вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
06 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/660/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д.
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", код ЄДРПОУ - 20113829, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект", код ЄДРПОУ - 22105811, 89626, Закарпатська обл., с. Ключарки, вул. Підгородська, буд. 27,
про стягнення коштів,
без виклику учасників справи,
Зміст позовних вимог позивача.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна", код ЄДРПОУ - 20113829, (далі - позивач), звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект", код ЄДРПОУ - 22105811, (далі - відповідач).
У позовній заяві позивач просить:
- стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки у розмірі 21 975.73 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 3028.00 грн.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1. 21.08.2021 між ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" та ДП "Квенберг Логістикс Укр" (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування вантажів №6110/349/000045 (далі - договір; договір страхування). Відповідно до умов договору, предметом такого договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відповідальністю страхувальника за відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб при наданні транспортно - експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів. Так, за вказаним договором було забезпечено майно "Ін'єкції для краси" в картонних коробах на палетах (13 місць, загальною вагою 1906 кг). Маршрут перевезення - Сеул (Корея) - Київ (Україна).
У відповідності до умов вказаного договору страхування, позивач взяв на себе обов'язки у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
2. 24.11.2020 між ДП "Квенберг Логістикс Укр" та ТОВ "М-ААА" укладено договір №2523 про організацію перевезення вантажів авіаційним транспортом. 11.12.2023 ДП "Квенберг Логістикс Укр" здійснило замовлення до ТОВ "Автокомплект" №03814 згідно договору №ПГ-325 від 29.08.2011 на доставку вказаного вище вантажу за маршрутом Відень - Київ.
3. Під час перевезення вантажу відбулося пошкодження застрахованого майна, а саме 7 упаковок медичного виробу Rejuran syringers 2x2 №1 та 6 упаковок медичного виробу Rejuran 1, що перевозилися транспортним засобом DAF Р/Н НОМЕР_1 напівпричіпом НОМЕР_2 , згідно CMR №104. 18.12.2024 було складено акт №2 від 18.12.2023 про виявлення невідповідності по кількості та якості при отриманні продукції, а саме 7 упаковок медичного виробу Rejuran syringers 2x2 №1 та 6 упаковок медичного виробу Rejuran 1 загальною вартістю 593.6 USD.
4. Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт. На підставі вище зазначеного страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 21 975.73 грн.
5. На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду для стягнення вказаних 21 975.73 грн з відповідача в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України "Про страхування".
Обґрунтування позиції відповідача.
20.06.2025 на адресу суду надійшла заява від відповідача (вх. №02.3.1-02/5839/25 від 20.06.2025), яка за своєю суттю відповідає відзиву на позовну заяву. У такому відповідач вказує, що просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
1. Відповідач вказує, що сам факт виплати страхового відшкодування не є безумною підставою для наступного стягнення такого відшкодування відповідачем. Так, на переконання відповідача, акт №2 від 18.12.2023 "Про виявлення невідповідності по кількості та якості при отриманні продукції" не може слугувати належним доказом у справі, оскільки сторонами цей акт не підписувався (підписаний особами без процесуальної правоздатності). Відповідач для його підписання не запрошувався, форма акту сторонами не узгоджувалась. Крім того, на думку відповідача, сам акт не містить доказів того, що вантаж доставлено пошкодженим, крім посилання на пошкоджену упаковку, призначення якої і є захист вантажу від можливих пошкоджень.
2. Відповідач також звернув увагу, що позивач посилається на різних експедиторів, що за його переконанням, унеможливлює фактичний розгляд справи. Процесуальні документи датовані 2020 роком, хоча з тверджень позивача, спірні правовідносини виникли у 2023 році.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
24.11.2020 між ДП "Квенбергер Логістикс УКР" і ТОВ "М-ААА" було укладено договір №2523 про організацію перевезення вантажів авіаційним транспортом, згідно п. 2.1. якого, експедитор, а саме ДП "Квенбергер Логістикс УКР", зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організовувати перевезення вантажу клієнта (ТОВ "М-ААА") авіаційним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України та міжнародних актів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію вантажу
Згідно п. 3.1. договору, на кожне перевезення оформлюється транспортна заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою клієнта із поставленням відбитка печатки клієнта і передається експедитору електронною поштою і є невід'ємною частиною договору. Оригінал заявки невідкладно передається клієнтом експедитору шляхом відправлення на адресу місцезнаходження експедитора, вказану у даному договорі, або в інший спосіб, погоджений сторонами.
Судом встановлено, що згідно приписів п. 10.1. такого договору, він набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року або до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків. Строк дії договору автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих же умовах за умови, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про припинення договору за тридцять днів до дати його закінчення.
На такому договорі містяться підписи уповноважених сторін, відтиски печаток. Доказів розірвання такого договору до матеріалів справи не приєднано. Відтак, такий є чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Також, судом встановлено, що 29.08.2011 між ДП "Квенбергер Логістикс УКР" та відповідачем у справі ТОВ "Автокомплект" укладено генеральний договір №ПГ-325 на транспортне експедирування. Пунктом 2.1. такого договору передбачено, що предметом цього договору є порядок взаємовідносин між експедитором і перевізником під час здійснення перевезень вантажів у міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами перевізника, та пов'язаних із ними різноманітними послугами.
На кожне замовлення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику і є невід'ємною частиною договору. У разі, якщо замовлення (заявка) містить інші умови ніж викладені в цьому договорі, пріоритет мають умови замовлення (заявки) (п. 3.2. договору).
Пунктом 5.7. договору передбачено, що у випадку повної або часткової втрати або пошкодження (псування) вантажу, які виникли в межах часу між отриманням вантажу та його передачею вантажоодержувачу, перевізник відшкодовує експедитору суму, еквівалентну вартості втраченого або ушкодженого (зіпсованого) вантажу, яка вказана у товаросупровідних документах (рахунок - фактура, ТТН, інвойс) та підтверджується актом приймальної комісії, що складається уповноваженими особами вантажоодержувача та перевізника. У разі відмови представника перевізника від підписання акту мають право скласти односторонній акт та внести в товаросупровідні документи відмітку про складання акту.
Суд вказує, що такий договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2012, або до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків. Строк дії договору автоматично пролонгується на рік за умови, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про відмову від договору за тридцять днів до дати його закінчення.
На такому договорі містяться підписи уповноважених сторін, відтиски печаток. Доказів розірвання такого договору до матеріалів справи не приєднано. Відтак, такий є чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Судом встановлено, що дійсно 25.08.2021 між позивачем (страховиком) та страхувальником ДП "Квенбергер Логістикс УКР" укладено генеральний договір №6110/349/000045 добровільного страхування вантажів (далі - договір страхування), згідно до умов договору, предметом такого договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відповідальністю страхувальника за відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб при наданні транспортно - експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів. Так, за вказаним договором було забезпечено майно "Ін'єкції для краси" в картонних коробах на палетах (13 місць, загальною вагою 1906 кг). Маршрут перевезення - Сеул (Корея) - Київ (Україна),
У відповідності до умов вказаного договору страхування, позивач взяв на себе обов'язки у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
Також до даного договору були укладені додатковий договір №1; додатковий договір №2; страховий сертифікат добровільного страхування вантажів.
11.12.2023 ДП "Квенберг Логістикс Укр" здійснило замовлення до ТОВ "Автокомплект" №03814 згідно договору №ПГ-325 від 29.08.2011 на доставку вказаного вище вантажу за маршрутом Відень - Київ. У вказаній заявці на замовлення зазначено, що така є додатком до договору від 29.08.2011 року. В такій заявці на замовлення вказувалось, що перевезення вантажу відбувається автомобілем DAF НОМЕР_1 і напівпричіпом НОМЕР_2 . Згідно долучених до матеріалів справи свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, такі являються власністю ТОВ "Автокомплект".
Під час перевезення вантажу відбулося пошкодження застрахованого майна, а саме 7 упаковок медичного виробу Rejuran syringers 2x2 №1 та 6 упаковок медичного виробу Rejuran 1, що перевозилися транспортним засобом DAF Р/Н НОМЕР_1 напівпричіпом НОМЕР_2 , згідно CMR №104. 18.12.2024 було складено акт №2 від 18.12.2023 про виявлення невідповідності по кількості та якості при отриманні продукції, а саме 7 упаковок медичного виробу Rejuran syringers 2x2 №1 та 6 упаковок медичного виробу Rejuran 1 загальною вартістю 593.6 USD.
Із заявою про виплату страхового відшкодування від 19.12.2023 внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник ДП "Квенберг Логістикс Укр" та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт від 04.12.2023 року. На підставі вище зазначеного страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 21 975.73 грн. Здійснення такої оплати позивачем на користь ТОВ "М-ААА" підтверджується також платіжною інструкцією №25589 від 31.01.2024 року на суму 21 975.73 грн.
Відповідно до здійсненої оплати, позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій вказує, що до нього перейшло право вимоги, як до перевізника (експедитора) відповідального за нанесену шкоду.
За твердженням позивача, відповідач в добровільному порядку такої плати не здійснив.
Мотивувальна частина.
Вивчивши матеріали справи, фактичні обставини справи, обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, перед судом постало таке ключове питання, як всебічне, повне, об'єктивне та безпосереднє дослідження наявних у справі доказів на предмет правомірності стягнення з відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 21 975.73 грн. у порядку регресу (суброгації) згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України "Про страхування". Суд виокремлює таку основну причину (підставу) виникнення спору, як неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором №ПГ-325 на транспортне експедирування і за відповідною заявкою на здійснення перевезення, внаслідок чого настав страховий випадок, було здійснене страхове відшкодування і виникло право страховика на стягнення збитків в порядку суброгації. Природа правовідносин, що склалися між сторонами - є правовідносинами у сфері страхування, за захистом порушених прав у яких і звернувся позивач до суду. Таким чином, суд висновує, що предметом спору в даній справі є сплачене страхове відшкодування позивачем у розмірі 21 975.73 грн. та стягнення його з відповідача в примусовому порядку згідно права регресу.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ст. 108 Закону України «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та 108 Закону України «Про страхування» підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За змістом приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.
Таким чином, судом встановлено, що 24.11.2020 між ДП "Квенбергер Логістикс УКР" і ТОВ "М-ААА" було укладено договір №2523 про організацію перевезення вантажів авіаційним транспортом, згідно п. 2.1. якого, експедитор, а саме ДП "Квенбергер Логістикс УКР", зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організовувати перевезення вантажу клієнта (ТОВ "М-ААА") авіаційним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України та міжнародних актів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію вантажу
Також, 29.08.2011 між ДП "Квенбергер Логістикс УКР" та відповідачем у справі ТОВ "Автокомплект" укладено генеральний договір №ПГ-325 на транспортне експедирування. Пунктом 2.1. такого договору передбачено, що предметом цього договору є порядок взаємовідносин між експедитором і перевізником під час здійснення перевезень вантажів у міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами перевізника, та пов'язаних із ними різноманітними послугами.
На кожне замовлення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику і є невід'ємною частиною договору. У разі, якщо замовлення (заявка) містить інші умови ніж викладені в цьому договорі, пріоритет мають умови замовлення (заявки) (п. 3.2. договору).
Пунктом 5.7. договору передбачено, що у випадку повної або часткової втрати або пошкодження (псування) вантажу, які виникли в межах часу між отриманням вантажу та його передачею вантажоодержувачу, перевізник відшкодовує експедитору суму, еквівалентну вартості втраченого або ушкодженого (зіпсованого) вантажу, яка вказана у товаросупровідних документах (рахунок - фактура, ТТН, інвойс) та підтверджується актом приймальної комісії, що складається уповноваженими особами вантажоодержувача та перевізника. У разі відмови представника перевізника від підписання акту мають право скласти односторонній акт та внести в товаросупровідні документи відмітку про складання акту.
Суд звертає увагу сторін, що на такому договорі містяться підписи уповноважених сторін, відтиски печаток. Доказів розірвання такого договору до матеріалів справи не приєднано. Відтак, такий є чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Судом також встановлено, що дійсно 25.08.2021 між позивачем (страховиком) та страхувальником ДП "Квенбергер Логістикс УКР" укладено генеральний договір №6110/349/000045 добровільного страхування вантажів (далі - договір страхування), згідно до умов договору, предметом такого договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відповідальністю страхувальника за відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб при наданні транспортно - експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів. Так, за вказаним договором було забезпечено майно "Ін'єкції для краси" в картонних коробах на палетах (13 місць, загальною вагою 1906 кг). Маршрут перевезення - Сеул (Корея) - Київ (Україна), У відповідності до умов вказаного договору страхування, позивач взяв на себе обов'язки у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
11.12.2023 ДП "Квенберг Логістикс Укр" здійснило замовлення до ТОВ "Автокомплект" №03814 згідно договору №ПГ-325 від 29.08.2011 на доставку вказаного вище вантажу за маршрутом Відень - Київ. У вказаній заявці на замовлення зазначено, що така є додатком до договору від 29.08.2011 року. В такій заявці на замовлення вказувалось, що перевезення вантажу відбувається автомобілем DAF НОМЕР_1 і напівпричіпом НОМЕР_2 . Згідно долучених до матеріалів справи свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, такі являються власністю ТОВ "Автокомплект".
Під час перевезення вантажу відбулося пошкодження застрахованого майна, а саме 7 упаковок медичного виробу Rejuran syringers 2x2 №1 та 6 упаковок медичного виробу Rejuran 1, що перевозилися транспортним засобом DAF Р/Н НОМЕР_1 напівпричіпом НОМЕР_2 , згідно CMR №104. 18.12.2024 було складено акт №2 від 18.12.2023 про виявлення невідповідності по кількості та якості при отриманні продукції, а саме 7 упаковок медичного виробу Rejuran syringers 2x2 №1 та 6 упаковок медичного виробу Rejuran 1 загальною вартістю 593.6 USD.
Із заявою про виплату страхового відшкодування від 19.12.2023 внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник ДП "Квенберг Логістикс Укр" та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт від 04.12.2023 року. На підставі вище зазначеного страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 21 975.73 грн. Здійснення такої оплати позивачем на користь ТОВ "М-ААА" підтверджується також платіжною інструкцією №25589 від 31.01.2024 року на суму 21 975.73 грн.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, які підтверджуються належними і допустимими доказами у справі, що мав факт настання страхового випадку за вказаним вище договором страхування, а саме пошкодження застрахованого майна, а саме 7 упаковок медичного виробу Rejuran syringers 2x2 №1 та 6 упаковок медичного виробу Rejuran 1, що перевозилися транспортним засобом DAF Р/Н НОМЕР_1 напівпричіпом НОМЕР_2 , які належать відповідачу на праві приватної власності, згідно CMR №104.
Суд висновує, що саме відповідач згідно п. 5.7. договору №ПГ-325 на транспортне експедирування від 29.08.2011 винний у заподіянні збитків та зобов'язаний відшкодувати такі збитки.
Суд відхиляє заперечення відповідача, вказані ним у своєму відзиві, що акт №2 від 18.12.2023 "Про виявлення невідповідності по кількості та якості при отриманні продукції" не може слугувати належним доказом у справі та він не зобов'язаний проводити відшкодування, з огляду на наступне.
В такому акті зазначено, що при перевірці продукції отриманої за інвойсами були виявлені пошкоджені упаковки з продукцією на суму 593.6 USD. Додатком до такого акту долучено фото фіксацію порушення, на якій чітко відображені пошкоджені упаковки та товар. Суд дійшов висновку, що вказаний акт в достатній мірі підтверджує виявлені пошкодження, його форма є належною та допустимою у таких випадках. Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами погоджувалась якась інша обов'язкова форма такого акту, яка мала б бути підписана сторонами в таких випадках. Відповідно, суд відхиляє заперечення відповідача, що даний акт є неналежної форми і не може слугувати доказом у даній справі з даних підстав.
Такий акт підписано 18.12.2023 представниками кінцевого замовника товарів ТОВ "М-ААА", а також водієм відповідача ОСОБА_1 , який здійснював перевезення таких товарів згідно договору №ПГ-325 на транспортне експедирування і згідно відповідної заявки. Те, що водій ОСОБА_1 здійснював перевезення таких пошкоджених товарів підтверджується зокрема замовленням №03814 від 11.12.2023 до договору ПГ-325 від 29.08.2011 року. В реквізитах окремим пунктом підтверджено, що водієм виступає ОСОБА_2 . Така заявка підписана директором відповідача, на ній міститься відтиск печатки відповідача.
Відповідно, суд висновує, що ОСОБА_1 є уповноваженим представником відповідача, з яким в останнього наявні трудові взаємовідносини або інші відносини цивільно-правового характеру на виконання обов'язків перевезення. І саме на нього, згідно умов означеного договору та заявки, покладається обов'язок підписання вказаного акту при виявленні порушень при передачі товару.
На підставі вищевикладеного, суд відхиляє заперечення відповідача, що акт №2 від 18.12.2023 "Про виявлення невідповідності по кількості та якості при отриманні продукції" підписаний не уповноваженими представниками.
Крім того суд зазначає, що за змістом приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Суд, при цьому, враховує, що за змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться за даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків (незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації).
Відтак, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомплект", код ЄДРПОУ - 22105811, 89626, Закарпатська обл., с. Ключарки, вул. Підгородська, буд. 27, зобов'язано відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником - ОСОБА_1 в силу положень ст. 1172 Цивільного кодексу України.
Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів» встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).
Відтак, докази надані позивачем, які підтверджують настання страхового випадку внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за замовленням №03814 від 11.12.2023 до договору ПГ-325 від 29.08.2011, є більш вірогіднішими та підтверджують факти, які мали місце, ніж докази, які надає відповідач, якими він обґрунтовує заперечення позовних вимог.
Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідачем не оскаржувався акт №2 від 18.12.2023 про виявлення невідповідності по кількості та якості при отриманні продукції; матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відмовлявся від підписання такого акту або будь-яких заперечень, надісланих замовнику товару, щодо відсутності вини водія в заподіянні шкоди товару.
Навпаки, коментар водія, який зафіксований в акті, що він мав змогу лише порахувати кількість палет, свідчить про неналежне прийняття ним товару для подальшої доставки. Згідно умов договору, водій був зобов'язаний забезпечити належне прийняття товару та у випадку виявлення порушень - повідомити про такі.
Щодо заперечень відповідача, що позивач посилається на різних експедиторів, що за його переконанням, унеможливлює фактичний розгляд справи, а процесуальні документи датовані 2020 роком, хоча з тверджень позивача, спірні правовідносини виникли у 2023 році, то суд зазначає таке.
Дійсно договори між замовниками та перевізниками були укладені раніше, зокрема 24.11.2020 (між ДП "Квенбергер Логістикс УКР" і ТОВ "М-ААА") та 29.08.2011 (між ДП "Квенбергер Логістикс УКР" та відповідачем у справі ТОВ "Автокомплект).
Разом з тим, як встановлено судом, такі договори було пролонговано та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім того, як вбачається із замовлення №03814 від 11.12.2023 до договору ПГ-325 від 29.08.2011, таке являється невід'ємною частиною договору ПГ-325 від 29.08.2011 року, що спростовує твердження відповідача, що спірні правовідносини не регулювались дійсним договором. Щодо заперечень відповідача, що позивач посилається на різних експедиторів, що за його переконанням, унеможливлює фактичний розгляд справи, то суд вважає за потрібне зазначити, що взаємовідносини з питань купівлі та доставки товару врегульовані дійсними договорами, які долучені до матеріалів справи. Відтак, внаслідок співставлення таких договорів та руху господарських операцій за такими, прослідковується чіткий логічний послідовний зв'язок. Відповідно, суд відхиляє заперечення відповідача з даного питання.
Щодо виплати страхового відшкодування та подальшого права регресу позивача (страховика) до відповідача, то суд зазначає, що на підставі вище зазначеного страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 21 975.73 грн. Здійснення такої оплати позивачем на користь ТОВ "М-ААА" підтверджується також платіжною інструкцією №25589 від 31.01.2024 року на суму 21 975.73 грн.
Імперативними приписами законодавства, а саме ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ст. 108 Закону України «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та 108 Закону України «Про страхування» підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Відтак, враховуючи виплату такого страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №25589 від 31.01.2024 року на суму 21 975.73 грн., страховик (позивач) набув права, передбачені ст. 993 ЦКУ та ст. 108 "Про страхування" (суброгація).
Висновки суду.
Таким чином, суд висновує, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомплект", код ЄДРПОУ - 22105811, (перевізник), є відповідальним за заподіяні збитки, а саме за пошкодження застрахованого майна - 7 упаковок медичного виробу Rejuran syringers 2x2 №1 та 6 упаковок медичного виробу Rejuran 1, що перевозилися його транспортним засобом DAF Р/Н НОМЕР_1 напівпричіпом НОМЕР_2 водієм ОСОБА_1 , згідно CMR №104. Внаслідок заподіяних збитків виник страховий випадок, що зафіксований страховим актом від 04.12.2023 року та актом №2 від 18.12.2023 про виявлення невідповідності по кількості та якості при отриманні продукції. На підставі вище зазначених актів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 21 975.73 грн. Здійснення такої оплати позивачем на користь ТОВ "М-ААА" підтверджується також платіжною інструкцією №25589 від 31.01.2024 року на суму 21 975.73 грн.
Таким чином, позивач набув права вимоги, як страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, до особи, відповідальної за заподіяні збитки - ТОВ "Автокомплект", у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат (право суброгації передбачене статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 108 Закону України "Про страхування") та його позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають повному задоволенню.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі з огляду на норми ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 23 Закону України "Про страхування".
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект", код ЄДРПОУ - 22105811, 89626, Закарпатська обл., с. Ключарки, вул. Підгородська, буд. 27, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", код ЄДРПОУ - 20113829, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9, завдані збитки у розмірі 21 975.73 грн (двадцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 73 копійки).
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект", код ЄДРПОУ - 22105811, 89626, Закарпатська обл., с. Ключарки, вул. Підгородська, буд. 27, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", код ЄДРПОУ - 20113829, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9, сплачений судовий збір у розмірі 3028.00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 06.10.2025 року.
Суддя Пригуза П.Д.