інше) протягом 120 днів з моменту здійснення таких операцій і передати їх еквайру на його першу письмову вимогу протягом п'яти робочих днів з моменту надходження такої вимоги.
Звертає увагу, що всі опротестовані платіжні операції відбулись ще в грудні 2022 року, запити Позивача датовані січнем 2023 року, а до суду Позивач звернувся в травні 2025 року.
Наголошує, що протягом всього вказаного періоду, який значно перевищує передбачений договором строк зберігання платіжних документів, позивачем не вживалось жодних дій для того, щоб принаймні пересвідчитись у поінформованості Підприємиці про спірні обставини. Вважає таку поведінку Позивача пасивною, недобросовісною та такою, що призвела до затягування вирішення спору.
Покликаючись на пп. 2.1.3. п.2.1., п. 11.2. та розд. 12 договору, Відповідачка вказує, що Позивач зобов'язався інформувати її про факти списання з Банку платіжними системами відповідно до правил платіжної системи штрафів/комісій та надавати копії документів, на підставі яких були здійснені списання. При цьому будь-які повідомлення повинні бути викладені в письмовій формі та вважаються належним чином вручені, якщо вони направлені на адресу сторін, зазначену в цьому договорі, або отримані представником сторін під розписку. Водночас у розд. 12 договору вказано єдину адресу Підприємиці - м. Київ, вул. Космічна, буд. 8В. Проте, як зазначає Відповідачка, з долучених до позовної заяви листів, повідомлень, запитів тощо вбачається, що всі документи надсилались за іншою адресою.
Відповідачка вважає, що її вина у ненаданні Позивачу документів на підтвердження правомірності платіжної операції відсутня, оскільки ненадання документів зумовлено недобросовісною поведінкою самого Позивача, яка зумовлена невиконанням ним своїх зобов'язань по договору. Наголошує, що Позивач позбавив її можливості підтвердити правомірність платіжних операцій та водночас повернув кошти по опротестованим операціям, що, на переконання Відповідачки, є прорахунком самого Позивача, в той час як на Відповідачку не може бути покладена відповідальність за такі прорахунки.
У відповіді на відзив Позивач зазначає, що крім зареєстрованого місцезнаходження Підприємиці, остання в письмовому вигляді повідомила Банк про іншу адресу, а саме адресу фактичного здійснення господарської діяльності - м. Київ, ТРК Метроград, ПТП 4, сектор А. Вказана адреса стала відома Банку із заповненої та власноруч підписаної Відповідачкою заяви про реєстрацію місць реалізації товарів торговця, що є Додатком № 1 до договору еквайрингу.
Так, Позивач вважає, що направлення запитів та повідомлень на адресу фактичного здійснення підприємницької діяльності Відповідачки не порушує ані умови договору еквайрингу, ані чинне законодавство, ані звичаї ділового обороту.
Стверджує, що надав суду достатні та належні докази, які в повній мірі підтверджують списання з Банку міжнародними платіжними системами сум опротестованих операцій, здійснених на покупку товарів Відповідачки. Такими доказами є копії фінансових претензій (charge back), банківські виписки про списання з банку коштів за фінансовими претензіями, меморіальні ордери та відповідь від ПрАТ «Український проценсінговий центр» щодо проведення списань з боку міжнародних платіжних систем.
Посилаючись на положення Податкового кодексу України, зазначає, що Відповідачка повинна зберігати первинну бухгалтерську документацію впродовж, щонайменше, трьох років. Вважає, що за умови належного виконання вимог податкового законодавства, Підприємиця може надати на огляд суду первинні бухгалтерські документи, що стосуються опротестованих (charge back) операцій. Лише зазначені документи можуть підтвердити або спростувати обґрунтованість списань коштів з Банку міжнародними платіжними системами.
Крім того, Позивач звертає увагу, що в той самий проміжок часу (2022-2023 роки), а саме 20.12.2022 Банк утримував кошти за договором еквайрингу по трьом різним опротестованим операціям (відмінним від тих, через які наразі стягується заборгованість), що були проведені на покупку товарів Відповідачки, та які станом на сьогодні Відповідачкою жодним чином не оскаржувались. Також зауважує, що з лютого 2022 року Підприємиця майже не виходила на зв'язок з Банком, в тому числі вона не сперечалася з Позивачем щодо таких утримувань.
Заперечення на відповідь на відзив містять незгоду Відповідачки з приводу того, що будь-які письмові повідомлення Банк міг надсилати за адресою місця здійснення торговельної діяльності. Відповідачка зауважує, що не погоджувала з Банком можливість надсилання документів на адресу місця реалізації товарів, яка не є юридичною адресою Підприємиці. Також вказує, що неоскарження Відповідачкою декількох утримань, здійснених Банком протягом 2022-2023 років, про які він зазначає у відповіді на відзив, не спростовують доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
29.09.2021 між Банком (еквайр) та Підприємицею (торговець) укладено Договір еквайрингу без надання банківського обладнання № 9624/26-01/БО (далі - Договір; а.с. 36-37), згідно з п. 1.1. якого еквайр бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, передбачених Договором, забезпечити підключення торговця до послуги торгового еквайрингу, його технологічне, інформаційне та розрахункове обслуговування за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів (ЕПЗ), які проведені між торговцем і держателями ЕПЗ, а торговець зобов'язується сплатити еквайру винагороду за надані послуги.
Договір набуває чинності з дати його підписання та діє протягом одного року, але в будь-якому разі до врегулювання всіх фінансових зобов'язань сторін за Договором. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, Договір буде вважатися пролонгованим на наступний річний термін. Кількість таких пролонгацій необмежена (п.п. 8.1., 8.2. Договору).
Відповідно до п. 1.3. Договору відносини між торговцем та еквайром регулюються вимогами чинного законодавства України, Правилами платіжних систем, цим Договором та Правилами надання Акціонерним банком «ПІВДЕННИЙ» послуг торгового еквайрингу та обслуговування держателів платіжних карток міжнародних платіжних систем Visa International, MasterCard Worldwide та Національної платіжної системи ПРОСТІР (далі - Правила), що розміщені на сайті еквайра www.bank.com.ua/.
Згідно пп. 2.1.3. п. 2.1. Договору еквайр зобов'язався інформувати торговця про факти списання з еквайра платіжними системами відповідно до правил платіжної системи штрафів/комісій та надавати копії документів, на підставі яких були здійснені списання.
Торговець відповідно до пп. 3.1.4. п. 3.1. Договору зобов'язалась здійснювати збереження копій чеків платіжних терміналів, а також іншої інформації, пов'язаної з операціями з використанням ЕПЗ (документи товарно-касового обліку: стрічки ЕККА, товарно-касові книги й інше) протягом 120 днів з моменту здійснення таких операцій і передати їх еквайру на його першу письмову вимогу протягом п'яти робочих днів з моменту надходження такої вимоги. На чеках платіжних терміналів повинні чітко читатися всі реквізити.
Водночас, згідно пп. 3.1.11. п. 3.1. Договору, у разі отримання еквайром у випадках, передбачених відповідними правилами платіжних систем, вимоги зворотного платежу або фінансової претензії за операцією, здійсненою в торговельній точці торговця («charge-back»), протягом 2-х банківських днів з моменту висування вимоги еквайром торговець зобов'язалась відшкодовувати еквайру суму операції, витрати на арбітраж, а також виплатити еквайру в повному обсязі компенсацію штрафів/комісій, списаних з еквайра платіжними системами відповідно до чинних правил платіжної системи, на підставі докумснтів, які підтверджують списання суми штрафів/комісій з еквайра, на рахунок еквайра. При цьому винагорода, утримана Банком відповідно до Договору при оплаті операції, яка пройшла в торговельній точці торговця, не повертається.
У свою чергу, відповідно до пп. 3.2.3. п. 3.2. Договору торговець має право отримувати від еквайра документальне підтвердження правомірності списання сум відшкодування по операціях з використанням ЕПЗ або не оплати зазначених операцій.
Пунктом 4.3. Договору торговець доручила еквайру самостійно списувати в порядку договірного списання з будь-яких рахунків торговця, відкритих у Банку, зокрема: суми операцій, проведених торговцем з порушенням вимог Договору та Правил; суми за операціями, опротестованими емітентами («charge-back»); суми за недійсними та шахрайськими операціями. Якщо поточний рахунок торговця відкритий в іноземній валюті, торговець доручає еквайру самостійно списати грошові кошти в іноземній валюті з рахунку, здійснити продаж валюти по курсу НБУ на суму, необхідну для сплати комісій.
Згідно з п. 5.1. Договору у разі отримання еквайром вимоги зворотного платежу за операцією, здійсненою в торговельній точці торговця («chargе-back»), еквайр має право призупинити перерахування коштів торговцю на суму такої операції на термін до закінчення з'ясування обставин.
Відповідно до п. 5.2. Договору після завершення процедури оскарження операції, якщо згідно з правилами відповідної платіжної системи:
- еквайр доводить правочинність операції, яка була здійснена в місці реалізації товарів (робіт, послуг) торговця з використанням ЕПЗ - сума операції зараховується на рахунок Торговця;
- еквайр не доводить правочинність операції, яка була здійснена в місці реалізації товарів (робіт, послуг) торговця з використанням ЕПЗ - торговець зобов'язується компенсувати еквайру суми таких фінансових претензій.
У разі, якщо списання з еквайра за платіжними повідомленнями, отриманими від платіжної системи по операціях, опротестованих емітентами, здійснювалось в валюті (в доларах США або Євро), торговець зобов'язується сплатити еквайру кошти з урахуванням курсової різниці, яка виникла в результаті різниці курсу валют на дату проведення операцій/трансакції та на дату сплати грошових коштів еквайру (п. 5.3. Договору).
Згідно п. 6.3. Договору торговець виплачує еквайру пеню за несвоєчасне повернення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми операції за кожен день прострочки.
Відповідно до п. 11.2. Договору будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній за цим Договором, повинні бути викладені в письмовій формі та вважаються належним чином вручені, якщо вони направлені на адресу сторін, зазначену в цьому Договорі, або отримані представником сторін під розписку. Еквайр не несе відповідальність за неотримання або несвоєчасне отримання торговцем письмової (поштової) кореспонденції, направленої на його адресу, що вказана у реквізитах сторін цього Договору та/або на іншу адресу, яка стала відома еквайру згідно письмового повідомлення Торговця.
В розд. 12 Договору «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» вказана адреса Підприємиці - 02192, м. Київ, вул. Космічна, буд. 8В.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Підприємиці є: 02192, м. Київ, вул. Космічна, буд. 8В.
Додатком № 1 до Договору, який підписано обома сторонами, є Заява на реєстрацію /перереєстрацію місць реалізації товарів (робіт, послуг) торговця (а.с. 38), в якій містяться загальні відомості про Підприємицю (поштовий індекс, юридична адреса, телефон, електронна пошта), реквізити для зарахування коштів по операціям з ЕПЗ, реквізити місця реалізації товарів торговця, реєстраційні дані місця реалізації товарів.
Згідно умов Договору Відповідачка здійснювала підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі невживаними товарами у торговій точці (магазин LovePlace) за адресою: м. Київ, ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А.
08.03.2022 Банк отримав фінансові претензії (chargeback) № 2215471222 та № 2215471657 (а.с. 55-58) від банка-емітента картки, власник якої стверджував що він не отримав товар, за який з нього були списані грошові кошти, а саме:
- торгівельна точка - магазин LovePlace (7704032);
- номер карти - НОМЕР_2 ;
- дата та час транзакції - 21.12.2021 22:06:22; сума транзакції - 42000.00 UAH; сума спору - 1540.13 USD; код авторизації - 366486;
- дата та час транзакції - 21.12.2021 22:03:05; сума транзакції - 39000.00 UAH; сума спору - 1430.12 USD; код авторизації - 511111.
09.12.2022 Банк отримав фінансову претензію (chargeback) № 2291965937 (а.с. 14-18) від банка-емітента картки, власник якої оскаржував наступні транзакції та стверджував, що не отримав від Підприємиці замовлені послуги/товари:
- торгівельна точка - LovePlace (7704032) ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А;
- номер карти - НОМЕР_3 ;
- дата та час транзакції - 05.12.2022;
- сума транзакції - 11004 UAH;
- сума спору - 300.91 USD;
- код авторизації - 09861D.
06.01.2023 Банк отримав фінансову претензію (chargeback) № 2305093857 (а.с. 53-54) від банка-емітента картки, власник якої оскаржував наступні транзакції та стверджував, що бажав здійснити повернення товару, втім не мав такої можливості з огляду на відсутність Підприємиці у торгівельній точці:
- торгівельна точка - LovePlace (7704032) ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А;
- номер карти - НОМЕР_4 ;
- дата та час транзакції - 05.12.2022;
- сума транзакції - 22000 UAH;
- сума спору - 1914.21 USD;
- код авторизації - 000000.
15.12.2022 Банк отримав претензію (chargeback) №4493a155477 (а.с. 50-52) від банка-емітента картки, власник якої оскаржував наступні транзакції та стверджував, що не отримав від Підприємиці замовлені послуги/ товари:
- торгівельна точка - LovePlace (7704032) ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А;
- номер карти - НОМЕР_5 ;
- дата та час транзакції - 12.12.2022 20:14:28; сума транзакції - 12 504.80 UAH; сума спору - 325.48 EUR; код авторизації - R58279;
- дата та час транзакції - 12.12.2022 20:24:18; сума транзакції - 15 000 UAH; сума спору - 390.43 EUR; код авторизації - R15956;
- дата та час транзакції - 12.12.2022 20:25:47; сума транзакції - 10 000 UAH; сума спору - 260.29 EUR; код авторизації - R24620.
Позивач стверджує, що у зв'язку з отриманням вищезазначених претензій надсилав Відповідачці запити (а.с. 24, 26, 27, 29, 49), згідно яких просив її перевірити успішність операцій, надати пояснення щодо виниклих ситуацій та сканкопії чеків.
Також зазначає, що після того як Відповідачка проігнорувала вказані запити, їй було надіслано повідомлення про утримання сум за опротестованими операціями в рахунок перекриття фінансових претензій (а.с. 23, 25, 28, 30).
Доказів надсилання запитів та повідомлень матеріали справи не містять.
30.05.2022, 11.01.2023 та 23.02.2023 з Позивача списані грошові кошти міжнародною платіжною системою Visa International на підставі отриманих фінансових претензій від банків-емітентів, що підтверджується меморіальними ордерами (а.с. 19-22), виписками по банківським рахункам (а.с. 40-43), листом ПрАТ «Український процесінговий центр» від 18.04.2025 вих. № 93/1 (а.с. 45-48) та розрахунком заборгованості (а.с. 39).
Позивач звертає увагу, що через ненадання Підприємицею пояснень щодо опротестованих операцій (або надання пояснень у недостатньому обсязі), з Банку були списані суми опротестованих операцій, а перекриття згадуваних сум за рахунок договірного списання з рахунків Підприємиці не виявилося можливим.
Предметом позову є вимоги про стягнення з Відповідачки 261 076,65 грн основного боргу та 249 784,11 грн пені, які заявлені на підставі неналежного виконання Відповідачкою зобов'язань за Договором еквайрингу № 9624/26-01/БО від 29.09.2021.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив, що укладений між сторонами Договір еквайрингу № 9624/26-01/БО від 29.09.2021 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (який був чинним на час виникнення правовідносин між сторонами) еквайринг - це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі (п. 1.9. ст. 1 Закону).
Відповідно до розділу 5 Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин між сторонами), еквайринг у межах України здійснюється виключно юридичними особами-резидентами, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи. Еквайр зобов'язаний забезпечити технологічне, інформаційне обслуговування суб'єктів господарювання та інших осіб (далі - торговець) і проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені між торговцями та користувачами з використанням електронних платіжних засобів, на підставі договору. Договір між еквайром і торговцем надає право торговцю приймати до оплати електронні платіжні засоби певної платіжної системи з дотриманням її правил та виконувати інші операції, визначені цим договором. Договір між еквайром і торговцем не повинен містити обмежень щодо приймання електронних платіжних засобів інших емітентів та інших платіжних систем.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 614 та 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов'язання. Отже, відповідач зобов'язаний довести, що від діяв правомірно, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Як свідчать матеріали справи, на виконання Договору Позивач забезпечив підключення Відповідачки до послуги торгового еквайрингу, а також надавав їй послуги з технологічного, інформаційного та розрахункового обслуговування за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів (ЕПЗ), які проведені між Відповідачкою і держателями ЕПЗ.
В ході виконання Договору банк отримував фінансові претензії від банків-емітентів карток, власники яких оскаржували транзакції, стверджуючи, що не отримали від Підприємиці товари, за які з них списались грошові кошти.
Позивач стверджує, що через ненадання Відповідачкою пояснень та документів щодо опротестованих операцій з Банку були списані суми таких операцій, перекриття яких за рахунок договірного списання з рахунків Відповідачки не виявилося можливим.
Відповідно до п. 5.2. Договору після завершення процедури оскарження операції, якщо згідно з правилами відповідної платіжної системи:
- еквайр доводить правочинність операції, яка була здійснена в місці реалізації товарів (робіт, послуг) торговця з використанням ЕПЗ - сума операції зараховується на рахунок Торговця;
- еквайр не доводить правочинність операції, яка була здійснена в місці реалізації товарів (робіт, послуг) торговця з використанням ЕПЗ - торговець зобов'язується компенсувати еквайру суми таких фінансових претензій.
Згідно пп. 2.1.3. п. 2.1. Договору еквайр зобов'язався інформувати торговця про факти списання з еквайра платіжними системами відповідно до правил платіжної системи штрафів/комісій та надавати копії документів, на підставі яких були здійснені списання.
У свою чергу, відповідно до пп. 3.2.3. п. 3.2. Договору торговець має право отримувати від еквайра документальне підтвердження правомірності списання сум відшкодування по операціях з використанням ЕПЗ або не оплати зазначених операцій.
З аналізу умов Договору суд виснує, що Позивач був зобов'язаний проінформувати Відповідачку про факти списання з платіжними системами відповідно до правил платіжної системи штрафів/комісій та надавати Відповідачці копії документів, на підставі яких були здійснені списання.
Вказаному обов'язку Позивача кореспондує передбачене пп. 3.2.3. п. 3.2. Договору право Відповідачки на отримання від Банку документального підтвердження правомірності списання сум відшкодування по операціях з використанням ЕПЗ. В інакшому випадку Відповідачка має право не оплачувати опротестовані операції.
Відповідачка наголошує, що її вина у ненаданні Позивачу документів на підтвердження правомірності платіжних операцій відсутня, оскільки ненадання документів зумовлено недобросовісною поведінкою самого Позивача, яка пов'язана з невиконанням ним своїх зобов'язань по Договору. Також звертає увагу, що Позивач позбавив її можливості підтвердити правомірність платіжних операцій та водночас повернув кошти по опротестованим операціям, що, на переконання Відповідачки, є прорахунком самого Позивача, в той час як на Відповідачку не може бути покладена відповідальність за такі прорахунки.
Суд вважає слушними вищезазначені доводи з огляду на наступне.
Торговець відповідно до пп. 3.1.4. п. 3.1. Договору зобов'язалась здійснювати збереження копій чеків платіжних терміналів, а також іншої інформації, пов'язаної з операціями з використанням ЕПЗ (документи товарно-касового обліку: стрічки ЕККА, товарно-касові книги й інше) протягом 120 днів з моменту здійснення таких операцій і передати їх еквайру на його першу письмову вимогу протягом п'яти робочих днів з моменту надходження такої вимоги. На чеках платіжних терміналів повинні чітко читатися всі реквізити.
Будучи обізнаним про те, що згідно пп. 3.1.4. п. 3.1. Договору Відповідачка мала обов'язок зберігати копій чеків платіжних терміналів, а також іншої інформації, пов'язаної з операціями з використанням ЕПЗ (документи товарно-касового обліку: стрічки ЕККА, товарно-касові книги й інше) протягом 120 днів з моменту здійснення таких операцій, Позивач протягом вказаного періоду не витребував від Підприємиці документи, необхідні для підтвердження успішності операцій.
Суд критично відноситься до аргументів Позивача щодо того, що він все ж надсилав відповідні запити Відповідачці, оскільки докази такого надсилання у матеріалах справи відсутні.
Більше того, як стверджує Позивач, запити на документи були надіслані на адресу здійснення Підприємицею торговельної діяльності, а саме: 04212, м. Київ, ТРК Метроград, ПТП № 4, сектор А.
При цьому відповідно до п. 11.2. Договору будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній за цим Договором, повинні бути викладені в письмовій формі та вважаються належним чином вручені, якщо вони направлені на адресу сторін, зазначену в цьому Договорі, або отримані представником сторін під розписку. Еквайр не несе відповідальність за неотримання або несвоєчасне отримання торговцем письмової (поштової) кореспонденції, направленої на його адресу, що вказана у реквізитах сторін цього Договору та/або на іншу адресу, яка стала відома еквайру згідно письмового повідомлення Торговця.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі невживаними товарами Відповідачка здійснювала у торговій точці (магазин LovePlace) за адресою: м. Київ, ТРК Метроград, ПТП №4, сектор А.
Разом з тим, в розд. 12 Договору «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» вказана інша адреса Підприємиці - 02192, м. Київ, вул. Космічна, буд. 8В. Аналогічна адреса вказана у відомостях про Підприємицю у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, проаналізувавши умови Договору, суд виснує, що будь-які повідомлення, в тому числі і запити на документи для підтвердження здійснення операцій, Позивач мав надсилати саме на адресу 02192, м. Київ, вул. Космічна, буд. 8В. Втім, доказів надсилання запитів на вказану адресу матеріали справи не містять.
Суд відхиляє доводи Позивача щодо правомірності використання адреси, зазначеної в Додатку № 1 до Договору «Заява на реєстрацію /перереєстрацію місць реалізації товарів (робіт, послуг) торговця» (а.с. 38), оскільки такий додаток не може бути розцінений як письмове повідомлення Підприємицею адреси для листування. Додаток містить загальну інформацію про Підприємицю (поштовий індекс, юридична адреса (Київ, вул. Космічна, буд. 8В), телефон, електронна пошта тощо), реквізити для зарахування коштів по операціям з ЕПЗ, реквізити місця реалізації товарів торговця, реєстраційні дані місця реалізації товарів. Метою підписання сторонами цього додатку є надання Підприємицею доручення Банку відправляти щомісячний звіт на зазначену в ньому електронну адресу. В примітках додатку вказано його призначення, а саме: «Приведена вище інформація надається процесінговому центру. Ця інформація ніколи не буде друкуватися або розповсюджуватися разом або частинами, а також не буде використовуватися для іншої мети без дозволу торговця.».
Крім того, згідно з пп. 3.2.3. п. 3.2. Договору Підприємиця має право отримувати від еквайра документальне підтвердження правомірності списання сум відшкодування по операціях з використанням ЕПЗ або не оплати зазначених операцій.
Втім, жодних документів на підтвердження правомірності списання сум відшкодування по опротестованих операціях Позивач Відповідачці не надсилав.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 261 076,65 грн основного боргу за Договором еквайрингу задоволенню не підлягають, оскільки Позивач, хоча і поніс збитки у вигляді списаних сум за опротестованими операціями, проте, як свідчать матеріали справи, не витребував від Підприємиці документи на підтвердження здійснення операцій у визначений пп. 3.1.4. п. 3.1. Договору строк зберігання документів, не надав жодних доказів надсилання відповідних запитів у визначений Договором спосіб та за належною адресою Підприємиці, а отже не довів протиправної поведінки Відповідачки у вигляді неналежного виконання договірних зобов'язань та, відповідно, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками. У свою чергу, про відсутність вини Відповідачки у сукупності свідчать умови Договору, які надають їй право отримувати від Банку документальне підтвердження правомірності списання сум відшкодування по операціям, або ж не сплачувати зазначені операції (пп. 2.1.3. п. 2.1., пп. 3.1.4. п. 3.1., пп. 3.2.3. п. 3.2., п. 5.2., п. 11.2.), та бездіяльність Банку щодо направлення Відповідачці документів на підтвердження правомірності списання сум відшкодування по опротестованим операціям, а також запитів на документи та пояснення для підтвердження здійснення операцій з продажу товарів.
Позовні вимоги в частині стягнення 249 784,11 грн пені задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про стягнення основного боргу.
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на Позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 24 вересня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 03 жовтня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков