ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2025Справа № 910/8671/25
За позовом Державного підприємства "Комбінат "Салют" Державного агентства резерву України (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бібікон-В" (м. Київ)
про стягнення 1 471 705,23 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Державне підприємство "Комбінат "Салют" Державного агентства резерву України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бібікон-В" про стягнення 1 471 705,23 грн, з яких: 779 394,88 грн заборгованості за договором про надання платних послуг №109/1 від 27.06.2023, 421 357,13 грн пені, 62 351,59 грн штрафу, 165 681,53 грн інфляційних втрат та 42 920,10 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Означена ухвала була вручена відповідачу в його електронному кабінеті, тож про розгляд даної справи він повідомлений належним чином.
Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.06.2023 між Державним підприємством «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України (Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шок транс» (в подальшому найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бібікон-В») (Поклажодавець) було укладено Договір № 109/1 про надання платних послуг, відповідно до п. 1.1 якого Зберігач зобов'язується надати у майбутньому відповідно до поданого листа на укладення Договору разом із додатками до неї, та який оформлений у встановленому порядку, що надається потенційним «Поклажодавцем» на адресу ДП «Комбінат «Салют», платні послуги, зокрема: зберігання товарно-матеріальних цінностей; проведення вантажних робіт, інші послуги.
Відповідно до п. 2.1 Договору, за надання послуг зі зберігання товару, «Поклажодавець» здійснює щомісячно 100 % передоплату згідно з пунктом 2 Додатку № 01 до цього Договору та п.п. 2.2.1 цього договору, виходячи з затвердженої вартості платних послуг.
Згідно п. 2.2 Договору, плата за послуги, надані та розраховані згідно затвердженої вартості наданих послуг згідно з п. 2 Додатку № 01 до цього Договору, сплачується щомісячно у розмірі 100% попередньої оплати не пізніше 10 числа кожного місяця, за який здійснюється оплата в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок «Зберігача», на підставі встановленого «Зберігачем» рахунку.
«Поклажодавець» здійснює передоплату на підставі рахунку за яким повинен звернутись до бухгалтерії «Зберігача» (п. 2.2.1 Договору).
Оплата послуг з проведення вантажних робіт, інші послуги сплачуються «Поклажодавцем» в безготівковій формі щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги шляхом перерахування коштів на рахунок «Зберігача» на підставі виставленого рахунку. Факт надання послуг, що є предметом цього Договору, за результатами кожного календарного місяця підтверджуються та фіксуються підписаним Сторонами Акту про надання послуг (далі - Акт). Акт надається «Зберігачем» «Поклажодавцю» протягом 5 робочих днів з дня складання за місяць в якому фактично надавалися послуги (п.п. 2.2.2- 2.2.4 Договору).
Відповідно до п. 2.2.6 Договору якщо протягом зазначеного у п. 2.2.5 Договору строку «Зберігач» не отримає підписаний «Поклажодавцем» Акт або обґрунтованої письмової відмови, Акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином в повному обсязі.
Договір набирає чинності з 01.07.2023 та діє по 31.12.2023, а в частині розрахунків та санкцій - до їх повного виконання незалежно від того чи закінчився термін дії цього договору чи його розірвано, припинено достроково (п. 9.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги за Договором відповідно до підписаного обома сторонами Акту надання послуг № 1046 від 30.09.2023 на суму 779 394,88 грн.
Позивач вказує, що оплата наданих позивачем послуг здійснена відповідачем не була, що зумовило звернення позивача до суду.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України ).
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За представленими до матеріалів справи документами заборгованість відповідача за Договором становить 779 394,88 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією №1 вих. №203 від 06.06.2024, проте заборгованість відповідачем сплачена не була. При цьому у відповіді на претензію від 10.06.2024 відповідач не заперечував наявність заборгованості перед позивачем.
Відповідач відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень на спростування доводів і тверджень позивача не надав.
Оскільки відповідачем зобов'язання зі сплати позивачу грошових коштів належним чином в обумовлений сторонами строк не виконано, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача також 421 357,13 грн пені, 42 920,10 грн 3% річних, 165 681,53 грн інфляційного збільшення та 8% штрафу у розмірі 62 351,59 грн.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність умовам Договору і вимогам чинного законодавства України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бібікон-В" (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 5/1, офіс 1182; ідентифікаційний код 44768406) на користь Державного підприємства "Комбінат "Салют" Державного агентства резерву України (49074, м. Дніпро, вул. Запасна, 7; ідентифікаційний код 14373220) 779 394 (сімсот сімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн 88 коп. заборгованості, 421 357 (чотириста двадцять одну тисячу триста п'ятдесят сім) грн 13 коп. пені, 42 920 (сорок дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн 10 коп. 3 % річних, 165 681 (сто шістдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят одну) грн 53 коп. інфляційних втрат, 62 351 (шістдесят дві тисячі триста п'ятдесят одну) грн 59 коп. 8% штрафу та 22 075 (двадцять дві тисячі сімдесят п'ять) грн 60 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко