номер провадження справи 5/291/23
24.09.2025 Справа № 908/3625/23
м. Запоріжжя Запорізької області,
Суддя Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" від 18.09.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №908/3625/23
За позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (електрона пошта: nec.court.mail@ua.energy; вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227)
До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (електрона пошта: kanc@zoe.com.ua; вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926)
про стягнення 123 148 563,53 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Горопашний І.В. (в режимі відеоконференції) - довіреність №20/11-54 від 20.11.2024;
Від заявника (відповідача): Седляров В.С. (в залі суду) - довіреність №100 від 20.05.2025;
18.09.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду від Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшла заява від 18.09.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №908/3625/23.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.09.2025, вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякова К.В.
Ухвалою суду від 18.09.2025 прийнято вказану заяву до розгляду та судове засідання призначено на 24.09.2025 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 24.09.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.
Представник заявника підтримав заяву про відстрочення виконання судового рішення пояснивши, що АТ «Запоріжжяобленерго» здійснює свою господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Запорізької області згідно ліцензії виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (постанова №1415 від 13.11.2018). Товариство є оператором системи розподілу електричної енергії. Заявник зазначає, що рівень тарифів на послуги з розподілу електричної енергії критично не відповідає фактичним витратам АТ «Запоріжжяобленерго» при здійсненні ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії. На цей час Відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, у зв'язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної багатомільйонної заборгованості з податкового боргу та арештом рахунків, що здійснені в межах відкритих стосовно Товариства виконавчих проваджень.
Станом на 01.06.2025 дебіторська заборгованість споживачів перед АТ «Запоріжжяобленерго» складала 3 184,6 тис. грн., з якої переважна частина це заборгованість державних підприємств: ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" 811 205 тис. грн. (загальна), ЗДП "Кремнійполімер" 172 020 тис. грн, АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" 9 282 тис. грн, ДПЗД "Укрінтеренерго" 39 157 тис. грн., а також постачальник електроенергії для населення в Запорізькій області - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» 529 342 тис. грн. Відповідно розпорядження КМУ № 36 від 16.01.2019 року ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" включено до "Переліку об'єктів великої приватизації державної власності", що стало підставою зупинення виконавчих дій згідно пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з висновком № 003-СНЮ/24 ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» Державної судової адміністрації України у результаті дослідження, відповідно до експертного завдання, встановлено, що основні показники фінансової стійкості ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» за період 2022 - 9 місяців 2024 погіршилися, основні показники фінансової стійкості ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» за період 2022 - 9 місяців 2024 погіршилися, не відповідали граничним значенням. За результатами дослідження документально підтверджується наявність грошових коштів на поточних рахунках ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» станом на 01.10.2024 не достатньо для погашення заявлених вимог/позовів від ПрАТ НЕК "Укренерго" щодо оплати заборгованості в сумі 1 476,0 млн. грн. За результатами дослідження документально підтверджується, що дохід (надходження грошових коштів на поточні рахунки ПАТ «Запоріжжяобленерго»), отриманий від фактичних обсягів наданої послуги з розподілу у 2022 (2 681 487 тис. грн.) та у 2023 (2 059 352 тис. грн.), відрізняється від обсягу запланованого (включеного) у тарифі. При цьому, сумарна різниця недоотриманих коштів розрахунково становить 4 127 776 тис. грн.: за 2022 - 1 508 570 тис. грн., за 2023 - 2 619 206 тис. грн.
На теперішній час Відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у справі № 908/3625/23, у зв'язку з відсутністю коштів на поточних рахунках, наявністю податкового боргу в розмірі 884 375,3 тис. грн.
Кредиторська заборгованість АТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» станом на 01.04.2025 становила 680 166 тис. грн.; кредиторська заборгованість за роботи, послуги, ТМЦ - 1 883 378 тис. грн. (в т.ч. перед постачальниками послуг на Ринку електроенергії, в першу чергу ПрАТ «НЕК «Укренерго» - 1 781 637 тис. грн.). Наразі у АТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов'язкових витрат Товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі № 908/3625/23 єдиним платежем (одночасно).
Наявна дебіторська заборгованість не тільки не приносить прибутку, але і поставила Відповідача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами. АТ "Запоріжжяобленерго" є підприємством критичної інфраструктури, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» та наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2024 № 394. Таким чином, стабільна та безперебійна робота АТ «Запоріжжяобленерго» є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області. Крім того, Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його банківські рахунки, оскільки постановами державних виконавців Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках АТ «Запоріжжяобленерго». Зазначає, що обставиною, яка унеможливлює виконання рішення суду першої інстанції, є критична неплатоспроможність Відповідача, що підтверджується фінансовою звітністю.
Щодо можливості виконання рішення у строки надання розстрочки Відповідач вказує, що по-перше: ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі № 908/1463/18 було затверджено мирову угоду між АТ "Запорізький завод феросплавів" та АТ "Запоріжжяобленерго" за умовами якої АТ "Запорізький завод феросплавів" сплачує заборгованість у розмірі 174 641 479,40 грн. за наступним графіком: всього за 2022 рік - 36 437 727,84 грн., всього за 2023 рік - 36 437 727,84 грн., всього за 2024 рік - 36 437 727,84 грн., залишок боргу всього за 2025 рік - 27 328 295,88 грн.; по-друге: постановою НКРЕКП від 19.12.2024 № 2208 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Запоріжжяобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання", в додатку до якої наведено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для АТ "Запоріжжяобленерго" на 2025 рік, на відміну від 2024 року, передбачений прибуток на регуляторну базу активів для АТ "Запоріжжяобленерго" в 2025 році в розмірі 124 562 тис.грн. (рядок 5 додатку до постанови), внаслідок чого у Товариства з'явились певні джерела для покриття витрат, в т.ч. розрахунків з кредиторами; по-третє, НКРЕКП прийнято до уваги, що для швидкого здійснення запланованих ремонтних робіт та відновлення електропостачання споживачів України, враховуючи воєнний стан в країні, в першу чергу соціально важливих об'єктів, ОСР використовують усі наявні можливості і ресурси та невідкладно здійснюють аварійно-відновлювані роботи, зокрема пошкодженої мережевої інфраструктури. Отже, наразі Відповідач не зможе погасити заборгованість перед Позивачем одним платежем, але в той же час, у разі надання можливості сплати заборгованості на умовах відстрочки, існує реальна можливість виконання рішення у 2025-2026 років.
На підставі викладеного, заявник просить суд відстрочити до 01.08.2026 виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 08.10.2024 у справі № 908/3625/23 про стягнення з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго».
Позивач заперечив проти заяви про відстрочення виконання рішення суду вказавши, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення ним всіх можливих заходів для покращення стану розрахунків із стягувачем чи інших заходів, щодо покращення свого матеріально-фінансового стану. Заявлена багаторічна незгода Відповідача з постановами НКРЕКП, у тому числі про встановлення тарифів, не є підставою для надання відстрочки виконання рішення. У законодавстві існує процедура приведення тарифів до економічно обґрунтованих, однак доказів застосування такої Відповідач не надає. Покладання на НЕК «Укренерго» відповідальності або будь-яких форм компенсації за невдоволення діями державних органів є неприпустимим. Позивач - товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 ПрАТ «НЕК Укренерго» віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Згідно наказу Міністерства енергетики України від 03 грудня 2024 року № 452 НЕК «Укренерго» є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення. НЕК «Укренерго» як оператор системи передачі відповідно до ст. 33, 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків. НЕК «Укренерго» - єдиний оператор системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління Об'єднаною енергосистемою України (ОЕС), передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж, а також адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків на ринку електричної енергії України. Від НЕК «Укренерго» залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому (по всій території України, в тому числі і в Запорізькій області). Своєчасна оплата послуг з передачі електричної енергії забезпечує технічне обслуговування систем передачі, підтримання її в експлуатаційній готовності, забезпечує операційну безпеку об'єднаної енергетичної системи України, а також виконання НЕК «Укренерго» своїх зобов'язань за іншими зобов'язаннями (кредитними угодами, інвестиційними програмами та обов'язків із забезпечення загальносуспільних інтересів). Крім того, у зв'язку із наявними заборгованостями НЕК «Укренерго» немає можливості вчасно виконувати грошові зобов'язання перед іншими контрагентами, що спричиняє нарахування та стягнення штрафних санкцій з НЕК «Укренерго» за іншими договорами, що укладені між НЕК «Укренерго» та учасникам ринку. На НЕК «Укренерго» поширюються обмеження встановлені постановою НКРЕКП №332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування та стягнення на період воєнного стану штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії». У даній справі Позивач не пред'являв вимогу про стягнення штрафних санкцій саме через вищевказані обмеження встановлені постановою НКРЕКП №332 від 25.02.2022 НЕК "Укренерго" має значну дебіторську заборгованість, що згідно балансу за 2024 рік становить 31 949 744 000,00 грн. НЕК "Укренерго" отримано збитків за 2024 рік у розмірі 37 745 454 000,00 грн., що підтверджується копією звіту про фінансові результати НЕК "Укренерго" за 2024 рік, що підтверджує скрутний фінансовий стан НЕК "Укренерго". Позивач не має фінансової можливості відстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів (фактично здійснювати їх безпроцентне кредитування), оскільки майно Позивача (об'єкти енергетики) через ракетні обстріли рф потребує постійного відновлення. Відновлення майна Позивача впливає на роботу об'єднаної енергетичної системи України. Цей факт є загальновідомий. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволені заяви ПАТ «Запоріжжяобленерго» про відстрочення виконання рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. (ч. 1) Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. (ч. 2)
У судовому засіданні 24.09.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути заяву по суті.
Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" від 18.09.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №908/3625/23, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.10.2024 у справі №908/3625/23 позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" суму основного боргу в розмірі 121 229 031,39 грн., 3% річних в розмірі 756 311,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 163 220,23 грн. та 751 520,00 грн. судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі №908/3625/23 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 08.10.2024 у справі № 908/3625/23 залишено без змін.
06.06.2025 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 08.10.2024 у справі №908/3625/23 видано відповідний наказ.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Отже, вирішуючи питання розстрочки/відстрочки виконання рішення господарський суд має врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках.
Суд зазначає, що подані Відповідачем довідки в цілому підтверджують складний фінансовий стан підприємства, однак Відповідачем не було надано суду достатніх доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки про відсутність майна у власності, за рахунок якого можливе виконання рішення суду, тощо), на підтвердження відсутності можливості Відповідача виконати рішення суду у цій справі.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім цього, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Отже, складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням Відповідачем має доводитися в загальному порядку. Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Крім того, заявник належним чином не обґрунтував надання відстрочки виконання рішення саме до 01.08.2026, тобто не надав жодних доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, якими можливо буде здійснення погашення існуючої заборгованості, стягнутої за рішенням суду у цій справі, перед позивачем у визначений ним строк.
Крім того, Відповідач в обґрунтування можливості виконання цього рішення у строк до 01.08.2026 посилається на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі №908/1463/18, якою було затверджено мирову угоду між АТ «Запорізький завод феросплавів» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо сплати заборгованості на користь останнього.
Суд зазначає, що вказаною ухвалою між сторонами погоджено графік погашення заборгованості з травня 2020 по вересень 2025, тобто ПАТ «Запоріжжяобленерго» вже більш як чотири роки отримує відповідні кошти, а отже навпаки мало можливість вчасно розраховуватись зі своїми контрагентами, в тому числі з ПрАТ «НЕК «Укренерго».
Також посилання заявника на висновок № 003-СНЮ/24 ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» Державної судової адміністрації України як на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства судом до уваги не приймається, оскільки у вказаному висновку досліджено показники фінансової звітності А «Запоріжжяобленерго» за період 2022 - 9 місяців 2024, тобто Відповідач у цій справі звернувся з заявою про надання відстрочки виконання рішення суду 18.09.2025, та не надав відповідної фінансової звітності товариства за четвертий квартал 2024, перший та другий квартал 2025 року, з яких можливо б було оцінити обсяг його доходів та видатків (звіт про фінансові результати).
Крім цього суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд зазначає, що ч. 4 ст. 331 ГПК України передбачено імперативний процесуальний строк для можливості надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду, а саме: один рік з дня ухвалення судового рішення, який не може бути продовжений. Тому суд дійшов висновку, що оскільки рішення у справі №908/3625/23 прийнято 08.10.2024, то строк встановлений ч. 4 ст. 331 ГПК України спливає 08.10.2025, тобто через два тижні після розгляду цієї заяви судом, а тому надання відстрочки виконання рішення суду до 08.10.2025 є недоцільним, оскільки сам заявник стверджує про можливість виконати рішення лише до 01.08.2026.
З огляду на викладене суд констатує, що в обґрунтування заяви про надання відстрочки виконання рішення суду Відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не наведено обставин реальної неможливості виконання ним судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Суд також зазначає, що у зв'язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію рф всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на виконання відповідачем рішення суду.
З підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" від 18.09.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №908/3625/23 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" від 18.09.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №908/3625/23 відмовити.
2. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС учасників справи.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з перебування судді Проскуркова К.В. у щорічній відпустці, повний текст ухвали складено та підписано: 06.10.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.