вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/174/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.
розглянувши справу № 911/174/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Траско Інвест Україна», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна
компанія «Центрбуд», м. Київ
про стягнення 4 360 028,03 грн
за участю представників:
від позивача: Гриньков Є.В., адвокат, ордер серії АВ №1174628 від 30.12.2024
від відповідача: Петренко А.В., адвокат, ордер серії АІ № 1779273 від 17.02.2025
У січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Траско Інвест Україна» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центрбуд» (далі-відповідач) про стягнення 4 360 028,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на виконання умов Договору підряду № 081221 від 17.12.2021, позивачем в рахунок авансу перераховано на рахунок відповідача 8 260 000,00 грн, однак відповідач своїх зобов'язань за договором, в частини своєчасного та повного виконання обумовлених договором робіт не виконав, на вимогу позивача частину невикористаного авансу не повернув.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.02.2025.
07.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1772/25), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказує про належне та своєчасне виконання ним зобов'язань за договором, однак сам позивач з початком військової агресії російської федерації проти України, 12.03.2022 надіслав відповідачу лист щодо настання форс-мажорних обставин та неможливість останнім виконати вчасно зобов'язання, в тому числі прийняти товар на будівельному майданчику, а тому і посилання на порушення відповідачем строків виконання робіт є необґрунтованими.
Також відповідач стверджує, що в порядку п. 10.2, п. 10.3 договору, ним було запропоновано внести зміни до Договору підряду № 081221 від 17.12.2021 шляхом підписання додаткової угоди, однак позивач відхилив таку пропозицію.
11.02.2025 через систему «Елекетронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 1997/25), в якій позивач не погоджуючись із доводами відповідача зазначав про те, що між позивачем та відповідачем, за наслідками проведення тривалих перемовин та узгодження позиції, було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 081221 від 17.12.2021 року, в якій сторони в добровільному порядку погодили, що підрядник повертає генпідрянику невикористані авансовані кошти у розмірі 4 566 319,92 грн., а також сторонами був узгоджений графік повернення коштів.
12.02.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 11.02.2025 (вх. № суду 1426 від 12.02.2025) про зміну предмета позову, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 4 360 028,03 грн., яка складається з: 2 909 583,90 грн суми неповернутого авансу, 952 086,70 грн. пеня, згідно п. 2.3 Додаткової угоди до договору підряду, 107 323,22 грн. 3 % річних, 391 034,21 грн. інфляційних нарахувань.
Зокрема, заява позивача зводиться до того, що останнім помилково кваліфіковано вимогу про стягнення пені, як штраф, оскільки така за своєю природою та умов п. 2.3 додаткової угоди є саме пенею.
Ухвалою суду від 12.02.2025 підготовче засідання було відкладено на 12.03.2025.
07.03.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява б/н від 07.03.2025 (вх. № 3113/25), в якій останній просив суд матеріали справи № 911/174/25 передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Так, в обґрунтування своєї заяви, відповідач зазначає про те, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача станом на 07.03.2025 є: м. Київ, вул. Успішна, 15. Присутній в судовому засіданні 12.03.2025 представник відповідача підтримав надану суду заяву.
10.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. 2300/25), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 4 551 814,89 грн., яка складається з: 2 909 583,90 грн сума неповернутого авансу, 1 093 893,14 грн. пеня, 122 388,63 грн. 3 % річних, 425 949,22 грн. інфляційних нарахувань.
Ухвалою суду від 12.03.2025 суд відхилив клопотання відповідача про передачу матеріалів справи № 911/174/25 за підсудністю до Господарського суду міста Києва, з підстав, детально наведених в ухвалі суду та відклав підготовче засідання на 09.04.2025.
01.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. 2300/25), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 3 551 814,89 грн., яка складається з: 1 909 583,90 грн сума неповернутого авансу, 1 093 893,14 грн. пені, 122 388,63 грн. 3 % річних та 425 949,22 грн. інфляційних нарахувань. Так, у своїй заяві, позивач зазначав про часткове повернення відповідачем суми авансового платежу.
08.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 4706/25).
Ухвалою суду від 09.04.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/174/25 та призначено її до розгляду по суті на 14.05.2025.
13.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 6507/25), в якій позивач повідомив про те, що відповідачем було повернуто частину невикористаних коштів в сумі 400 000,00 грн, про що надав виписки за рахунками від 08.04.2025.
Ухвалою суду від 14.05.2025 розгляд справи по суті був відкладений на 04.06.2025.
28.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (вх. №7284/25) про долучення до матеріалів справи доказів понесення судових витрат на правничу допомогу, у зв'язку із понесенням судових витрат при розгляді справи № 911/174/25.
03.06.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 7574/25).
03.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надішли додаткові пояснення (вх. № 7589/25) щодо розрахунку штрафних санкцій.
Представник позивача в судових засіданнях підтримував позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими, не підтвердженими доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
17.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Траско Інвест Україна» (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центрбуд» (підрядник) укладений Договір підряду № 081221, за умовами п. 1.1 якого генпідрядник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню монолітного залізобетонного каркасу на об'єкті будівництва «Адміністративно-офісний комплекс з зовнішньою інфраструктурою», за адресою: с. Щасливе, Бориспільського району Київської області», згідно договірної ціни (Додатки №№ 1, 2 до договору), узгодженої сторонами та які є невід'ємною частиною договору.
Виконання робіт здійснюється з матеріалів підрядника і їх вартість включена у договірну ціну (п. 1.3 договору).
Умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.4 договору визначено, що строк виконання і здачі робіт - 120 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору.
Початок робіт - протягом 3 календарних днів з дня отримання авансу на поточний рахунок підрядника.
Після виконання робіт підрядник передає генпідряднику акт приймання виконаних будівельних робіт. Генпідрядник приймає виконані роботи, підписує акти виконаних робіт та передає їх підряднику протягом 5 робочих днів з моменту отримання актів на перевірку або у той самий строк надає зауваження/відмову, згідно з п. 2.5 договору.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору загальна вартість робіт по договору становить, включаючи 20 % ПДВ, 19 960 930,10 грн. і може бути змінена виключно у разі зміни обсягів робіт за ініціативи замовника, у разі зміни сторонами підписується відповідна додаткова угода.
Вартість ліфта фірми WITTUR MRL W Line 1000, згідно специфікації складає 1 071 576,00 грн з ПДВ по курсу 1 Євро = 32,80 грн, станом на 14.06.2021, що становить 32 670,00 Євро. Сума в Євро є фіксованою.
Протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору генпідрядник сплачує на поточний рахунок підрядника аванс в розмірі 8 260 000,00 грн з ПДВ. Вказаний аванс буде спрямованих підрядником на придбання ліфта та матеріалів.
Остаточна оплата виконаних робіт (залишки суми) здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту двостороннього підписання акта приймання виконаних будівельних робіт без зауважень та довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за формою КБ-3.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Траско Інвест Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центрбуд» були підписані Додаток № 1 до договору «Договірна ціна на влаштування залізобетонного каркасу», Додаток № 2 до договору «Договірна ціна на влаштування з/б конструкцій господарської будівлі, мийки коліс, свердловини» та Додаток № 3 до договору «Специфікація».
Так, на виконання умов договору позивачем в рахунок авансу було перераховано відповідачу 8 260 000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 464 від 20.12.2021 та випискою по рахунку від 21.12.2021.
В подальшому, відповідачем були виконані, а позивачем прийняті, обумовлені договором роботи, про що між сторонами були підписані в двосторонньому порядку:
- Акт надання послуг № 105 від 24.12.2021, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат з розшифровками до акту на суму 779 090,22 грн. з ПДВ;
- Акт надання послуг № 2 від 24.01.2022, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат з розшифровками до акту на суму 2 565 532,94 грн. з ПДВ;
- Акт надання послуг № 13 від 23.02.2022, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат з розшифровками до акту на суму 4 150 744,08 грн.;
- Акт надання послуг № 27 від 29.07.2022, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат з розшифровками до акту на суму 1 071 576,00 грн.
Однак, позивач зазначає про те, що відповідачем у строки, визначені договором повний обсяг робіт, обумовлених договором залишився не виконаним, як і не повернута сума авансу в розмірі 5 479 583,90 грн. При цьому, позивач зауважує про те, що 22.07.2025 між позивачем та відповідачем підписаний Акт прийому-передачі обладнання, за яким підрядником було повернуто, а генпідрядником прийнято ліфтове обладнання в заводській упаковці.
Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами (7/Ф від 11.10.2023, 11/Ф від 31.10.2023, 13/Ф від 27.12.2023, № 12 від 01.05.2024) щодо повернення суми невикористаного авансу.
Відповідач у відповідь, зокрема у листі № 23/10-23/109 від 23.10.2023 просив внести зміни до умов договору шляхом підписання додаткової угоди, запропонувавши її умови.
Так, як зауважує позивач, 11.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Траско Інвест Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центрбуд» було досягнуто згоди щодо підписання Додаткової угоди № 1 до Договору № 081221 від 17.12.2021.
Так, за умовами п. 1 додаткової угоди було погоджено, що на момент підписання цієї угоди, термін дії договору завершено. Сторони погодили вважати останнім днем дії договору 31.12.2023 (в частині повернення невикористаного авансового платежу підрядником - договір продовжує діяти до 31.12.2024 включно).
У пунктах 2, 2.1 додаткової угоди визначено, що у зв'язку із зменшенням обсягів робіт за договором, завершенням строку дії договору та не поверненням невикористаного авансового платежу, сторони дійшли згоди затвердити графік повернення невикористаного авансового платежу в сумі 5 479 583,90 грн, разом з ПДВ.
Сторонами погоджено, що підрядник повертає генпідряднику невикористанні авансові кошти у розмірі 5 479 583,90 грн щомісячними платежами у строк до 31.12.2024, за наступним графіком:
не пізніше 31.01.2024 в сумі 200 000,03 грн.;
не пізніше 29.02.2024 в сумі 479 962,17 грн.;
не пізніше 31.03.2024 в сумі 479 962,17 грн.;
не пізніше 30.04.2024 в сумі 479 962,17 грн.;
не пізніше 31.05.2024 в сумі 479 962,17 грн.;
не пізніше 30.06.2024 в сумі 479 962,17 грн.;
не пізніше 31.07.2024 в сумі 479 962,17 грн.;
не пізніше 31.08.2024 в сумі 479 962,17 грн.;
не пізніше 30.09.2024 в сумі 479 962,17 грн.;
не пізніше 31.10.2024 в сумі 479 962,17 грн.;
не пізніше 30.11.2024 в сумі 479 962,17 грн.;
не пізніше 31.12.2024 в сумі 479 962,17 грн.
Однак, як зауважує позивач, відповідач своєчасно та у повному обсязі суму авансового платежу, у строки, визначені додатковою угодою не повернув.
За твердженням позивача станом на день підготовки позовної заяви аванс в розмірі 2 909 583,90 грн лишається не повернутим відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 1772/25 від 07.02.2025) заперечував проти позовних вимог, зокрема, посилаючись на належне та своєчасне виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором, та стверджував про те, що сам позивач з початком військової агресії російської федерації проти України, 12.03.2022 надіслав відповідачу лист щодо настання форс-мажорних обставин та неможливість останнім виконати вчасно зобов'язання, в тому числі прийняти товар на будівельному майданчику, а тому і посилання на порушення відповідачем строків виконання робіт є необґрунтованими.
За приписами ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В даному випадку, між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст. ст. 837- 891 ЦК України.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Приписами ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем в рахунок авансу було перераховано відповідачу 8 260 000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 464 від 20.12.2021 та випискою по рахунку від 21.12.2021.
За умовами п. 2.1 договору визначено, що строк виконання і здачі робіт - 120 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору.
Однак, матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем робіт, які є предметом договору.
Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення підписаної ним додаткової угоди № 1 до договору, авансовий платіж у встановлені строки та розміри не повернув.
Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу і доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, виходячи з наступного.
Так, наявною в матеріалах справи Додатковою угодою № 1 від 11.01.2024, підписаною між позивачем та відповідачем було погоджено, що на момент її підписання, термін дії договору завершено. Також погоджено, вважати останнім днем дії договору 31.12.2023 (в частині повернення невикористаного авансового платежу підрядником - договір продовжує діяти до 31.12.2024).
У пунктах 2, 2.1 сторони дійшли згоди, що у зв'язку із зменшенням обсягу робіт за договором, завершенням строку дії договору та не поверненням невикористаного авансового платежу, затвердити графік повернення невикористаного авансового платежу в сумі 5 479 583,90 грн, разом з ПДВ.
Отже, за умовами вказаної угоди відповідач визнав факт заборгованості перед позивачем за Договором № 081221 від 17.12.2021 у сумі 5 479 583,90 грн та зобов'язався повернути вказану суму, у строки, визначені та погоджені сторонами у графіку.
Доказів визнання вказаної додаткової угоди, якою сторони у справі врегулювали питання взаєморозрахунків між собою у зв'язку з частковим виконанням спірного договору, у встановленому порядку недійсною або її розірвання до часу вирішення спору про виконання вищевказаного договору в суді не надано.
Таким чином, умови такої угоди є обов'язковими для сторін спірних відносин.
Окремо, суд звертає увагу, що вже під час розгляду справи в господарському суді, 01.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. 3074/25), в якій позивач зазначав, що 27.03.2025 відповідачем було перераховано на рахунок позивача суму невикористаного авансового платежу, згідно Додаткової угоди № 1 від 11.01.2024 до Договору № 081221 від 17.12.2021 у розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується випискою за рахунками від 27.03.2025. Також, у своїй заяві (вх. № 6507/25) позивач повідомив про те, 08.04.2025 відповідачем було перераховано на рахунок позивача суму невикористаного авансового платежу в сумі 400 000,00 грн, згідно Додаткової угоди № 1 від 11.01.2024 до Договору № 081221 від 17.12.2021, що підтверджується випискою за рахунками від 08.04.2025.
Зазначене додатково підтверджує визнання відповідачем заборгованості перед позивачем.
Згідно з ч. 1 ст.ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів виконання робіт за договором не надав, як і не надав доказів повернення суми авансу, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми авансу підлягають задоволенню у розмірі 1 509 583,90 грн., як такі, що визнанні обґрунтованими та підтвердженими наявними у матеріалах справи доказами.
Окремо суд відзначає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем, у заяві (вх. № 6507/25) було повідомлено про повернення частини невикористаних коштів в сумі 400 000,00 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 400 000,00 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 093 893,14 грн. пені, 122 388,63 грн. 3 % річних, 425 949,22 грн. інфляційні нарахувань, за сукупний період з 01.03.2024 по 30.12.2024, з урахуванням часткового погашення сум заборгованості.
Умовами п. 2.3 додаткової угоди визначено, що у випадку порушення підрядником графіку повернення невикористаного авансового платежу відповідно до п. 2.1 цієї угоди, генпідрядник має право вимагати сплати повної суми заборгованості, з нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (якій діяв на момент спірних правовідносин та ухвалення рішення суду), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановивши, що він є арифметично не вірним, та здійснивши власний розрахунок дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення пені частково в сумі 639 888,62 грн.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд відзначає, що він проведений позивачем не вірно, а отже за власним розрахунком проведеним судом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 406 099,62 грн інфляційних нарахувань та 121 959,97 грн 3 % річних.
Відповідно до п. 2. ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Звертаючись із відповідним позовом, позивач також просив суд покласти на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 51 000,00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано копії Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/12 від 27.12.2024, укладеного між позивачем і Адвокатом Гриньковим Є.В., Акту наданих послуг від 06.05.2025, ордеру серії АВ №1174628 від 30.12.2024 на ім'я Гриньков Є.В., платіжних інструкцій.
Так, відповідно до умов п. 1.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/12 від 27.12.2024, виконавець (адвокат Гриньков Є.В.) зобов'язується надати послуги, передбачені у п. 2.1 договору, а клієнт (ТОВ «Траско Інвест Україна») зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх в порядку та на умовах, визначених в договорі.
Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість послуг адвоката за подання позовної заяви до суду першої інстанції, супровід розгляду справи до прийняття рішення складає 51 000,00 грн. вказана сума може бути збільшена виключно за погодженням сторін в разі збільшення об'єму наданих послуг, що може виникнути в ході розгляду справи. Перелік послуг та їх вартість погоджується сторонами окремо та фіксується у додатковій угоді.
Відповідно до п. 3.2 договору клієнт сплачує 21 000,00 грн, в якості авансу протягом 15 днів з дня підписання договору та 30 000,00 грн сплачується клієнтом протягом 5 календарних днів з дні підписання акту наданих послуг.
Умовами п. 7.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
06.05.2025 між Адвокатом Гриньковим Євгенієм Віталійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Траско Інвест Україна» підписаний Акт № 1, за яким виконавцем були надані, а клієнтом прийнятті послуги з надання правничої допомоги в сумі 51 000,00 грн., зокрема, що включає:
- підготовку та подання позову про стягнення заборгованості;
- підготовку та подання до суду відповіді на відзив;
- підготовку та подання до суду заяви про зміну предмету позову;
- підготовку та подання до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог;
- підготовку та подання заперечень на клопотання про передачу справи за підсудністю;
- підготовку та подання до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог;
- підготовку та подання до суду письмових пояснень у справі;
- участь в судових засіданнях.
Згідно з платіжною інструкцією від 30.12.2024, позивачем було перераховано на рахунок адвоката Гринькова Є.В. 21 000,00 грн та згідно з платіжною інструкції від 08.05.2025 - 30 000,00 грн.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Окремо, суд відзначає, що при визначені гонорару відповідачем включені до акту № 1 від 06.05.2025 витрати пов'язані із підготовкою та поданням до суду заяви про зміну предмету позову, яка обґрунтована тим, що позивачем помилково кваліфіковано вимогу про стягнення пені, як штраф, оскільки така за своєю природою та умов п. 2.3 додаткової угоди є саме пенею.
Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, пропорційності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
Відповідно до п. 3. ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 40 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 400 000,00 грн заборгованості.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» (03189, м. Київ, вул. Успішна, 15, код ЄДРПОУ 31025135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Траско Інвест Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34, корп. А, офіс 411, код ЄДРПОУ 30728468) 1 509 583 (один мільйон п'ятсот дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 90 коп заборгованості, 639 888 (шістсот тридцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 62 коп. пені, 406 099 (чотириста шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 62 коп інфляційних нарахувань, 121 959 (сто двадцять одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 97 коп 3 % річних, 36 930 (тридцять шість тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 39 коп судового збору та 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ
4. В іншій частині в позові відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 06.10.2025
Суддя О.О. Христенко