ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.09.2025Справа № 910/9109/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи
за позовом Приватного підприємства «Галпідшипник»
до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації
про стягнення 845 034,00 грн.
Приватне підприємство «Галпідшипник» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 845 034,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на спричинення відповідачем йому збитків, як власнику нерухомості, яку пошкоджено внаслідок ракетного обстрілу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику, встановлено сторонам строки для подання процесуальних документів.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану, у тому числі за Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992.
Внаслідок військової агресії з боку відповідача у даній справі АТ "Укрпошта" та інші поштові оператори України з 24.02.2022 припинили обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з відповідачем.
З 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та відповідачем у даній справі внаслідок здійснення ним широкомасштабної збройної агресії. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території відповідача та діяльність його дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація органів влади України з органами влади відповідача за посередництва третіх держав не здійснюється.
На даний час єдиним можливим належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи є розміщення на сайті Господарського суду міста Києва відповідного оголошення-повідомлення.
Судом враховано, що у даному випадку з огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування встановленого статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» судового імунітету буде порушенням самої сутності гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Відповідачем відзив суду не надано та позовні вимоги не заперечено.Відповідно, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даного спору на підставі статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Позивач є власником будівлі механічного цеху загальною площею 3 035,3 кв. м. за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, 69-6, в якості доказів до матеріалів справи долучено інформаційний витяг з ДРРП від 21.07.2025 № 436122482; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна та форму 20-ОПП.
За твердженням позивача, 02.01.2024 приблизно в 07:54 год. зазначене нерухоме майно зазнало пошкоджень від вибухової хвилі, утвореної внаслідок ракетного обстрілу.
Відповідно до звіту комісії по виявленню ушкоджень внаслідок ракетного обстрілу 02.01.2024 зафіксовано, що ушкоджень зазнали 88 вікон, 110 кв. м. підвісної стелі, 4 сендвічпанелі перегородки складу. Також пошкоджено датчики і провода системи охорони. Крім того, обвалилося 4 метри цегляної кладки будівлі, з'явилися тріщини на стінах сходових клітин між другим та третім поверхами і стінах коридору другого та третього поверхів.
Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності Закір'ярової Валентини Василівни, який міститься у звіті про оцінку розміру шкоди та обсягу збитків, завданих Приватному підприємству "Торговий Дім "Галпідшипник", розмір матеріального збитку позивача, внаслідок ракетного обстрілу, становить 845 034,00 грн.
Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення збитків у розмірі 845 034,00 грн., завданих пошкодженням майна позивача внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В силу статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно з статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року "Про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні"" визнано геноцидом Українського народу дії Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, а також, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалі від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки
Відтак, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
В якості підтвердження наявних пошкоджень нерухомого майна позивача безпосередньо внаслідок протиправних дій відповідача позивачем долучено до матеріалів справи протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.01.2024 за підписом слідчого Слідчого відділу Подільського УП ГУНП в м. Києві, старшого лейтенанта поліції А.В. Пархомчука.
В якості підтвердження розміру завданих збитків позивачем долучено до справи, окрім іншого, звіт про оцінку розміру шкоди та обсягу збитків, завданих Приватному підприємству "Торговий Дім "Галпідшипник", складений суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Закір'яровою Валентиною Василівною 22.07.2025. Даним звітом встановлено розмір збитків у сумі 845 034,00 грн.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У частині 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Матеріали справи не містять доказів порушення кримінального провадження щодо обставин завдання пошкоджень 02.01.2024 власності позивача - механічному цеху загальною площею 3 035,3 кв. м. за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, 69-6.
При цьому, судом враховано долучений позивачем лист Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації від 20.08.2025, зі змісту якого вбачається призначення на 01.10.2025 комісійне обстеження власності позивача щодо пошкоджень.
Разом із тим, даний документ так само не є належним доказом підтвердження чи/та встановлення винної особи щодо завданих пошкоджень власності позивача.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, позивачем не доведено прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України, та спричиненням власності позивача 02.01.2024 пошкоджень.
Згідно з статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, за відсутності усіх елементів складу господарського правопорушення, Господарський суд міста Києва відмовляє позивачу у задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 1 частини 1, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.10.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк