про залишення позовної заяви без руху
06 жовтня 2025 року Справа № 915/1419/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «АСГАРД», просп. Героїв України, 13-А, кв. 44, м. Миколаїв, 54007, код ЄДРПОУ 23399007
електронна пошта: office@ultra.mk.ua
представник позивача Лукін Віктор Анатолійович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, адреса вул. Дорогожицька, 10, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 01190043
електронна пошта: rrt@rrt.ua
в особі: відокремленого підрозділу Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, просп. Центральний, 24-Р, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 34927126
електронна пошта: mk.reception@rrt.ua
про: повернення майна.
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «АСГАРД» звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 29.09.2025 (вх. № 13866/25 від 30.09.2025), в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Розгляд всієї справи проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (без виклику сторін).
3. Зобов'язати Відповідача - Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, (код ЄДРПОУ 01190043) в особі відокремленого підрозділу Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, місцезнаходження: 54029, м. Миколаїв, пр. Центральний, 24-Р, (код ЄДРПОУ 34927126) повернути Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «АСГАРД», місцезнаходження: 54007, місто Миколаїв, пр. Героїв України, 13А, кв.44, (код ЄДРПОУ 23399007), майно - технічні засоби та обладнання, що є власністю Позивача та розміщені на об'єктах Відповідача, а саме на
- РРС Казанка, розташованій у смт. Казанка, вул. Баранчука, 9, згідно переліку, наведеного нижче (без інв. номерів):
1. Антена секторна AS2400-12 - 2 шт.
2. Блок розеток мережевих з вимикачем та фільтром - 2 шт.
3. Лічильник обліку витрат електроенергії - 1 шт.
4. Трубостійка металева - 2 шт.
5. Антена секторна WiMax AS5600-16 - 1 шт.
6. Джерело безперебійного живлення - 1 шт.
7. Кабель силовий трижильний ПВС 2,5х3 - 150 м
8. Контейнер апаратурний типу AE1045 Rittal - 1 шт.
9. Кабель вита пара UTP-5E - 100 м.
10. Шафа телекомунікаційна 8U у комплекті- 1 шт.
11. Трубостійка металева - 1 шт.
12. Антена секторна RB SXT 5 mHz - 4 шт.
13. Антена секторна МТ МАХ MikroTik AS5600-16 - 2 шт.
14. Кабель ВОЛЗ - 25 м.
- на РРС Новий Буг, розташованій у м. Новий Буг, майдан Широка Площа, 10А, щогла, згідно переліку, наведеному нижче (без інв. номерів):
1. Антена секторна AS2400-12 - 1 шт.
2. Антена направлена AD2400-24 - 1 шт.
3. Блок розеток мережевих з вимикачем та фільтром - 2 шт.
4. Лічильник обліку витрат електроенергії - 1 шт.
5. Контейнер апаратурний типу AE1045 Rital - 1 шт.
6. Трубостійка металева - 2 шт.
7. Антена секторна AS2400-12 - 1 шт.
8. Антена направлена AD2400-24 - 1 шт.
9. Антена секторна WiMax (MT MAX) 1 шт.
10. Антена секторна AS5600-16 - 1 шт.
11. Кабель силовий трижильний ПВС 2,5х3- 150 м
12. Джерело безперебійного живлення - 1 шт.
13. Шафа телекомунікаційна 8U у комплекті - 1 шт.
14. Кабель вита пара UTP 5e -650 м.
15. Трубостійка металева подовжена - 4 шт.
16. Антена секторна AS2400-12 - 1 шт.
17. Антена секторна WiMax (МТ МАХ) - 3 шт.
18. Кабель ВОЛЗ (патчкорд оптичний FTTH SC/UPC L=100м) - 67 м.
19. Кабель ВОЛЗ (патчкорд оптичний FTTH SC/UPC L=100м) - 25 м.
4. Стягнути з Відповідача судові витрати по справі (судовий збір).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ТОВ фірмою «АСГАРД» (далі за текстом - ТОВ «АСГАРД», Замовник, Позивач) та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі відокремленого підрозділу Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі за текстом - КРРТ, Виконавець, Відповідач) разом - Сторони, був укладений договір надання телекомунікаційних послуг № 23-2020 від 28.12.2019р. з додатками, додатковою угодою від 01.06.2020р. з додатками, додатковою угодою від 31.07.2020р. з додатком. Згідно з умовами Договору Виконавець у якості послуги надає телекомунікаційну послугу з експлуатаційно-технічного обслуговування технічних засобів та обладнання базових станцій, які є власністю Замовника, змонтованих та розміщених на об'єктах КРРТ, у тому числі на РРС Новий Буг, розташованій у м. Новий Буг, майдан Широка площа, 10А, та на РРС Казанка, розташованій у смт. Казанка, вул. Баранчука, 9. Вказані базові станції входять до складу телекомунікаційної мережі Замовника - мережі передачі даних «АСГАРД».
Позивач зазначає, що майно - технічні засоби та обладнання базових станцій передавалися Замовником Виконавцю починаючи з 2004р. по 2017р. за раніше укладеними договорами: з МОРТПЦ: № 15 від 01.05.2003р., з ДП «МОРТПЦ» № 17 від 01.01.2006р., та договорами з КРРТ: № 59 від 01.04.2008р., № 56 від 01.08.2010р., № 20-2012 від 15.12.2011р., № 37-2015 від 31.12.2014р., додатковими угодами до них, відповідно до специфікацій, які містяться у робочих проектах, по Актам прийому-передачі майна та за фактами встановлення на об'єктах РРС Казанка та РРС Новий Буг для надання телекомунікаційних послуг. Майно Замовника, розміщене на об'єктах РРС Новий Буг та РРС Казанка, яке було передане Виконавцю за раніше укладеними договорами, Актами приймання-передачі згідно проектним та дозвільним документам до базових станцій телекомунікаційної мережі ТОВ «АСГАРД», наведено у переліках. За даними позивача, на даний момент майно згідно вказаних переліків перебуває в натурі на об'єктах КРРТ у м. Новий Буг (місцезнаходження: Миколаївська область, м. Новий Буг, майдан Широка площа, 10-А) та у смт. Казанка (місцезнаходження: Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Баранчука, 9) у сфері діяльності Відповідача, який відповідно до положень Цивільного кодексу України, норм діючого законодавства, що регулюють відносини Сторін при наданні послуг з експлуатаційно-технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій, діючого Договору не має права на володіння та користування цим майном.
Позивач вказує, що у січні 2025р. ТОВ «АСГАРД», як Замовник послуг, які надаються Виконавцем на об'єктах РРС Казанка та РРС Новий Буг, більше не мав потреби в цих послугах на вказаних об'єктах, а також виникла виробнича необхідність у розміщенні зазначених вище технічних засобів та обладнання базових станцій на інших об'єктах телекомунікаційної мережі ТОВ «АСГАРД» в Миколаївській області. Керуючись процедурою, передбаченою Сторонами у п. п. 2.3.3. Договору про відмову від розміщення, про демонтування та повернення усього обладнання узгодженого переліку, яке встановлене на об'єктах РРС Казанка та РРС Новий Буг Виконавця по Актам (зворотного) приймання-передачі, письмово попередив про це Виконавця за 30 днів до дати виведення обладнання з експлуатації.
За даними позивача, Виконавець проігнорував законні вимоги стосовно відмови від розміщення обладнання та повернення майна, викладених у листах Замовника, не виконав у строк свої зобов'язання за Договором впродовж тривалого часу. Замовник такі дії зі сторони Виконавця вважає невиконанням/неналежним виконанням умов Договору, порушенням законних прав Замовника згідно Договору, що в підсумку завдає значних збитків через неможливість використання утримуваних Виконавцем технічних засобів та обладнання на інших об'єктах Замовника.
Враховуючи викладені обставини та факти, позивач зазначає, що має обґрунтоване право вимагати повернення майна, зазначених у позові переліків, у натурі.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 11, 202, 316, 317, 321, 387, 395, 397-399, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява б/н від 29.09.2025 (вх. № 13866/25 від 30.09.2025) не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
По-перше, згідно з п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 гривень.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача щодо повернення відповідачем належного позивачу майна, яка фактично є вимогою про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання в натурі та повернути позивачу рухоме майно, передане за договором.
З урахуванням наведеного судовий збір у даній справі повинен складати 2 422,40 грн (з урахуванням застосування передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору у зв'язку з поданням позовної заяви в електронній формі).
Позивачем до позову в якості доказів сплати судового збору надано платіжну інструкцію № 57 від 31.07.2025 на суму 3028,00 грн.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
На виконання вказаних норм, суд здійснив перевірку зарахування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у справі №915/1419/25, згідно платіжної інструкції № 57 від 31.07.2025 на суму 3028,00 грн.
Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у автоматизованій програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір, сплачений позивачем у сумі 3028,00 грн згідно платіжної інструкції № 57 від 31.07.2025 зараховано за звернення до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою у справі № 915/1345/25.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 у справі №915/1345/25 було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Асгард» до Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про зобов'язання повернути майно.
У відповідності до ч.5 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Оскільки Господарський процесуальний кодекс України чи Закон України «Про судовий збір» не передбачають можливості при поданні нових заяв, ураховувати платіжні доручення (квитанції) про сплату судового збору за заявами позивача, що вже подавались до суду, а тому після відмови у відкриті провадження у справі № 915/1345/25 ухвалою суду від 22.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «Асгард» отримало право на повернення суми судового збору, сплаченого у такій справі за платіжною інструкцією № 57 від 31.07.2025 на суму 3028,00 грн, яка приєднана до такої справи №915/1345/25, а тому така платіжна інструкція не може бути прийнята, в якості доказу сплати судового збору у цій справі № 915/1419/25.
Вказане, mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.01.2021 у справі №160/5879/20.
Судом також взято до уваги, що питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви також розглядалося Верховним Судом.
У постанові від 13.02.2019 у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник / позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
Отже, платіжна інструкція № 57 від 31.07.2025 на суму 3028,00 грн вже була використана заявником при зверненні до суду з іншою позовною заявою у справі №915/1345/25.
Враховуючи викладене, надана платіжна інструкція № 57 від 31.07.2025 на суму 3028,00 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки при перевірці зарахування судового збору згідно вказаної платіжної інструкції, не підтверджено його зарахування у відповідній сумі до спеціального фонду Державного бюджету України саме у справі №915/1419/25.
Таким чином, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Враховуючи викладене, з метою усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме - в сумі 2 422,40 грн.
По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом із тим, як зі змісту позовної заяви, так і з наданих до позовної документів вбачається існування у спірних правовідносинах таких документів як Договір № 15 від 01.05.2003, Додаткова угода № 3, Додаток № 3/1 від 01.07.2005, Договір № 37-2015 від 31.12.2014, Додаткова угода № 3 від 30.10.2015, Додаток № 1, Додаткова угода № 6 від 30.12.2016, Додаток № 1, Додаткова угода № 7 від 12.12.2017, Додаткова угода № 8 від 12.12.2017, Додаток № 1, Договір № 17 від 01.01.2006, Додаткова угода № 2 від 01.01.2008, додаток № 2 від 01.01.2008, Договір № 56 від 01.08.2010, Додаток № 1 (перелів ТЗ), Договір № 20-2012 від 15.12.2011, Додаток № 1, Додаткова угода № 1 від 20.03.2012, Додаток № 1, Акт прийому-передачі майна від 20.03.2012, Технічні умови № 06-13-12/1173 від 21.03.2013.
Разом із тим, позивач не надає суду вказаних документів в якості доказів.
Таким чином, позивачем оформлено позовну заяву без дотримання вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України.
З метою усунення вказаного недоліку позивачу слід надати суду всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «АСГАРД» б/н від 29.09.2025 (вх. № 13866/25 від 30.09.2025) - залишити без руху.
2. Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «АСГАРД» усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «АСГАРД», що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О.Семенчук