ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2025Справа № 910/8538/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Дрогобицького Антіна Сергійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська - Капітал»
про стягнення 80 889, 75 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Фізична особа - підприємець Дрогобицький Антін Сергійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська - Капітал» про стягнення 80 889, 75 грн, з яких: 79 349, 50 грн основна сума боргу, 1031, 54 грн інфляційні втрати, 508, 71 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 5-03/25 від 07.03.2025, що і стало підставою для звернення до суду.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
07.03.2025 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди № 5-03/25, за яким орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне володіння і користування вантажний автотранспорт, найменування, характеристики та кількість якого вказані в додатках до Договору (п. 1.1. Договору).
Додатковою угодою № 1 від 07.03.2025 до Договору, було доповнено розділ 3 Договору, підпунктом 3.2.1., згідно якого, сторони погодили, що для визначення розміру орендної плати має суттєве значення інтенсивність використання майна орендарем, відповідно сторони погодили що розмір орендної плати буде погоджуватися щомісячно в Акті виконаних робіт (наданих послуг) в залежності від кількості вантажу, який орендар перевіз протягом місяця з використанням орендованого майна. При цьому сторони визначають, що розмір місячної орендної плати не може бути меншим ніж 15 000, 00 грн.
Пунктом 3.1. Договору, який змінений Додатковою угодою № 2 від 07.03.2025 встановлено, що розмір орендної плати за користування майном є договірним та погоджується сторони в Актах наданих послуг та/або додатках до Договору. Сторони також погодили, що для визначення розміру орендної плати має суттєве значення інтенсивність використання Майна Орендарем.
Позивач вказує, що станом на дату подання позовної заяви за вказаним договором, позивачем надано відповідачу послуги з оренди вантажного автотранспорту, що підтверджується Актами наданих послуг: № 00-00001 від 31.03.2025 на суму 30 840, 50 грн, № 00-00002 від 31.03.2025 на суму 19 532, 00 грн, № 00-00003 від 31.03.2025 на суму 28 977, 00 грн, всього на загальну суму 79 349, 50 грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень.
Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата сплачується орендарем на підставі Акту наданих послуг, а згідно п. 3.5. Договору, строки сплати орендної плати - протягом 20 днів з дня підписання сторонами Акту наданих послуг.
Позивач вказує, що свої зобов'язання з передачі вантажного атотранспорту в користування відповідачу виконав у повному обсязі, однак відповідач свої обов'язки зі сплати орендної плати за наведеними вище Актами надання послуг з використання автотранспорту не виконав, у наслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 79 349, 50 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно о ст. 798 ЦК України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.
Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 799 ЦК України).
Частиною 2 ст. 801 ЦК України, витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду майна (автомобілів), прийняття відповідачем та користування об'єктом оренди за Договором.
Доказів оплати Актів наданих послуг від 31.03.2025 № 00-00001, № 00-00002 та № 00-00003 на загальну суму 79 349, 50 грн, відповідачем не надано, про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки відповідач свої грошові зобов'язання за договором оренди належним чином не виконав - станом на день прийняття рішення, орендну плату не сплатив, факт наявності заборгованості відповідач не спростував, доказів сплати вказаних платежів суду не надав, у той час як розмір відповідно заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 79 349, 50 грн заборгованості з орендних платежів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 508, 71 грн 3 % річних та 1031, 54 грн інфляційних втрат.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 1031, 54 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 508, 71 грн.
Також позивача просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат та додав до позовної заяви докази витрат на правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.
Частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В якості доказів понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, позивачем разом з позовною заявою надано Договір про надання правничої допомоги від 02.07.2025 № 02/07, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.11.2024 серія ВН № 001155 та Акт наданих послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги від 07.07.2025 на суму 5000, 00 грн.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.01.2021 № 280/2635/20 відшкодування судових витрат на правничу допомогу у разі підтвердження їх обсягу надання послуг і виконання робіт, підлягають відшкодування незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ» (04116, місто Київ, вул. Шулявська, будинок 7, ідентифікаційний код 44648770) на користь Фізичної особи-підприємця Дрогобецького Антіна Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошові кошти: заборгованість - 79 349 (сімдесят дев'ять тисяч триста сорок дев'ять) грн 50 коп., інфляційні втрати - 1031 (одна тисяча тридцять одна) грн 54 коп., 3 % річних - 508 (п'ятсот вісім) грн 71 коп., втрати на правничу допомогу - 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору - 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва