ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2025Справа № 910/6616/25
За позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фаворит - Буд" (м. Київ)
про стягнення 973 509,11 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фаворит - Буд" про стягнення 973 509,11 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
16.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
20.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
25.06.2025 від відповідача надійшли заперечення відповідача.
02.07.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
02.05.2023 між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фаворит - Буд" (Підрядник) було укладено Договір про виконання робіт № 122Г/05-23 (далі - Договір-1), за умовами п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту громадської будівлі за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова № 1 (ДК 021:2015 код 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) на об'єкті підряду, визначеному у п.2.2 даного договору (далі - Роботи).
Замовник зобов'язується прийняти і оплатити Роботи на умовах, визначених Договором (п.1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Об'єкт підряду: "Капітальний ремонт громадської будівлі за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова № 1 (ДК 021:2015 код 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)"
Згідно п. 3.3 Договору, загальна сума Договору становить 30 550 000,00 грн в т.ч. ПДВ 5 091 666,67 грн.
Сторони у п. 3.11 Договору погодили, що оплата Робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника згідно актів виконаних робіт в межах отриманого бюджетного фінансування при наявності коштів на рахунку.
У п. 5.4 Договору сторони погодили, що здача-прийом кожного етапу виконаних Робіт оформляється Підрядником шляхом складання Акту приймання виконаних робіт (Форми КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) у двох примірниках (за потреби виготовляються і 3-й примірник). Замовник приймає виконані Підрядником роботи за цим Договором протягом 5 робочих днів з дати отримання Замовником акту приймання виконаних Робіт та Довідки про вартість виконаних робіт. У випадку мотивованої відмови складається двосторонній акт з переліком недоліків і строком їх виправлення.
Договір набирає чинності з лати підписання і діє до 31.12.2024 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду на виконання проектних робіт.
Статтею 887 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника (ст. 888 ЦК України).
Відповідно до ст. 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін (ч. ч. 1-3 ст. 844 ЦК України).
За ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Стаття 849 ЦК України встановлює, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору (ст. 580 ЦК України).
Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач виконав, а позивач прийняв без зауважень роботи за Договором.
Як вказує позивач, Міністерством внутрішніх справ України проведено перевірку його діяльності під час виконання робіт з капітального ремонту громадської будівлі за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова № 1, наслідки якої оформлено Актом про результати перевірки окремих напрямів фінансово-громадської діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій на період з 01.01.2022 по 30.09.2024. Вказаним Актом встановлено, що в ході перевірки, у присутності представників замовника (ГУ ДСНС України у м. Києві), підрядника та технічного нагляду комісією МВС здійснено огляд фактично наданих робіт за об'єктом "Капітальний ремонт громадської будівлі за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова № 1", які здійснювалися підрядником ТОВ "Будівельна компанія "Фаворит-Буд" в період з 2023-2024, за результатами якого встановлено розбіжності між фактично проведеними та оплаченими роботами, що призвело до втрать бюджетних коштів на суму 4 066 397,82 грн. Позивач зазначає, що оскільки сума 4 066 397,82 грн визначена за період 2023-2024 року, то за період по Договору сума завищених робіт становить 973 509,71 грн (Акт № 1 за вересень 2023, Акт № 2 за жовтень 2023, Акт № 5 за грудень 2023).
Відповідно до п. 4.3.9 Договору Підрядник зобов'язується повернути кошти у сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт протягом 15 банківських днів з моменту отримання повідомлення від Замовника.
Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 7105-638/7118 від 24.01.2025 щодо повернення коштів у розмірі 4 066 397,82 грн.
Листом №350 від 13.02.2025 відповідач у відповіді на претензію залишив вимоги позивача без задоволення.
Суд погоджується із доводами відповідача, що посилання на Акт Міністерства внутрішніх справ №17/32 від 22.11.2024 як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки Акт 17/32 від 22.11.2024 Міністерства внутрішніх справ є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Зазначений Акт не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто Акт 17/32 від 22.11.2024 Міністерства внутрішніх справ не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Дослідивши надані позивачем матеріали, зокрема, Акт про результати перевірки окремих напрямів фінансово-громадської діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій на період з 01.01.2022 по 30.09.2024, суд встановив відсутність доказів порушення відповідачем умов Договору та завищення вартості робіт за Договором.
При цьому суд звертає увагу на те, що означений акт - це документ про результати проведеної перевірки, який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.
При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.
Крім того, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 в справі № 21-237а13.
Отже, акт перевірки діяльності позивача не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Водночас, позивач не був позбавлений права провести експертизу та у інший не заборонений законом спосіб доводити обґрунтованість заявлених вимог, однак позовні вимоги обґрунтовані виключно Актом Міністерства внутрішніх справ №17/32 від 22.11.2024.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що результати перевірки Міністерства внутрішніх справ можуть бути підставою для вжиття цим органом в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання юридичної особи приватного права відповідача щодо сплати коштів позивачу, оскільки акт перевірки є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, та не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору, і не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь - яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.
Враховуючи наведене, встановлені перевіркою обставини завищення вартості робіт підлягають доказуванню позивачем і оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.
А тому, сам лише Акт не може бути підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному Акті сум, не звільняє позивача від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами та не позбавляє відповідача права спростовувати викладені в Акті висновки шляхом подання відповідних доказів, а отже, відповідний Акт не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження встановлення факту незаконного одержання відповідачем коштів, і відповідно не є доказом виникнення у відповідача грошового зобов'язання щодо повернення спірної суми коштів.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 та підтриманому у постанові від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні є необґрунтованими та недоведеними, а відтак не можуть бути задоволені судом.
Інші доводи і твердження сторін судом не наводяться як такі, що не змінюють встановлених обставин і не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко