"04" вересня 2006 р.
Справа № 30-9/226-06-6240
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міський андрологічний центр»
До відповідачів: Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації;
Одеська обласна рада;
Територіальне управління державної судової адміністрації в Одеській області
Про визнання недійсним охоронно-орендного договору
Судді Рога Н.В.
Бакланова Н.В.
Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: Мелащенко Д.С.- довіреність від 15.05.2006 р.
Фельдман О.А., довіреність від 05.07.06 р.
Від відповідачів: Управління -Запольський О.А.- довіреність №692 від 14.02.2006р.
Облрада - Корой Л.І.- довіреність №р-39-29 від 16.01.2006р.
Ткачук А.Л., довіреність № Р-39-758 від 20.07.06 р.
Тер. управління Судової амін.- Дейнега М.А.- довіреність №11-6207\05 від 05.10.2005р.
У судовому засіданні брали участь:
Від ТОВ «Міський андрологічний центр»: Фельдман О.А., довіреність від 05.07.06 р.
Від Одеської обласної ради: Ткачук А.Л., довіреність № Р-39-758 від 20.07.06 р.
Від ТУДСА в Одеській області: Дейнега М.А., довіреність № 6-236/1 від 02.02.06 р.
Від Управління охорони об'єктів культурної спадщини: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Міський андрологічний центр», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної ради, Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області про визнання недійсним договору оренди об'єкту культурної спадщини з охоронними умовами, укладеного 10.04.2006р. між Одеською обласною радою в особі Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Одеській області.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач - Одеська обласна рада проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач - Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 29.08.2006р. призначено колегіальний розгляд справи у складі суддів: Рога Н.В. (головуючий), Бакланова Н.В. та Літвінов С.В.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
10 квітня 2006р. між Одеською обласною радою в особі Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (Орендодавець -Орган охорони ) та Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Одеській області (Орендар), був укладений Договір оренди об'єкту культурної спадщини з охоронними умовами, згідно якого Орендодавець -орган охорони передає об'єкт культурної спадщини -колишній будинок Золотарьова, який знаходиться під охороною держави на підставі рішення Одеського облвиконкому від 15.08.1985р. №480 як пам'ятка архітектури місцевого значення (Пам'ятка), а Орендар приймає в орендне користування Пам'ятку, що складається з нежитлової будівлі Одеського обласного медичного центру, загальною площею 2 458,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, 12, з метою розміщення Одеського апеляційного адміністративного суду. Термін оренди - 49 років, тобто з 10.04.2006р. по 10.04.2055р.
Позивач по справі - ТОВ «Міський андрологічний центр» вважає, що даний договір має бути визнаний судом недійсним, як такий, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача та суперечить нормам чинного законодавства. В обґрунтування позову позивач посилається на таке:
12 січня 2005р. між Одеською обласною радою в особі Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (Орендодавець -Орган охорони ) та ТОВ «Міський андрологічний центр» (Орендар), був укладений Договір оренди об'єкту культурної спадщини з охоронними умовами, згідно якого Орендодавець -орган охорони передає об'єкт культурної спадщини -колишній будинок Золотарьова, Масса, який знаходиться під охороною держави на підставі Постанови Кабінету міністрів УРСР від 06.09.1979р. №442 як пам'ятка містобудування та архітектури національного значення (Пам'ятка), а Орендар приймає в орендне користування Пам'ятку, що складається з нежитлової будівлі, а саме з нежилих приміщень підвалу, 1,2 та 3 поверху, загальною площею 2 458,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, 12, з метою розміщення медичного центру та організації діяльності згідно зі Статутом. Термін оренди -10 місяців, тобто з 20.01.2005р. по 20.12.2005р. Строк дії договору може бути продовжено за згодою сторін.
За умовами договору від 12.01.2005р. Орендар, з метою збереження Пам'ятки зобов'язаний виконати проектно-вишукувальні та ремонтно-реставраційні роботи на об'єкті оренди, план проведення яких передбачає строки виконання робіт, що перевищують термін оренди. За таких обставин, позивач вважає, що укладаючи договір сторони мали намір про подальше продовження орендних відносин, тому здійснив дії щодо виконання умов договору - замовив проектну документацію у спеціальній ліцензійній організації.
У зв'язку із закінченням терміну дії договору, враховуючи ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України , листом від 12.12.2005р. за №129 ТОВ «Міський андрологічний центр» звернулося до Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації з проханням продовжити строк дії договору у зв'язку з необхідністю проведення передбачених договором проектно-вишукувальних та ремонтно-реставраційних робіт, але відповіді не отримало. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що не отримував від Орендодавця будь-якого листа, з якого б вбачалося про відсутність наміру на продовження договору.
До цього часу ТОВ «Міський андрологічний центр» продовжує використовувати об'єкт оренди, тому , на підставі ст.764 Цивільного кодексу України, вважає, що договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, і ТОВ «Міський андрологічний центр» у даний час є належним орендарем Пам'ятки.
За таких обставин, позивач вважає, що у зв'язку із укладенням Договору оренди об'єкту культурної спадщини з охоронними умовами від 10.04.2006р. на той самий об'єкт, який орендує позивач, порушені його права та охоронювані законом інтереси, і, враховуючи ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, цей договір може бути визнаний судом недійсним на підставі ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, адже, орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.
Крім того, у своїх додаткових поясненнях в ході розгляду справи, позивач звернув увагу суду на те, що об'єкт оренди є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, отже, на орендні відносини, що виникають відносно цієї власності, розповсюджується Закон України «Про оренду державного та комунального майна», тому договір оренди має відповідати вимогам цього закону. Одночасно, об'єкт оренди є Пам'яткою, тому охоронні відносини щодо Пам'ятки мають регулюватися Законом України «Про охорону культурної спадщини», згідно якого до повноважень органів охорони культурної спадщини облдержадміністрацій відноситься лише погодження передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління. У даному випадку, такого погодження Одеська обласна рада не отримувала.
Відповідач -Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації проти позову заперечує, посилаючись на те, що Одеська обласна рада делегувала облдержадміністрації повноваження з управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області , в тому числі щодо надання їх в оренду юридичним особам, рішенням обласної ради від 12.08.2004р. №490 -ІV «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада».
Згідно Положення про Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації на нього покладено здійснення оперативного управління нерухомими пам'ятками, а також організація використання на умовах оренди нерухомих пам'яток історії і культури в наукових, культосвітніх, господарських цілях, укладання відповідної охоронної документації з користувачами і власниками нерухомих пам'яток.
Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (ст.25) надання об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється відповідними органами охорони культурної спадщини на визначених ними умовах. На думку відповідача, ця норма не суперечить Закону України «Про оренду державного та комунального майна», адже, відповідно до ст.5 цього Закону орендодавцями щодо нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування.
Відповідач також зазначив, що не вважає, що наявне порушення прав та інтересів позивача, у зв'язку з тим, що термін дії договору з ТОВ «Міський андрологічний центр» закінчився 20.12.2005р. Право на продовження договору має лише орендар, який належним чином виконував свої зобов'язання за договором. За даними ж Управління ТОВ «Міський андрологічний центр» порушувало умови п.5.2.11 договору: розмістило рекламоносії без погодження з органом охорони культурної спадщини, розмістило у будівлі сторонні організації, здійснило ремонт крівлі і даху без погодження у встановленому порядку, не виконало проектно-дослідницької документації. Порушено було також п.5.3 договору щодо страхування об'єкту оренди.
За таких обставин, відповідач вважає, що Договір оренди об'єкту культурної спадщини з охоронними умовами від 10.04.2006р. був укладений у повній відповідності до норм законодавства та ніяким чином не порушує прав та інтересів позивача.
Відповідач - Одеська обласна рада позов ТОВ «Міський андрологічний центр» визнає, посилаючись на те, що згідно рішення Одеської обласної ради від 12.08.2004р. №490-ХХІV «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада», обласній державній адміністрації делеговано повноваження по управлінню об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Відповідно до п.3 цього рішення облдержадміністрація здійснює, зокрема, повноваження щодо вирішення питань про передачу майна з балансу на баланс підприємств, установ, організацій, а також надання його в оренду, але лише за погодженням з управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації. Про необхідність обов'язкового погодження умов договорів оренди з управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації також зазначено у розпорядженні Одеської облдержадміністрації від 13.06.2003р. №514\А-2003 «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, повноваження з управління яким делеговані обласній державній адміністрації».
Всупереч зазначеним актам Договір оренди об'єкту культурної спадщини з охоронними умовами від 10.04.2006р. з управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації не погоджувався.
Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що порядок укладання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1768, і відповідно до ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» орган охорони культурної спадщини уповноважений укладати саме охоронні договори на пам'ятки , а не охоронно-орендні.
Відповідач - Територіальне управління державної судової адміністрації в Одеській області проти позову заперечує, посилаючись на порушення позивачем по справі умов договору оренди з охоронними умовами від 20.01.2005р., у зв'язку з чим він не є добросовісним орендарем і не має підстав для продовження договору згідно ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Крім того, відповідач зазначив, що своїм листом від 21.12.2005р. Управління охорони об'єктів культурної спадщини повідомило ТОВ «Міський андрологічний центр» про закінчення терміну дії договору та просило направити свого представника для підготовки документів щодо передачі будівлі.
Відповідач також звернув увагу суду на те, що договір оренди з охоронними умовами від 20.01.2005р. був укладений сторонами у простій письмовій формі строком до 1 року, тому відповідав вимогам ч.2 ст.793 Цивільного кодексу України, згідно якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на 1 рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
У випадку автоматичного продовження строку дії договору, його термін буде перевищувати 1 рік, тому це потягне за собою недійсність договору.
Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками можуть бути передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Листом від 01.02.2006р. №22-258\28 Державна служба охорони культурної спадщини погодила передачу в користування пам'ятки містобудування та архітектури національного значення, розташованої за адресою: м. Одеса, бульв. Приморський, 12.
Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Пунктом 3 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій», усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним та неупередженим судом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. по справі №1-2/2002 визначено, що частина 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичною особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх інтересів безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно - правовими актами.
За змістом положень зазначених норм правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Верховний Суд України у своїх Постановах неодноразово зазначав, що якщо законом не визначено коло осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних із визнанням угод недійсними, тому слід виходити із правил ст. 2 ГПК України щодо права будь-якого підприємства звернутися до господарського суду із позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і залежно від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
У відповідності з положеннями ч. 2 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Частиною 5 статті 16 цього Закону передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Статтею 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачений перелік питань, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях, до яких, у тому числі, пунктом 20 цієї законодавчої норми віднесені питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Рішенням Одеської обласної ради №154-ХХІV від 24.04.2003р. встановлено, що Управління з майнових відносин на виконання доручень голови обласної ради спільно з постійною комісією обласної ради з питань міжнародних зв'язків, майнових відносин та інвестицій та контрольною комісією обласної ради з питань приватизації майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області приймає рішення про надання в оренду цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та окремого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад області та управлінні обласної ради.
12.08.2004р. Одеська обласна рада прийняла Рішення № 490-IV «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада», яким затверджено нову редакцію Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада станом на 1 серпня 2004 р. Пунктом 3.5. зазначеного рішення встановлено, що у сфері управління зазначеними об'єктами обласна державна адміністрація за погодженням з управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації вирішує питання передачі майна з балансу на баланс підприємств, установ, організацій, а також надання його в оренду зазначеним особам.
Згідно п. 6 зазначеного рішення Управління обласної ради з питань використання майна та приватизації, згідно з дорученням голови обласної ради, спільно з постійною комісією обласної ради з питань міжнародних зв'язків і майнових відносин та контрольною комісією обласної ради з питань приватизації майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області приймає рішення про надання в оренду цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та окремого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Таким чином, непогодження договору оренди з Управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації порушує вимоги вказаних рішень Одеської обласної ради.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд, повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження (п.п.2, 3, 9 Роз'яснень ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними).
Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності. Поняття цивільної дієздатності юридичної особи надається у положеннях статті 92 ЦК України. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.
В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1,2 ст. 203 даного Кодексу.
В оскаржуваному договорі оренди з охоронними умовами від 10.04.2006 р. зазначено, що договір укладається Одеською обласною радою, в особі Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації. Однак Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації не є структурним підрозділом Одеської обласної ради та не має відповідної довіреності від Одеської обласної ради на укладення подібних договорів.
Після підписання договору оренди з охоронними умовами від 10.04.2006р. Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації фактично не передавало Територіальному управлінню державної судової адміністрації в Одеській області об'єкт оренди, у якому до цього часу знаходиться позивач.
До того ж Законом України «Про охорону культурної спадщини»не передбачено повноваження Управління охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації укладати договори оренди.
Напроти, згідно п.17 ст. 6 зазначеного Закону визначений вичерпний перелік договорів, які вправі укладати орган охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій -це договір охорони пам'яток. Крім того, Кабінетом Міністрів України розроблений типовий договір охорони пам'яток, від положень якого згідно абз. 4 п. 4 ст. 179 Господарського України, сторони не можуть відступати -при укладенні договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Умови договору оренди істотно відрізняються від умов охоронного договору. До того ж законодавцем визначені особи які вправі укладати охоронні договори, та особи які вправі укладати договори оренди, а також визначений особливий порядок укладання таких договорів.
Так згідно п.1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів.
Згідно ст. 5 цього ж Закону орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном.
Виключним правом на укладення та погодження договорів оренди комунального майна в Одеській області є управління обласної ради з питань використання майна та приватизації (на сьогодні -управління обласної ради з майнових відносин).
Саме враховуючи ці норми закону при прийнятті Одеською обласною радою рішення № 490-IV від 12.08.2004 р. «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада» на управління обласної ради з питань використання майна та приватизації було покладено повноваження укладати та погоджувати договори оренди.
Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідачів,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір оренди з охоронними умовами , укладений 10 квітня 2006 року Одеською обласною радою, в особі управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Одеській області.
3. Стягнути з Управління охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації (65045 м. Одеса вул. Троїцька, 43, код 13882622, р/р 35532304801 в Обласному управлінні НБУ м. Одеси МФО 328027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський андрологічний центр» (65001 м. Одеса вул. Жуковського, 30, код 24766178, р/р 26002000080026 в АКБ «Імексбанк» в м. Одесі МФО 328384) витрати по сплаті державного мита в сумі 28 грн.33 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39 грн. 33 коп.
4. Стягнути з Одеської обласної ради (м. Одеса, пр. Шевченка, 4, ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський андрологічний центр» (65001 м. Одеса вул. Жуковського, 30, код 24766178, р/р 26002000080026 в АКБ «Імексбанк» в м. Одесі МФО 328384) витрати по сплаті державного мита в сумі 28 грн.33 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39 грн. 33 коп.
5. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області (65005, м. Одеса, вул.. Бабеля, 2, код ЄДРПОУ 26302945, п/р 35216001000123 в УДК в Одеській області, МФО 323406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський андрологічний центр» (65001 м. Одеса вул. Жуковського, 30, код 24766178, р/р 26002000080026 в АКБ «Імексбанк» в м. Одесі МФО 328384) витрати по сплаті державного мита в сумі 28 грн.33 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39 грн. 33 коп.
Рішення набирає чинності протягом 10-денного строку з дня його прийняття.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Рога Н. В.