номер провадження справи 24/99/25
15.09.2025 Справа № 908/2115/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2115/25
за позовом: Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради (69118, місто Запоріжжя, вулиця Привокзальна, будинок 9, ЄДРПОУ 35535544)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД" (вул. Еліворті, буд. 7, оф. 202 м. Кропивницький, 25002, ЄДРПОУ 44574166)
про стягнення 92 947,10 грн.
за участю представників:
від позивача: Загорулько В.А., довіреність від 24.04.2025 № 01-14/379
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД" про стягнення з відповідача вартість непоставленого товару за договором поставки № СК9/48 від 05.12.2023 у розмірі 78210,00 грн та пені у розмірі 14737,10 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.07.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2115/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про закупівлю товару № СК9/48 від 05.12.2023, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка складає 78210,00 грн та є загальною вартістю непоставленого товару, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення грошової суми за не передачу товару. Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 509, 510, 610, 611, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2115/25 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/99/25. Судове засідання для розгляду справи призначено на 24.07.2025.
Розгляд справи відкладався на 27.08.2025 та 15.09.2025, про що судом винесено відповідні ухвали.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 15.09.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.
Ухвала суду від 11.07.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2115/25 направлялась судом відповідачу в його електронний кабінет та доставлено 11.07.2025, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Крім того, про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2115/25.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
В засіданні 15.09.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
05.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД" (Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Міська лікарня №7" Запорізької міської ради (Покупець) укладено договір поставки № СК9/48, за умовами п. 1.1. якого Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Згідно з п. 1.2. Договору, найменування товару: дизпаливо за кодом ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (09134200-9 093 «Дизельне паливо»).
Загальна сума Договору 99000,00 (дев'яносто дев'ять тисяч гривень 00 коп.) у тому числі ПДВ 16500,00 грн (п. 3.2.).
Відповідно до Специфікації до Договору № СК9/48 від 05.12.2023, постачальник зокрема надає покупцю Дизельне пальне у кількості 2000 л. на суму 99000,00 грн враховуючи ПДВ.
Постачальник згідно видаткової накладної №0009/0000059 від 06.12.20023 зобов'язаний був поставити покупцю дизельне пальне у кількості 2000 л на суму 99000,00 грн з ПДВ.
Згідно платіжної інструкції №2927 покупцем сплачено 99000,00 грн.
Відповідно до п. 1.5. договору, відпуск товару здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Покупцем були отримані довірчі документи (скретч-картки) на видачу дизпалива по 10л та 20л, у загальній кількості на 2000 л.
Позивач вказує, що коли представник Покупця за місцем знаходження АЗС Постачальника, за талонами хотів отримати дизельне паливо виявилось, що АЗС постачальника не працюють, та видати дизельне паливо не є можливим.
Постачальник не попередив Покупця про закриття АЗС та про неможливість виконання умов договору.
Під час з'ясування та встановлення обставин виявилося, що АЗС постачальника в м. Запоріжжя не працюють з кінця жовтня 2024 року.
Таким чином, Постачальником з 2000 л дизельного пального було надано 420 л.
Отже, станом на теперішній час заборгованість відповідача по дизельному паливу складає 1580 л на загальну суму 78 210 грн, чим порушено умови договору № СК9/48 від 05.12.2023.
Починаючи з 01.11.2024 позивача позбавлено можливості заправляти власні транспортні засоби, оскільки при зверненні на АЗС в місті Запоріжжя, операторами АЗС було повідомлено, що дизельне паливо не відпускається та АЗС зачинено, а поставок більше не буде, що підтверджується рапортами та актами про не можливість отримання палива у зв'язку із зачиненими АЗС Постачальника, які складені відповідальними працівниками позивача від 01.11.2024, від 25.11.2024
Позивачем на адресу відповідача направились претензії від 17.03.2025 № 01-14/248 та від 26.03.2025 №01-14/273 з метою зобов'язати відповідача виконати взяті на себе зобов'язання за Договором.
Крім цього, копії претензій з додатками були направлені як на електронну адресу відповідача (avias-sk58@zp.zpn.com.ua), так і соціальним месенджером Тelegram на номер НОМЕР_1, який вказаний в Договорі.
Претензії повернулась на адресу позивача з відміткою пошти «у зв'язку із закінченням терміну зберігання».
Враховуючи, неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач звернувся до суду з даним позовом, предметом якого є стягнення з відповідача вартість непоставленого товару за договором поставки № СК9/48 від 05.12.2023 у розмірі 78210,00 грн та пені у розмірі 14737,10 грн.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково виходячи з такого.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спірні правовідносини сторін є господарськими і виникли за договором поставки.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до Специфікації до Договору № СК9/48 від 05.12.2023, постачальник надає покупцю Дизпаливо у кількості 2 000 л на суму 82500,00 грн ПДВ - 15600,00 грн. Всього з ПДВ на суму 99000,00 грн.
Відповідно до видаткових накладних, Постачальник зобов'язаний був поставити замовнику дизельне пальне у кількості 4 600 л на загальну суму 249 504,00 грн.
На підставі рахунку-фактури № 0009/0000067 від 05.12.2023 на суму 99000,00 грн позивачем сплачено відповідачу 99000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 2927 від 05.12.2023 з призначенням платежу: попередня оплата дизпалива, договір № СК9/48 від 05.12.2025, рахунок № 0009/0000067 від 05.12.2023.
З 01.11.2024 позивача позбавлено можливості заправляти власні транспортні засоби, оскільки при зверненні на АЗС в місті Запоріжжя, операторами АЗС було повідомлено, що дизельне паливо не відпускається та АЗС зачинено, що підтверджується рапортами та актами про не можливість отримання палива, які складені відповідальними працівниками позивача від 01.11.2024, від 25.11.2024
Оскільки позивач був позбавлений можливості заправляти власні транспортні засоби, на адресу відповідача направились претензії, які останнім залишені без реагування та повернуті позивачу з відміткою пошти:"У зв'язку із закінченням терміну зберігання".
Крім цього, копії претензій з додатками були направлені як на електронну адресу відповідача, так і соціальним месенджером Telegram на номер, який був вказаний в Договорі.
В подальшому відпуск пального не здійснювався, талони (стрейч-картки), які не були замінені, так і залишилися у Позивача.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
З викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із повернення позивачу передоплати за непоставлений товар.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи викладене, відповідачем порушено умови Договору, оскільки позивачем не було отримано 1580 л пального, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 78210,00 грн за пальне, вартість якого сплачена.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо недопоставки товару, не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивач надав докази оплати на користь відповідача грошових коштів за товар.
Відповідач не надав доказів відвантаження позивачу попередньо оплаченого товару на суму 78210,00 грн або доказів повернення коштів передоплати.
Заперечень проти позову відповідач також не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови Договору, оскільки позивачем не отримано товару на суму 78210,00 грн, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу вказаної суми за пальне, вартість якого сплачена, але не поставлена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем попередньо оплачено товар, однак відповідач визначений договором товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого відповідачем пального на суму 78210,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктами 7.1. та 7.2. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. Види порушень та санкції за них, установлені Договором: заневиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Позивачем нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язання в сумі 14737,10 грн за загальний період з 01.11.2024 по 25.06.2025 із розрахунку на суму боргу в розмірі 78210,00 грн.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач 19.03.2025 звернувся до відповідача з претензією від 17.03.2025 № 01-14/248 щодо сплати заборгованості за договором № СК-/48 від 05.12.2025. Претензія направлена рекомендованим листом за належною поштовою адресою відповідача та повернута позивачу з відміткою пошти:"У зв'язку із закінченням терміну зберігання". За таких обставин днем вручення претензії є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати кореспонденцію - 22.03.2025.
Отже, необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної дії (повернення попередньої оплати) саме з дня звернення позивача з вимогою про сплату заборгованості.
Враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, прострочення грошового зобов'язання починається з 01.04.2025 беручи до уваги вихідні дні.
За таких обставин розмір пені становить 5712,54 грн за період з 01.04.2025 по 25.06.2025.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в суму 5712,54 грн. В іншій части вимоги відхиляються як безпідставно заявлені.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД" (вул. Еліворті, буд. 7, оф. 202 м. Кропивницький, 25002, ЄДРПОУ 44574166) на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 7" Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 35535544 (вул. Привокзальна, буд. 9, м. Запоріжжя, 69118) - 78210 (сімдесят вісім тисяч двісті десять) грн 00 коп. боргу, 5712 (п'ять тисяч сімсот дванадцять) грн 54 коп. пені та 2734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн 00 коп. 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06.10.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян