номер провадження справи 6/125/25
06.10.2025 Справа № 908/2327/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/2327/25
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДСТІІЛ» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 18)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МЕТАЛ»(69126, м. Запоріжжя, вул. Паркова, буд. 8)
про стягнення грошових коштів.
Процесуальні дії по справі.
29.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 2550/08-07/25) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДСТІІЛ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МЕТАЛ'про стягнення 72 240,30 грн - попередньої оплати за непоставлений товар, 178,13 грн - 3% річних та 216 720,90 грн - пені.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.07.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2327/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 01.08.2025 позовну заяву ТОВ «ГРАНДСТІІЛ» (вхід. № 2550/08-07/25 від 29.07.2025) залишено без руху, надано позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
06.08.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 15884/08-08/25, документ сформовано в системі Електронний суд 05.08.2025), відповідно до якої на виконання вимог ухвали суду позивач зазначив ціну позову та надав копію договору поставки №Д1505-1 від 15.05.2025.
Ухвалою суду від 08.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2327/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження 6/125/25. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2327/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІКС та відповідачу - ТОВ «ЗЕТ МЕТАЛ'у зв'язку з відсутністю у нього зареєстрованого електронного кабінету в паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за місцезнаходженням, вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0610273059787 відповідач копію ухвали суду від 08.08.2025 у справі №908/2327/25 отримав 29.08.2025.
Ураховуючи викладене, відповідач 29.08.2025 належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом Запорізької області.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 07.09.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 06.10.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором поставки №Д1505-1 від 15.05.2025. Позивач доводить, що зобов'язання за вказаним правочином виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти за товар згідно рахунку №16064 від 16.06.2025 в загальній сумі 72 240,30 грн з ПДВ. Відповідач зобов'язання щодо поставки товару за вказаним договором не виконав. На даний час непоставленим залишається товар загальною вартістю 72 240,30 грн. Зазначена сума попередньої оплати позивачеві не повернута.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНДСТІІЛ» (покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МЕТАЛ» (постачальник, відповідач у справі) укладено договір поставки №Д1505-1 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у встановлений у даному договорі строк у власність покупця металопродукцію, надалі - товар, а покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.
Ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у Рахунках-фактурах постачальника або в інших додатках до Договору та/або у видаткових накладних Постачальника (п. 1.2 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість партії, умови та строк оплати зазначаються на кожну окрему партію товару в специфікаціях до Договору, погоджуються Сторонами та визначаються в окремих Специфікаціях, рахунках та інших супровідних документах на кожну партію товару і є невід'ємною частиною договору.
Загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по договору та інших додатках до договору та/або у видаткових накладних постачальника (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 3.4 договору покупець здійснює передоплату у розмірі 10% від загальної вартості поставки протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору або рахунку-фактури.
Решта вартості оплачується покупцем перед безпосереднім розвантаженням товару на об'єкті покупця (п. 3.5 договору).
Згідно з п. 4.1 договору строк поставки протягом п'яти робочих днів з моменту отримання постачальником 10% попередньої оплати.
Інші строки поставки та умови оплати окремих партії товару узгоджуються сторонами у Специфікаціях до цього договору (п. 4.2 договору).
Пунктом 4.5 договору встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем та оформлення відповідним чином видаткової накладної. Сторони домовились, що товар, який поставляється за цим договором, не підлягає страхуванню.
Датою поставки (передачі) товару вважається дата зазначена у видатковій накладній на відпуск товару (кожної окремої партії товару) (4.6 договору).
У пункті 6.6 сторони погодили, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 10% від вартості непоставленого товару за кожен день такого прострочення. Крім сплати пені та штрафу сторона, що порушила умови договору, відшкодовує іншій стороні заподіяні в результаті цього збитки, що документально підтверджені.
У визначенні розміру неустойки (пені) сторони керуються положеннями ч. 2 ст. 551 ЦК України. Сплата пені і відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання своїх зобов'язань за цим договором (п. 6.7 договору).
У пункті 11.1 договору встановлено, що договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
16.06.2025 відповідачем виставлено рахунок-фактуру №16064 позивачеві на суму 72240,30 грн з ПДВ на оплату товару - круг сталевий. В графі «замовлення» рахунку зазначено: без замовлення.
Позивач 17.06.2025 перерахував відповідачеві на підставі рахунку-фактури №16064 від 16.06.2025 грошові кошти в розмірі 72 240,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №901 від 17.06.2025, призначення платежу: за товари згідно рахунку 16064 від 16.06.2025 сума 72240,30 грн ПДВ (20%) 12040,05.
Відповідач зобов'язання щодо поставки товару (круг сталевий) не виконав. За актом звірки взаємних розрахунків за період 01.06.2025 - 19.06.2025, який підписаний представниками обох сторін та містить відтиски печаток, відповідач не заперечує заборгованість перед позивачем в сумі 72 240,30 грн.
З метою досудового врегулювання спору 07.07.2025 на адресу відповідача позивач направив претензію вих. №1/0707-2025 (номер поштового відправлення 1700000083408) з вимогою повернути попередню оплату в розмірі 72240,30 грн протягом семи днів з дня її отримання. Вказана претензія повернулась позивачеві за закінченням терміну зберігання. Відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» 09.07.2025 зафіксована невдала спроба вручення поштового відправлення відповідачеві.
Відповідач в добровільному порядку у встановлені позивачем строки суму попередньої оплати в розмірі 72 240,30 грн не повернув.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Спірні правовідносини сторін є господарськими.
Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, наддала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частини 1,2 ст. 642 ЦК України).
Позивач звертаючись до суду зазначив, що спірні правовідносини врегульовані договором поставки №Д1505-1 від 15.05.2025. Відповідно, зобов'язання щодо поставки товару позивачеві виникли у відповідача на підставі зазначеного договору, які він мав виконати протягом трьох банківських днів з моменту отримання попередньої оплати за товар. При цьому, за твердженням позивача, останній здійснив попередню оплату відповідачеві в сумі 72 240,30 грн на виконання умов договору поставки №Д1505-1 від 15.05.2025.
Праналізувавши умови договору поставки №Д1505-1 від 15.05.2025, оцінивши надані позивачем докази, зокрема, рахунок-фактуру №16064 від 16.06.2025 та платіжну інструкцію №901 від 17.06.2025, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено здійснення позивачем попередньої опллати на користь відповідача саме на виконання договору поставки №Д1505-1 від 15.05.2025.
Пунктами 1.2, 1.3, 3.1 договору поставки сторони передбачили визначення асортименту, номенклатури, ціни, кількості товару, який зобов'язується поставити відповідач позивачеві, у Специфікаціях, рахунках-фактурах, інших додатках до договору. Втім, ні рахунок-фактура №16064 від 16.06.2025, ні платіжна інструкція №901 від 17.06.2025, не містять посилання на договір поставки №Д1505-1 від 15.05.2025. Матеріали справи також не містять специфікацій до договору поставки №Д1505-1 від 15.05.2025, в яких би сторони передбачили поставку позивачеві товару - круг сталевий - на суму 72 240,30 грн.
Відтак позивачем не доведено здійснення ним попередньої оплати в сумі 72 240,30 грн на користь відповідача відповідно до умов укладеного між сторонами спору договору поставки №Д1505-1 від 15.05.2025.
Разом з тим, між сторонами спору 17.06.2025 укладений договір поставки внаслідок прийняття позивачем пропозиції відповідача на укладення такого договору шляхом здійснення оплати рахунку-фактури №16064 від 16.06.2025.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Строк виконання зобов'язання щодо поставки товару, оплаченного позивачем, не встановлений сторонами, отже має визначатися відповідно до частини 2 ст. 530 ЦК України.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 72240,30 грн (100%) на підставі рахунку-фактури №16064 від 16.06.2025.
Аналіз наявних в матеріалах справи доказів свідчить, що на час вирішення спору товар загальною вартістю 72 240,30 грн не поставлений позивачеві.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним правочином підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Втім, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар увстановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не поставив оплачений позивачем товар на суму 72 240,30 грн.
Позивач 07.07.2025 на адресу відповідача направив претензію вих. №1/0707-2025 з вимогою повернути попередню оплату в розмірі 72240,30 грн протягом семи днів з дня її отримання. Відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» 09.07.2025 зафіксована невдала спроба вручення поштового відправлення відповідачеві, отже з цієї дати відповідач вважається таким, що отримав вказану претензію позивача. Відповідно до приписів частини 2 ст. 530 ЦК України відповідач мав поставити товар, оплачений позивачем, або повернути позивачеві суму попередньої оплати в строк до 16.07.2025.
Відповідач товар не поставив, попередню оплату за непоставлений товар в загальній сумі 72240,30 грн позивачеві не повернув.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів поставки товару (круг сталевий) або повернення суми попередньої оплати в розмірі 72240,30 грн суду не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 72240,30 грн внесеної відповідачеві попередньої оплати, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 216720,90 грн, передбачену п. 6.1 договору поставки №Д1505-1 від 15.05.2025, та 3% річних у розмірі 178,13 грн за період прострочення з 22.06.2025 по 21.07.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Отже, розмір неустойки за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Оскільки, за висновком суду, позивачем не доведено здійснення ним попередньої оплати в сумі 72 240,30 грн відповідачеві відповідно до умов укладеного між сторонами спору договору поставки №Д1505-1 від 15.05.2025, відтак, зазначений договір не регулює спірні правовідносини сторін.
Ураховуючи викладене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені в сумі 216 720,90 грн, оскільки розмір та порядок її сплати не погоджено сторонами під час укладання договору поставки 17.06.2025, який вважається укладеним шляхом здійснення позивачем оплати рахунку-фактури №16064 від 16.06.2025.
На підставі викладеного, в частині позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, в тому числі, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов'язання.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, 3% річних нараховані за період прострочення з 22.06.2025 по 21.07.2025.
Контррозрахунку таких компенсаційних втрат відповідач суду не надав.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд визнає неправильним такий розрахунок внаслідок помилкового визначення періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення попередньої оплати.
За змістом ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Як свідчать матеріали справи позивач з вимогою про повернення постачальником отриманої суми попередньої оплати звернувся 07.07.2025 (претензія вих. №1/0707-25 від 07.07.2025). Відповідно до трекінгу Укрпошти 09.07.2025 зафіксована невдала спроба вручення поштового відправлення, внаслідок чого 10.07.2025 поштова кореспонденція була скерована для повернення відправнику.
Таким чином, відповідач вважається таким, що отримав претензію позивача про повернення суми попередньої оплати 09.07.2025.
Ураховуючи отримання відповідачем вимоги про повернення суми попередньої оплати в розмірі 72240,30 грн 09.07.2025, відповідач мав виконати таке грошове зобов'язання відповідно до приписів частини 2 ст. 530 ЦК України, а саме протягом семи днів з дня отримання вимоги - 16.07.2025. Отже прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 17.07.2025.
Згідно з розрахунком 3% річних, здійсненого судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», до стягнення з відповідача підлягають 3% річних за період прострочення з 17.07.2025 по 21.07.2025 (5 днів) у розмірі 29,69 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 148,44 грн суд відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.
Таким чином позов задовольняється судом частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНДСТІІЛ'при звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 4937,09 грн (платіжнаінструкція № 1089 від 21.07.2025).
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи подання позову до суду в електронній формі, судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 3469,67 грн (289139,33 грн х 1,5% х 0,8).
Отже, позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 1467,42 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1467,42 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету за ухвалою суду за наявності відповідного клопотання.
Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 867,24 грн сплаченого судового збору.
У позові позивачем наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.
Втім, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких визначений позивачем в розмірі 40 000,00 грн, судом не вирішувалось у зв'язку з неподанням позивачем доказів, передбачених частиною 3 ст. 126, частиною 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МЕТАЛ» (69126, м. Запоріжжя, вул. Паркова, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 33836080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДСТІІЛ» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 18, ідентифікаційний код юридичної особи 45326946) попередню оплату в розмірі 72240,30 грн (сімдесят дві тисячі двісті сорок гривень 30 коп.), 3% річних у розмірі 29,69 грн (двадцять дев'ять гривень 69 коп.) та судовий збір у розмірі 867,24грн (вісімсот шістдесят сім гривень 24 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 06.10.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько