25 вересня 2025 року Справа № 915/929/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Семенчук Н.О.
за участі секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участі сторін:
позивач (представник позивача) - у судове засідання не з'явився
відповідач (представник відповідача) - у судове засідання не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ", вул.Миру, 2В, смт.Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська обл., 56243, код ЄДРПОУ 31518808
електронна пошта: orbitafg@gmail.com
представник позивача: адвокат Рознін Володимир Андрійович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, вул. Житня, 14, буд. 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991, код 1037739668
електронна пошта: info@minjust.gov.ru
про: відшкодування збитків, завданих військовою агресією, у розмірі 66 969 558 грн.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ" звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі "Електронний суд" позовною заявою б/н від 12.06.2025 (вх. № 8892/25 від 13.06.2025), в якій просить суд:
1. Звільнити позивача від сплати судового збору за подання цього позову;
2. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня 14, буд. 1; ідентифікаційний код: 1037739668834) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ" (56243, Миколаївська обл., Березнегуватській р-н, смт. Березнегувате, вул. Миру, 2В; ЄДРПОУ: 31518808) майнову шкоду в сумі 66 969 558 грн., що еквівалентно 1 621 529 дол. США.
В обґрунтування позову заявник посилається на те, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ", зареєстроване за законодавством України 18.05.2001 та здійснює господарську діяльність до цього часу. 30.11.2007 за позивачем зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс за адресою Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, смт. Березнегувате, вул. Леніна (зараз вул. Миру) реєстраційний номер 21235533 (далі - "Об'єкт"). Відповідно Технічного паспорту Об'єкт складається з літер: А, Б, В, Г, Д, Ж, З, К, Л, М, Н, О, П, трансформатор, ємності, басейн, огорожі.
В період з 17.02.2022 по 28.06.2022 військовий злочинець - країна агресор російська федерація завдала артилерійсько-ракетного удару по майну позивача внаслідок чого Об'єкт був значно пошкоджений та частково зруйнованим. Позивач зазначає, що вказані дії являються умисним порушенням законів та звичаїв війни по ч.1 ст.438 КК України.
26.01.2024 та 30.01.2024 позивач отримав від Березнегуватської селищної ради Баштанського району Витяги Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, складений на підставі акту комісійного обстеження №59/03 від 17.03.2023, в якому зроблені висновки, що окремі літери Об'єкту (А, В, Г, Д, Ж, З, К) є зруйнованими (в різній ступені) внаслідок воєнних дій російської федерації.
На підставі експертного висновку позивачем визначено розмір матеріальних збитків, заподіяних внаслідок пошкодження нежитлового об'єкту - цілісного майнового комплексу, який належить СТОВ "КАЛИНІВСЬКЕ" та розташований за адресою Миколаївська обл., Баштанський р-н, смт. Березнегувате, вул. Миру, 2В, у результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, у сумі 66 969 558 грн. Еквівалент: 1 621 529 USD та 1 487 221 EUR. У зв'язку із тим, що в Україні на даний час недостатньо активів відповідача для стягнення, але таких активів достатньо в іноземних державах, позивач вважає необхідним визначити суму стягнення також в доларах США.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями 11, 15, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2025 у справі №915/929/25 позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ" б/н від 12.06.2025 (вх.№8892/25 від 13.06.2025) залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
26.06.2025 позивач через систему "Електронний суд" надав заяву б/н від 26.06.2025 (вх. № 9597/25 від 26.06.2025) про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30.07.2025 о 12:00. Запропоновано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ" здійснити переклад російською мовою ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2025 у справі № 915/929/25 та направити скан-копії такого перекладу на електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru та на адресу Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації шляхом передання в Посольство Російської Федерації у інших державах. Встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву. Здійснено повідомлення відповідача про призначення підготовчого засідання шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
09.07.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2025 (вх. № 10188/25) з доказами направлення нотаріально засвідченого перекладу російською мовою ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2025 у справі № 915/929/25 на адресу Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації шляхом передання в Посольство Російської Федерації в Республіці Молдові та на електрону адресу info@minjust.gov.ru Міністерства юстиції Російської Федерації.
Представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву (вх.№11124/25 від 30.07.2025) в якій просить суд судове засідання призначене на 30.07.2025 провести без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання у справі № 915/929/25 відкладено на 27.08.2025 о 12:00. Запропоновано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ" здійснити переклад на російську мову даної ухвали у справі № 915/929/25 та направити скан-копії такого перекладу на електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru та направити нотаріально засвідчений переклад російською мовою даної ухвали Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації шляхом передання в Посольство Російської Федерації в Республіці Молдова. Здійснено повідомлення відповідача про відкладення підготовчого засідання шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
19.08.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву б/н від 19.08.2025 (вх. № 11936/25) з нотаріально посвідченим перекладом на російську мову ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2025 та доказами її направлення на адресу Посольства Російської Федерації в Республіці Молдова та з доказами направлення ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2025 на електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru.
Ухвалою суду від 27.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2025. Запропоновано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ" здійснити переклад на російську мову даної ухвали у справі №915/929/25 та направити скан-копії такого перекладу на електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru та направити нотаріально засвідчений переклад російською мовою даної ухвали Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації шляхом передання в Посольство Російської Федерації в Республіці Молдова. Здійснено повідомлення відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
08.09.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву б/н від 08.09.2025 (вх. №12819/25) з нотаріально посвідченим перекладом на російську мову ухвали Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2025 та доказами її направлення на адресу Посольства Російської Федерації в Республіці Молдова та з доказами направлення ухвали Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2025 на електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru. Також, у вказаній заяві представник позивача просить суд розгляд справи по суті, призначений на 25.09.2025 провести без участі позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд зазначає, що за приписами ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992.
Згідно зазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, у зв'язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Відповідно до Закону України від 12.01.2023 №2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої у м.Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 9, ст. 66).
У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Згідно ч.2 ст.367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Разом з тим, у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на викладене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Відтак, взявши до уваги викладене вище, єдиним доступним для суду способом повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи було розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення-повідомлення. І такі заходи судом належним чином застосовувалися, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому відповідно до ч.4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Призначення судом кожної дати підготовчого засідання, а також судового засідання щодо розгляду справи по суті, здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи та повідомити суд про своє відношення до розглядуваного справи .
Протягом розгляду справи судом повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.4, 5 ст.122 ГПК України.
Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Додатково, суд зауважує, що позивачем надано до матеріалів справи докази направлення позовної заяви відповідачу шляхом направлення в Посольство Російської Федерації в Республіці Молдові.
Також, на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2025, від 30.07.2025, від 27.08.2025, позивачем направлялись, скан-копії ухвал Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2025, від 30.07.2025, від 27.08.2025 у справі № 915/929/25 з перекладом на російську мову та нотаріально засвідчені, на адресу Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації шляхом передання в Посольство Російської Федерації в Республіці Молдові та на електрону адресу info@minjust.gov.ru Міністерства юстиції Російської Федерації.
Наведене вище у сукупності дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи було вчинено судом задля забезпечення обізнаності відповідача про сутність розглядуваної справи, про стадії її розгляду, відповідні дати проведення судових засідань, є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача, як про зміст позовних вимог, так і про рух справи, а тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для того, щоб представити суду свої аргументи щодо позову.
Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ" (позивач) є юридичною особою, резидентом України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 31518808, дата державної реєстрації 18.05.2001, номер запису 15041200000000236 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №456172) (арк.7).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ" є: 56203, Березнегуватський р-н, Миколаївська область, смт.Березнегувате, вул.Миру, буд.2В.
Видами діяльності СГ ТОВ "КАЛИНІВСЬКЕ" згідно КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 01.46 Розведення свиней; 01.47 Розведення свійської птиці; 01.49 Розведення інших тварин; 10.12 Виробництво м'яса свійської птиці.
Як вбачається з інформаційної довідки №430916693 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, позивач є власником цілісного майнового комплексу загальною площею 8151,10 кв.м., який знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березнегуватський р-н, смт.Березнегувате, вул.Леніна, буд.2в, на підставі договору купівлі-продажу б/н від 01.11.2001 (арк.20).
24.02.2022 держава Російська Федерація здійснила повномасштабну збройну агресію відносно України і ввела свої війська на її територію.
Позивач зазначає, 28.06.2022 військовий злочинець - країна агресор Російська Федерація завдала артилерійсько-ракетного удару по майну позивача внаслідок чого об'єкт був значно пошкоджений та частково зруйнований.
17.02.2023 комісією у складі Березнегуватської селищної ради та власника (управителя) СТОВ «Калинівське» Степанюка Руслана Павловича складено акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений головою комісії 24.02.2023 за №59/03, за висновками якого, комісія вважає, що цілісний майновий комплекс, який розташований по вул.Миру 2В, смт.Березнегувате Баштанський район, Миколаївська область є значно пошкодженим, частково зруйнованим (арк.36-51).
Слідчим відділом УСБУ у Миколаївській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України - порушення законів та звичаїв війни, під номером 22023150000000026. Підтвердженням внесенням відомостей до ЄРДР слугує Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.03.2024 (а.с.35).
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, 16.01.2023 отримана інформація, яка свідчить, що в період з 01.03.2022-10.11.2022 внаслідок обстрілів із невстановленої зброї невстановленими військовослужбовцями зс рф цивільної інфраструктури Баштанського району Миколаївської області знищено, пошкоджено рухоме та нерухоме майно ряду фермерських господарств та сільськогосподарських підприємств, а саме: зокрема, СГТОВ «Калинівське» в межах смт.Березнегувате.
Як вбачається з матеріалів справи, Березнегуватська селищна рада надала позивачу Витяги Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації сформовані 26.01.2024 та 30.01.2024, в яких зароблено висновки щодо ступеню руйнування та пошкодження об'єкту - цілісного майнового комплексу, який розташований по вул.Миру 2В, смт.Березнегувате Баштанський район, Миколаївська область (арк.52-58).
Для встановлення розміру збитків позивач звернувся до Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області із заявою про призначення судової будівельно-технічної експертизи для цілей подання заяв про компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, зокрема міжнародних, за результатами якої було виготовлено висновок судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни Торгово-промислової палати Миколаївської області за №125-158 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складений 22 липня 2024 року в якому визначено наступне: розмір матеріальних збитків, заподіяних внаслідок пошкодження нежитлового об'єкту - цілісного майнового комплексу, який належить СТОВ «Калинівське», та розташований за адресою: Миколаївська область, Баштанський район, смт.Березнегувате, вул.Миру, 2В, у результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, визначений в рамках даного дослідженні з викосританням вартості будівництва об'єктів виробничого призначення, які споруджуються на території України становить: 66 969 558 грн., що еквівалентно 1 621 539 доларів США або 1 487 221 Євро.
Також, у вказано висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (арк.59-101).
Таким чином, позивач вважає, що викладеними вище обставинами та наданими доказами підтверджено заподіяння відповідачем збитків майну позивача, доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданими збитками, доведено протиправність дій відповідача, а також підтверджено наявність вини відповідача у заподіянні шкоди майну позивача.
Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ" визначило відповідачем державу - Російську Федерацію в особі її Міністерства юстиції.
Згідно з частиною 1 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до частини 4 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Російська федерація здійснює військову агресію проти України, у зв'язку із чим, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває станом на даний час.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує ст. 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.
Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу , співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародна правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Отже, дії російської федерації вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
Крім того, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.
У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний суд також констатував, що загальновідомим є (тобто таким, що не потребує доказування) те, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду російської федерації.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що, звертаючись із позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та російською федерацією з цього питання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту").
Таким чином, у даній справі підлягає застосуванню "деліктний виняток", відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у юридичної особи України, навіть з іноземною країною, зокрема, й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.
Приписами ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
У силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Тому будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і ракетний обстріл майна позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.
За таких умов, пошкодження належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв'язку із цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
Відповідно до ст.25 Положення про закони та звичаї війни на суходолі (додаток до конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинку чи споруди.
Згідно з пунктами 1,3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року (набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, відшкодовує збитки, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Відтак, дії відповідача щодо обстрілу об'єкту нерухомості, який належить позивачу, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність як за відповідний ракетний удар, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за збитки, заподіяні майну позивача.
За таких умов, пред'явлення позовних вимоги до Російської Федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації орієнтовно у період з 01.03.2022 по 10.11.2022 було пошкоджено нерухоме майно, яке належить на праві власності позивачу.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 було затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19.02.2014.
Згідно з пунктом 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, які є додатком до вказаного вище порядку, оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи. Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до висновку експерта №125-158, складеного судовим експертом Лесків С.В. 22 липня 2024 року, розмір матеріальних збитків, заподіяних внаслідок пошкодження нежитлового об'єкту - цілісного майнового комплексу, який належить СТОВ «Калинівське», розташований за адресою: Миколаївська область, Баштанський район, смт.Березнегувате, вул.Миру, 2В, у результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, становить 66 969 558 грн., що еквівалентно 1 621 539 доларів США або 1 487 221 Євро. У висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (арк.59-101).
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі доведено належними та допустимими доказами наявність складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Згідно зі ст.17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.22 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до пп.1 п.2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028, 00гривні.
Враховуючи, що ціна позову у даній справі становить 66 969 558,00 грн., розмір судового збору складає 1 004 543,37 грн. (66 969 558,00 грн. х 1,5%).
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.
За таких обставин, з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 004 543,37 грн.
Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня буд.14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКЕ" (вул.Миру, 2В, смт.Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська обл., 56243, код ЄДРПОУ 31518808) майнової шкоди у розмірі 66 969 558,00 грн., що еквівалентно 1 621 529 дол. США
3. Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, 14, буд. 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) в дохід державного бюджету України 1 004 543,37 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Рішення складено 06.10.2025.
Суддя Н.О. Семенчук