вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" червня 2025 р. Справа № Б3/123-12 (911/3064/24)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудком" в особі ліквідатора -
арбітражного керуючого Шифердеккер Оксани Олександрівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанні"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача 1) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Стейт"
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта Проперті"
про розірвання договору та стягнення коштів
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б3/123-12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудком" про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою від 16.10.2012 р.
12.11.2024 р. через систему "Електронний суд" від Шифердеккер Оксани Олександрівни надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанні", в якій остання просить суд:
- розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С.Г. зареєстрований в реєстрі за №3892 від 23.12.2009 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шанні" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБУДКОМ".
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанні" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудком"1 837 700,00 грн.
Ухвалою господарського суду від 25.11.2024 р. задоволено клопотання ліквідатора ТОВ "Євробудком" - арбітражного керуючого Шифердеккер О.О. про відстрочення сплати судового збору, відстрочено ліквідатору ТОВ "Євробудком" - арбітражному керуючому Шифердеккер О.О. сплату судового збору за подання позовної заяви до винесення судового рішення у справі № Б3/123-12 (911/3064/24), прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, у межах провадження у справі № Б3/123-12 про банкрутство ТОВ "Євробудком", підготовче засідання суду призначено на 18.12.2024 р.
Ухвалою господарського суду від 18.12.2024 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 29.01.2025 р.
29.01.2025 р. через систему "Електронний сцуд" від представника АТ "Державний експортно-імпортний банк" надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи.
Ухвалою господарського суду від 29.01.2025 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 09.04.2025 р., задоволено клопотання АТ "Укрексімбанк" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТ "Державний експортно-імпортний банк", крім цього, також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Сіті Стейт", ТОВ "Алта Проперті".
06.02.2025 р. через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів залученим третім особам.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2025 р. закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 25.06.2025 р.
У судове засідання з'явились уповноважені представники позивача та третьої особи-1, інші, належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання учасники у справі не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка учасників у справі, належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання не перешкоджає розгляду справи, крім цього, матеріалів справи достатньо для повного та всебічного розгляду справи, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності уповноважених представників відповідача та третіх осіб-2, 3.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників у справі, суд
встановив:
23.12.2009 р. між ТОВ "Шанні" (продавець) та ТОВ "Євробудком" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С.Г., зареєстрований в реєстрі за № 3892 (далі - договір).
Згідно п. 1.1. договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність та зобов'язується оплатити земельну ділянку площею 46,0000 га, кадастровий номер якої 3220882200:03:006:0032, що розташована на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, та належить продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №348166, виданого управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області 12.03.2009 на підставі протоколу загальних зборів засновників №20 від 02.12.2008 року, та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732300008.
У п. 2.1. договору, сторони передбачили, що продаж земельної ділянки здійснюється за договірною ціною, що становить 1 837 700,00 грн., без ПДВ, яку покупець зобов'язується сплатити впродовж 10 (десяти) банківських днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору в Державному реєстрі правочинів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця № НОМЕР_1 у ВАТ "Український Професійний банк", МФО 300205.
Відповідно до змісту п. 3.1. договору продавець зобов'язується належним чином виконати свої обов'язки, визначені у цьому договорі, чітко і неухильно дотримуватися умов цього договору та додержуватись приписів чинного законодавства.
Згідно п. 7.2. договору купівлі-продажу №3892 від 23.12.2009 р. договір може бути розірваним за домовленістю сторін, що оформляється додатковим договором до цього Договору або за рішенням суду.
23.12.2009 р., на виконання п. 2.1 зазначеного договору, ТОВ "Євробудком" перерахувало грошові кошти на користь ТОВ "Шанні" у сумі 1 837 700,00 грн., без ПДВ, що підтверджується копією банківської виписки долученою до позову.
23.12.2009 р. представник ТОВ "Шанні" Приймак Д.М. та ТОВ"Євробудком" в особі директора Дегтярьової А.Г. підписали акт прийму-передачі земельної ділянки площею 46,0000 га кадастровий номер якої 3220882200:03:006:0032, що розташована на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області.
Однак, як зазначає позивач, згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області, на заяву ліквідатора банкрута (№ЗВК-0000000000022451), відповідно до Національної кадастрової системи, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3220882200:03:006:0032 відсутні.
Згідно змісту листа Головного слідчого управління Національної Поліції України від 02.04.2024 р. № 48534-2024, одним з кримінальних правопорушень у вчиненні якого підозрюється зазначені в листі особи є факт незаконного заволодіння членами організованої групи під виглядом продажу неіснуючої земельної ділянки грошовими коштами ТОВ "Євробудком" у сумі 1 837 700,00 грн. Так, у ході розслідування було встановлено, що ТОВ "Грєада-Інвестмент" (ЄДРПОУ 35520014) ніколи не мало у приватній власності жодної земельної ділянки, однак, на підставі підроблених документів, представник ТОВ "Грєада-Інвестмент" (ЄДРПОУ 35520014) уклав з ТОВ "Шанні" ЄДРПОУ 36107112) договір купівлі-продажу № 3666, за умовами якого ТОВ "Грєада-Інвестмент" начебто продало ТОВ "Шанні" земельну ділянку площею 46 га, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером
220882200:03:006:0032, який є вигаданим та ніколи не присвоювався жодній земельній ділянці.
В подальшому, згідно наданої Головним слідчим управлінням у наведеному листі інформації, на підставі підроблених документів, представник ТОВ "Шанні" (ЄДРПОУ 36107112) уклав з ТОВ "Євробудком" (ЄДРПОУ 34514958) договір купівлі-продажу № 3892, за умовами якого ТОВ "Євробудком" придбало у ТОВ "Шанні" за 1 837 700,00 грн. земельну ділянку площею 46 га, що розташована на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області і має кадастровий номер 3220882200:03:006:0032.
Таким чином, у період часу з кінця жовтня 2009 року до 29.12.2009 р. члени організованої групи, внаслідок обману та виготовлення і використання завідомо неправдивих офіційних документів щодо права власності на земельну ділянку, незаконно заволоділи грошовими коштами ТОВ "Євробудком" у сумі 1 837 700,00 грн. та розпорядились ними на власний розсуд.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2009 р. площею 46 га, що розташована на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області кадастровий номер 3220882200:03:006:0032, посвідчений приватним нотаріусом Мургою С.Г., зареєстрований за реєстровим №3892 та інші підроблені документи, які використовуються у вказаному кримінальному правопорушенні є речовими доказами у кримінальному провадженні №12012000000000023.
Наведений лист Головного слідчого управління Національної Поліції України від 02.04.2024 р. № 48534-2024 міститься в матеріалах справи № Б3/123-12 про банкрутство ТОВ "Євробудком", у межах провадження в якій розглядається даний спір (том справи № Б3/123-12 - 13, а.с. 84-86).
Листом Офісу Генерального прокурора від 04.10.2024 р. №09/3/1-5284-10, на запит ліквідатора вих.№Б3/123-12-395 від 30.09.2024 р., повідомлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12012000000000023 від 23.11.2012 р. скерований для розгляду до Голосіївського районного суду міста Києва.
Поряд з наведеним, листом судді Голосіївського районного суду міста Києва Бондаренко Г.В., на запит ліквідатора вих.№Б3/123-12-420 від 16.10.2024 р., повідомлено, що розгляд триває і кінцеве рішення у кримінальному провадженні №12012000000000023 ще не прийнято.
З урахуванням наведеного, як вбачається з матеріалів справи, з метою повернення отриманих ТОВ "Шанні" від позивача коштів за купівлю неіснуючої земельної ділянки, 20.09.2024 р. ліквідатором ТОВ "Євробудком" на адресу ТОВ "Шанні" було направлено запит-вимогу від 18.09.2024 р. № Б3/123-12-386, в якому вона просила відповідача:
- повідомити ліквідатора ТОВ "Євробудком" чи здійснювало ТОВ "Шанні" повернення (перерахування) коштів у розмірі 1 837 700,00 грн. на користь ТОВ "Євробудком". Якщо так то надати відповідні докази, в іншому випадку негайно, але не пізніше 09.10.2024 р. повернути на рахунок ТОВ "Євробудком" (ЄДРПОУ 34514958) НОМЕР_2 в АТ "Укрексімбанк" МФО 322313 - 1 837 700,00 грн.;
- до 09.10.2024 р. розірвати договір купівлі-продажу №3892 від 23.12.2009 р. шляхом укладення додаткового договору до договору купівлі-продажу №3892 від 23.12.2009 р.;
- відповідь на це повідомлення-вимогу, додаткову угоду про розірвання договору купівлі-продажу № 3892 від 23.12.2009 р. направити на офіційну електронну адресу арбітражного керуючого Шифердеккер О.О.
Однак 08.10.2024 р. вищезазначений запит-вимога (вих. №Б3/123-12-386) повернувся ліквідатору банкрута за закінченням терміну зберігання, вимоги ліквідатора залишилися без виконання.
Ліквідатор банкрута наголошує, що їй тільки у серпні 2024 року стало відомо, що одним з кримінальних правопорушень №12012000000000023 - є факт незаконного заволодіння членами організованої групи, на підставі підроблених документів, під виглядом продажу неіснуючої земельної ділянки, грошовими коштами ТОВ "Євробудком" у сумі 1 837 700,00 грн., а відтак, вона вважає необхідним розірвати договір купівлі-продажу №3892 від 23.12.2009 р. в судовому порядку та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти. Ліквідатор заявляє, що виходячи з наведених обставин, договір купівлі-продажу №3892 від 23.12.2009 р. має істотне порушення з боку продавця - ТОВ "Шанні", адже внаслідок шахрайських дій організованої групи серед якої є представник ТОВ "Шанні" Приймак Д.М., покупець - ТОВ "Євробудком" був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, а саме: отримання у власність існуючої земельної ділянки площею 46,0000 га. З огляду на викладене, в інтересах кредиторів та банкрута, ліквідатор ТОВ "Євробудком" звернулася до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу №3892 від 23.12.2009 р., укладеного між ТОВ "Шанні" (продавець) та ТОВ "Євробудком" (покупець), стягнення з ТОВ "Шанні" на користь ТОВ "Євробудком" 1 837 700,00 грн. безпідставно отриманих коштів.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені позивачем у позові обставини суду не надав.
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що наведені позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:
За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 651 ЦК України, що кореспондується з приписами статті 188 ГК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначаються виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона (Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 р. у справі № 910/2683/19, від 17.03.2020 р. у справі № 911/1102/19, від 07.08.2018 р. у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 р. у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 р. у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 р. у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 р. у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 р. у справі № 910/4427/18, від 03.12.2019 р. у справі № 910/5001/19).
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотного порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору (Наведена правова позиція викладена також і у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-75цс13).
Отже, розглядаючи відповідну справу та застосовуючи частину другу статті 651 ЦК України підлягають встановленню судом та доказуванню позивачем (враховуючи принцип змагальності в господарському процесі) обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача і заперечення відповідача, зокрема щодо існування саме істотного порушення договору та якими доказами таке істотне порушення підтверджується; суду належало перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Суд звертає увагу на існування сталої практики Верховного Суду відносно критеріїв визначення "істотного порушення" при застосуванні положень статей 651 та 652 ЦК України, які встановлюють підстави зміни або розірвання договору, а також на те, що вони є загальними для усіх майнових правовідносин, а, отже, вказані висновки повинні враховуватись судами під час вирішення аналогічних спорів (Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 916/1655/18).
У справі, що розглядається, позивач наголосив, що істотним порушенням договору в даному випадку є продаж відповідачем за договором купівлі-продажу неіснуючої земельної ділянки, що неможливо усунути, а відтак, таке порушення є підставою для розірвання договору.
Здійснивши аналіз долучених до позову доказів, аргументів позивача, суд встановив, що договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним 23.12.2009 р. між ТОВ "Євробудком" (покупець) та ТОВ "Шанні" (продавець), посвідченим приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С.Г., зареєстрованим у реєстрі за № 3892 передбачено продаж земельної ділянки площею 46,0000 га, кадастровий номер якої 3220882200:03:006:0032, яка б мала бути розташована на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, однак, як свідчать надані докази, зокрема зміст листа Головного слідчого управління Національної Поліції України від 02.04.2024 р. № 48534-2024, зазначена земельна ділянка не існує, вказаний кадастровий номер є вигаданим та ніколи не присвоювався жодній земельній ділянці. Дані обставини жодними доказами не спростовані відповідачем.
З огляду на наведене, враховуючи також те, що ТОВ "Євробудком", на виконання умов вказаного договору, здійснено сплату ціни продажу вказаної земельної ділянки в сумі 1 837 700,00 грн., на підтвердження чого надано копію банківської виписки, суд встановив, що позивачем доведено наявність під час укладення вказаного договору істотного порушення зі сторони відповідача, внаслідок якого завдано шкоди позивачу, так як останній позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме, отримання у власність земельної ділянки площею 46,0000 га, кадастровий номер якої 3220882200:03:006:0032, що є предметом продажу згідно змісту договору і дані обставини є підставою для розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 23.12.2009 р. між ТОВ "Євробудком" (покупець) та ТОВ "Шанні" (продавець), посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С.Г., зареєстрованого у реєстрі за № 3892.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 1 837 700,00 грн., які було сплачено позивачем, на виконання наведеного вище договору, в якості оплати купівлі земельної ділянки, суд зазначає таке:
Згідно з частиною другою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина третя статті 653 ЦК України).
Положеннями частини четвертої статті 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Із аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що за загальним правилом, частина четверта статті 653 ЦК України не передбачає для сторони договору права, у разі зміни або розірвання договору, вимагати від свого контрагента повернення виконаного за зобов'язанням. На відміну від визнання договору недійсним, розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання (Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 906/47/19).
Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тому, на відміну від визнання судом недійсним оспорюваного договору, розірвання судом договору створює правові наслідки лише на майбутнє, зокрема за певних умов і можливість вимагати повернення того, що було виконано під час дії договору.
У пунктах 7.55-57 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/667/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тому, на відміну від визнання судом недійсним оспорюваного договору, розірвання судом договору створює правові наслідки лише на майбутнє, зокрема за певних умов і можливість вимагати повернення того, що було виконано під час дії договору. Отже частину четверту статті 653 ЦК України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов'язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов'язання припиняються на майбутнє. Якщо ж зобов'язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України) (наведеного висновку дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 29.04.2021 р. у справі № 916/3904/19).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що "предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".
У частині третій статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (даного висновку дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.03.2020 р. у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20).
Судом встановлено, що позивачем, на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 23.12.2009 р. між ТОВ "Євробудком" (покупець) та ТОВ "Шанні" (продавець), посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С.Г., зареєстрованого у реєстрі за № 3892, було здійснено сплату коштів на користь відповідача у сумі 1 837 700,00 грн. у якості сплати ціни продажу земельної ділянки, яку позивач мав намір придбати, однак, не отримав зустрічного надання в обсязі, визначеному договором, оскільки договір передбачав продаж відповідачем на користь позивача неіснуючої земельної ділянки, а відтак, позивач вправі вимагати від відповідача, що порушив договір і не здійснив зустрічне надання у вигляді продажу існуючої земельної ділянки, повернення коштів у сплаченому позивачем розмірі, а саме: 1 837 700,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор ТОВ "Євробудком" звертався до ТОВ "Шанні" з вимогою про, зокрема повернення наведених коштів, однак, відповідачем відповідних дій вчинено не було.
Відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, обов'язок доведення факту належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, відсутності з його боку істотного порушення договору, що є підставою для його розірвання, повернення грошових коштів, сплачених позивачем на виконання договору, закон покладає на відповідача. Однак відповідачем жодних доказів на спростування викладених позивачем обставин не подано, заперечень щодо позову не заявлено.
З огляду на все наведене вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2009 р., укладеного між ТОВ "Шанні" (продавець) та ТОВ "Євробудком" (покупець), стягнення з ТОВ "Шанні" на користь ТОВ "Євробудком" 1 837 700,00 грн. безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими і документально підтвердженими, а відтак підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов висновку, що наведений позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.
Судовий збір відповідно до ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С.Г., зареєстрований в реєстрі за № 3892, укладений 23.12.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шанні" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробудком".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанні" (08161, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка, буд. 67; код ЄДРПОУ 36107112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудком" (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Липовецька, 16; код ЄДРПОУ 34514958) 1 837 700 (один мільйон вісімсот тридцять сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок коштів сплачених на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанні" (08161, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шевченка, буд. 67; код ЄДРПОУ 36107112) у дохід Державного бюджету України 30 593 (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто три) гривні 50 копійок судового збору.
5. Видати накази.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення 06.10.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін