ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.10.2025Справа № 910/3176/24
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. про зміну способу та порядку виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ»
до 1. Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
2. Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Представники учасників справи:
від заявника (приватного виконавця): Лисенко Ю.О.;
від позивача: Бруснік І.А.;
від відповідача 1: Яндульський Д.В.;
від відповідача 2: Омельченко Є.В.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/3176/24 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24 рішення Господарського суду міста Києва скасовано; позов Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» задоволено; визнано протиправними дії Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» щодо проведення 07.09.2023 року неналежної платіжної операції з розрахункового банківського рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ», на рахунок неналежного отримувача. Визнано протиправними дії Акціонерного товариства «Акцент-Банк» щодо невжиття заходів для встановлення належного отримувача коштів за платіжною інструкцією №333 від 07.09.2023 року. Визнано нечинною транзакцію за платіжною інструкцією №333 від 07.09.2023 року. Зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та Акціонерне товариство «Акцент-Банк» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі «МТВ» грошові кошти в розмірі 991.192 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто дві) гривні 87 копійок шляхом відновлення їх на банківському рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» в Акціонерному товаристві Комерційному банку «Приватбанк». Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 9580 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн 76 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 9580 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн 76 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11496 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн 91 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11496 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн 91 коп.
17.02.2025 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №910/3176/24 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24 залишено без змін.
19.08.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Акцент-Банк» надійшла заява про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/3176/24, яким зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та Акціонерне товариство «Акцент-Банк» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі «МТВ» грошові кошти в розмірі 991.192 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто дві) гривні 87 копійок шляхом відновлення їх на банківському рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» в Акціонерному товаристві Комерційному банку «Приватбанк».
Крім того, 25.08.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Акцент-Банк» надійшла скарга на рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича (на постанову про накладення штрафу).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/3176/24.
Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 закрито провадження у справі щодо розгляду скарги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича у справі №910/3176/24.
10.09.2025 до Господарського суду міста Києва від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. про зміну способу та порядку виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 розгляд вказаної заяви призначено на 17.09.2025.
17.09.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Акцент-Банк» надійшли заперечення на заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. та додаткові письмові пояснення.
17.09.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» надійшли письмові заперечення, які суд долучив до матеріалів справи.
17.09.2025 до Господарського суду міста Києва від стягувача надійшли письмові пояснення, в яких стягувач підтримав подану приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О. заяву.
У судовому засіданні 17.09.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 01.10.2025.
У судове засідання 01.10.2025 з'явились представники учасників справи, надали усні пояснення по суті спору.
Розглянувши у судовому засіданні 01.10.2025 подану приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О. заяву про зміну способу та порядку виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для її задоволення, зважаючи на такі обставини.
Як встановив суд, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/3176/24 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ».
Втім, постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24 рішення Господарського суду міста Києва скасовано; позов Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» задоволено; визнано протиправними дії Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» щодо проведення 07.09.2023 року неналежної платіжної операції з розрахункового банківського рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ», на рахунок неналежного отримувача. Визнано протиправними дії Акціонерного товариства «Акцент-Банк» щодо невжиття заходів для встановлення належного отримувача коштів за платіжною інструкцією №333 від 07.09.2023 року. Визнано нечинною транзакцію за платіжною інструкцією №333 від 07.09.2023 року. Зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та Акціонерне товариство «Акцент-Банк» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі «МТВ» грошові кошти в розмірі 991.192 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто дві) гривні 87 копійок шляхом відновлення їх на банківському рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» в Акціонерному товаристві Комерційному банку «Приватбанк». Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 9580 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн 76 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 9580 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн 76 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11496 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн 91 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11496 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн 91 коп.
17.02.2025 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №910/3176/24 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24 залишено без змін.
12.06.2025 стягувач (Товариство з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ») звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/3176/24, боржником за яким є Акціонерне товариство «Акцент-Банк».
12.06.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВПНОМЕР_2, копії якої в порядку встановленому статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» 13.06.2025 направлено сторонам виконавчого провадження.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВПНОМЕР_2 від 12.06.2025 була направлена боржнику для виконання за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: рекомендованим листом за штриховим кодовим ідентифікатором 0601158234371 за адресою: Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 12.06.2025 зазначено про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.
Відповідно до відомостей, що містяться на сайті АТ «Укрпошта», рекомендоване поштове відправлення за штриховим кодовим ідентифікатором 0601158234371, яке направлялось на адресу боржника (Акціонерного товариства «Акцент-Банк»): вулиця Батумська, будинок 11, місто Дніпро, було одержано боржником АТ «Акцент-Банк» 16.06.2025.
Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 12.06.2025, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та вимога приватного виконавця № 01-29/107196 від 12.06.2025 були одержані боржником 16.06.2025.
Станом на 01.07.2025 від боржника - Акціонерного товариства «Акцент-Банк» інформація про повне або часткове виконання вимог виконавчого документу, інформація про причини не виконання вимог виконавчого документу на адресу офісу приватного виконавця не надходила.
У відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Разом з цим, положеннями частини першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Оскільки боржником рішення суду не виконано, приватним виконавцем, в порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», 01.07.2025 складено акт про невиконання рішення боржником та винесена постанова про накладення штрафу на боржника АТ «Акцент-Банк» у розмірі 5100,00 грн, копія якої 02.07.2025 була направлена боржнику для виконання.
Пунктом 2 зазначеної постанови, відповідно до вимог частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання вимог рішення суду.
Також, приватним виконавцем на адресу боржника АТ «Акцент-Банк» 02.07.2025 за вих. №01-29/127360 була направлена вимога, якою зобов'язано останнього виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту її отримання, а саме: повернути Товариству з обмеженою відповідальністю-фірма «МТВ» грошові кошти в розмірі 991192 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто дві) гривні 87 копійок, шляхом відновлення їх на банківському рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма «МТВ» в Акціонерному товаристві «Комерційний Банк «ПриватБанк» та надати приватному виконавцю документальне підтвердження, про виконання вимог виконавчого документу.
Постанова про накладення штрафу від 01.07.2025 та вимога приватного виконавця від 02.07.2025 були направлені на адресу боржника рекомендованим поштовим відправленням №0601165214700.
Крім того, усі без винятку документи виконавчого провадження НОМЕР_2 доступні для його сторін цілодобово в Автоматизованій системі виконавчого провадження у режимі онлайн за відповідним ідентифікатором доступу.
Відповідно до інформації, що міститься на офіційному вебсайті АТ «Укрпошта», поштове відправлення за штриховим кодовим ідентифікатором 0601165214700 було вручено одержувачу 04.07.2025.
Так, 02.07.2025 на депозитний рахунок приватного виконавця від АТ «Акцент-Банк» надійшли кошти у розмірі 5100,00 грн. з призначенням платежу «оплата штрафу ВПНОМЕР_3» та 04.07.2025 надійшли кошти у розмірі 580,00 грн., з призначенням платежу «оплата витрат ВПНОМЕР_3».
На електронну адресу приватного виконавця 10.07.2025 за вх. №9446 надійшла заява від представника боржника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2 у зв'язку зі зверненням останнього 20.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва виданого 17.02.2025 на примусове виконання рішення у справі №910/3176/24 таким, що не підлягає виконанню з наданням копії заяви, направленої до Північного апеляційного господарського суду.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви приватним виконавцем 10.07.2025 за вих. №143830 на адресу АТ «Акцент-Банк» надано обґрунтовану відповідь про відсутність законних підстав для зупинення вчинення виконавчих дій.
Задля перевірки обставин, зазначених у заяві боржника від 10.07.2025, та отримання інформації про результати розгляду судом заяви представника боржника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання наказу виданого 17.02.2025 Господарським судом міста Києва на примусове виконання рішення у справі №910/3176/24 таким, що не підлягає виконанню, приватним виконавцем на адресу Північного апеляційного господарського суду було направлено відповідний запит.
З метою запобігання порушенню прав сторін виконавчого провадження, приватним виконавцем 29.07.2025, в порядку ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято рішення про відкладення проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням НОМЕР_2 на строк до 12.08.2025, про що винесено відповідну постанову.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №910/3176/24 заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню залишено без розгляду.
Станом на 14.08.2025 боржником АТ «Акцент-Банк» вимоги виконавчого документу, у спосіб і порядок встановлені рішенням суду, виконані не були.
Жодних дій, спрямованих на належне виконання рішення суду, яке набрало законної сили, боржником АТ «Акцент-Банк» не вчинено, як і не подано приватному виконавцеві відомостей, які б свідчили про намагання боржника виконати рішення саме у той спосіб, який встановлений судом, та/або відомостей, які б свідчили про наявність поважних причин щодо невиконання рішення.
Частиною другою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки повторно без поважних причин, в строк встановлений для виконання, боржником рішення суду не виконано, в порядку встановленому ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем 14.08.2025 складено акт про невиконання рішення боржником та винесена постанова про накладення штрафу на АТ «Акцент-Банк» у розмірі 10200,00 грн, копія якої була направлена боржнику для виконання.
Пунктом 2 зазначеної постанови зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Доказів виконання боржником (Акціонерним товариством «Акцент-Банк») судового рішення у справі №910/3176/24 матеріали справи не містять.
Статтею 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Подібні за змістом положення містяться в статті 18 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
Принцип обов'язковості судового рішення закріплений також у статтях 2, 326 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими цей принцип визначений одним із основних засад (принципів) господарського судочинства. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
З системного аналізу вказаних вище статей можна зробити висновок, що обов'язковим є виконання саме рішення суду, а не виконавчого документу.
В абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-р/2018).
Невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Отже, саме набрання судовим рішенням законної сили є моментом виникнення у боржника обов'язку його виконання. Виконання рішення господарського суду є завершальною стадією господарського процесу, що забезпечує реалізацію права на справедливий суд. Реальний захист відновлення порушених суб'єктивних прав позивача може бути забезпечений лише тоді, коли боржник добровільно виконує рішення суду або буде примушений до цього компетентними органами.
Відповідно до положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів, між іншим, можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Своєю чергою частинами першою та другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У національному законодавстві зазначені тези відображені у тому числі в статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема, судові накази.
Отже, саме Закон України «Про виконавче провадження» регламентує правовідносини, що виникають в межах примусового виконання рішення, коли боржник відмовився від добровільного виконання рішення суду, порушуючи тим самим приписи Конституції України та процесуального законодавства. Саме для примусового виконання рішення має бути отримано судовий наказ, який звертається до примусового виконання у визначений спосіб.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини третьої вказаної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 1, 7, 10, 16 та 22 частини третьої цієї статті).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частин першої та другої цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою цієї статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (абзац другий частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII).
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (абзац третій частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII).
Отже, відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду.
Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
В обох випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII, виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Однак ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі (абзац третій частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII).
Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом № 1404-VIII заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення. При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Накладання штрафів та звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду (схожі висновки викладені у постанові КЦС ВС від 22.06.2022 у справі №607/2547/20).
Разом із цим судове рішення про зобов'язання повернути кошти може бути виконано також у порядку, передбаченому статтями 10 і 48 Закону №1404-VIII. Такий спосіб примусового виконання безпосередньої участі боржника не передбачає.
Так, статтею 10 Закону №1404-VIII серед заходів примусового виконання рішень передбачено звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
Положення статті 48 Закону №1404-VIII встановлюють порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Зокрема, частиною зазначеної статті встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац перший частини другої статті 48 Закону №1404-VIII).
Так, у справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату.
Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Зі змісту резолютивної частини рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню на підставі наказу, встановлено зобов'язання рівною мірою обох боржників (Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Акціонерного товариства «Акцент-Банк») особисто вчинити певні дії, які, у даному випадку, полягають у поверненні стягувачу (Товариству з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ») грошових коштів в розмірі 991192,87 грн., шляхом відновлення їх на банківському рахунку стягувача.
З наведеного вище вбачається, що у даному випадку належне виконання рішення суду не може бути забезпечено приватним виконавцем самостійно, без участі боржника(ів), саме у той спосіб і порядок, який встановлений судовим рішенням та виконавчим документом, оскільки встановлений спеціальним законом порядок примусового виконання рішень «зобов'язального» характеру виключає можливість приватного виконавця, в силу повноважень наданих законом, самостійно змінювати спосіб та/або порядок виконання рішення суду у випадку невиконання такого рішення боржником.
Натомість, попри «зобов'язальний» характер, рішення, що підлягає примусовому виконанню в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, одночасно носить саме «майновий» характер, оскільки у межах справи №910/3176/24 судом задоволено заявлені позовні вимоги майнового характеру, а саме про повернення грошових коштів в розмірі 991192,87 грн.
В силу закону імперативним обов'язком приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення.
Якщо під час примусового виконання рішення виникають обставин, що ускладнюють виконання судового рішення чи роблять його неможливим, то приватний виконавець має право в порядку встановленому законом звернутися до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Рішення «зобов'язального» характеру - це рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Водночас конструкція статті 63 Закону № 1404-VIII передбачає можливість виконання такого рішення без участі боржника. Принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами, щодо належного предмету, у належний спосіб, у належний строк (термін) та у належному місці (постанова ОП КЦС ВС від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).
Оскільки боржник - АТ «Акцент-Банк» протягом тривалого часу (більше 2 місяців з моменту відкриття виконавчого провадження) не виконує зобов'язання щодо повернення грошових коштів стягувачу, а вжиті приватним виконавцем передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи впливу на боржника не спонукали останнього до виконання рішення суду, то необхідна сума може бути стягнута з боржника(ків) у примусовому порядку, що свідчить про те, що виконання судового рішення є можливим без участі боржника (шляхом звернення стягнення на належні йому майно та кошти в банківських установах).
Проте, встановлення альтернативного способу виконання зобов'язання боржника перед стягувачем, задля можливості виконання судового рішення без участі боржника шляхом примусового стягнення відповідної суми коштів, в силу вимог закону та певних меж повноважень приватного виконавця, потребує зміни способу та порядку виконання рішення суду.
У цьому випадку судове рішення про зобов'язання боржників повернути стягувачеві грошові кошти в розмірі 991192,87 грн. не визначає імперативно лише спосіб добровільного (самостійного) виконання рішення боржниками(ком) та може бути примусово виконано із застосуванням іншого порядку, який не змінює суті та кінцевої мети, з урахуванням положень статей 10, 48 Закону України «Про виконавче провадження» та положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, задля відновлення порушених прав стягувача.
Таким чином, єдиним ефективним способом належного виконання рішенні суду у справі №910/3176/24 та відновлення порушених прав стягувача, є такий спосіб виконання, який можливо реалізувати без участі боржників(ка), зокрема, шляхом стягнення з Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» та Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма «МТВ» грошових коштів в розмірі 991192 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто дві) гривні 87 копійок.
Отже, у зв'язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення та фактично роблять його неможливим, з метою дотримання Конституційних принципів та забезпечення належного виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24, залишеного без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2025, існує необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з боржників(ка) присудженої суми коштів, в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24 визнано протиправними дії Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» щодо проведення 07.09.2023 неналежної платіжної операції з розрахункового банківського рахунку, який відкритий на ім'я Товариства з
Щодо спільної відповідальності боржників, суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, дійшов висновку щодо обопільної (спільної) відповідальності Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Акціонерного товариства «Акцент-Банк», що безпосередньо випливає з резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24, якою зобов'язано як Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», так і Акціонерне товариство «Акцент-Банк» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі «МТВ» грошові кошти в розмірі 991.192 гривні 87 копійок шляхом відновлення їх на банківському рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» в Акціонерному товаристві Комерційному банку «Приватбанк».
Отже, постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №910/3176/24, встановлено спільну відповідальність відповідачів - Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Акціонерного товариства «Акцент-Банк», яка не може бути визначена, або розподілена певними частинами у зв'язку з чим, при вирішенні питання про заміну способу виконання даного рішення необхідно врахувати солідарність встановленого судом обов'язку відповідачів.
Частиною першою статті 1190 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
За змістом частини першої статті 1190 Цивільного кодексу України спільність діяння є у випадку його неподільності між кількома особами, а також, коли неможливо встановити, яка їхня дія та в якій мірі спричинила настання наслідку у вигляді завданої шкоди.
Відповідно до частини першої статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 Цивільного кодексу України). Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частина перша статті 544 Цивільного кодексу України).
Так, за приписами частини сьомої статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Разом з тим в силу приписів частин першої та п'ятої статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Так само і положеннями частини другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
З огляду на наведене, з урахуванням усіх обставин справи №910/3176/24, встановленої судом спільної відповідальності боржників - Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» та Акціонерного товариства «Акцент-Банк» перед стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю-фірма «МТВ», є усі підстави вважати встановлені судовим рішенням зобов'язання боржників - солідарними.
Таким чином, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають особливе, спеціальне значення, яке розраховано на виконавче провадження. Вони визначають встановлену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій приватним / державним виконавцем.
Чітко встановлений спосіб та порядок виконання судового рішення забезпечує можливість реалізації способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. У даному випадку значення формулювань «Зобов'язати боржників повернути стягувачу грошові кошти» та «Солідарно стягнути з боржників на користь стягувача грошові кошти» має релевантне правове навантаження, однак має принципову відмінність в контексті встановленої законом процедури виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень, і має принципове значення для обрання порядку та способу, за яким можливо реалізувати його фактичне виконання, при цьому залишаючи незмінною суті постановленого рішення.
З огляду на наведене, підстави для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі №910/3176/24 є обґрунтованим та виправданими, оскільки у цьому випадки зміна способу та порядку виконання не змінює суті постановленого судом рішення, а спрямована на досягнення кінцевої мети - належного виконання судового рішення.
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку задовольнити подану приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О. заяву про зміну способу та порядку виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24.
Водночас судом враховані заперечення Акціонерного товариства «Акцент-Банк» щодо задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. та враховано, що 19.08.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Акцент-Банк» надійшла заява про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/3176/24, яким зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та Акціонерне товариство «Акцент-Банк» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі «МТВ» грошові кошти в розмірі 991.192 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто дві) гривні 87 копійок шляхом відновлення їх на банківському рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «МТВ» в Акціонерному товаристві Комерційному банку «Приватбанк».
Подаючи заяву про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/3176/24, заявник (боржник) вказував, що відповідно до ст. 1068, 1071 Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про банки i банківську діяльність» (ст. 51, 60), банк не може вільно оперувати рахунками, що відкриті в iншому банку.
Заявник (боржник) заявляв, що резолютивна частина рішення у справі №910/3176/24 в частині зобов'язання заявника відновити грошові кошти на рахунку в Акціонерному товаристві Комерційному банку «Приватбанк» є невиконуваною та підлягає зміні або скасуванню в установленому порядку. З огляду на наведені норми права, регуляторні вимоги НБУ та судову практику, банк не має законної можливості виконати таку вимогу, оскільки: (1) не володіє і не керує рахунком у ПриватБанку; (2) не може здійснити жодної дії щодо зарахування коштів на чужий рахунок без участі самого ПриватБанку; (3) рішення сформульовано некоректно, що порушує принцип правової визначеності і унеможливлює його примусове виконання.
З наведеного вбачається суперечлива поведінка боржника - Акціонерного товариства «Акцент-Банк», оскільки банк під час розгляду судом заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/3176/24, банк наполягав на неможливості виконання судового рішення, виходячи з того формулювання, яке зазначене у резолютивній частині постанови апеляційного суду.
Суд також відхиляє заперечення відповідачів про зміну способу захисту, з яким позивач звернувся до суду, оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту є примусове виконання обов'язку в натурі. І зобов'язання повернути Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі «МТВ» грошові кошти в розмірі 991.192 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто дві) гривні 87 копійок шляхом відновлення їх на банківському рахунку, і стягнення такої суми коштів є одним і тим самим способом захисту - примусове виконання обов'язку в натурі.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України,
1. Задовольнити заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. про зміну способу та порядку виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24.
2. Змінити спосіб та порядок виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/3176/24, залишеного без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2025, з:
«Зобов'язати Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» та Акціонерне товариство «Акцент-Банк» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю-фірма «МТВ» грошові кошти в розмірі 991192 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто дві) гривні 87 копійок шляхом відновлення їх на банківському рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма «МТВ» в Акціонерному товаристві «Комерційний Банк «ПриватБанк»» на:
«Стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» та Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма «МТВ» грошові кошти в розмірі 991192 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто дві) гривні 87 копійок та перерахувати їх на банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма «МТВ» в Акціонерному товаристві «Комерційний Банк «ПриватБанк».
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст складено та підписано 06.10.2025.
Суддя О.М. Спичак