79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.10.2025 Справа № 914/1750/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Уніка», м. Київ,
до відповідача: Хітарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, село Хітар(з) Львівської області,
про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 154'358,02 грн.
Суддя Яворський Б.І.
Учасники процесу не викликалися.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Хітарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 154'358,02 грн. У позовній заяві позивач також зазначив, що очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 7'000,00 грн. У судовому засіданні 15.09.2025 представник позивача повідомив, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть подані у встановленому законом порядку.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.09.2025 позовні вимоги задоволено повністю; присуджено до стягнення з Хітарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Славської селищної ради Стрийського району Львівської області на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Уніка» 154'358,02 грн. страхового відшкодування та 2'422,40 грн. судового збору.
22.09.2025 позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, у якій просить стягнути 10000,00 грн. за надання правової допомоги. До заяви долучено копії ордеру; Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; актів про надані адвокатом послуги та рахунків на їх оплату; платіжної інструкцій, а також докази відправлення заяви відповідачу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.09.2025 заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою від 23.09.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду без виклику сторін, надано відповідачу 5 денний строк для подання заперечень щодо заяви. Ухвала від 23.09.2025 була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана ним 26.09.2025, докази про що знаходяться в матеріалах справи.
Від відповідача заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу не надходило.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).
Судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.4 ст.129 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (клієнт) та Адвокатським бюро “Адвокатське бюро Олександра Лисова “Еквіт»», назву якого змінено на Адвокатське бюро “Лисов2856 “Еквіт» (Бюро) укладено договір про надання правової допомоги №1/20ю. Згідно з п.4.1. договору ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Додатком №1 від 04.03.2025 року до договору про надання правової допомоги сторони визначили, що клієнт доручає АБ “Лисов2856 “Еквіт»», в особі керуючого бюро, адвоката Білоконь І.В., надати послуги щодо проведення допустимих
законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним та господарським судочинством, сума страховоговідшкодування 314358,02 грн. За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі з переліку. Фіксована сума гонорару адвоката сплачується на підставі виставленого бюро клієнту рахунку; оплата гонорару здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів на рахунок АО у безготівковій формі, яке в свою чергу має надати правову допомогу в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, про що в подальшому звітує клієнту та надсилає (надає) на його поштову (юридичну) адресу підтверджуючі документи та звіт про виконану роботу.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивач подав копії документів, що підтведжують понесення ним витрат у фіксованій сумі гонорару у розмірі 7000,00 грн.: договору про надання правової допомоги, додаткової угоди №3 від 01.12.2023, виписка з ЄДР, додатку №1 від 04.03.2025 до договору від 10.09.2024, розрахунку судових витрат, рахунку №74 від 04.03.2025, платіжної інструкції № 274 від 12.03.2025, акту надання послуг №74 від 02.06.2025.
У пункті 3 додаткку №1 від 04.03.2025 до договору про надання правової допомоги зазначено, що АО, в інтересах клієнта, за потреби і за необхідної участі у разі виклику та/або обов'язкової явки сторін у судовій справі приймає участь у судових засіданнях, що в подальшому оплачуються клієнтом із розрахунку 1 година по кожній справі окремо, у суді будь-якої інстанції, що тарифікується за ціною 1500,00 грн. за одну повну або не повну годину роботи по кожній справі окремо (але не більше однієї години по кожній справі окремо) за даним пунктом правової допомоги, включаючи сюди час на очікування судового засідання та час на дорогу до місця судового слухання у справі. На підтвердження витрат у розмірі 3000,00 грн. за участь представника у судових засіданнях, що відбулися 07.07.2025 та 15.09.2025 (2 суд. зас. Х 1500,00 грн.), позивач подав копію акту №137 від 07.07.2025, копію рахунку №137 від 25.07.2025, копію платіжної інструкції №579 від 28.07.2025, копію рахунку №161 від 15.09.2025, копія акту №161 від 15.09.2025.
Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).
Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 відзначив, зокрема, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що у подальшому спричинять необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відповідач відповідне клопотання не подавав.
Дослідивши матеріали справи та враховуючи пов'язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10'000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 86, 126, 126, 129, 130, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Уніка» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
2. Стягнути з Хітарського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, село Хітар(з) Львівської області (82644, Львівська обл., Сколівський р-н, село Хітар(з), вул.Шевченка, 75; ідентифікаційний код 22392147) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, будинок 6, літера В, ідентифікаційний код 20033533) 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Яворський Б.І.