вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
02 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/718/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод», м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс Енерджи Групп», м. Ужгород
про стягнення 6 067 458,25 грн
За участю представників:
позивача - Лабець Ю.М., адвокат, довіреність від 02.09.2025;
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс Енерджи Групп» 4 850 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 303 357,53 грн - 3% річних, 914 100,72 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем Договору №ФД 1/02-2023 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 08 лютого 2023 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/718/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року суд залишив без руху позовну заяву та встановив позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.
Зважаючи на усунення позивачем недоліків у встановленому порядку та строк, суд, ухвалою від 14 липня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 09 вересня 2025 року.
Крім того, вказаною ухвалою про відкриття провадження у справі суд, у порядку абз. 3 ч. 7 ст. 42 ГПК України, звернув увагу відповідача на його обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет на виконання вимог частини шостої статті 6 ГПК України, а також на приписи ч. 10 ст. 165 ГПК України, відповідно до яких суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою суду від 09.09.2025 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 02.10.2025 року.
Водночас, після закінчення підготовчого засідання 09.09.2025 від представника відповідача адвоката Шаранича С.С. через «Електронний суду» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи 09.09.2025 №907/718/25 на іншу дату у зв'язку з необхідністю детального вивчення та аналізу матеріалів справи та хворобою представника.
Крім того, відповідно до змісту означеного клопотання представник відповідача просив суд надати йому доступ для ознайомлення з матеріалами справи в системі ЄСІТС «Електронний суд» та, за резолюцією судді такий доступ представнику відповідача був наданий 11.09.2025 відповідальною особою суду.
В судовому засіданні 02.10.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з визначених в позовній заяві підстав.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник в судове засідання 02.10.2025 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 09.09.2025 до електронного кабінету представника ТОВ «Хорс Енерджи Групп» відповідно до ордера про надання правничої допомоги серії АО №1191009 від 09.09.2025 адвоката Шаранича С.С., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 17.09.2025 року.
З урахуванням викладеного, відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України ухвала від 09.09.2025 вважається врученою ТОВ «Хорс Енерджи Групп» 17 вересня 2025 року.
Окрім того, письмовий примірник ухвали від 09.09.2025, який надсилався судом на зареєстровану відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну адресу відповідача: 88006, м. Ужгород, вул. Промислова, буд. 15 не вручений Товариству з обмеженою відповідальністю «Хорс Енерджи Групп» із зазначенням причини невручення «За закінченням терміну зберігання», що підтверджується відомостями з веб-сайту оператора поштового зв'язку щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0601192438989.
Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.
Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв'язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв'язку за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об'єкта поштового зв'язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в суді та мав достатньо часу і можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті, а його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 02.10.2025 року.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повернення отриманої за Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №ФД1/02-2023 від 08.02.2023 позики в загальній сумі 4 850 000,00 грн, з вимогами про стягнення якої разом з нарахованими позивачем відсотками річних та втратами від інфляції подано даний позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
08 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод», як Позикодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорс Енерджи Групп», як Позичальником, укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №ФД1/02-2023 (надалі Договір), за умовами якого Позикодавець передає Позичальнику грошові кошти безвідсоткової фінансової допомоги (допомога) в розмірі 4 850 000,00 грн шляхом переказу їх на розрахунковий рахунок Позичальника, а останній, в свою чергу, зобов'язується використати таку допомогу на розвиток підприємства і повернути її Позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим Договором (п.п. 1.2., 2.1. Договору).
Відповідно до п. 1.1. Договору безвідсотковою поворотною фінансовою допомогою є сума грошових коштів у національній валюті України, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до цього Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
За змістом п. 1.3. Договору допомога має бути повернена Позичальником Позикодавцю в повному обсязі та не є доходом Позичальника.
Згідно з п.п. 3.1.-3.4. Договору допомога надається Позикодавцем в національній валюті України в розмірі передбаченому п. 2.1 даного Договору; може надаватися та повертатися частками; надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується; надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника з особового або іншого рахунку Позикодавця та використовується для потреб Позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності.
Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. Договору допомога за цим Договором надається у національній валюті України на строк, вказаний в п.4.2 договору. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою про продовження строку дії цього договору.
По закінченні строку, вказаного в п. 4.2. цього Договору, Позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позикодавця.
Згідно з п. 4.2. Договору допомога надається строком до 30 квітня 2023 року, а положеннями п. 4.1. Договору визначено, що повернення допомоги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця в установі банку.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позикодавцем надано Позичальнику поворотну фінансову безвідсоткову допомогу в сумі 4 850 000,00 грн шляхом їх перерахування на зазначений в Договорі розрахунковий рахунок ТОВ «Хорс Енерджи Групп», що підтверджується долученою до позовної заяви копією платіжної інструкції №162 від 09.02.2023 та не заперечено відповідачем у справі
За твердженням позивача, відповідачем не виконано зобов'язання з повернення отриманої допомоги у визначений Договором строк (до 30.04.2023), у зв'язку з чим станом на 27.06.2025 (дата оформлення позовної заяви) неповернутою відповідачем за Договором є допомога в розмірі 4 850 000,00 грн, стягнення якої разом з нарахованими позивачем відсотками річних та втратами від інфляції є предметом судового розгляду у цій справі.
Надіслана 12.05.2025 відповідачу цінним листом претензія від 12.05.2025 за №416/03-91 (фіскальні чеки від 12.05.2025, поштові накладні за трек-номерами відправлення 5800800085106, 5800800085092 з трекінгом їх відстеження, описи вкладення в цінний лист від 12.05.2025) про сплату в семиденний строк заборгованості за Договором та повернення отриманої допомоги в розмірі 4 850 000,00 грн, залишилася без відповіді та задоволення ТОВ «Хорс Енерджи Групп».
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором позики.
В силу ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами Договору отримано від позивача в позику грошові кошти на загальну суму 4 850 000,00 грн (платіжна інструкція №№162 від 09.02.2023), які, з урахування положень п.п. 2.2., 2.3., 4.2. Договору, повинні були бути повернуті Позичальником Позикодавцю в строк до 30.04.2023. При цьому, доказів виконання ТОВ «Хорс Енерджи Групп» умов Договору та повернення отриманих від ТОВ «Ужгородський машинобудівний завод» в позику грошових коштів, - суду не надано.
З урахуванням наведеного, слід дійти висновку про порушення ТОВ «Хорс Енерджи Групп» взятих на себе зобов'язань щодо повернення позивачу позики, наданої відповідно до Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №ФД1/02-2023 від 08.02.2023, у зв'язку з чим на час розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість за Договором в сумі 4 850 000,00 грн.
За таких обставин, сума основної заборгованості ТОВ «Хорс Енерджи Групп» перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 4 850 000,00 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано відповідачу за період з 01.05.2023 по 31.05.2025 за несвоєчасне повернення 3% річних в розмірі 303 357,53 грн та інфляційні втрати на суму 914 100,72 грн.
При цьому, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023, Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, Указом №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом №469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891-IX від 23.07.2024, Указом №740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024, Указом №26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України №4220-ІХ від 15.01.2025, Указом №235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України №4356-ІХ від 16.04.2025, Указом №478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України №4524-ІХ від 15.07.2025 востаннє з 07.08.2025 строком на 90 діб.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, беручи до уваги, що прострочення Позичальником за укладеним між сторонами Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №ФД1/02-2023 від 08.02.2023 (який за своєю правовою природою є договором позики) сталося у період воєнного стану на всій території України, а відтак, Позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а самі відсотки річні та інфляційні втрати, які нараховані після 24.02.2022 підлягають списанню, у зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 303 357,53 грн - 3% річних та 914 100,72 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 18 202,37 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс Енерджи Групп» (88006, м. Ужгород, вул. Промислова, буд. 15, код ЄДРПОУ 39427053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» (89200, м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області, вул. Ужгородська, буд. 122А, код ЄДРПОУ 44676724) 4 850 000,00 грн (чотири мільйони вісімсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) заборгованості та 58 200,00 грн (п'ятдесят вісім тисяч двісті гривень 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 06 жовтня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.