ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2025Справа № 910/8217/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАФЛЕР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНБУТПОСТАЧ"
про стягнення 105875 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНБУТПОСТАЧ" (далі - відповідача) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАФЛЕР" (далі - позивач) 100352 грн прямих збитків внаслідок оплати незамовленого товару, інфляційні втрати у сумі 4385 грн та 1048 грн 3% річних.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачем було поставлено позивачу товар, який не відповідає умовам замовлення.
Вказану позовну заяву судом було прийнято до розгляду, 04.07.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.
Ухвалу суду про відкриття провадження у цій справі позивач отримав 05.07.2025, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
03.02.2025 відповідачем було виставлено позивачу рахунок №97 на оплату листів 0,8х1250х2500 1050 у кількості 64 шт. вартістю 100352 грн з ПДВ.
04.02.2025 на розрахунковий рахунок відповідача позивачем було здійснено оплату у сумі 100352 грн з ПДВ з призначенням платежу «зг.рах.№97 від 03.02.2025, в т.ч. ПДВ 16725,33 грн», що підтверджується копією платіжної інструкції №188 від 04.02.2025.
Позивач зазначає, що таким чином між сторонами виникли договірні відносини, та відповідач мав поставити позивачу оплачений ним товар.
06.02.2025 на підставі видаткової накладної №9 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 100352 грн.
Разом з тим, позивач зазначає, що фактично відповідачем було поставлено товар з іншими характеристиками, ніж було погоджено.
07.02.2025 позивачем було складено акт невідповідності №004 у якому встановлено:
- по видатковій накладній вказано позицію №1 - лист 0,8х1250х2500 1050 - 64 шт.;
- фактично отримано товар у товщина 0,48-0,5 мм.;
- вимірювання проведено штангель циркулем SIGMA Profi повіреним у 2025 році.
У вказаному акті невідповідності позивачем було зроблено висновок, що товар по асортименту не відповідає номенклатурі зазначеній у видатковій накладній №9 від 06.02.2025. У зв'язку із чим, було вирішено повідомити постачальника про відмову в отриманні товару та викликати його представників для проведення двохстороннього приймання товару при участі Торгово-промислової палати.
Позивач зазначає, що спочатку в телефонному режимі через месенджер Viber він звернувся до відповідача з проханням повернути кошти, які були перераховані за товар, який фактично не було поставлено.
Позивачем надано з позовом Акт експертизи №ВК-1 від 17.03.2025 складений Хмельницькою торгово-промисловою палатою у якому зроблено висновок, що пред'явлені експерту 64 штуки - листи алюмінієві марки 1050 розміром 0,8х1250х2500, тобто товщиною 0,8 мм (по документам відправника) фактично товщиною 0,48-0,50 мм.
08.05.2025 позивач направив відповідачу передсудове звернення у якому просив повернути сплачені йому кошти у сумі 100352 грн та розпорядитися поставленою продукцією на свій розсуд. Відповідне звернення направлено на адресу відповідача 16.05.2025.
Однак відповідач не повернув позивачу спірну суму, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Відповідачем не надано жодних заперечень чи пояснень з приводу тверджень позивача у поданому позові.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
З наведених доказів та обставин справи вбачається, що шляхом виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату товару та оплатою останнім відповідної суми, що є вартістю товару, між сторонами виникли зобов'язання за договором купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Так, у виставленому рахунку №97 від 03.02.2025 сторони домовилися про купівлю-продаж 64 штук листів з характеристиками: 0,8х1250х2500 1050.
Після отримання товару, на наступний же день позивачем було встановлено, що переданий йому за видатковою накладною №9 від 06.02.2025 товар не відповідає за характеристиками тому товару, який було погоджено попередньо та вказано у рахунку на оплату.
На підтвердження факту поставки товару за іншими характеристиками позивачем надано з позовом складений ним акт невідповідності №004 від 07.02.2025 з фотокопіями отриманого товару та акт експертизи №ВК-1 від 17.03.2025 Хмельницької торгово-промислової палати.
Відповідно до частин 1,3,4 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З наданих доказів вбачається, що позивач у розумні строки відреагував на факт поставки відповідачем товару у іншому асортименті ніж було погоджено та відмовився від цього товару, а також просив повернути йому сплачену суму вартості товару.
Натомість, відповідач не спростував твердження позивача, що йому було поставлено інший товар, ніж замовлявся, а також не надано доказів поставки належного товару.
Оскільки позивачу було поставлено товар у іншому асортименті ніж замовлявся, сплачена сума за платіжною інструкцією №188 від 04.02.2025 підлягає поверненню позивачу.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем сплаченої позивачем вартості замовленого товару у сумі 100352 грн, а тому вимоги позову в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, на суму боргу позивачем було нараховано інфляційні втрати у сумі 4385 грн та 1048 грн 3% річних (за період з 06.02.2025 по 13.06.2025).
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, з вимогою про повернення коштів позивач звернувся до відповідача лише 08.05.2025, яку було направлено відповідачу 16.05.2025, у цій претензії позивач встановив відповідачу строк для повернення коштів протягом 10 днів з дня отримання такого звернення. З наданих позивачем доказів вбачається, що вимогу від 08.05.2025 відповідач отримав 20.05.2025. А отже, відповідач мав би повернути позивачу кошти у строк до 30.05.2025 включно.
Враховуючи наведене вище, у відповідача виникло грошове зобов'язання з повернення коштів у сумі 100352 грн лише з дня отримання вимоги позивача, а тому пропущення строки повернення коштів слід рахувати з 31.05.2025.
За перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню 115,47 грн 3% річних. У стягненні 4385 грн інфляційних втрат та 932,53 грн 3% річних суд відмовляє.
Також позивачем було заявлено до стягнення понесені ним витрати за проведену експертизу, що підтверджується копією платіжної інструкції №430 від 17.03.2025 у сумі 2462,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено з позовом: ордеру ВХ №1099853 від 13.06.2025, договір №3/25 про надання правової (правничої) допомоги від 11.04.2025, копія платіжної інструкції №602 від 14.04.2025, рахунок фактура №2 від 11.04.2025.
Між позивачем та адвокатом Коробей Тетяною Дмитрівною було укладено договір №3/25 про надання правової (правничої) допомоги від 11.04.2025 за умовами якого адвокат зобов'язалась надавати позивачу правову допомогу із представлення його інтересів в Господарському суді міста Києва за позовом до ТОВ «Гранбутпостач» про стягнення коштів у зв'язку із поставкою невідповідної продукції.
Умовами п. 2.1 договору №3/25 про надання правової (правничої) допомоги від 11.04.2025 погоджено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у твердій фіксованій сумі - 15000 грн.
Позивачем було перераховано адвокату Коробей Т.О. 15000 грн за правову допомогу, що підтверджується копією платіжної інструкції №602 від 14.04.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про те, що:
- дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження і є малозначною та не складною;
- при розгляді даного спору не вчинялися дії щодо збирання додаткових матеріалів чи доказів, а надання позивачем оригіналів документів є його обов'язком на підтвердження своїх вимог позову;
- заявлена позивачем сума (15000 грн) витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною із ціною позову (105785 грн);
У зв'язку із наведеним, розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 10000 грн. Відповідно, від цієї суми судом буде розраховуватися пропорція покладення на сторін судових витрат за правничу допомогу.
Судові витрати, у які позивачем включено судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу та витрати на експерта, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНБУТПОСТАЧ" (м. Київ, б. Гашека Ярослава, будинок 24; ідентифікаційний код 40528020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАФЛЕР" (Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Харченка маршала, будинок 22 Б; ідентифікаційний код 43747359) 100352 (сто тисяч триста п'ятдесят дві) грн боргу, 115 (сто п'ятнадцять) грн 47 коп. 3% річних, а також 2875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн 79 коп. судового збору, 9497 (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн 33 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім) грн 62 коп. витрат на експертизу.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.