ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
про залишення позовної заяви без руху
"06" жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/1103/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,
розглянувши матеріали за позовом
Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення 74 684 306,96 грн, в тому числі 56 760 650,57 грн інфляційних нарахувань та 17 923 656,39 грн трьох процентів річних,
Позовна заява №01/55189 від 23.09.2025 (вх. №02.3.1-05/1193/25 від 23.09.2025) підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
Частиною 5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
За положеннями ч. 1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Водночас для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
Відповідно до правової позиції, викладеної в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, починаючи із 29.12.2019, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Отже із 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає, чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема, обсяг цих повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №907/456/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
В силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, як, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 3 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України “Про безоплатну правничу допомогу» (ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ч. 8 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
За змістом ч. 1, 2 ст. 61 Господарського процесуального кодексу України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Положеннями ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 244 Цивільного кодексу України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
За приписами ч. 1, 2 ст. 245 Цивільного кодексу України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
У постановах Верховного Суду від 13.07.2020 у справі №905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі №910/21107/20 зазначено, що суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків.
Аналогічний правовий висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі №915/1754/23.
В даному випадку, через підсистему “Електронний суд» подана позовна заява №01/55189 від 23.09.2025 (вх. №02.3.1-05/1193/25 від 23.09.2025), яка підписана представником Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» Чорномазом А.В., на підтвердження повноважень якого до позовної заяви додано довіреність в порядку передоручення від 02.05.2025.
Абзацом 1 пункту 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі за текстом - Положення) визначено, що підсистема “Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до абз. 1 п. 30 Положення, користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.
Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного. Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення) (п. 31, 32 Положення).
Згідно з п. 33 Положення, від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі “Прізвище, ім'я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи». Від імені іноземної юридичної особи електронні довіреності видаватися не можуть.
Слід відзначити, що довіреності в порядку передоручення від 07.03.2025 та 02.05.2025 у розумінні положень Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» і Закону України “Про електронні довірчі послуги», вважаються електронними документами.
Так, за змістом приписів ч. 1, 3 ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України “Про електронні довірчі послуги», у процесі підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки дійсність таких підпису чи печатки підтверджується, за умови: - використання для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 23 цього Закону; - видачі кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та його чинності на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки; відповідності значення відкритого ключа його значенню, яке міститься в кваліфікованому сертифікаті електронного підпису чи печатки; - правильного внесення унікального набору даних, які визначають підписувача чи створювача електронної печатки, до кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки; - зазначення у кваліфікованому сертифікаті електронного підпису про використання в ньому псевдоніма (у разі його використання особою на момент створення кваліфікованого електронного підпису); - підтвердження того, що особистий ключ, який використовувався для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; - відсутності порушення цілісності електронних даних, з якими пов'язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка; - дотримання вимог, встановлених частиною першою статті 17-1 цього Закону, на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, остання від імені Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» підписана Чорномазом Андрієм Васильовичем.
На підтвердження повноважень представляти інтереси позивача в суді Чорномазом А.В. до позовної заяви долучено сформовану в підсистемі “Електронний суд» довіреність в порядку передоручення б/н від 02.05.2025, в якій зазначено, що Петрук Я.Ю. на підставі довіреності витягу з ЄДР від 02.05.2025, уповноважує Чорномаза А.В. представляти інтереси Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» в судах України без права передоручення іншим особам.
В той же час, на підтвердження повноважень Петрука Я.Ю. на вчинення означених дій, заявником долучено до матеріалів позовної заяви сформовану в підсистемі “Електронний суд» довіреність в порядку передоручення б/н від 02.05.2025, згідно з якою Брехт О.О. на підставі довіреності витягу з ЄДР від 07.03.2025 уповноважує в порядку передоручення Петрука Я.Ю. представляти інтереси позивача в судах України з правом передоручення іншим особам.
На підтвердження повноважень Брехт О.О., заявником долучено до матеріалів позовної заяви, сформовану в підсистемі “Електронний суд» довіреність в порядку передоручення б/н від 07.03.2025, зі змісту якої не вбачається за можливе встановити ким саме останньому надано повноваження на представництво інтересів позивача в суді з правом передоручення такого іншим особам.
Водночас, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» є Зайченко Віталій Борисович. При цьому, в ЄДР підписант Чорномаз А.В., Петрук Я.Ю. та Брехт О.О., які уповноважені діяти від імені позивача, в такому не зазначені.
У даному контексті суд вважає за доцільне відзначити, що довіреність в порядку передоручення від 02.05.2025 сформована в підсистемі “Електронний суд» самим представником Чорномазом А.В. та не є належним доказом на підтвердження повноважень останнього на вчинення дій від імені Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», оскільки не містить кваліфікованого електронного підпису довірителя (в даному випадку - керівника позивача, вказаного в ЄДРЮОФОПтаГФ, - Зайченка Віталія Борисовича).
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що з огляду на системний аналіз змісту приписів Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, який визначає, зокрема, вчинення процесуальних дій в електронній формі, свідчить про те, що особа, яка звертається до суду, зокрема, із позовною заявою, не позбавлена можливості завантажити разом із вказаною заявою на підтвердження повноважень на її підписання відповідний документ (довіреність/ордер), котрий містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) такого паперового документа, який, у свою чергу, містить повну інформацію щодо обсягу повноважень представника (адвоката) на представництво інтересів довіреної особи.
Схожа за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №914/1394/23, від 19.06.2024 у справі №910/4264/22 та від 30.10.2024 у cправі №910/1561/24.
При цьому, доказів щодо наявності повноважень на представництво інтересів позивача в порядку самопредставництва (належним чином засвідчених копій статуту, положення, трудового договору (контракту) тощо) або ж шляхом надання останньому професійної правничої допомоги в якості адвоката представником Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» - Чорномазом А.В. - суду не надано.
Приписами ст. 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених ст. 162, 164, 172 ГПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 162, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду заяви про усунення недоліків та наданням:
- доказів відповідно до закону, статуту, положення або витягу юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, трудового контракту, наказу на підтвердження повноважень представника Чорномаза А.В. діяти від імені позивача у порядку самопредставництва або через представника (адвоката).
3. Встановити позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви, який не може перевищувати 10 днів із дня вручення даної ухвали.
4. Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повна ухвала складена та підписана 06.10.2025.
Суддя Л.І. Пригара