вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" вересня 2025 р. Справа № 911/1312/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Панченко К. О.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Малікова А. В. (адвокат - ордер серії АІ № 1907590 від 27.05.2025 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Трансоіл Груп», с. Святопетрівське, Бучанський район, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліум-Пром», с. Святопетрівське, Бучанський район, Київська область
про зобов?язання вчинити дії
ПП «Трансоіл Груп» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ «Аліум-Пром» про зобов?язання повернути безпідставно набуте майно - 293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставним володінням відповідачем спірного вантажу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2025 р. відкрито провадження у справі № 911/1312/25 за позовом ПП «Трансоіл Груп» до ТОВ «Аліум-Пром» про зобов?язання вчинити дії, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 28.05.2025 р.
15.05.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 15.05.2025 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
28.05.2025 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 11.06.2025 р.
03.06.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду позивача надійшла відповідь б/н від 03.06.2025 р на відзив, що долучена судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 02.07.2025 р.
02.07.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 06.08.2025 р.
06.08.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 20.08.2025 р.
20.08.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду та до канцелярії суду від відповідача надійшла заява б/н від 20.08.2025 р. про розгляд справи без участі відповідача, у якому він просив суд розглянути справу без його участі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2025 р. постановлено, що 20.08.2025 р. судове засідання у призначений судом час відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 06.08.2025 р. не відбулось у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності судді і призначено проведення судового засідання із викликом та за участю представників учасників справи на 03.09.2025 р.
03.09.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява б/н від 03.09.2025 р. про розгляд справи без участі позивача, у якому він просив суд розглянути справу без його участі.
03.09.2025 р. у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
01.07.2020 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 24/ТОГ-20.
03.07.2020 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до договору № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 р., згідно якої договір № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 р. викладено в новій редакції.
Згідно з пунктами 1.1.-1.4. договору (з урахуванням додаткової угоди до нього) замовник доручає та зобов'язується оплатити надані Послуги, а Вантажоодержувач бере на себе зобов'язання надати Замовникові послуги з приймання вантажу.
1.2. Кількість послуг, що мають надаватися згідно з цим Договором, визначається як сума виконаних Вантажоодержувачем протягом строку дії цього Договору замовлень.
1.3. Вантажоодержувач надає послуги за цим Договором з приймання вантажів із залізничних цистерн на склади (місця зберігання вантажу) Замовника за адресами: Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-Б та Київська обл., с. Крячки, вул. Кривова, 42.
1.4. Для виконання цього Договору Замовник зазначає Вантажоодержувача у залізничних накладних як вантажоодержувач у зв'язку із наявністю у нього сертифікату перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів залізничним транспортом. Приймання вантажу здійснюються Вантажоодержувачем, а оплата за надані послуги здійснюється Замовником.
Відповідно до пунктів 2.1.-2.7. договору (з урахуванням додаткової угоди до нього) Замовник надає Вантажоодержувачу замовлення на отримання вантажів на поточний місяць, точна дата та час отримання вантажу погоджується Сторонами у день виконання замовлення. Вантажоодержувач має право відмовитись від виконання замовлення лише у випадку отримання його з порушенням визначених цим пунктом строків.
2.2. Замовник зобов'язаний забезпечити та організувати подання залізничних цистерн для приймання вантажу у строки, встановлені замовленнями на приймання та погоджені Сторонами, за вказаними адресами.
2.3. Замовник повинен забезпечити надходження залізничних цистерн для здійснення приймання вантажу. У разі, якщо для здійснення приймання вантажу необхідно надати відповідні спеціальні документи, передбачені законодавством, які підтверджують якість та інші властивості вантажу, Замовник зобов'язується передати такі документи Вантажоодержувачу. Вантажоодержувач має право відмовитись від приймання вантажу у разі ненадання Замовником спеціальних документів на вантаж.
2.4. Приймання вантажів може здійснюватися Вантажоодержувачем у присутності Замовника.
2.5. У разі переривання або припинення приймання вантажу з незалежних від Вантажоодержувача обставин, останній зобов язаний повідомити Замовника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.
2.6. Вантажоодержувач зобов'язаний приймати вантажі у найкоротші строки. Вантажоодержувач зобов'язаний повідомляти Замовника про завершення приймання.
2.7. За цим Договором Вантажоодержувач уповноважується підписувати від імені та в інтересах Замовника необхідні відповідні документи (залізничні накладні тощо) як на підтвердження прийняття вантажу, з метою подальшого передання відповідним особам, які здійснюватимуть перевантаження вантажу.
Пунктами 7.1., 7.2. договору визначено строк його дії, згідно з якими цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2022 року.
7.2. У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору від жодної із Сторін не надійде лист про припинення Договору, Договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.
01.02.2022 р. між позивачем та відповідачем було підписано заявку № 2 на приймання вантажу відповідно до додаткової угоди до договору № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 р., згідно з якою замовник запросив вантажоодержувача надати послуги з приймання нафтопродуктів із залізничних цистерн на склад за наступними реквізитами: юридична особа: ТОВ «Аліум-Пром»; дата перевезення: 01.02.2022 р. - 30.04.2022 р.; вид пального: бензин моторний, пальне дизельне; кількість цистерн: 74; адреса розвантаження: м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-Б; тощо.
У лютому 2022 р. на виконання умов договору та заявки № 2 на приймання вантажу від 01.02.2022 р. вантажовідправником - ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» було оформлено накладну № 23328285 на перевезення вантажу - бензин моторний у кількості 293 850 кг на станцію призначення Васильків, вантажоотримувач - ПП «Трансоіл Груп», тощо.
У лютому 2022 р. на виконання умов договору та заявки № 2 на приймання вантажу від 01.02.2022 р. вантажовідправником - РДУП «Білоруснафта-транс» було оформлено накладну № 23157346 на перевезення вантажу - дизельне пальне у кількості 186 200 кг на станцію призначення Васильків, вантажоотримувач - ПП «Трансоіл Груп», тощо.
У березні 2022 р. відповідач звернувся до позивача із листом б/н від 04.03.2022 р., у якому просив останнього по виробничій необхідності (через пожежу внаслідок ракетного обстрілу 27.02.2022 р. на ст. Васильків-1) переадресувати залізничні вагони ЗН 23328285: вагони № 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 із бензином неетильованим на станцію Бровари до нафтосховища підприємства.
У березні 2022 р. відповідач звернувся до позивача із листом б/н від 09.03.2022 р., у якому просив останнього по виробничій необхідності (через пожежу внаслідок ракетного обстрілу) переадресувати залізничні вагони ЗН 23157346: вагони № 7494121, 73924870, 74951872 із дизельним паливом на станцію Переяславська до нафтосховища підприємства.
06-07.03.2022 р. представниками відповідача було складено акт № ЦО0000402 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 06.03.2022 р. та акт № ЦО0000403 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 07.03.2022 р., згідно з якими відповідачем за адресою: м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-Б, було прийнято бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0, вантажовідправник - ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод», дата відправлення - 22.02.2022 р., тощо.
24.03.2022 р. представниками відповідача було складено акт № ЦО0022102 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 24.03.2022 р. та акт № ЦО0022103 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 24.03.2022 р., згідно з якими відповідачем за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Крячки, вул. Кривова, 42, було прийнято дизельне пальне Євро5-В0, тощо.
30.04.2022 р. між позивачем та відповідачем акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг), згідно з яким на виконання умов договору № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 р. позивачем було надано відповідачу послуги з отримання вантажу - 74 цистерни на складі підприємства на загальну суму 14 800, 00 грн.
Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві позивач просить суд зобов?язати відповідача повернути позивачу безпідставно набуте майно - 293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставним володінням відповідачем спірного вантажу. Також позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідач не був власником майна - партії бензину та дизельного пального, оформлення документів по яким було здійснено позивачем, також відповідачем не надавались будь-які документи, які б підтверджували право відповідача розпоряджатись таким майном, і відповідач був лише зазначений як платник залізничних тарифів. При зверненні до відповідача встановлено, що документи, які б підтверджували право розпоряджатись партією пального, які направлялись за залізничними накладними № 23328285 та № 23157346 у відповідача відсутні.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 306 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
2. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
3. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
4. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
5. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
6. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 307 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
3. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
4. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на внутрішньому водному транспорті, спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.
5. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 310 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.
2. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.
3. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
4. Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку.
Згідно з 901 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ст. 908 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
2. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
2. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
4. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Статтею 918 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
2. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 1212 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Статтею 1213 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
2. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідач не був власником майна - партії бензину та дизельного пального, оформлення документів по яким було здійснено позивачем, також відповідачем не надавались будь-які документи, які б підтверджували право відповідача розпоряджатись таким майном, і відповідач був лише зазначений як платник залізничних тарифів. При зверненні до відповідача встановлено, що документи, які б підтверджували право розпоряджатись партією пального, які направлялись за залізничними накладними № 23328285 та № 23157346 у відповідача відсутні.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували належність йому на праві власності чи іншому правовому титулі спірного вантажу (293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015), а також набуття відповідачем вказаного вантажу (товару) без достатньої правової підстави.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що позивач не має жодних речових прав на спірне майно (293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015), не є його власником, фактично вказаний вантаж не отримував, а у спірних відносинах виконував лише функції вантажоодержувача згідно з договором № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 р. та додаткової угоди від 03.07.2020 р. до нього та був лише зазначений як вантажоодержувач у відповідних залізничних накладних, а фактичним замовником на перевезення та фактично отримав вказаний вантаж саме відповідач, що підтверджується договором № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 р. та додатковою угодою від 03.07.2020 р. до нього, заявкою № 2 на приймання вантажу відповідно до додаткової угоди до договору № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 р., накладною № 23328285, накладною № 23157346, актом № ЦО0000402 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 06.03.2022 р. та актом № ЦО0000403 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 07.03.2022 р., актом № ЦО0022102 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 24.03.2022 р. та актом № ЦО0022103 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 24.03.2022 р., актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.04.2022 р. та іншими документами, наявними у матеріалах справи.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що як було встановлено судом у процесу розгляду справи, позивач не має жодних речових прав на спірне майно (293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015), не є його власником, фактично вказаний вантаж не отримував, а у спірних відносинах виконував лише функції вантажоодержувача згідно з договором № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 р. та додаткової угоди від 03.07.2020 р. до нього та був лише зазначений як вантажоодержувач у відповідних залізничних накладних, а фактичним замовником на перевезення та фактично отримав вказаний вантаж саме відповідач, і позивачем не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували належність йому на праві власності чи іншому правовому титулі спірного вантажу (293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015), а також набуття відповідачем вказаного вантажу (товару) без достатньої правової підстави, а тому у позивача відсутні будь-які правові підстави вимагати від відповідача повернути набуте майно - 293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015 на підставі та у відповідності до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, а тому відповідно позовна вимога позивача до відповідача про зобов?язання вчинити дії, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
06 жовтня 2025 р.