майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"06" жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/965/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Калинівка»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Груп»
про стягнення 36 797,15 грн
без повідомлення (виклику) сторін
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
30.07.2025 через підсистему “Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона-Калинівка» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Груп» (далі - відповідач) про стягнення 36 797,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за Договором №8522/AG/1 про перевезення вантажів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 31 467,94 грн, нарахована пеня - 3 815,57 грн, інфляційні втрати - 1 154,39 грн та 3% річних - 369,25 грн за період з 09.04.2025 по 29.07.2025.
Правові підстави: ст. 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
Ухвалою від 01.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалу про відкриття провадження у справі сторони отримали в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку 02.08.2025 о 09:15 електронного листа.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а суд не має підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 ГПК України.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріплені у статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд дійшов висновку, що створено належні умови для реалізації учасниками процесу їхніх процесуальних прав, зокрема щодо висловлення правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини першої статті 248 ГПК України справа у спрощеному позовному провадженні має бути розглянута судом протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевищення цього строку у даній справі обумовлене об'єктивними причинами, а саме перебуванням головуючого судді в період з 29.10.25 по 03.10.25 на підвищенні кваліфікації. Це не є наслідком бездіяльності суду та не порушує права сторін на розгляд справи у розумний строк відповідно до принципів господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати послуг з перевезення вантажу.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК України).
Перелік обставин, які є предметом доказування у цій справі:
- факт укладення договору між сторонами, його умови в частині оплати;
- факт надання послуг з перевезення вантажу;
- розмір і наявність заборгованості відповідача за надані послуги;
- наявність правових підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження своїх вимог позивач надав суду належні та допустимі докази, на підставі яких суд установив такі обставини.
19.04.2021 між ТОВ «Крона-Калинівка» (перевізник) та ТОВ «Аврора Груп» (замовник) укладено Договір №8522/AG/1 про перевезення вантажів (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 - 1.2 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання доставляти (перевозити) автомобільним транспортом, довірений йому замовником та ввірений вантажовідправником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату. Всі умови кожного окремого перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в заявці на перевезення (далі - заявка), що є невід'ємним додатком до цього договору.
Згідно з п. 2.1.4 договору замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги перевізника.
У п. 2.2.1 договору перевізник зобов'язується забезпечити оптимальне транспортне обслуговування замовника, пов'язане з експортним/імпортним та транзитним перевезенням (доставкою) вантажу автомобільним транспортом по території України та за її межами з місця завантаження в місце розвантаження для видачі його вантажоодержувачу, згідно умов зазначених у заявці.
За умовами п.2.2.10 - 2.2.11 договору перевізник зобов'язаний забезпечити вчасне отримання замовником належним чином оформлених документів, що підтверджують виконання перевезення, а саме оригіналів рахунка, акта про надані послуги, товарно-транспортної накладної (ТТН/CMR) з відміткою про вантажоодержувача про отримання вантажу, та інших документів отриманих на розвантажені. Забезпечити своєчасну реєстрацію податкової накладної (у випадку, якщо перевізник є платником ПДВ згідно з чинним законодавством). Вчасним вважається отримання повного пакету документів в строк 7 днів після розвантаження, у перевезеннях територією України та 14 днів після розвантаження у перевезеннях в міжнародному сполученні. У разі недотримання строків отримання документів Замовник залишає за собою право продовжити строки оплати вказані у пункті 3.3.
У пункті 3.1 - 3.2 договору зазначається, що вартість на послуги узгоджується у заявках, і оплачується замовником після їх належного виконання. Розрахунки за цим договором здійснюється у безготівковій формі, у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника протягом 14 банківських днів після отримання від перевізника повного пакету, належним чином оформлених оригіналів: рахунка - фактури на оплату, акту наданих послуг, товарно - транспортної накладної (ТТН/CMR) з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, а також своєчасно зареєстрованої податкової накладної в системі -M.E.Dok, якщо в заявці не вказано інші умови оплати за кожне перевезення.
Згідно з п. 3.4 договору днем здійснення платежу вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника.
Відповідно до п. 4.10 та 4.12 договору у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1, 3.2 даного договору, замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки. Перевізник і замовник в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань і умов виконання міжнародних перевезень, розрахунків за ці перевезення несуть відповідальність зокрема відповідно до цього договору та інших законодавчих актів.
У п.6.2 договору цього договору зазначено, що сторона що одержала претензію повинна надати відповідь про результат розгляду на протязі 10 календарних днів з моменту її отримання.
За фактом виконання перевезення сторони складають та підписують Акт наданих послуг (п.7.2 договору).
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2021 року. Якщо жодна із сторін за три місяці до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу, ще на один рік (п. 7.3 договору).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
07.03.2025 сторонами узгоджено заявку №23166 на міжнародне перевезення вантажів згідно Договору №8522/AG/1 автомобільним транспортом, яка підписана сторонами і на підставі якої перевізник взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажу за маршрутом - 4960, Данія, Holeby-Україна, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, буд.30. Також сторонами узгоджено термін доставки вантажу - 17.03.2025 до місця розвантаження та досягнуто згоди щодо вартості транспортних послуг за перевезення вантажу у сумі 2 220,00 євро (по курсу НБУ на день завантаження 11.03.2025, 1 євро складав 44,7716 грн). Крім того в заявці узгоджено термін оплати - 15 банківських днів після отримання документів, а також адреса відправки документів: м. Житомир, відділення Нової пошти №11.
14.03.2025 водієм перевізника було понесені додаткові витрати, що підтверджується квитанціями №72494886 та №72494887 на загальну суму 1000,01 грн.
17.03.2025 позивач надіслав відповідачу на відділення Нової пошти №11, м. Житомир пакет документів: рахунок на оплату №233 від 17.03.2025, Акт наданих послуг №275 від 17.03.2025 на загальну суму 100 860,89 грн, та товарно-транспортну накладну №93919 з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем. Відповідно до наданого позивачем скрін шоту з сайту “Нова пошта» пакет документів (відповідно до накладної №20 4004 4681 6795) отримано замовником 18.03.2025 о 10:05.
На підставі рахунку на оплату № 233 від 17.03.2025 Відповідач здійснив часткову оплату, що підтверджується виписками за рахунком, а саме:
14.04.2025 сплачено 40 000,00 грн;
15.04.2025 сплачено 20 000,00 грн;
17.06.2025 сплачено 9 392,95 грн.
Разом за рахунком на оплату № 233 від 17.03.2025 Відповідач сплатив 69 392,95 грн.
03.06.2025 позивач засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (номер трекінгу Укрпошти - 0862300648748) направив на адресу відповідача претензію №97 від 03.05.2025 року про сплату заборгованості за надані послуги перевезення протягом 5 днів з дня отримання цієї вимоги.
За несвоєчасне виконання зобов'язань Позивач здійснив нарахування пені - 3 815,57 грн, інфляційних втрат - 1 154,39 грн та 3% річних - 369,25 грн за період з 09.04.2025 по 29.07.2025.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості та контррозрахунку.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст прав та обов'язки сторін у цій справі, суд визначив, що укладений між сторонами договір за правовою природою є господарським договором перевезення.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України.
Згідно з ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Закон України "Про автомобільний транспорт" визначає, що вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (ст. 1 Закону).
Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Згідно з цими Правилами, договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
Розділом 14 Правил передбачено, що форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів (п. 14.1).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться в ст.193 ГК України.
Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб'єкта, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи пред'явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
2. Оцінка суду
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.
Суд установив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач як перевізник за Договором №8522/AG/1 від 19.04.2021 та Заявкою №23166 від 07.03.2025 зобов'язався здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом і передати його вантажоодержувачу, а відповідач як замовник - сплатити вартість перевезення у строк 15 банківських днів після отримання повного пакета документів.
Надання послуги з перевезення вантажу на загальну суму 100 860,89 грн підтверджується ТТН/CMR із відміткою вантажоодержувача та направленням повного пакета документів (рахунок №233, акт №275, ТТН) відповідачу, який отримано - 18.03.2025 о 10:05 (дані поштового трекінгу).
На підставі отриманого рахунку№233 відповідач сплатив 69 392,95 грн, що свідчить про визнання обсягу та вартості наданих послуг.
З урахуванням умов договору / заявки про оплату, строк виконання грошового зобов'язання сплинув 08.04.2025, відтак прострочення настає з 09.04.2025.
Однак відповідач, у порушення умов договору, не виконав зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 31 467,94 грн. Цей факт відповідачем не спростований, а матеріали справи не містять доказів протилежного.
Таким чином, суд вважає доведеним факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати наданих послуг з перевезення вантажу і як наслідок наявності підстав для сплати неустойки, передбаченої п. 4.10 Договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки.
За несвоєчасне виконання зобов'язань позивач здійснив нарахування пені за період з 09.04.2025 по 29.07.2025 на загальну суму 3 815,57 грн, враховуючи часткову сплату боргу 14.04.2025 - 40 000,00 грн; 15.04.2025 - 20 000,00 грн; 17.06.2025 - 9 392,95 грн.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Провівши арифметичний розрахунок пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в цій частині.
Оцінюючи вимогу про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, Суд виходить із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок 3 % річних за період з 09.04.2025 по 29.07.2025 на загальну суму 369,25 грн, враховуючи часткову сплату боргу 14.04.2025 - 40 000,00 грн; 15.04.2025 - 20 000,00 грн; 17.06.2025 - 9 392,95 грн, та констатує, що він є правильним.
Водночас, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, вважає його неправильним з огляду на таке.
Відповідно до усталеної судової практики розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Відтак відображено методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
З огляду на зазначений підхід Суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за травень-червень 2025, враховуючи сплату боргу 14.04.2025 - 40 000,00 грн; 15.04.2025 - 20 000,00 грн; 17.06.2025 - 9 392,95 грн, та встановив, що розмір інфляційних втрат складає 862,33 грн.
V. Висновки Суду
Розглянувши справу із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 31 467,94 грн, пені - 3 815,57 грн та 3% річних - 369,25 грн за період з 09.04.2025 по 29.07.2025, а також інфляційних втрат за травень-червень 2025 в сумі 862,33 грн.
Водночас вимоги в частині стягнення 292,06 грн інфляційних втрат є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
VІ. Судові витрати
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, ч. 9 ст. 129 ГПК України унормовано, що у випадку, зокрема, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір у справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто судовий збір внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведене, суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв'язку із сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У матеріалах справи відсутні докази понесення сторонами інших судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи.
Керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Калинівка» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Калинівка»:
- 31 467,94 грн (тридцять одна тисяча чотириста шістдесят сім гривень 94 копійки) - заборгованість;
- 3 815,57 грн (три тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень 57 копійок) - пеня;
- 862,33 грн (вісімсот шістдесят дві гривні 33 копійки) - інфляційні втрати;
- 369,25 грн (триста шістдесят дев'ять гривень 25 копійок) - 3% річних;
- 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.
3. Відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Груп» 292,06 грн інфляційних втрат.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона-Калинівка» (код ЄДРПОУ 04782181; вул. Залізнична., буд. 49, смт. Калинівка, Фастівський р-н, Київська обл, 08623)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аврора Груп» (код ЄДРПОУ 43188483; проспект Незалежності, буд. 13, м. Житомир, Житомирська обл, 10031)
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 06.10.2025
Суддя С. НЕСТЕРЧУК