ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2025Справа № 910/3496/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/3496/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Паритет" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 31; ідентифікаційний код: 42375126)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Інвест" (Республіка Казахстан, 100012, Карагандинська обл, м. Караганда, район ім. Казибек Бі, вул. Шакірова, буд. 31/1; бізнес-ідентифікаційний номер: 211240014588)
про стягнення 61 635,00 дол. США
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Паритет" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Інвест" (далі - відповідач) про стягнення 61 635,00 дол. США.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 17/09-24 від 17.09.2024 в частині оплати товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3496/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2025 та, серед іншого, встановлено позивачу строк - протягом 20-ти днів з дня вручення цієї ухвали для надання суду 3 (трьох) екземплярів нотаріально засвідченого перекладу на казахську мову ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної заяви з доданими до неї документами та прохання про вручення судових та позасудових документів.
17.04.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про надання 3-х екземплярів нотаріально засвідченого перекладу на казахську мову ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної заяви з доданими до неї документами та прохання про вручення судових документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 було зупинено провадження у справі № 910/3496/25 до надходження відповіді від Центрального Органу Республіки Казахстан - Judicial Administration of the Republic of Kazakhstan на судове доручення про надання правової допомоги.
19.08.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнав позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 було поновлено провадження у справі № 910/3496/25 та призначено підготовче засідання на 24.09.2025.
У підготовче засідання 24.09.2025 представники сторін не з'явились, від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи без участі їхніх представників.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 та ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до частин 3, 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Частинами 2, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З огляду на те, що про визнання позову відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву, який підписано керівником відповідача - Володимиром Сорокіним, повноваження якого підтверджуються Довідкою про державну перереєстрацію юридичної особи від 18.03.2024, і зі змісту відзиву вбачається, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд, відповідно до частин 3, 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем і ухвалити судове рішення у підготовчому засіданні.
У підготовчому засіданні 24.09.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
17.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Паритет" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон-Інвест" (юридична особа, зареєстрована за законодавством Республіки Казахстан) (далі - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №17/09-24 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити визначений цим договором транспортний засіб, бувший у використанні, у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору продавець продає покупцеві наступний товар: Легковий автомобіль, Марка: TOYOTA, Модель: Land Cruiser Prado 150, Рік випуску: 2022, Колір: Білий, Ідентифікаційний номер (шасі): JTEBU3FJ805093508, Двигун: №1GRC505431, Виробник: Toyota Motor Corporation, Японія.
Згідно з п. 2.1 Договору, ціна товару, вказаного у п. 1.2 договору, складає 61 635,00 доларів США.
Пунктом 2.2 Договору встановлено строк оплати товару - протягом 30 днів від дати передачі товару, але не пізніше строку повернення валютної виручки, встановленого законодавством України.
Згідно з п. 2.3 Договору покупець здійснює оплату шляхом безготівкового переказу грошових коштів на рахунок продавця за реквізитами, зазначеними у договорі або в інвойсі. Датою оплати вважається дата отримання грошових коштів на банківський рахунок продавця.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.5 Договору передача товару здійснюється згідно Інкотермс 2010, на умовах DAP - м. Караганда (Республіка Казахстан) протягом 30 днів від дати підписання цього додатку. Право власності на товар переходить до покупця та продаж вважається виконаним продавцем у момент передачі товару покупцю. Датою передачі товару є дата прийняття його покупцем згідно Акту приймання-передачі.
18.09.2024 сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі товару за Договором.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 61635,00 дол. США заборгованості.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.
Учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом (ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Відповідно до п. 7.1 Договору всі суперечки, що виникли за цим Договором або в зв'язку з ним і не врегульовані сторонами шляхом переговорів, підлягають передачі на розгляд і вирішення до Господарського суду міста Києва відповідно до правил, передбачених нормами процесуального права України.
Виходячи з викладеного, цей спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва із застосуванням норм права України.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором вартістю 61 635,00 дол. США, про що свідчать наявні в матеріалах справи Акт приймання-передачі товару від 18.09.2024, облікова картка №2491646832 від 17.09.2024 (про зняття з обліку при вивезені автомобіля за кордон) та митна декларація ЕК10АА №24UA205100008159U8.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами в пункті 2.2 Договору порядку розрахунків, зобов'язання відповідача з оплати товару мало бути виконане протягом 30 днів від дати передачі товару.
Відтак відповідач мав оплатити поставлений товар до 18.10.2024.
Оскільки відповідачем доказів виконання зобов'язань за Договором та оплати поставленого товару загальною вартістю 61 635,00 дол. США не надано, а обставини встановлені судом та факт порушення умов Договору останнім визнаються, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 61 635,00 дол. США є обґрунтованою.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 6 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 61 635,00 дол. США.
Відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем позову та ухвалення рішення згідно з таким визнанням до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачеві 15 374,11 грн судового збору на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
Інша частина судових витрат позивача по сплаті судового збору в розмірі 15 374,11 грн, у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 130, 185, 191, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Інвест" (Республіка Казахстан, 100012, Карагандинська обл, м. Караганда, район ім. Казибек Бі, вул. Шакірова, буд. 31/1; бізнес-ідентифікаційний номер: 211240014588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Паритет" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 31; ідентифікаційний код: 42375126) заборгованість у розмірі 61635 (шістдесят одна тисяча шістсот тридцять п'ять) дол. США 00 центів та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15374 (п'ятнадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн 11 коп.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто Паритет" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 31; ідентифікаційний код: 42375126) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору в сумі 15374 (п'ятнадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн 11 коп., сплаченого на підставі платіжної інструкції №572 від 20.03.2025.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.10.2025.
Суддя О.В. Нечай