ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2025Справа № 910/8303/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергіябуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд»
про стягнення 199 613, 76 грн.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергіябуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» про стягнення 199 613, 76 грн, з яких: основна заборгованість 84 382, 60 грн, пеня 79 000, 00 грн, інфляційні втрати 28 691, 09 грн, 3 % річних 7540, 07 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, які виникли на підставі Договорів підряду від 02.09.2021 № 2/09-21 та від 16.02.2022 № 16/02-22, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у загальному розмірі 199 613, 76 грн.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договори підряду від 02.09.2021 № 2/09- 21 (далі - Договір 1) та від 16.02.2022 № 16/02-22 (далі - Договір 2), за якими підрядник зобов'язується на власний ризик і власними силами, відповідно до умов цього Договору, виконати роботи з влаштування стяжки М-150, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи, які по договору виконуються на об'єкті будівництва, а саме: «Будівництво науково-учбового центру з гуртожитком готельного типі по вул. Василя Стуса, 35-37 в Святошинському районі міста Києва», далі - Об'єкт (п. 1.1., 1.2. Договору).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договорів, договірна ціна Договору визначається на основі затверджених сторонами додатків до даного Договору (Додаток №1 до Договору). Сторони погодили, що договірна ціна договору може бути змінена тільки у випадку доведеної підрядником необхідності виконання додаткових робіт та проводиться шляхом укладання сторонами Додаткової угоди до цього Договору.
Згідно п.п. 2.5.2., 2.5.3. п. 2.5. Договору - 1, п. 2.6., 2.7. Договору - 2, передбачено здійснення замовником попередньої вартості робіт. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
За змістом пунктів 5.1, 5.2 та 5.5 Договорів, після закінчення виконання робіт підрядник надає замовнику на розгляд та підписання акт приймання-передачі виконаних робіт. Замовник повинен розглянути та підписати акт протягом 7 робочих днів з моменту надання акту підрядником або надати підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків і пропозицій щодо їх усунення у письмовій формі. У випадку відсутності у вказаний строк мотивованої відмови замовника від прийняття робіт та підписання акту, роботи вважаються належним чином виконані, а акт погодженим і таким, відносно якого у змовника немає зауважень.
Відповідно Додатку №1 до Договору 1, сторонами погоджено договірну ціну на виконання робіт загальною вартістю 210 384, 43 грн.
Відповідно додатку № 1 до Договору 2, сторонами погоджено договірну ціну на виконання робіт загальною вартістю 210 384, 43 грн.
В січні 2022 позивачем відповідно до Договору 1 виконано роботи на об'єкті замовника загальною вартістю 154 547, 26 грн, що підтверджується довідкою за ф. КБ-3 та актом за ф. КБ-2в № 16 за січень 2022 року, складені 31.01.2022.
В червні 2022 року Позивачем відповідно до Договору 2 виконано роботи на об'єкті замовника загальною вартістю 210 219, 77 грн, що підтверджується довідкою за ф. КБ-3 та актом за ф. КБ-2в №16 за червень 2022 року, складені 30.06.2022.
Позивач зазначає, що за умовами договорів ним виконанні обов'язки щодо виконання робіт у повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за виконанні роботи виконав не повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Договором 1 у розмірі 54 547, 26 грн (154 547, 26 грн (виконанні роботи) - 100 000, 00 грн (оплачені роботи)), та за Договором 2 у розмірі 29 835, 34 грн (210 219, 77 грн (виконані роботи) - 180 384, 43 грн (оплачені роботи)), що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарським судом встановлено порушення замовником своїх зобов'язань за укладеними між сторонами Договорами підряду, а саме повної оплати за виконані роботи у встановлені строки, з огляду на, що у відповідача перед позивачем за Договором - 1 виникла заборгованість у розмірі 54 547, 26 грн, за Договором - 2 заборгованість у розмірі 29 835, 34 грн.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано, хоча про розгляд справи відповідач повідомлений у встановленому законом порядку.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати вказаної заборгованості за договорами, вимоги позивача про стягнення з відповідача за Договором - 1 заборгованості у розмірі 54 547, 26 грн, за Договором - 2 заборгованості у розмірі 29 835, 34 грн, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки саме цей спосіб захисту відновить порушена право позивача.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п. 6.4. Договорів, у разі прострочення оплати робіт більш ніж на 10 банківських днів замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення протягом всього строку прострочення.
Змістом ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Позивач, посилаючись на продовження строків нарахування пені у зв'язку з карантинними обмеження пов'язаними з запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та на воєнний стан в країні, нарахував пеню за Договором - 1 з 20.06.2022 по 20.06.2025 у розмірі 61 522, 83 грн, за Договором - 2 з 01.08.2022 по 20.06.2025 у розмірі 32 628,96 грн, однак з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності в межах даної справи позивач пред'явив вимоги про стягнення пені у меншому розмірі, а саме: за Договором - 1 у розмірі 54 000, 00 грн, за Договором - 2 у розмірі 25 000, 00 грн.
Господарський суд міста Києва, враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, у заявленому розмірі, а саме: за Договором - 1 у розмірі 54 000, 00 грн, за Договором - 2 у розмірі 25 000, 00 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а саме:
- за Договором - 1 інфляційні втрати за період з 20.06.2022 по 20.06.2025 у розмір 18 547, 07 грн, 3 % річних за період з 20.06.2022 по 20.06.2025 у розмірі 4913, 74 грн;
- за Договором - 2 інфляційні втрати за період з 15.07.2022 по 20.06.2025 у розмірі 10 144, 02 грн, 3 % річних за період з 15.07.2022 по 20.06.2025 у розмірі 2626, 33 грн.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором.
Відповідальність за порушення зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню за Договором - 1 у розмір 18 547, 07 грн, за Договором - 2 у розмірі 10 144, 02 грн
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, Господарський суд міста Києва вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню за Договором - 1 у розмірі 4913, 74 грн, за Договором - 2 у розмірі 2626, 33 грн.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача.
За таких обставин суд, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АТЛАНТ МЕГАБУД» (01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОЛСУНОВСЬКА, будинок 13-15, ідентифікаційний код 43084780) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕНЕРГІЯБУД» (02005, місто Київ, вул. Сверстюка Євгена, будинок 52 В, офіс 2, ідентифікаційний код 43024543) заборгованість у розмірі 84 382 (вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят дві) грн 60 коп., пеню у розмірі 79 000 (сімдесят дев'ять тисяч) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 28 691 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто одна) грн 09 коп., 3 % річних у розмірі 7540 (сім тисяч п'ятсот сорок) грн 07 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва