ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.10.2025Справа № 910/7572/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Урбан-Менеджмент»
доАнтимонопольного комітету України
провизнання недійсними та скасування рішення
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:Гришина М.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Урбан-Менеджмент» (далі - ТОВ «Урбан-Менеджмент») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет/АМК) про визнання недійсними та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним постановленням Антимонопольним комітетом України рішення №73-р від 20.03.2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», у зв'язку з чим позивач просить суд визнати таке рішення недійсним та скасувати його.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
07.07.2025 до Господарського суду міста Києва від Комітету надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі стверджуючи про відсутність в діях Комітету порушень норм діючого законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення.
12.08.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Урбан-Менеджмент» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивача надав додаткові пояснення по справі з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні 10.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у поданому 01.10.2025 через канцелярію суду клопотанні, повідомив про неможливість забезпечення явки представника у судове засідання та заявив клопотання про відкладення судового засідання, яке відхилене судом з огляду на його необґрунтованість та відсутність об'єктивних обставин, які унеможливлюють забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання.
Представник відповідача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, проти позову заперечила та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 01.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.03.2025 Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду справи №128-26.13/181-24 прийнято рішення №73-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - «Рішення»), яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Урбан-Менеджмент» вчинили порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 06.01.2023 №128-21.1/09-594е у встановлений ним строк.
За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Урбан-Менеджмент» накладено штраф у розмірі 498 780,00 грн. (п. 2 резолютивної частини Рішення).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим, а висновки, які містяться в рішенні здійснено внаслідок неповного з'ясування обставин справи, а обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, не доведені.
Так, позивач вказує наступне.
08.02.2023 на адресу ТОВ «Урбан-Менеджмент» надійшла вимога Комітету про надання інформації №128-21.1/09-594е від 06.01.2023 (далі - Вимога). Останній день строку надання інформації на Вимогу припадав на 22.02.2023, клопотання про подовження строку на надання інформації, мало бути подане не пізніше, ніж за 3 робочих дні до завершення терміну надання відповіді, визначеного у Вимозі. 17.02.2023 позивач направив у паперовому та електронному вигляді часткову відповідь з клопотанням подовжити строк надання інформації на Вимогу до 01.04.2023(включно).
У Вимозі відповідачем не було встановлено обмеження кількості клопотань, які позивач має право подавати у разі відсутності можливості надання запитуваної інформації у визначений вимогою строк, при наданні обґрунтованих пояснень причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений у вимозі строк. Відповідач не попередив позивача про ризики незадоволення клопотання та не встановив мінімальні строки на які Комітет може подовжити терміни на надання інформації на Вимогу у разі подання клопотання, та не встановив обов'язок позивачу при поданні клопотання зазначати яким чином Товариство хоче отримати відповідь на клопотання в письмовому чи електронному вигляді.
Не отримавши відповіді від відповідача на клопотання ні в електронному, ні в паперовому вигляді позивач не чекаючи 01.04.2023 підготував 08.03.2023, за вихідним №16-14/325, і направив в письмовому та електронному вигляді доповнену часткову відповідь на Вимогу та звернувся до комітету з проханням подовжити строк на надання інформації на пункти 5, 10 Вимоги до 11.04.2023 (включно). В цей же день на електронну адресу позивача urban.menedzhment@gmail.com надійшло повідомлення з електронної адреси відповідача sl.dilovod@amcu.gov.ua наступного тексту: «Доброго дня. Надішліть будь ласка документи з флешкою. Дякуємо.» Лист Комітету від 20.02.2023 №128-21.1/09-4247e, яким Товариству повідомлено, що причини неможливості надання запитуваної інформації у визначений у вимозі строк визнані Комітетом обґрунтованими і термін надання інформації на Вимогу продовжено до 01.03.2023 (включно) на електронну адресу Товариства направлено не було.
Позивач, не отримавши на електронну пошту відповіді на клопотання, зателефонували у відділені АТ « Укрпошти» де йому повідомили що у відділенні знаходиться лист від Комітету на адресу Товариства. Працівник Товариства в кінці робочого дня о 17:30 год. отримав у відділені АТ « Укрпошти» у паперовому вигляді лист Комітету від 20.02.2023 №128-21.1/09-4247e, (вхідний №16-14/141 від 08.03.2023) про розгляд клопотання, яким клопотання Товариства задоволено та Комітетом визнано причини неможливості надання інформації у визначений у вимозі строк обґрунтованими, і подовжено термін надання інформації на Вимогу до 01.03.2023 року (включно). Лист Комітету від 20.02.2023 №128-21.1/09-4247e не містив інформації, щодо заборони подання повторного клопотання про подовження строку на надання інформації на вимогу, із поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений у вимозі строк. Оскільки відповідач не повідомляв належним чином (у форматі спілкування встановленому самим ж відповідачем (електронному та письмовому) позивача про задоволення та в подальшому про відмову в задоволенні клопотань позивача, Товариство 20.03.2023 за вихідним №16-14/353 направило відповідь на Вимогу в повному об'ємі, не чекаючи 11.04.2023.
Відповідач при відмові у задоволенні клопотань позивача не враховував, що у зв'язку з веденням воєнного стану в Україні відповідного до Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України 24.02.2022 №2102-IX, зважаючи постійні масовані обстріли та повітряні тривоги враховуючи, що офіс позивача знаходиться в Київській області, яка до теперішнього часу піддається масованим бомбардуванням, постійні повітряні тривоги під час яких працівники позивача перебувають в бомбосховищі, необхідність позивач для підготовки запитуваної інформації відновити знищені документи, комп'ютерну техніки та обладнання, що частково знищене чи пошкоджена, наявні перебої з електропостачанням та інтернет зв'язком, зростанням захворюваності працівників Товариства на сезонні хвороби та як наслідок скорочення численності працездатних працівників, які мають доступ до необхідної інформації.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Комітет зазначав, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у Рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими; Комітетом надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача як порушника до визначеної Законом відповідальності.
Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 №3659-ХІІ (далі по тексту - Закон №3659-ХІІ) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:
1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель;
6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції (стаття 3 Закону №3659-ХІІ).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 вказаного Закону у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
З матеріалів даної справи вбачається, що Комітетом, відповідно до покладених законодавством повноважень, проводився збір та аналіз інформації щодо дотримання суб'єктами господарювання законодавства про захист економічної конкуренції на ринку нафтопродуктів (пального), пов'язаних із встановленням цінна нафтопродукти протягом 2022 року.
З метою отримання інформації, необхідної для проведення дослідження, керуючись статтями 7, 16, 22 та 22-1 Закону №3659-ХІІ, Комітет звернувся до позивача із вимогою №128-21.1/09-954е від 06.01.2023 «Про надання інформації», в якій просив позивача протягом чотирнадцяти календарних днів з дня отримання вимоги надати Комітету інформацію, пояснення та копії документів, що зазначені у вимозі.
Вказана вимога отримана позивачем 08.02.2023, що підтверджується матеріалами справи та стверджується сторонами, а відтак останнім днем строку надання інформації на вимогу було 22.02.2023.
Листами №16-14/104 від 17.02.2023 позивач надав Комітету інформацію запитувану у пунктах 1, 2, 6, 7, 8, 12.1, 15, 17, 18, 19, 20 та частково у пунктах 3, 4 Вимоги, а також звернувся із клопотанням про продовження терміну надання інформації та документів на пункти 5, 9, 10,13, 14, 16 та доповнень до пунктів 3, 4 до 01.04.2023.
Листом №128-21.1/09-4247е від 20.02.2023 Комітет повідомив про продовження терміну надання інформації до 01.03.2023 (включно).
Листом №16-14/325 від 08.03.2023 позивач надав відповідачу інформацію на пункти 3, 4, 9, 13, 14, 16 Вимоги, а також звернувся з клопотанням про продовження терміну надання інформації та документів на пункти 5 та 10 до 11.04.2023.
Комітет листом №128-21.1/09-4967е від 14.03.2023 відмовив позивачу у продовженні терміну надання інформації, оскільки клопотання надійшло поза межами строку надання відповіді на Вимогу.
Листом №16-14/353 від 20.03.2023 позивач надав відповідачу інформацію на пункти 5 та 10 Вимоги.
Таким чином, позивачем повністю надано інформацію на Вимогу, проте відповідь на пункти 3, 4, 5, 9, 10, 13, 14 та 16 надійшла в неповному обсязі у встановлені Комітетом строки.
Статтею 22 Закону №3659-ХІІ визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
За приписами статті 22-1 названого вище Закону суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, банківську, нотаріальну таємницю, податкову, статистичну звітність незалежно від її місцезнаходження, що перебуває у їх володінні та/або користуванні або доступна їм, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.
Судом встановлено, що позивач на Вимогу відповідача відповідь на пункти 3, 4, 5, 9, 10, 13, 14 та 16 надав в неповному обсязі у встановлені Комітетом строки.
Відповідно до статті 10 Закону №3659-ХІІ заступник Голови Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.
Згідно із частиною 7 статті 6 Закону №3659-ХІІ державний уповноважений Комітету є органом Комітету.
Відповідно до статті 16 Закону №3659-ХІІ державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Положеннями статей 22 та 22-1 Закону №3659-ХІІ передбачено, що вимоги державного уповноваженого Комітету є обов'язковими для виконання у визначений ним строк; суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу державного уповноваженого АМК подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Виходячи зі змісту статей 22, 22-1 Закону №3659-ХІІ розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та інших документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.
В силу приписів статей 3, 6, 7, 16, 22, 22-1 Закону №3659-ХІІ та статті 1 Закону №2210 Комітет у межах наданих йому повноважень має право витребувати необхідну для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції іншими суб'єктами господарювання, а суб'єкт господарювання, у свою чергу, зобов'язаний надати достовірну та повну інформацію у встановлений строк (наведена позиція Верховного Суду є сталою та послідовною і узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 зі справи №922/2274/17, від 19.06.2018 зі справи №917/1410/17, від 16.01.2020 зі справи №922/1203/19, від 28.01.2021 зі справи №910/9166/19, від 30.11.2021 зі справи №904/4203/20, від 09.03.2023 зі справи №910/1546/22, від 09.05.2023 зі справи №910/2852/22).
Таким чином, враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, а також встановлені фактичні обставини справи, Комітет у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у суб'єкта господарювання відповідну інформацію, а останній зі свого боку, зобов'язаний був надати відповідну інформацію у повному обсязі та у встановлені Комітетом строки.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи Комітету мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом АМК справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Закон №3659-ХІІ та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб'єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи Комітету щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на Комітет. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №910/1589/17, від 17.09.2019 у справі №904/332/19, від 24.10.2019 у справі №904/781/19, від 19.12.2019 у справі №910/12403/18.
Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб'єктів господарювання, у яких органом Антимонопольного комітету може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі.
Саме орган Комітету визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Комітету інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №915/827/18, від 04.07.2019 у справі №910/13461/18, від 01.08.2019 у справі №910/15697/18, від 07.08.2019 у справі №910/13460/18, від 07.08.2019 у справі №910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.
Верховний Суд послідовно викладав правову позицію щодо того, що саме орган Комітет визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції (постанови Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №915/827/18, від 01.08.2019 у справі №910/15697/18, від 21.11.2019 у справі №908/24/19, від 16.01.2020 у справі №910/12392/18, від 23.01.2020 у справі №922/1124/18, від 23.01.2020 у справі №910/13204/18).
Статтею 63 Закону №2210-III визначено, що суб'єкти господарювання, пов'язані відносинами контролю відповідно до статті 1 цього Закону, зобов'язані забезпечувати обмін інформацією між собою, в тому числі стосовно випадків, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону, та вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
У статті 1 Закону №2210-III містяться наступні терміни: контроль - можливість однієї чи декількох юридичних та/або фізичних осіб чинити вирішальний вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами. Можливість однієї чи більше (декількох) пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб чинити вирішальний вплив - спосіб відносин між суб'єктами господарювання, що характеризується відсутністю в особи, стосовно якої здійснюється вплив, здатності завжди незалежно (самостійно) визначати свою господарську поведінку на ринку;
інформація - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.
Як встановлено судом, позивач на Вимогу Комітету відповідь на пункти 3, 4, 5, 9, 10, 13, 14 та 16 надав в неповному обсязі у встановлені Комітетом строки.
При цьому, питання стосовно продовження/непродовження суб'єкту строку для надання інформації на вимогу Комітету відноситься до дискреційних повноважень цього органу, як і визначення строку, в межах якого Комітет продовжує такому суб'єкту строк для надання інформації. В даному випадку, з огляду на зміст клопотань позивача, які викладені у відповідних листах, Комітет, враховуючи міркування розумності, у межах своїх дискреційних повноважень продовжив позивачу строк для надання інформації на 7 днів.
Окрім того, суд вважає за необхідне відзначити, що Інформаційний лист Комітету, на який посилається позивач, має інформативний характер, не містить норм (приписів), обов'язкових для застосування, тобто, не є нормативно-правовим актом та не зареєстрований в міністерстві юстиції України, а, отже, посилання на нього не може вважатися підставою для скасування спірного рішення Комітету. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №915/112/20.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі №910/13254/17, від 27.08.2018 у справі №922/1874/17, від 21.01.2020 у справі №910/12400/18 викладав правовий висновок, що рекомендаційні роз'яснення АМК України мають рекомендаційний характер та не містять норм (приписів), обов'язкових для застосування.
Ненадання інформації чи подання інформації в неповному обсязі у встановлені Комітетом строки, відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №910/1750/23.
Відповідно до вимог Законів №3659-ХІІ та №2210-III кваліфікація дій суб'єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК.
Частиною 2 статті 63 Закону №2210-III встановлено, що невиконання суб'єктами господарювання вимог частини першої цієї статті не звільняє інших суб'єктів господарювання, яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжити інших заходів, від відповідальності.
У пункті 14 частини 1 статті 50 Закону №2210-III визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51 Закону №2210-III).
Частиною 2 статті 52 Закону №2210-III, в редакції, яка діяла на момент прийняття Комітетом спірного Рішення, унормовано, що за порушення, передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Отже, дії ТОВ «Урбан-Менеджмент» з неподання Комітету інформації на Вимогу у встановлений ним строк містять ознаки порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації Антимонопольному комітету України в неповному обсязі у встановлені Комітетом строки.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09.12.1994 «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші докази, заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан-Менеджмент».
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан-Менеджмент» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.10.2025.
Суддя В.П. Босий